Справа № 635/14079/24
Провадження № 2/635/2281/2025
21 квітня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді Даниленко Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Загайко Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за розпискою,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики за розпискою у розмірі 166 635 грн 20 коп., та судовий збір у розмірі 1666 грн 35 коп.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07.01.2025 справу прийнято до розгляду в провадження судді Даниленко Т.П. та призначено в судове засідання в порядку спрощеного провадження.
18.04.2025 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить заборонити здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, об'єкт житлової нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначила, що вона передала у борг ОСОБА_2 гроші у сумі 4 000 доларів США, що на теперішній час, за офіційним курсом НБУ складає 166 635 грн 20 коп., які відповідач зобов'язався повертати по 300 доларів США раз на місяць (кожного 8 числа місяця). Таким чином, відповідач повинен був повернути всю суму боргу протягом 13 місяців, тобто до 08.08.2022. На виконання відповідних норм закону для підтвердження зобов'язань та умов позики, відповідачем була складена розписка від 01.07.2021, яка свідчить про передання нею відповідачу грошової суми, а відповідачем зобов'язання їх повернути. Відповідач грошей позивачу не повернув, та повертати відмовляється. 29.11.2024 позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення була направлена вимога щодо повернення суми боргу до 08.12.2024, але і письмова вимога відповідачем була проігнорована. Відповідач має 1/2 частину житлового будинку та двокімнатну квартиру. Сума боргу складає 4000 доларів США. Відповідач є учасником справи та вже знає, про подання позовної заяви до суду, але все одно повертати грошові кошти не бажає вже протягом декілька років, в країні йде війна та в будь який час він може або продати або залишити своє майно, та поїхати у невідомому напрямку, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. На думку заявниці, у разі забезпечення позову, шляхом заборони, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом найменшого його майна у вигляді 1/2 частини житлового будинку, з надвірними будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із можливих видів забезпечення, буде пропорціним позовним вимогам, та не завдасть відповідачу збитків, які можуть бути спричинені саме цим забезпеченням позову, оскільки лише встановить заборону на його відчуження (неможливість продати, подарити, передати право власності третім сторонам, тощо), а відповідач зможе надалі вільно користуватися частиною будинку, і частина будинку не вибуває з його володіння.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя зазначає про таке.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суд України у п.4 постанови Пленуму від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ч.1 ст.149ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження вказаного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Із вказаної заяви, та доданих до неї документів не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна (зокрема продажу, дарування).
З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій щодо нерухомого майна відповідача, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, або з моменту отримання повного тексту ухвали.
Суддя Т.П.Даниленко