21 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/512/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 906/512/23 Господарського суду Житомирської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"
про стягнення 118 041 825,05 грн.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/606 від 21.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/512/23 у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду справи № 906/512/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення заборгованості у сумі 118 041 825,05 грн за добові небаланси природного газу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі № 906/512/23 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50% з обґрунтованої до стягнення пені 7 659 024,68 грн до суми 3 829 512,34 грн. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 82 004 900,22 грн основного боргу; 3 829 512,34 грн пені; 24 859 545,08 грн інфляційних втрат; 3 518 355,07 грн 3% річних; 939 400,00 грн судового збору. У стягненні 3 829 512,34 грн пені відмовлено.
Постановою від 27.08.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі № 906/512/23.
Постановою Верховного Суду від 17.12.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 906/512/23 залишено без змін.
18 вересня 2024 року на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі № 906/512/23 видано наказ.
18 жовтня 2024 року до Господарського суду Житомирської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (надалі - Скарга), в якій відповідач просив суд визнати неправомірними дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича з арешту коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 27 597 994,79 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553 та зобов'язати Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича скасувати арешт коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 27 597 994,79 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі № 906/512/23, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, задоволено скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича. Визнано неправомірними дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича з арешту коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 27 597 994,79 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553. Зобов'язано Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича зняти арешт з коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 27 597 994,79грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553.
За результатами розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 906/512/23 Верховний Суд ухвалив постанову від 02.04.2025, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишив без задоволення. Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича задовольнив частково. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 906/512/23 щодо розгляду скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині визнання неправомірними дій Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича з арешту коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 2 603 822,68 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553, та зобов'язання Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича скасувати арешт коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 2 603 822,68 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553, скасував, та закрив провадження у справі № 906/512/23 в цій частині. В інших частинах ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 906/512/23 залишив без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 906/512/23 виправлено допущену у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 906/512/23 описку.
У касаційній скарзі Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович наводив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції в загальній сумі 120 000,00 грн та зазначав, що докази, що підтверджують оплату послуг з надання правничої допомоги будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом.
При прийнятті постанови від 02.04.2025 Верховним Судом розподіл судових витрат, у тому числі щодо витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
09 квітня 2025 року на адресу Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог касаційної скарги за подання апеляційної скарги в розмірі 1 009,33 грн та за подання касаційної скарги в сумі 1 009,33 грн; стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в частині задоволених вимог касаційної скарги в розмірі 40 000,00 грн.
12 квітня 2025 року на адресу Суду надійшли заперечення Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення, в яких боржник не погоджується з доводами відповідної заяви Щербакова І. М., вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають ані дійсним обставинам, ані нормам законодавства України, а від так просить Суд відмовити у прийнятті додаткової постанови у справі № 906/512/23 щодо відшкодування судових витрат, з огляду на те, що Верховним Судом визнано доведеними та підтвердженими матеріалами справи обставини, що Приватний виконавець Щербаков І.М. не зупинивши виконавче провадження в частині виконання наказу щодо пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на основну заборгованість, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, а отже діяв неправомірно. Таким чином, спір фактично виник внаслідок неправомірних дій приватного виконавця, що й стало підставою для звернення скаржника - АТ «Житомиргаз» до суду з відповідною скаргою. Тому, враховуючи приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідні витрати слід покласти на Приватного виконавця Щербакова І.М.
Розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення та заперечення Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на вказану заяву, Суд зазначає таке.
У постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду виклала такі правові висновки:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.
Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб'єктами оскарження.
Згідно зі статтею 344 Господарського процесуального кодексу України (аналогічні за змістом положення статті 452 ЦПК України) судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
На підставі аналізу статей 339, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України Велика Палата Верховного Суду висновує, що приватний виконавець як суб'єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.
Водночас приписи статті 343 Господарського процесуального кодексу України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.
Так, особа, яка звернулася зі скаргою на дії/бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 Господарського процесуального кодексу України .
У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» Господарського процесуального кодексу України ).
Отже, положення статті 344 Господарського процесуального кодексу України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 Господарського процесуального кодексу України ) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 Господарського процесуального кодексу України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).
Згідно із частинами 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (тотожні приписи статті 137 ЦПК України) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України (аналогічні положення статті 141 ЦПК України) регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу, що положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).
Отже, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що як стаття 129 Господарського процесуального кодексу України, так і стаття 130 Господарського процесуального кодексу України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
Згідно з положеннями статті 130 Господарського процесуального кодексу України (статті 142 ЦПК України) розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Приписи частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
Оскільки норма частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Отже, у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець, посилаючись на частину 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.».
Як зазначалось вище, предметом касаційного провадження у цій справі № 906/512/23 був перегляд ухвали суду першої інстанції, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції, щодо розгляду скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (неправомірні дії виконавця щодо арешту коштів та майна боржника у визначеній сумі).
За результатами розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 906/512/23 Верховний Суд ухвалив постанову від 02.04.2025, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишив без задоволення. Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича задовольнив частково. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 906/512/23 щодо розгляду скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині визнання неправомірними дій Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича з арешту коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 2 603 822,68 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553, та зобов'язання Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича скасувати арешт коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 2 603 822,68 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження № 76335553, скасував, та закрив провадження у справі № 906/512/23 в цій частині. В інших частинах ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 906/512/23 залишив без змін.
Із вказаної постанови від 02.04.2025 у справі № 906/512/23 вбачається, що Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у приватного виконавця відповідно до положень пункту 15 частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" був наявний обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання наказу також і в частині пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на основну заборгованість, і зняти арешт з майна та грошових коштів боржника у відповідній частині. Водночас, Суд не погодився з висновками судів в частині розгляду Скарги щодо оскарження дій приватного виконавця, які стосуються стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, з огляду на те, що такі дії приватного виконавця підлягають оскарженю в межах адміністративної юрисдикції.
З огляду на що, Суд, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі щодо розгляду Скарги у відповідній частині.
Як зазначалось вище, за змістом частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач (суб'єкт оскарження) має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (скаржника).
Наведена норма Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат (у цій справі приватний виконавець) внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету, ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Отже, у даній справі Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову Ігорю Миколайовичу потрібно було довести, які саме необґрунтовані дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" були вчинені під час розгляду Скарги та в чому вони проявлялися.
Водночас, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення взагалі не зазначає, які саме необґрунтовані дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" були вчинені під час розгляду Скарги та в чому вони проявлялися.
Отже, необґрунтованість дій боржника у цій справі щодо подання Скарги не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Зважаючи на викладене, у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 906/512/23 слід відмовити.
Щодо заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат зі сплати судового збору, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Законом України від 31.10.2024 № 4056-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов'язковості судового рішення", який набрав чинності 14.11.2024, внесені зміни, зокрема, в частину другу статті 3 Закону України "Про судовий збір" та викладено її в новій редакції, і відповідно до пункту 19 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
У даній справі предметом апеляційного та касаційного провадження був перегляд ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність приватного виконавця.
Тобто, у даному випадку судовий збір за подання апеляційних і касаційних скарг не підлягав сплаті, та, відповідно, не підлягає розподілу, за наслідками розгляду відповідних скарг.
Про вказане було зазначено також в ухвалі Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 906/512/23 про виправлення описки.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (надалі - Порядок), який розроблений, зокрема, на виконання статті 7 Закону України «Про судовий збір», визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (пункт 2 Порядку).
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
З огляду на викладене, Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець