Справа № 215/132/25
3/215/238/25
15 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Квятковський Я.А. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УППв Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; який ніде не працює, який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №199257 від 18.12.2024 року, о 10:00 год. по вул. Пляжна, 9 в Тернівському районі м.Кривого Рогу водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори БК 474738, 474777. Факт руху зафіксовано на відеореєстратор XIOMI. Від кеиування т.з. відстронений шляхом залишення т.з. на місці зупинки без порушення ПДР на місці зупинки без порушення ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до суду надав клопотання про закриття провадження у справі з наступних підстав. Як видно із відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення (с 21 по 58 секунду відеозапису файлу clip-5) працівник поліції повідомляє мене про те, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Про вказані ознаки зазначає поліцейська і у телефонній розмові - дослівно «Все, хорошо, сейчас я его буду это, пропонувать, ознакы ему назову и все. Та хорошо, мне его в любом случае надо его везти тогда, в любом случае, он считает, что у него нет запаха, ничего, и я его незаконно остановила…».
Крім того, на відеофайлах clip-1 та clip-5 чутно як після того, як працівник поліції повідомила, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, він особисто запропонував поліцейським зробити огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки мені на 11.00 год. потрібно було їхати в паспортний стіл вклеювати у паспорт фотографію. Поліцейська в подальшому достовірно знаючи про його брак часу, повідомила про наявні ознаки наркотичного сп'яніння, через безальтернативну необхідність їхати на огляд до закладу охорони здоров'я, у зв'язку з чим він би не встиг до паспортного столу. Вказані обставини ставлять під сумнів законність дій поліцейських, зокрема і вимогу щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що в свою чергу не створює склад адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважає, що матеріали справи не містять належних та переконливих доказів його вини, а тому справа підлягає закриттю.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №199257 (а.с. 2, 3), наравлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння (а.с.4), рапорт (а.с. 5), довідку, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також що у останнього відсутня повторність вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 6), відеозапис з бодікамери (а.с. 7), картка обліку адміністративного правопорушення (а.с. 8), приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Так, ч. 1 ст.130 КпАП України передбачена відповідальність у зв'язку з керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачею керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ст.3 ЗУ «Про національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №1452/735 від 09.11.2015 Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджено «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» /далі - Інструкція/.
Відповідно до п.1-3 Розділу І Інструкції, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови.
Згідно п.6, 7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (газоаналізатор - в разі наявності ознак алкогольного сп'яніння), дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в разі наявності ознак наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу за наявності ознак алкогольного сп'яніння).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У даному випадку факт керування автомобілем мав місце.
Однак, як випливає з наданого до суду відеозапису поліцейських бодікамер, поліцейським після зупинки було запропоновано ОСОБА_1 пройти на місці огляд на стан алкогольного спяніння, на що ОСОБА_1 погодився. Однак всупереч вимогам КУпАП та Інструкції поліцейським безпідставно не забезпечено проходження такого огляду, натомість вказано про необхідність пройти огляд в лікарні на стан наркотичного спяніння.
Більше того, будь яких видимих ознак алкогольного чи наркотичного спяніння в ОСОБА_1 на відеозаписі не зафіксовано.
Вказане свідчить про відсутність факту умисного ухилення особи від огляду, що є обовязковою умовою відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, і про порушення поліцейським процедури огляду.
У звязку з цим, на думку суду, подальші вимоги поліцейського для ОСОБА_1 про необхідність проведення огляду на стан наркотичного спяніння є незаконними
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, регулюється КУпАП (пункт 2.1. мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини», «Лауко проти Словаччини», «Луц проти Німеччини».).
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008р.).
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст.6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, висловленої у чисельних рішення цього суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Згідно з ч.3 статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором та потерпілим, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя :