Справа № 188/2673/24
Провадження № 2/188/849/2025
22 квітня 2025 року с-ще Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Курочкіної О.М.
секретар судового засідання Фесик Ю.В.
справа №188/2673/24
позивач:
ОСОБА_1
відповідач:
Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області
треті особи:
ОСОБА_2
ОСОБА_3
про визнання права приватної власності
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15.03.2000 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) та посвідченого приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу Жихар Н.П., ОСОБА_4 продав, а позивач купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розміщеній на земельній ділянці та складається з: А1аа1 -житловий будинок дерев, жилою площею -27,17 кв. м, Бб - літня кухня цегл, ВД -сарай саман, обкл. цегл., цегл, П - погріб кам, У - вбиральня дощ, №1-4 - огорожа і споруди.
З 2000 року по квітень 2022 року позивач проживав у вищезазначеному будинку.
У квітні 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями, що тривали в місті Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області, позивач був вимушений переміститися та на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З соціальних мереж та інформаційних матеріалів засобів масової інформації позивачу відомо, що його будинок пошкоджений (або знищений) внаслідок воєнних дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України. Оцінити характер та обсяг наявних пошкоджень будинку на теперішній час не вбачається можливим з огляду на відсутність у позивача спеціальних знань, а також беручи до уваги тимчасову окупацію Російською Федерацією Сєвєродонецького та інших районів Луганської області.
23.02.2023 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України".
Зазначений закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення свого будинку, пошкодженого внаслідок воєнних дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації, позивач звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.
Рішенням державного реєстратора від 17.07.2024 №74157662 позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось "актуалізувати" відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013. Зазначене рішення унеможливлює отримання в майбутньому позивачем компенсації для відновлення свого будинку, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном.
Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на будинок, позивач звертається до суду з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Просить суд визнати за ним право власності на належну йому квартиру.
Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Сторона відповідача та ОСОБА_5 про розгляд справи належним чином неодноразово повідомлені, від відповідача і третьої особи не надійшло відзиву, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи .
ОСОБА_2 в якості третьої особи надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність проти задоволення позову не заперечує.
Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Договором купівлі-продажу житлового будинку від 15.03.2000 року підтверджується право власності на домоволодіння позивача за адресою: АДРЕСА_1
Технічним паспортом на житловий будинок, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.02.20213 рок, витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , перейшла у власність позивача підтверджується право власності позивача.
ОСОБА_2 є дружиною позивача, шлюб зареєстровано 28.02.1998 року, придбаний будинок у шлюбі є спільною сумісною власністю.
Рішенням позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій №74157662 від 17.07.2024 року, з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових іпотек, заборон на відчуження, відомості щодо нерухомого майна відсутні.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).
Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.
Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.
Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.
Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.
Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.
Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права приватної власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,, загальною площею - 45,44 кв.м., житловою площею 27,17 кв.м. та складається з: А1аа1 -житловий будинок дерев, жилою площею -27,17 кв. м, Бб - літня кухня цегл, ВД -сарай саман, обкл. цегл., цегл, П - погріб кам, У - вбиральня дощ, №1-4 - огорожа і споруди.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Курочкіна