22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/101/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельниченко"
про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (у складі колегії суддів: Богацька Н.С. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 (суддя Литвинова В.В.)
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації
до: 1. Нижньодністровського національного природного парку,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельниченко"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване підприємство "Ліси України"
про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні,
04.03.2025 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельниченко" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (повний текст складено 10.02.2025) та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 у справі № 916/101/24.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 20.03.2025 було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мельниченко" строк на касаційне оскарження у цій справі та залишено його касаційну скаргу без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та надано 10-денний строк для усунення недоліків із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За приписами частини п'ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху було надіслано заявнику в його електронний кабінет та доставлено 20.03.2025 о 20:55 год, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з означеною вище довідкою, Судом 20.03.2025 о 22:06 год було отримано повідомлення про доставлення копії судового рішення (вказаної ухвали) до електронного кабінету заявника.
Водночас, абзацом другим частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Тобто, відповідно до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України датою вручення ухвали суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху є 21.03.2025.
Отже, останнім днем десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги є 31.03.2025.
31.03.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельниченко" - адвокат Приймачук Сергій Іванович засобами поштового зв'язку направив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 220,80 грн до ухвалення судового рішення у цій справі, яке обґрунтоване тим, що на даний час господарська діяльність Товариства майже не здійснюється і на рахунку останнього відсутні вільні обігові кошти для сплати судового збору до закінчення встановленого судом касаційної інстанції строку.
Розглянувши це клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено відстрочення сплати судового збору юридичним особам, відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельниченко" не підлягає задоволенню в силу закону.
Відповідно до правову висновку викладеного в пунктах 43-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22: "У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку. Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Якщо скаржник звернувся до суду із заявою про продовження або поновлення встановленого судом або законом строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, то суд може продовжити або поновити пропущений строк, прийняти докази сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження, якщо визнає причини його пропуску поважними, або відмовити у продовженні, поновленні пропущеного строку та повернути апеляційну скаргу."
Ураховуючи викладене та з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, колегія суддів зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Мельниченко", в межах розумного строку, слід виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 916/101/24 щодо доплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн, а саме не пізніше 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельниченко" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 у справі № 916/101/24.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Мельниченко" строк для виконання вимог ухвали Суду від 20.03.2025 у справі № 916/101/24 щодо доплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн, який не повинен перевищувати 5 днів із дня вручення копії цієї ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мельниченко", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко