Єдиний унікальний номер судової справи 204/10299/24
Номер провадження 1-кп/201/571/2025
07 лютого 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконфереенції),
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього (нічного) арешту, застосованого в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Воскресенівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_10 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_11 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України.
Під час підготовчого провадження прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 діб.
В обґрунтування доводів клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (нічного), прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вимогі передачі чужого майна та права на майно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , поєднаній з насильством небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_13 , вчиненої в умовах воєнного стану, у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , що супроводжувалося заподіюванням фізичних страждань потерпілому, у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, а також у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 , з використанням іншого предмета, без добровільної згоди останнього (згвалтування), вчиненому групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, вчиненому з метою залякування та примусу потерпілого ОСОБА_13 до певних дій, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин, які підтверджуються наведеними у клопотанні доказами.
Так, за наявності обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_3 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_11 може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, та вагомість наявних доказів про вчинення цих злочинів.
На підтвердження продовження ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_11 незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, шляхом залякування та здійснення насильницьких дій, свідчать такі обставини, як встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками, які мають бути допитані судом безпосередньо відповідно до ст. 23 КПК України. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду і не вправі посилатися на покази, надані слідчому або прокурору під час досудового розслідування.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 , які пов'язані із застосуванням фізичного насильства та заподіянням тілесних ушкоджень, дані про його особу, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, прокурор ОСОБА_3 клопочить про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 днів за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_12 , заборонивши залишати житло з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин без дозволу суду, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.
При цьому, покласти на ОСОБА_11 обов'язки прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання у повному обсязі, просив його задовольнити з викладених ним підстав та продовжити строк дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 заперечував проти поданого стороною обвинувачення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність заявлених прокурором ризиків відповідними доказами. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав свого захисника.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтримали сторону захисту обвинуваченого ОСОБА_11 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, з'ясувавши позицію представника потерпілого та сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У підготовчому провадженні прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 діб.
Так, надаючи оцінку доводам сторони обвинувачення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати здійсненню судового провадження розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року під час досудового розслідування відносно ОСОБА_11 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений, в останнє до 23 вересня 2024 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року скасована і застосований до ОСОБА_11 раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, був змінений на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_12 , із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
В подальшому, на стадії підготовчого провадження ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2025 року застосований до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту був продовжений на 60 днів до 23 грудня 2024 року включно, із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року частково скасована ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року, обвинуваченому ОСОБА_11 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 23 грудня 2024 року та покладено обов'язки: в період з 22.00 годин по 06.00 годин не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_12 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному проводженні.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року застосований до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжений строком на 60 днів до 07 лютого 2025 року.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби (з 22.00 години по 06.00 годину), з огляду на вимоги до ч. 4 ст. 199, ч. 2 ст. 177 КПК України, суд виходить з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вимогі передачі чужого майна та права на майно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , поєднаній з насильством небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого ОСОБА_13 , вчиненій в умовах воєнного стану, у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з цими фігурантами, що супроводжувалося заподіюванням фізичних страждань потерпілому, у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, а також у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 з використанням скляної пляшки, без добровільної згоди останнього (зґвалтування) групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_13 з метою залякування останнього та примусу до вчинення їх вимог, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України за обставин, детально викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.
Розглядаючи доводи прокурора про доцільність продовження ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, вважає, що, в даному випадку, є обов'язкова умова -conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.
Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_11 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів тощо, виходячи з наступного.
Так, серед іншого, ОСОБА_11 висунуто обвинувачення, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від суду.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, суд безумовно зважає на фактичні обставини, зухвалість та характер інкримінованих ОСОБА_11 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, останній згідно висунутого обвинувачення у період воєнного стану за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , незаконно позбавив волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіюванням йому фізичних страждань та вимагав передачі грошових коштів у розмірі 14 000 доларів США та права власності на автомобіль, при цьому, застосовуючи до потерпілого насильство небезпечне для його життя та здоров'я, зокрема, численні удари, в тому числі, кастетом по тулубу і голові, а також наказав потерпілому ОСОБА_13 роздягнутися до білизни, і діючи групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які розірвали білизну та силою утримували потерпілого на дивані за ноги та плечі, наніс 5-7 ударів скляною пляшкою в область анального отвору потерпілого, спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження (закриту хребтово-спиномозкову травму з переломами поперечних відростків 2-го, 3-го та 4-го поперекових хребців), намагаючись здійснити дії сексуального характеру, пов'язані із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 з використанням скляної пляшки, без добровільної згоди останнього (зґвалтування), при цьому, здійснюючи відеозйомку побиття потерпілого на мобільні телефони, змушуючи його висловлювати на свою адресу образливі слова, які принижують честь та гідність людини, погрожуючи розповсюдженням знятого відеозапису близьким родичам та у соціальні мережі. В подальшому, після невдалих спроб оформити у нотаріусів довіреність на право керування та розпорядження належним потерпілому ОСОБА_13 автомобілем, залишили на парковці під своїм контролем транспортний засіб і документи потерпілого.
До того ж, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
При цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , зокрема, який офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, неповнолітні діти або ж батьки похилого віку на утриманні відсутні, не одружений, народився в Чеченській Республіці Російської Федерації, є громадянином Російської Федерації і має посвідку на постійне проживання в Україні, що є тими обставинами, які свідчать про відсутність в обвинуваченого сталих соціальних зв'язків та зв'язків із державою.
Тим більше, розуміючи складність проведення судового провадження у цій справі в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів по всій території України через збройну агресію Російської Федерації проти України, обвинувачений можуть здійснити спроби переховуватися від суду.
Тим більше, обвинувачений ОСОБА_11 є громадянином Російської Федерації, не є військовозобов'язаним, а отже, на нього не розповсюджується заборона перетину кордону України в умовах воєнного стану, що дає право у будь-який час виїхати з країни.
Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб ОСОБА_11 переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.
Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів тощо, суд зважає на суть пред'явленого обвинувачення, зухвалість та характер злочинних дій, що інкримінуються ОСОБА_11 та його ролі у кримінальних правопорушеннях.
Також, судом враховується і встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, зокрема, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а на стадії судового розгляду - суд досліджує докази безпосередньо, показання свідків отримує усно в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України).
При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового розгляду.
Тож, ризик впливу на потерпілих, свідків, експертів існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
З огляду на те, що наразі триває стадія підготовчого провадження, судовий розгляд не призначено і не розпочато, потерпілі, свідки, експерти не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на вказаних осіб з метою змусити їх до дачі неправдивих свідчення або ж до відмови від їх надання.
У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність такого ризику, як можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів тощо у кримінальному провадженні, в тому числі, і з огляду на обізнаність обвинувачених щодо місця перебування вказаних осіб.
А отже, наведені обставини та дані про осіб обвинувачених у сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_11 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів тощо, ступень яких є досить високою.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Отже, суд вирішує питання щодо продовження вже застосованого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту в межах поданого прокурором клопотання та, з огляду на ухвалене 02.12.2024 року судом апеляційної інстанції рішення, та вважає, що такий запобіжний захід підлягає продовженню.
Тож, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, тяжкості покарання, що загрожує останньому у разі визнання винуватим, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, конкретних обставин інкримінованих дій, зухвалості та характеру насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_13 , які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, особи обвинуваченого, який є громадянином Російської Федерації і має можливість у будь-який час перетнути кордон України, його ролі у вчиненні протиправних дій, а також відсутності сталих соціальних зв'язків та будь-яких зв'язків з державою, суд дійшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби строком на 60 днів, із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
При цьому, ОСОБА_11 слід заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_12 , де останній проживає, з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
А також зобов'язати ОСОБА_11 не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_12 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги, прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу, є 07 квітня 2025 року включно.
Виконання ухвали про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.
З наведених у цьому рішенні мотивів суд відкидає доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_11 переховуватися від суду та незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів тощо, а також можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 131-132, 176-178, 183-184, 193-194, 199, 314-315, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів до 07 квітня 2025 року включно.
Заборонити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_12 , де останній проживає, з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Зобов'язати ОСОБА_11 не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_12 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.
Зобов'язати ОСОБА_11 прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу, є 07 квітня 2025 року включно.
Виконання ухвали про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Копію ухвали направити до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області для контролю за поведінкою ОСОБА_11 .
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 45 хвилин 12 лютого 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1