17.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/3260/25
Провадження № 2-а/205/68/25
17 квітня 2025 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою №466/ВОБ від 06 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. Вважає, що вказана постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на підставі цього, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом». Вказує, що уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення, що є порушенням норм ст. 258 КУпАП, і позивача не було повідомлено належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тому його права, зокрема, на безпосередню участь у такому розгляді справи та надання заперечень по суті справи, були порушені, що є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення до відповідальності позивача. Зазначає, що до оскаржуваної постанови не долучено первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК і не виконує правила військового обліку. Також зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, які саме персональні дані не оновив позивач, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних державний орган в особі відповідача не має доступу (не є держателем). Вказує, що посилання на факти в оскаржуваній постанові, не можуть бути єдиними обставинами, які свідчать про вчинення правопорушення, бо будь-які доказі в справі, які стосуються питання притягнення особи до відповідальності, повинні бути належним чином перевірені та документально підтвердженими. Посилається на те, що зі змісту оскаржуваної постанови, не є можливим встановити, з якою метою викликався ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на який час була явка за викликом, у тому числі, не зазначено реєстраційний номер повістки, відомостей про те, коли саме особа, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, отримала повістку про виклик і у який спосіб, будь яких посилань на акт чи написів щодо відмови отримання цього документа та посвідчення такого факту сторонніми особами (свідками), що унеможливлює встановити, що саме ця повістка вручалася ОСОБА_1 і від її отримання він відмовився, відсутня інформація про номер поштового відправлення вказаної повістки, а також дати проставлення відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначає, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, позивач не був повідомлений про дату, час і місце такого розгляду, що є порушенням права на захист. Оскаржувана постанова не відповідає ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки всупереч цій нормі, у резолютивній частині постанови відповідач не зазначив про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також не зазначено час розгляду справи про адміністративне правопорушення. З урахуванням вищевикладеного, просив скасувати постанову №466/ВОБ від 06 грудня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУПАП, яка винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку термінової адміністративної справи.
20 березня 2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до суду було подано пояснення у справі, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтуванні зазначивши, що оскаржувана постанова була винесена без участі позивача та без його повідомлення про час, місце розгляду адміністративної справи на підставі ч. 6 ст. 258 КУпАП, п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року. Посилається, що поштовим відправленням №0600294626651 від 08 жовтня 2024 року позивачу за задекларованою адресою направлено повістку №462896 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 жовтня 2024 року на 11 годину 00 хвилин, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів «Оберіг». Відповідно до довідки про причини повернення, поштове відправлення було повернуто у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Вказує, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не прибув і на час винесення постанови про причини неприбуття не повідомив, тим самим порушив вимоги абз. 1 та 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу, абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Представник третьої особи Астапенкова К.М. направила до суду пояснення в яких просила розглянути справу за відсутності їх представника на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог чинного законодавства України.
Від представника позивача Федосєєва Є.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги, скасувати оскаржувану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити, посилаючись на те, що поштовий конверт, яким ОСОБА_1 було надіслано повістку №462896 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформлений належним чином, оскільки не містить відтиск штампу «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто», відсутній опис вкладення до поштового відправлення. ІНФОРМАЦІЯ_3 було порушено вимоги абзацу 4 п. 34 «Порядку проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, оскільки повістка №462896 про виклик ОСОБА_1 направлена була після 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. Згідно зі змісту долученої відповідачем повістки №462896 вбачається, що дата накладання кваліфікованого електронного підпису начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 є 09 жовтня 2024 року, отже, повістка №462896 сформована саме 09 жовтня 2024 року і була відправлена за допомогою поштових послуг за номером №0600294626651, де згідно з трекінгу АТ «Укрпошти» щодо відправлення листа вбачається, що 12 жовтня 2024 року вказаний лист прийнято у відділенні 05300 м. Київ, Україна, тобто, порушено, оскільки повістка №462896 про виклик ОСОБА_1 направлена після 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Позивач викликався з метою уточнення даних, водночас матеріали справи не містять відомостей про неможливість отримання таких даних з реєстрів. Посилається, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення працівниками АТ «Укрпошти» позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», а з інформації про трекінг «Укрпошти» поштового відправлення № 0600294626651 не можливо відслідкувати чи належним чином працівник поштового відділення здійснював оповіщення позивача про наявність для нього повістки від ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначено, що 14 жовтня 2024 року відправлення прибуло до відділення, 15 жовтня 2024 року невдала спроба вручення, а 18 жовтня 2024 року конверт повертається на адресу відправника із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання». Отже, жодних відміток про те, чи залишались адресату повідомлення про необхідність отримання рекомендованого листа не відображено, також відсутні докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» у матеріалах справи. Посилається також на те, що відповідач зазначає про те, що лист з повісткою №462896 повернутий відправнику з причиною «адресат відсутній за вказаною адресою», тоді як, згідно з інформації з трекінгу АТ «Укрпошти» поштового відправлення №0600294626651, вбачається, що повернуто відправнику на підставі «закінчення встановленого терміну зберігання», що не вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки). Відповідач, знаючи про те, що позивач не отримав повістку №462896 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, не здійснив виклик ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке відбулось 06 грудня 2024 року, що свідчить про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення.
Представник позивача надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача будучи повідомленим належним чином у судове засідання не з'явився, лише надав суду пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи у своїх письмових поясненнях просила розглянути справу за відсутності їх представника на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 06 грудня 2024 року постановою №466/ВОБ ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки порушив вимоги абз. 1, 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язком та військову службу», пп. 2, 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. (а. с. 47-50).
В матеріалах справи наявна повістка ІНФОРМАЦІЯ_2 №462896, яка сформована 09 жовтня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 , в якій зазначено його адресу: АДРЕСА_1 , зі змісту якої судом встановлено, що ОСОБА_1 викликався на 19 жовтня 2024 року на 11 годину 00 хвилин для уточнення даних (а. с. 111).
Матеріали справи також містять копію поштового конверта «Укрпошта» №0600294626651, разом з довідкою про причини повернення/досилання і відміткою про повернення конверта, у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с.112).
Вказаний конверт містить відомості щодо відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3 і отримувача ОСОБА_1 , а також адресу отримувача: 49018, м. Дніпро, Діївський, буд.16.
З наявних відомостей з роздруківки «Укрпошта. Трекінг» щодо рекомендованого поштового відправлення №0600294626651, вбачаються записи: 12 жовтня 2024 року - прийнято; 14 жовтня 2024 року - прибуло до відділення 49018, м. Дніпро, Україна; 15 жовтня 2024 року - невдала спроба вручення; 18 жовтня 2024 року - повернення відправнику (закінчення встановленого строку зберігання).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 6, 7 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. ст. 9, 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Відповідно до прим ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, під час судового розгляду встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку відповідно до повістки № 462896 від 09 жовтня 2024 року, якою позивача повідомлено про необхідність з'явитися 19 жовтня 2024 об 11:00 год. для уточнення даних.
Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та належними доказами не підтверджено для уточнення яких саме даних необхідно було з'явитися ОСОБА_1 , а також не доведено, що у відповідача була відсутня можливість отримання необхідних відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того, згідно з матеріалів справи, а саме копії паспорта громадянина України позивача, ОСОБА_1 з 20 квітня 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 43-44).
При цьому, як вбачається з наявних у матеріалах справи повістки №462896 та конверту, в якому було направлено вказану повістку (поштове відправлення №0600294626651), поштова адреса ОСОБА_4 зазначена: АДРЕСА_1 , тобто, неповно зазначено адресу та не вказано, що це є саме провулок.
Тобто, суд не може вважати доведеним те, що повістка №462896 дійсно була направлена позивачу за його зареєстрованою адресою.
Також суд зазначає, що долучена до матеріалів справи копія конверту, яким ОСОБА_1 було надіслано повістку №462896 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформлено належним чином, оскільки він не містить відтиск штампу «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто», також до матеріалів справи не додано опис вкладення до вказаного поштового відправлення, що унеможливлює встановити судом його дійсний вміст.
Крім того, з письмових пояснень відповідача судом встановлено, що повістка №462896 була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року в разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Враховуючи, що наявність опису вкладення є обов'язковою умовою, а відповідачем не було долучено до матеріалів справи відповідного опису вкладення до поштового відправлення №0600294626651, у суду відсутня можливість об'єктивно оцінити, що дійсно знаходилось у вказаному конверті.
Крім того, згідно з роздруківки «Укрпошта. Трекінг» щодо рекомендованого поштового відправлення №0600294626651 судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року вказане поштове відправлення повернуто відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання). В то же час, відповідачем було долучено до матеріалів справи конверт поштового відправлення разом з довідкою про причини повернення/досилання з причиною повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», що унеможливлює встановлення причини повернення поштового відправлення №0600294626651.
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частиною 2 статті 277 КУпАП не передбачені спеціальні строки розгляду справ про правопорушення, передбачені ст. 210 КУпАП.
Аналіз наведених вище правових норм дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Згідно з ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах №308/12552/16-а та №482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21 березня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі №465/5145/16-а.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Крім того, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено і триває на теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України №921 від 07 грудня 2016 року та №1487 від 30 грудня 2022 року.
Частинами 1, 3 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а також за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова не містить відомостей про сповіщення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього. Крім того, у своїх письмових поясненнях представником відповідача було фактично підтверджено неповідомлення позивача про розгляд справи щодо його притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто, під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано доказів належного сповіщення позивача. Отже, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року передбачено, що статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що постанова №466/ВОБ від 06 грудня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП є протиправною і відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду було сплачено судовий збір, але в своїй позовній заяві не зазначено, що позивач бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 77, 139, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 466/ВОБ від 06 грудня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя: Т.П. Терещенко