Справа № 346/1505/25
Провадження № 1-кп/346/520/25
про призначення справи до судового розгляду
22 квітня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 62025140150000154 від 26 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 402 ч. 4 КК України,
26 березня 2025 року на розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 402 ч. 4 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений та захисник не заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пп. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.
Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.
На думку прокурора в перше судове засідання слід викликати учасників кримінального провадження.
З врахуванням думки учасників підготовчого судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор також підтримав подане клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор зазначив, що на даний час встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 ч. 1 пп 1, 3, 5 КПК України. Зокрема, зважаючи на те, що ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі встановлення його винуватості може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання; може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків, з якими проходить військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому прокурор просить, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу заперечили, просить обрати більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави до мінімального.
Захист вказує, що обвинувачений є священослужителем Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови", у нього бездоганна репутація, міцні соціальні зв'язки, ніколи до відповідальності не притягувався. Вказує на те, що стан здоров'я старшого сина обвинуваченого є незадовільним, він потребує періодичних медичних оглядів та відвідування процедур, а також дороговартісного лікування. Обвинувачений також вказує на незадовільний стан свого здоров'я та наявність у нього хронічних захворювань.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід обрати запобіжний захід тримання під вартою, виходячи із наступного.
Вимогами частини третьої статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання тільки у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання щодо продовження застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років;
З огляду на зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором), а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 402 ч.4 КК України. Але під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами, ця підозра підлягає доведенню прокурором конкретними доказами та може бути спростована стороною захисту у будь-який момент, якщо вона бажає зайняти активну позицію захисту. І цю підозру суд не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.402 ч. 4 КК України.
Суд констатує, що прокурор довів наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років; обвинувачений є дієздатним, а тому не може не усвідомлювати тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання.
Також суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення і давали свої покази на стороні обвинувачення, обвинувачений може спробувати вплинути на них щодо надання ними своїх показів, а їх анкетні дані та місце проживання обвинуваченому відомі.
Також суд згоден із тим, що прокурор довів існування ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, зокрема повторно відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, направлення на ухилення останнього від виконання обов'язків військової служби. Даний ризик несе загрозу підриву бойового духу та злагодженості військової частини НОМЕР_1 .
Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не здатне забезпечити уникнення вищевказаних ризиків.
Разом з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави суд визначає виходячи з майнового стану обвиунваченого, враховує також те, що попередньо визначений судом розмір застави ним внесено не було.
Також суд зауважує, що відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 291, 314, 315-317, 331 КПК України, суд, -
призначити судовий розгляд кримінального провадження № 62025140150000154 від 26 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 402 ч. 4 КК України на 01 травня 2025 року о 15 год у приміщенні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя, АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 20 червня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу - сімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_5 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 20 червня 2025 року такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з території військової частини НОМЕР_1 ;
3) дотримуватися вимог несення військової служби;
4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1