Справа № 185/1113/25
Провадження № 2/185/3009/25
22 квітня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження його здоров'я.
Позиція позивача
Позивач посилається на те, що він працював у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав як виробничу травму, так і професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно, а потім повторно безстроково встановлено 65 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання та трудове каліцтво, з визначенням з 01.08.2024 року третьої групи інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь моральну шкоду, завдану ушкодженням його здоров'я у розмірі 180 000,00 грн, так як відповідач не створив безпечних умов праці та він втратив своє здоров'я.
Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі
Позовна заява містить клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача Зігун В.Ю. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача не визнає позовні вимоги позивача та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того, як вбачається з відзиву представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Зігун В.Ю., остання просить суд, в порядку ч. 3 ст. 93 ЦПК України, зобов'язати позивача подати заяву свідка по суті поставлених питань у відзиві та надати відповіді на поставлені питання у позові.
Також, представником відповідача заявлено клопотання про витребування додаткових доказів по справі (акти первинного, повторного огляду позивача на засіданні МСЕК, підтвердження виконання вимог Індивідуальної програми реабілітації, довідку з первинного огляду МСЕК, акт про нещасний випадок від 12.05.2017 року та інші докази), які на її думку, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім того, позивачем додатково наданий акт № 13 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), затверджений 12.05.2017 директором ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Мкртчан С.В., у підтвердження отриманої виробничої травми, який долучений до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, а також вищезазначені клопотання представника відповідача, суд приходить до наступного.
Статтею 93 ЦПК України передбачено письмове опитування учасників справи як свідків.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст. 90 ЦПК України).
Сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи ( ст. 92 ЦПК України).
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність (ч. 2 ст. 2 ЦПК України), відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позиція позивача по справі детально викладена ним у позовній заяві, зокрема позивачем зроблений докладний опис обставин по справі, негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням та виробничою травмою, які надають йому підстави для відшкодування моральної шкоди.
Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме, роботу позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, складення відповідачем акту за формами, Н-1, П-4 розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача, а також нещасного випадку на виробництві, встановлення позивачу висновком МСЕК, повторно безстроково, 3 групи інвалідності, що підтверджує стійку втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва.
Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.
Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.
Тому, суд не вважає за необхідне, а також не знаходить достатніх підстав для задоволення вищезазначених клопотань відповідача.
Позиція відповідача
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав:
- відсутність вини відповідача, як складової для відшкодування моральної шкоди, тоді, як відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не встановлена протиправність дій відповідача, тобто недоведений причинний зв'язок між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача;
- позивач був забезпечений усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, тобто відповідачем були створені безпечні і нешкідливі умови праці позивача, наскільки це є обґрунтовано практично можливим;
- позивач не довів належними та допустимими доказами спричинену йому моральну шкоду, такими, як висновком судово-психологічної експертизи, показами свідків тощо;
- позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди, яку він бажає стягнути з відповідача.
Крім того, зазначає, що наразі в Україні діє воєнний стан, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є підприємством критичної інфраструктури, що забезпечує безперервну та сталу роботу енергетичних підприємств критичної інфраструктури та в умовах воєнного стану працює на межі своїх виробничих можливостей. Відповідачем вживаються всі необхідні заходи щодо роботи підприємства задля безперервного забезпечення енергетичної та економічної стабільності країни та недопущення банкрутства підприємства сфери енергетики. Враховуючи скрутне становище в цей важкий час, стягнення значних сум моральної шкоди з відповідача, загрожує зупиненням здійснення господарської діяльності внаслідок неплатоспроможності та неможливості виконання завдань підприємством щодо безперервного забезпечення енергетичної стабільності країни.
Фактичні обставини, встановлені судом
Згідно із записами у трудовій книжці та даних акту за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 21 рік 9 місяців 27 днів.
20.07.2017 ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з посади прохідника 5 розряду з повним робочим днем у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України).
27.06.2018 начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 27.06.2018 провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія білатеральна поперекова-крижова L4-S1, шийна С6-С7, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, з синдромом хребцевої артерії зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ другого ст.) та ліктьових (ПФ другого ст.) суглобів, з двобічним плечолопатковим періартрозом з гіпотрофією м'язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), код М54.1, М17-М19; 2) антракосилікоз першої стадії, ускладнений хронічним захворюванням легень першої стадії, група А. ЛН першого ступеня, (код J60, J44); 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3.
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
Причини виникнення професійного захворювання. Важкість праці: перебування у незручній або фіксованій робочий позі 40% часу зміни (при допустимій до 25%); фізичне динамічне навантаження: при загальному навантаженні за участю м'язів рук, корпусу, ніг становило 108435,5 кг/м (при допустимому до 44000кг/м); при регіональному навантаженні з переважною участю м'язів рук та плечового суглобу становило 35 880 кг/м (при допустимому до 13000кг/м); величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу: за участю м'язів тулуба та ніг - 121500 кг/с (при допустимому до 100000 кг/с); маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг, при нормі до 30 кг. Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiО2 кристалічного до 10,0% в повітрі робочої зони в 65 разів перевищує ГДК (фактичне значення 130,6 мг/м3, при нормі - 2 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 11дБА (фактичне значення 91 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99, відносна вологість повітря 93,3% по ДСП 3.3.1.095-2002.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.
Крім того, 12.05.2017 директором ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Мкртчан С.В., затверджено акт № 13 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), який трапився 15.03.2017 року, о 01 год. 20 хв, на ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з ОСОБА_1 , прохідником, з якого вбачається, що об 01 год. 10 хв. прохідник ОСОБА_1 пішов на ПК-86 для відкачки води і підтримував зв'язок по гучномовному зв'язку. О 01 год. 20 хв. зв'язок з ОСОБА_1 пропав, а через 5 хвилин прохідник ОСОБА_1 по гучномовному зв'язку повідомив старшого робітника ОСОБА_2 , що він впав. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 направились до ОСОБА_1 та прибувши побачили, що він присів та тримається за ліве плече. Біля місця падіння рейковий шлях був не забаластований, простір між шпалами був заповнений вологою гірничою масою.
Причини настання нещасного випадку: основні: порушення технологічного процесу; порушення трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання посадових обов'язків; супутні: відсутні.
Діагноз, згідно з довідкою лікувально-профілактичного закладу: закритий вивих лівої плечової кістки (згідно висновку про важкість виробничих травм КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» ДОР» № 29 від 16.03.2017).
Особи, які допустили порушення вимого законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування: серед інших працівників, потерпілий ОСОБА_1 - прохідник дільниці ПР-4, порушив: вимоги п. 1.11, п. 2.3, п. 5.12 «Інструкції № 4 з охорони праці для прохідника».
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ, № 014150 від 25.07.2018, первинно-повторно, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, з 16.07.2018 до 01.08.2019, а також сукупно 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП (первинно); 10% - антракосилікоз (первинно); 05% - туговухість (первинно); 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 13 від 12.05.2017 року (повторно). Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ, № 222709 від 08.07.2019, ОСОБА_1 повторно встановлено 3 групу інвалідності, з 01.08.2019 до 01.08.2021, а також сукупно 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП; 10% - антракосилікоз ; 05% - туговухість; 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 13 від 12.05.2017 року. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ, № 126787 від 15.07.2021, ОСОБА_1 повторно встановлено 3 групу інвалідності, з 01.08.2021 року до 01.08.2024, а також сукупно 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП; 10% - антракосилікоз ; 05% - туговухість; 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 13 від 12.05.2017 року. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ, № 568407, про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12ААА, № 130376, від 25.07.2024 року, ОСОБА_1 з 01.08.2024 повторно безстроково встановлено 3 групу інвалідності, а також сукупно 65% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 35% - радикулопатія з ДПП; 10% - антракосилікоз ; 05% - туговухість; 15% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 13 від 12.05.2017 року. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені позивачем належним чином. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.
Норми права, які застосував суд та висновки
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, внаслідок професійного захворювання, а також отримав виробничу травму, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров'я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 65 %, неможливість відновлення здоров'я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв'язку з наявністю професійного захворювання та трудового каліцтва, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 130 000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Тому, визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров'я, 130 000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178353) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1 300 (одна тисяча триста) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00178353.
Суддя В.М. Бондаренко