Справа № 188/651/23
Провадження № 1-кп/188/43/2025
18 квітня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в c-ще Петропавлівка в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 22022130000000382 від 19.08.2022р. відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Російської
Федерації, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
громадянин України, раніше не судимий,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України, -
за участю захисника в режимі відеоконференції: ОСОБА_4
за участю: прокурора в режимі відеоконференції: ОСОБА_5
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави всього світу, серед яких і російська федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та
співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу га судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтями 132-134 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
24 лютого 2022 року російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та відкрите захоплення її території.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на свій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Законом України від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 16.11.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 07.02.2023 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області, в результаті чого 03 липня 2022 року здійснено тимчасову окупацію території м. Лисичанськ Луганської області.
Судовим слідством встановлено, що в серпні 2022 року, (більш точної дати не встановлено), перебуваючи на тимчасово окупованій території України, а сааме: в м. Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, а сааме: російській федерації (далі - держава-агресор), шляхом реалізації та підтримки рішень, пов'язаних із створенням незаконних органів влади.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на допомогу державі- агресору, з метою завдання шкоди Україні, шляхом: реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора ОСОБА_3 , діючи умисно, за погодженням з окупаційною владою, добровільно здійснив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, реалізовувавши рішення окупаційної адміністрації держави-агресора щодо створення т.зв. Муниципального унитарного предприятия «Комплексный центр коммунального обслуживания города Лисичанска Луганской Народной Республики», шляхом зайняття посади т.зв. «директора Муниципального унитарного предприятия «Комплексный центр коммунального обслуживания города Лисичанска Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу).
В подальшому, ОСОБА_3 з метою реалізації вказаного рішення, налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв'язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації держави-агресора, заручившись їх довірою та підтримкою, умисно та добровільно здійснював організацію та забезпечення діяльності т.зв. Муниципального унитарного предприятия «Комплексный центр коммунального обслуживания города Лисичанска Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу).
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 вірними за ч. 1 ст. 111-2 КК України як умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 пояснив, що не мав можливості спілкуватися з обвинуваченим ОСОБА_3 , так як він, скоріше за все, знаходиться на непідконтрольній території, але вважає, що достовірних доказів стосовно добровільного вчинення дій обвинуваченим, у вчиненні яких він обвинувачується, прокурором не надано.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, свідок виїхав з м. Лисичанська в квітні 2022 року до м. Дніпро. В той час адміністрацією міста була організована евакуація всіх бажаючих виїхати місцевих жителів, спочатку залізницею, а потім, коли почали обстрілювати залізницю - автомобільним транспортом. Всі бажаючі мали змогу виїхати з м. Лисичанська навіть за відсутності власного транспорту. В м. Дніпро він зустрів знайомих з м. Лисичанська, які прожили в м. Дніпро 3 місяці, а потім повернулись назад до м. Лисичанська. В подальшому підтримував з ними зв'язок телефоном і вони розповіли, що в м. Лисичанськ життя налагоджується і повідомили, що ОСОБА_3 працює директором Комунального підприємства в м. Лисичанськ, куди вони звертались з питання відновлення пошкодженого житла м. Лисичанська. Також свідок ОСОБА_6 повідомив, що в соціальних мережах бачив відеоролик, в якому ОСОБА_3 давав інтерв'ю як директор якогось комунального підприємства в м. Лисичанськ.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що знайомий із ОСОБА_3 особисто з 2020 року, з яким познайомились в міській раді м. Лисичанська по робочим питанням. ОСОБА_3 тоді був вже пенсіонером, а до цього працював на нафтопереробному заводі м. Лисичанська. Свідку відомо, що після окупації м. Лисичанська ОСОБА_3 там залишився, а потім почав працювати в комунальному підприємстві м. Лисичанська. Про це він дізнався після перегляду в соціальних мережах відеоролику, на якому ОСОБА_3 розповідав, що він працює керівником в комунальному підприємстві з благоустрою міста Лисичанська. З м. Лисичанська свідок виїхав в 2022 року, оскільки вже почали обстріли міста. У кожного бажаючого була можливість виїхати з міста, так як була оголошена евакуація, надавався транспорт та пальне для цього.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_3 знає як мешканця м. Лисичанська, який після окупації міста став директором Муніципального унітарного підприємства. В серпні 2022 року свідок з соціальних мереж дізнався, що ОСОБА_3 обіймає посаду директора підприємства, яке виконувало функцію колишніх ЖЕКів та виконувало ремонт доріг міста Лисичанська. Свідок також повідомив, що з міста Лисичанська він виїхав 24.02.2022 року. У кожного бажаючого була можливість виїхати з міста, так як була оголошена евакуація, надавався транспорт для цього. Також свідок повідомив, що його товариш на ім'я ОСОБА_9 деякий час в м. Лисичанську після окупації був у підпорядкуванні на підприємстві у ОСОБА_3 на новій посаді, тож саме він і підтвердив, що цю посаду займав саме ОСОБА_3 .
Прокурор Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначила, що показання свідків та подані докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор Лисичанської окружної прокуратури Луганської області просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 111-2 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_3 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр», на офіційному веб-сайті Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, офіційному веб-сайті Судової влади України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який в свою чергу повинен була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості спілкуватися з обвинуваченим ОСОБА_3 , так як він, скоріше за все, знаходиться на непідконтрольній території, але вважає, що достовірних доказів стосовно добровільного вчинення обвинуваченим дій, у вчиненні яких він обвинувачується, та залишення на окупованій території прокурором не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_10 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами у кримінальному провадженні, які суд вважає належними та допустимими, зокрема:
- витяг з ЄРДР № 22022130000000382 від 19.08.2022р. за ч. 1 ст. 111-2 КК України, згідно якого громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Лисичанськ Луганської області, у період збройної агресії РФ, з серпня 2022 року добровільно зайняв посаду керівника т.зв. «муніципального унітарного підприємства «Комплексний центр комунального обслуговування», тим самим вчиняє умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора;
- повідомлення про скоєне кримінального правопорушення від 18.08.2022р., направлене ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на адресу начальника СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях;
- рапортом ст. оперуповноваженого Лисичанського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 18.08.2022 року, згідно якого отримано інформацію щодо неправомірних дій з боку громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протиправна діяльність вищевказаної особи полягає в тому, що в серпні 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області у м. Лисичанську, добровільно перейшов на бік ворога у період воєнного стану та проведення заходів із відбиття збройної агресії підрозділів збройних сил російської федерації. Зокрема, ОСОБА_3 у період збройної агресії російської федерації, після окупації 03.07.2022 року м. Лисичанська за власною згодою працевлаштувався на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території - керівника т.зв. «муніципального унітарного підприємства «Комплексний центр комунального обслуговування» м. Лисичанська, до складу якого увійшли всі існуючі раніше в місті ЖЕКи у тому числі в м. Привілля та м. Новодружеська;
- доручення про проведення досудового розслідування від 19.08.2022 року;
- постанова про призначення групи слідчих від 19.08.2022р.;
- повідомлення про початок досудового розслідування від 19.08.2022 року;
- постанова про визначення групи прокурорів від 01.09.2022р.;
- постанова про зміну складу групи слідчих від 08.02.2023 року;
- постанова про внесення змін до складу групи прокурорів від 09.03.2023 року;
- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 19.08.2022 року;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.08.2022р., згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнав серед чотирьох інших фотознімків осіб тієї ж статі, які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі під фото № 4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протокол огляду від 22.08.2022 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 на ноутбуці «НР» провів огляд контенту телеграм-каналу «Правительство луганской народной республики». В ході огляду свідку ОСОБА_7 представлений відеозапис під назвою «В Лисичанске роздано муниципальное унитарное предприятие «Комплексный центр коммунального обслуживания», в состав которого вошли все существующие ранее в городе ЖЭКи, в том числе - жилищно-эксплуатационные конторы из Приволья и Новодружеского», розміщена о 17 год. 02 хв. 17 серпня 2022 року, в якій йдеться про створення вищевказаного підприємства окупаційною владою т.зв. «ЛНР» в м. Лисичанську Луганської області. Під час перегляду вказаного відеозапису свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого призначили керівником даного підприємства;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.08.2022р., згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнав серед чотирьох інших фотознімків осіб тієї ж статі, які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі під фото № 2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протокол огляду від 22.08.2022 року, згідно якого свідок ОСОБА_12 на ноутбуці «НР» провів огляд контенту телеграм-каналу «Правительство луганской народной республики». В ході огляду свідку ОСОБА_12 представлений відеозапис під назвою «В Лисичанске роздано муниципальное унитарное предприятие «Комплексный центр коммунального обслуживания», в состав которого вошли все существующие ранее в городе ЖЭКи, в том числе - жилищно-эксплуатационные конторы из Приволья и Новодружеского», розміщена о 17 год. 02 хв. 17 серпня 2022 року, в якій йдеться про створення вищевказаного підприємства окупаційною владою т.зв. «ЛНР» в м. Лисичанську Луганської області. Під час перегляду вказаного відеозапису свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого призначили керівником даного підприємства;
- протокол огляду від 07.09.2022 року, згідно якого оглянуто відеоматеріал під назвою «В Лисичанске роздано муниципальное унитарное предприятие «Комплексный центр коммунального обслуживания», в состав которого вошли все существующие ранее в городе ЖЭКи, в том числе - жилищно-эксплуатационные конторы из Приволья и Новодружеского», розміщений 17 серпня 2022 року в мережі Інтернет Телеграм-каналу. В ході огляду встановлено, що на відеоматеріалі присутній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець рф, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , якого призначили керівником т.зв. «муніципального унітарного підприємства «Комплексний центр комунального обслуговування». Зокрема, з 00 хв. 04 сек. На відео ОСОБА_3 дає інтерв'ю: («В соответствии с распоряжением головы исполняющего обязанности администрации г. Лисичанска было создано муниципальное унитарное предприятие «Комплексный центр коммунального обслуживания г. Лисичанска луганской народной республики». В состав этого предприятия вошли все ЖЭКи, которые обслуживали г. Лисичанск, включая и г. Приволье и г. Новодружевка. На сегодняшний день чем мы занимаемся: наши ЖЭКи, которые войдут в состав этого унитарного предприятия, но они пока еще числяться как ЖЭКи, занимается уборкой территории, уборкой дорог, вывозом мусора, ну и соответственно мы ведем на сегодняшний день прием граждан по регистрации разрушенных домов как частных так и многоквартирных домов»);
- доручення на проведення слідчих дій від 03.11.2022 року;
- особова картка на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протокол огляду від 16.11.2022 року, об'єктом огляду є Інтернет-сторінка на Інтренет-сайті «Telegram». У ході огляду відеоматеріалу встановлено, що на відрізку відтворення 00 хв. 00 сек. - 01 хв. 00 сек. З'являється чоловік з надписом на відео « ОСОБА_13 директор МУП «Комплексный центр коммунального обслуживания г. Лисичанск». Також у зазначеному відеоматеріалі зазначений чоловік розповідає про структуру комунальних підприємств м. Лисичанськ окупаційної владм та перераховує завдання, які вони виконують;
- протокол огляду від 20.04.2023 року, об'єктом огляду якого є публікація «Ну що дорогі друзі! Зараз всі російські пропагандистські канали трублять про покращення життя на території Луганської області після т.зв. «освабажденія»!!! І так із настанням тепла деякі люди повертаються в свої розбиті війною домівки сподіваючись на нормальне життя та намагаються влаштуватися на роботу хоч-кудись. Але окупаційна влада намагається створити картинку що захоплені ними населені пункти відновлюються та процвітають. Цим вони створюють фейкові бюджетні підприємства нібито для надання робочих місць людям. Однак якщо подивитися між рядків в статутних документах цих недоустанов, люди які працюють там будуть першочергово примусово мобілізовані в орківські ряди в якості гарматного м'яса. Ось нам випадково дістався один цікавий документ який це підтверджує», яка розміщена 19.04.2023 року в мережі Інтернет. В холі огляду встановлено, що в ході огляду встановлено, що в тексті публікації фігурує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого призначили т.зв. керівником Муниципальное унитарное предприятие «Комплексный центр комунального обслуживания города Лисичанска Луганской Народной Республики»;
- Устав Муниципального унитарного предприятия «Комплексный центр Коммунального обслуживания города Лисичанска Луганской Народной Республики» - мовою оригіналу;
- протокол огляду від 19.04.2023 року, в ході якого відкрилася головна частина сайту. В подальшому в пошуковому полі під назвою «поисковый запрос» після пропису слова «Лисичанск» та натискання вкладки «Найти» відкривається сторінка під назвою Муниципальное унитарное предприятие «Комплексный центр комунального обслуживания города Лисичанска Луганской Народной Республики». Після переходу за вказаним посиланням відкривається файл під назвою «Выписка из Единого государственного реестра юридических лиц», де зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займає посаду керівника т.зв. «підприємства»;
- выписка из Единого государственного реестра юридических лиц (мовою оригіналу) від 19.04.2023 року;
- висновок експерта № 81 від 28.02.2023р., відповідно до якого зображення чоловіка, який одягнений у сорочку білого кольору з коротким рукавом, з годинником чорного кольору на лівій руці, що тримає в руках ручку чорного кольору, який сидить за столом та дає інтерв'ю у відеозаписі, що міститься в електронному файлі під назвою «Шочин.mp4», при показниках індикатору відліку часу програми відео відтворення (відеоплеєра) часу у період часу: 00:00:00 - 00:01:00 та який представлений як « ОСОБА_13 директор МУП «Комплексный центр комунального обслуживания г. Лисичанск», придатне для портретного ідентифікаційного дослідження за ознаками зовнішності. У кадрах відеозапису, що міститься в електронному файлі під назвою «Шочин.mp4», при показниках індикатору відліку часу програми відео відтворення (відеоплеєра) часу у період часу: 00:00:00 - 00:01:00 (зображення чоловіка, який одягнений у сорочку білого кольору з коротким рукавом, з годинником чорного кольору на лівій руці, що тримає в руках ручку чорного кольору, який сидить за столом, дає інтерв'ю та представлений як « ОСОБА_13 директор МУП «Комплексный центр комунального обслуживания г. Лисичанск») та на фотозображенні, що міститься в особовій картці Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в електронному файлі під назвою «anketa 14112048.pdf», наданому на дослідження у якості порівняльного матеріалу, зображена одна й та сама особа.
- повідомлення про підозру від 21.02.2023 року за ч. 1 ст. 111-2 КК України;
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків, дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, кваліфікуючи її дії за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , будучи громадянином України, добровільно вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винного, який раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Доводи захисника щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_3 спростовуються безпосередніми показами свідків в судовому засіданні та вищевказаними належними доказами, які були досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України, який віднесено до тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винного, відомості про нього, наявність обставини, яка обтяжує покарання та відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України як обов'язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України як альтернативне, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, оскільки за глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судові витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речовий доказ в кримінальному провадженні: оптичні носії інформації - оптичні диски, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, призначивши покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, ОСОБА_3 рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 7 647 (сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 36 коп.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речовий доказ в кримінальному провадженні: оптичні носії інформації - оптичні диски, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному вебсайті суду.
Суддя ОСОБА_1