Справа № 185/4590/24
Провадження № 2/185/353/25
22 квітня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Павлограда в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
У квітні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Євдокимова Ю.В. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій просила, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності, по 1/2 частці за кожним: на житловий будинок АДРЕСА_1 ; на автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позиція позивача
В обґрунтування позовної заяви представник позивачки посилалася на те, що сторони по справі з 21.11.2015 перебували в зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу подружжям було придбане наступне майно: будинок АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Право власності на зазначене майно було зареєстроване за відповідачем. Вважає, що вказане майно є спільним сумісним майном сторін, а тому, враховуючи рівність часток, просить визнати за сторонами право власності, по частці за кожним, на будинок та автомобіль.
Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі
До пред'явлення позову, з метою забезпечення позову, за заявою позивача, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63.3 кв.м, житлова площа - 34.5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1701664912235, який на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, № 1937, зареєстрований за ОСОБА_2 , а також накладено арешт на автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2021 належить ОСОБА_2 .
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 відкрито провадження у цивільній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач, представник відповідача не скористались своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву.
Позивачка, її представник у судове засідання не з'явились, представник позивачки - адвокат Євдокимова Ю.В. надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
У судове засіданні відповідач, представник відповідача - Середа А.П. також не з'явились, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають у повному обсязі та просять суд відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сторони по справі, з 21.11.2015 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 21.11.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року шлюб між сторонами розірвано (цивільна справа № 185/3685/24).
Відповідно до Витягу № 5004420452017 від 05.04.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63.3 кв.м, житлова площа - 34.5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1701664912235, на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, № 1937.
Крім того, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2021.
Відповідачем не спростовується презумпція сумісної спільності права власності подружжя на вищевказане майно.
Норми права, які застосував суд та висновки
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України, відповідно до ч. 3 та ч. 4 зазначеної статті, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або заводом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 372 ЦК України, визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За положеннями частини другої статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна правова позиція також висловлена у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі 6-843цс17 та Верховного Суду від 06.02.2018 року 61-2446св18, 07.02.2018 року у справі 61-524св18, 19.06.2019 року у справі 621/302/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.
Обставини спільного придбання спірних житлового будинку та автомобіля під час шлюбу, та як наслідок, поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на неї сторонами у справі не заперечується, а тому, відповідно до ст.81 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягають.
При поділі майна, частки сторін є рівними, оскільки іншого не визначено домовленістю між ними та підстав для відступлення від рівності часток не вбачається.
Таким чином, оскільки спірні житловий будинок та автомобіль були придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, в період сумісного проживання та ведення спільного господарства, суд приходить до висновку про задоволеннях позовних вимог позивача в частині поділу спільного майна подружжя.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Аналогічної правової позиції також дотримується і Верховний Суд в постановах від 03.10.2018 року у справі №127/7029/15-ц та від 09.01.2019 року у справі №643/4589/15-ц.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі статтею 365 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 464/7011/16-ц.
Таким чином, аналізуючи наведені норми закону та беручи до уваги спосіб захисту, обраний позивачем у позові, а також те, що сторони не досягли згоди між собою стосовно поділу спільного майна - житлового будинку та автомобіля, набутих за час шлюбу, суд дійшов висновку, що придбані сторонами під час шлюбу житловий будинок та автомобіль підлягають поділу шляхом визнання за кожним із подружжя по 1/2 частці.
Саме такий спосіб поділу не буде виходом за межі позовних вимог та буде відповідати закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, знайшли своє підтвердження, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд вважає позов обґрунтованим, а тому, підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна ринкова вартість спільного сумісного майна подружжя складає 542 300,00 грн (вартість житлового будинку - 140 000,00 грн; вартість транспортного засобу - 402 300,00 грн). Тому, ціна позову визначена позивачкою у розмірі 271 150,00 грн, із такого розрахунку: 542 300,00 грн : 2 = 271 150,00 грн. За визнання права власності на частку зазначеного майна, позивачка за свою долю сплатила судовий збір у розмірі 2 711,50 грн, відповідно до квитанції №ES87-3L5B-ASUE від 22.04.2024. Тоді, як з відповідача, у зв'язку з визнанням за ним права власності іншої частки спільного сумісного майна, підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 2 711,50 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.04.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Євдокимовою Юлією Вікторівною укладений договір про надання правової допомоги. За послуги, передбачені п. 1.1. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 10 відсотків від суми, якщо щодо Замовника прийнято позитивне рішення та отриманий позитивний економічний ефект.
Як вбачається з Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 22.04.2024, Виконавець з 05.04.2024 року надав Замовнику юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 05.04.2024, а саме: консультація - 400,00 грн; складення заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову - 2 600,00 грн; складення позову - 4 000,00 грн, а всього: 7 000,00 грн, які були сплачені позивачем адвокату відповідно до квитанції № 35 від 22.04.2024.
Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу на надання правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності юридичних витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Підстави для скасування заходів забезпечення позову
Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи.
При ухваленні рішення суд вирішує: чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ст. 264 ЦПК України).
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63.3 кв.м, житлова площа - 34.5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1701664912235, який на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, № 1937, зареєстрований за ОСОБА_2 , а також накладено арешт на автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2021 належить ОСОБА_2 .
Для належного виконання рішення суду, суд вважає за необхідне, скасувати вищезазначені заходи забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити у повному обсязі.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на частку автомобіля марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на частку автомобіля марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , понесені судові витрати по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн 50 коп.
Скасувати заходи забезпечення позову, а саме, скасувати арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63.3 кв.м, житлова площа - 34.5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1701664912235, який на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, № 1937, зареєстрований за ОСОБА_2 , та на автомобіль марки «Mazda 6», 2015 року виписку, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2021 року належить ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .
Суддя В.М. Бондаренко