Справа № 636/3176/25 Провадження№ 1-кс/636/497/25
17 квітня 2025 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуїв клопотання начальника Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
Начальник Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області з клопотанням про арешт на тимчасово вилучене 17.04.2025 року майно, а саме: два знаряддя для лову риби сіткоснастевого типу, а саме: сітка льосова довжиною 60 метрів висотою 1 м, діаметр вічка 35 мм з поплавками в загальній кількості 100 штук, яка поміщена до сейф пакет НПУ QYH 0136179, сітка льосова довжиною 10 м, висотою 1,25 м, діаметр вічка 30 мм з поплавками в загальній кількості 60 штук, яка поміщена до сейф пакет НПУ HYQ 0094486, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що 16.04.2025, в ході проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості по вул. Молодіжна с. Молодова Чугуївського району Харківської області, де був зупинений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у якого працівниками поліції виявлено та в подальшому вилучено: два знаряддя для лову риби сіткоснастевого типу, а саме: сітка льосова довжиною 60 метрів висотою 1 м, діаметр вічка 35 мм з поплавками в загальній кількості 100 штук, сітка льосова довжиною 10 м, висотою 1,25 м, діаметр вічка 30 мм з поплавками в загальній кількості 60 штук, та рибу в кількості 18 одиниць, з яких: окунь в кількості 9 одиниць; краснопірка в кількості 9 одиниць та раки в кількості 2 штуки. ОСОБА_4 пояснив, що він встановив зазначені льосові сітки на Печеніжському водосховищі, поблизу с. Молодова Чугуївського району Харківської області, дочекався улову та витяг сітки із рибою та раками для власного вживання.
17.04.2025 в порядку ст. 214 КПК України відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226300000026 за ознаками складу кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
17.04.2025 дізнавачем СД ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області визнано речовими доказами наступне вилучене майно: два знаряддя для лову риби сіткоснастевого типу, а саме: сітка льосова довжиною 60 метрів висотою 1 м, діаметр вічка 35 мм з поплавками в загальній кількості 100 штук, яка поміщена до сейф пакет НПУ QYH 0136179, сітка льосова довжиною 10 м, висотою 1,25 м, діаметр вічка 30 мм з поплавками в загальній кількості 60 штук, яка поміщена до сейф пакет НПУ HYQ 0094486, рибу в кількості 18 одиниць, з яких: окунь в кількості 9 одиниць; краснопірка в кількості 9 одиниць та раки в кількості 2 штуки.
Рибу в кількості 18 одиниць, з яких: окунь в кількості 9 одиниць; краснопірка в кількості 9 одиниць та раки в кількості 2 штуки передано працівникам Управління державного агентства з розвитку меліорації та рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області (Харківський рибоохороний патруль) для подальшого зберігання.
Вилучені предмети можуть мати відношення до вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки можуть бути об'єктом вищевказаного кримінального правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, визнані постановою від 17.04.2025 речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім цього, вказані предмети необхідні стороні обвинувачення для проведення ряду процесуальних та слідчих (розшукових) дій, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, використання, передачі та відчуження, тому на них необхідно накласти арешт з метою їх збереження, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до абзацу ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Прокурор в поданій до суду письмовій заяві підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених вище, а також просив розглянути клопотання за його відсутності.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, в зв'язку з неприбуттям в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду цього клопотання слідчим суддею не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання, виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачений виключно судовий порядок позбавлення права власності.
Як вбачається з ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Метою арешту майна є, зокрема, забезпечення кримінального провадження. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, тощо. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Прокурором доведено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, а також, що тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події майно, визнано речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України та обґрунтована необхідність заборони у користуванні та розпорядженні зазначеним майном, оскільки існує ризик того, що воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, втрачене, використане, перетворене, відчужене, передане, пересунуте, що призведе до втрати слідів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні. Таким чином, враховуючи вище викладені ризики відносно вилученого майна як доказу у цьому кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що його втрата або зникнення, значно ускладнить або взагалі унеможливить встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню. При цьому враховується розумність та співрозмірність обмеження права володіння завданням цього кримінального провадження. Також слідчий суддя вважає, що арешт тимчасово вилученого майна не призведе до негативних наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора - начальника Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 17.04.2025 майно, а саме: два знаряддя для лову риби сіткоснастевого типу, а саме: сітка льосова довжиною 60 метрів висотою 1 м, діаметр вічка 35 мм з поплавками в загальній кількості 100 штук, яка поміщена до сейф пакет НПУ QYH 0136179, сітка льосова довжиною 10 м, висотою 1,25 м, діаметр вічка 30 мм з поплавками в загальній кількості 60 штук, яка поміщена до сейф пакет НПУ HYQ 0094486, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, використання, передачі та відчуження, місцем зберігання визначити камеру схову речових доказів ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1