Іменем України
22 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/131/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Приватне підприємство «Виробничо-комерційний центр «Гранд»,
код ЄДРПОУ 42409385, вул. Толстого, б. 138-а, кв. 45, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгазспецсервіс»,
код ЄДРПОУ 30042448, вул. Любецька, буд. 60-а, м. Чернігів, 14021
Предмет спору: про стягнення 63 573,69 грн,
не викликались,
Приватне підприємство «Виробничо-комерційний центр «Гранд» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгазспецсервіс», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 63 573,69 грн, з яких 37 472,00 грн основної заборгованості за виконані роботи, 4256,41 грн - 3% річних та 21 845,28 грн інфляційних втрат.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 12.02.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 13.02.2025 о 00:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 28.02.2025.
21.02.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, який суд долучив до матеріалів, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом та судом, а спір вирішується з його урахуванням.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.01.2021 ПП «ВКЦ «Гранд» (Виконавець) та ДП «Чернігівоблагростандарт» (Замовник) уклали договір з надання послуг №ВС-102, на виконання якого Виконавець надав Замовнику послуги з ремонт покрівлі даху на суму 37 472,00 грн, які останній не оплатив. Посилаючись на укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» від 04.07.2024 (далі - Договір від 04.07.2024) та положення ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», позивач зазначає, що ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» є правонаступником ДП «Чернігівоблагростандарт», а відтак повинен сплати заборгованість за договором про надання послуг №ВС-102 від 26.01.2021.
Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні, з огляду на таке:
- у розділі 6 Договору від 04.07.2024 передбачено обов'язок відповідача погасити заборгованість ДП «Чернігівоблагростандарт» із заробітної плати та перед бюджетом, погашення будь-яких інших боргів ДП «Чернігівоблагростандарт» не передбачено; будь - яка інформація щодо кредиторів ДП «Чернігівоблагростандарт» відповідачу не передавалась;
- права та обов'язки ДП «Чернігівоблагростандарт» перейдуть до відповідача виключно після припинення державного підприємства, оскільки законом України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» передбачена процедура припинення шляхом приєднання ДП «Чернігівоблагростандарт» до ТОВ «Чернігівгазспецсервіс», в межах якої листом №02-08/24 від 02.08.2024 року відповідач запропонував Фонду державного майна України кандидатуру керуючого припиненням. Тобто на теперішній час ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» не є і не може бути правонаступником існуючого підприємства;
- позивач не заявляв вимог щодо оплати заборгованості до ДП «Чернігівоблагростандарт» з 30 квітня 2021 року, а договором ВС-102 з надання послуг від 26.01.2021 взагалі не передбачені терміни оплати за послуги.
Інших заяв по суті у встановлений судом строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
26.01.2021 Приватне підприємство «Виробничо-комерційний центр «Гранд» (далі - Виконавець) та Державне підприємство «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» (далі - ДП «Чернігівоблагростандарт», Замовник) уклали договір з надання послуг №ВС-102 (далі - Договір від 26.01.2021).
За умовами п. 1.1 Договору від 26.01.2021 Виконавець зобов'язується надати послуги на об'єкті: «Частковий ремонт покрівлі даху Державного підприємства Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 10» (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх в порядку та на умовах цього Договору.
Ціна Договору становить: 37 472,00 грн без ПДВ (п. 3.1 Договору від 26.01.2021).
Згідно з п. 3.3, 3.4 Договору від 26.01.2021 платіжні зобов'язання за Договором виникають за наявності у Замовника відповідних бюджетних призначень (бюджетних асигнувань) на 2021 рік (з дати затвердження кошторису: тимчасового та постійного).
Оплата за послуги проводиться виключно на підставі актів наданих послуг, підписаних Сторонами після надання послуг.
Відповідно до п. 4.1.1, 4.2.2 Договору від 26.01.2021 Замовник має право відмовитися від оплати за надані послуги Виконавцю до усунення недоліків у їх якості, у разі наявності таких; Замовник зобов'язаний прийняти надані послуги Виконавцем шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг і оплатити їх в розмірах і в строк, передбачених цим Договором.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань за переданий Товар - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з розрахунком договірної ціни із здійснення робіт на Об'єкті загальна їх вартість становить 37,472 тис. грн.
30.04.2021 Замовник та Виконавець підписали акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року за Договором від 26.01.2021, відповідно до якого загальна їх вартість становить 37 472,00 грн.
Також Замовник та Виконавець підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року, зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту), загальновиробничі витрати до об'єкту 2-1.
Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків, підписаного Виконавцем та Замовником, заборгованість останнього перед позивачем станом на 25.04.2024 становить 37 472,00 грн.
Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на вебсайті торгової електронної системи «Прозорро.Продажі» опубліковано інформаційне повідомлення про продаж об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт», код за ЄДРПОУ 05500641.
Згідно з інформацією, зазначеною в інформаційному повідомленні:
- об'єктом приватизації є єдиний майновий комплекс державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт», який розташований за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Інструментальна, 10;
- відповідно до основних показників господарської діяльності підприємства за останні три роки поточні зобов'язання за розрахунками за товарами, роботи, послуги у 2021 році становила 55,9 тис. грн, у 2022 та 2023 роках - 58,7 тис. грн, у І кварталі 2024 року - 61,9 тис. грн;
- інформація про умови, на яких здійснюється приватизація об'єкта: відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» покупець стає правонаступником всіх майнових прав і обов'язків підприємства, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Покупець вживає передбачені законодавством та договором заходи з припинення юридичної особи державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт»;
- умови продажу: покупець єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» зобов'язаний протягом шести місяців від дати переходу права власності забезпечити: 1. Погашення боргів державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» із заробітної плати, перед бюджетом, у розмірі що складеться на дату переходу до покупця права власності на єдиний майновий комплекс державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт». 2. Недопущення звільнення працівників державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу (за винятком вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України).
Згідно з протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240517-3347 від 10.06.2024 переможцем аукціону є ТОВ «Чернігівгазспецсервіс».
04.07.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Продавець) та ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» (далі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» (далі - Договір від 04.07.2024).
За умовами п. 1.1 Договору від 04.07.2024 Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, котрий став єдиним учасником електронного аукціону № 8РЕ001-ІІА-20240517-33347 від 10.06.2024 року, об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт», (код за ЄДРПОУ 00375332), який має юридичну адресу: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Інструментальна, 10 (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, виконати визначені в Договорі умови.
До складу Об'єкта приватизації входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства (крім того, що не підлягає приватизації) - будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, борги та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю ДП «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт».
Право власності на Об'єкт приватизації переходить до Покупця після укладання цього Договору та підписання акта приймання-передачі Об'єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом (п. 2.1 Договору від 04.07.2024).
Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору від 04.07.2024 Покупець є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків ДП «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» (код за ЄДРПОУ 05500641) відповідно до умов цього Договору та статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня засвідчення акта приймання-передачі Об'єкта приватизації від Продавця до Покупця, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).
Покупець з дня підписання акта приймання-передачі Об'єкта приватизації від Продавця до Покупця є правонаступником, в тому числі, майнових прав ДП «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» (код за ЄДРПОУ 05500641), які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від юридичної особи.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору від 04.07.2024 визначено, що Передача Об'єкта приватизації Покупцю здійснюється Продавцем в день укладання цього Договору, а у разі якщо законом вимагається отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію - протягом п'яти робочих днів з дня отримання Продавцем завіреної копії такого дозволу від Покупця або попереднього дозволу Антимонопольного комітету України у наданні такого дозволу.
Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття його Покупцем засвідчуються актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).
Відповідно до п. 6.5 Договору від 04.07.2024 з моменту переходу права власності Покупець зобов'язаний виконати умови продажу Об'єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме:
- 6.5.1. Погашення протягом 6 (шести) місяців від дати переходу права власності на Об'єкт приватизації боргів ДП «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» із заробітної плати, перед бюджетом, у розмірі, що складеться на дату переходу до Покупця права власності на Об'єкт приватизації;
- 6.5.2. Недопущення звільнення працівників ДП «Чернігівський обласний виробничо- технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» з ініціативи Покупця чи уповноваженого ним органу (за винятком вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України), протягом шести місяців від дати переходу права власності на Об'єкт приватизації.
Договір від 04.07.2024 підписаний його сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О. В.
04.07.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Продавець) та ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» (далі - Покупець) підписали акт №6264 приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт», відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв Об'єкт приватизації, ціна продажу якого за догвоормо становить 4 384 800,00 грн.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 08.07.2024 №11/265 затверджено результати продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт»; вважати приватизацію зазначеного в п. 1 цього наказу об'єкта малої приватизації завершеною.
25.10.2024 позивач надіслав відповідачу претензію від 24.10.2024, у якій просив сплатити заборгованість за виконані роботи на об'єкті ДП «Чернігівоблагростандарт» згідно з договором з надання послуг №ВС-102 від 26.01.2021 та акта виконаних робіт №3 від 30.04.2024. Вказана претензію отримана відповідачем 30.10.2024, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Відповідач доказів сплати позивачу спірних коштів суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості.
Як встановив суд, між 26.01.2021 ПП «ВКЦ «Гранд» (Виконавець) та ДП «Чернігівоблагростандарт» (Замовник) уклали договір з надання послуг №ВС-102, за умовами якого Виконавець зобов'язався надати послуги на об'єкті: «Частковий ремонт покрівлі даху Державного підприємства Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 10» (далі - Об'єкт) загальною вартістю 37 472,00 грн, а Замовник - прийняти і оплатити їх в порядку та на умовах цього Договору.
Відповідно до акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року за Договором від 26.01.2021 Виконавець виконав будівельні роботи на Об'єкті на загальну суму 37 472,00 грн. ДП «Чернігівоблагростандарт» прийняло ці роботи без будь-яких зауважень, проте їх вартість позивачу не сплатило.
Зміст укладеного між сторонами договору з надання послуг №ВС-102 від 26.01.2021 свідчить, що він за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
За приписами ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 4 ст. 879 ЦК України встановлює, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Тобто за загальним правилом підрядник має право вимагати оплати своїх робіт після прийняття предмета договору замовником, проте сторонам також надається можливість погодити інший порядок розрахунків, передбачивши його в договорі.
У п. 3.4 Договору від 26.01.2021 його сторони встановили, що оплата за послуги проводиться виключно на підставі актів наданих послуг, підписаних Сторонами після надання послуг.
Пунктом 3.3 Договору від 26.01.2021 передбачено, що платіжні зобов'язання за Договором виникають за наявності у Замовника відповідних бюджетних призначень (бюджетних асигнувань) на 2021 рік (з дати затвердження кошторису: тимчасового та постійного).
Отже, п. 3.4 Договору від 26.01.2021 свідчить про те, що сторони вчинили правочин під відкладальною умовою у розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Виходячи з положень статей 525, 526, 530 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі «Войтенко проти України» та від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України» вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання.
Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що обов'язок Замовника (ДП «Чернігівоблагростандарт») зі сплати вартості виконаних позивачем робіт виник у нього після підписання акта наданих послуг.
Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
Таким чином, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печаткою ДП «Чернігівоблагростандарт», є доказом, що свідчить про фактичне визнання останнім наявності у нього перед позивачем заборгованості за виконані будівельні роботи у розмірі 37 427,00 грн.
Щодо переходу до відповідача обов'язку сплатити спірну заборгованість позивачу.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов'язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина друга статті 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 Цивільного кодексу України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 Цивільного кодексу України) і прав та обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України), дарування (частина друга статті 718 Цивільного кодексу України), факторингу (глава 73 Цивільного кодексу України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України) чи спадкування (стаття 1216 Цивільного кодексу України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 Цивільного кодексу України, сформульовані у постановах від 17.04.2018 у справі № 522/407/15, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.
За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.
Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
За приписами частин першої та другої статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки.
Єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки (пункт 13 частини першої Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Згідно із частиною першою статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
За змістом наведених положень:
- у разі купівлі у процедурі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства покупець такого підприємства стає правонаступником усіх його прав і обов'язків, за винятком права постійного користування земельною ділянкою під об'єктом приватизації;
- передбачене наведеними положеннями правонаступництво стосується осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто покупця (власника) об'єкта приватизації, який в порядку правонаступництва набуває як майнових прав (окрім права постійного користування земельною ділянкою), так і обов'язків приватизованого підприємства.
Отже, передбачене цією нормою правонаступництво є частковим (сингулярним), оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права та обов'язки приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі.
Як встановив суд, ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» стало власником єдиного майнового комплексу ДП «Чернігівоблагростандарт» у процедурі приватизації.
Пунктом 3.1 Договору від 04.07.2024 визначено, що Покупець є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків ДП «Чернігівський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції «Чернігівоблагростандарт» (код за ЄДРПОУ 05500641) відповідно до умов цього Договору та статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня засвідчення акта приймання-передачі Об'єкта приватизації від Продавця до Покупця, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності)
Таким чином, у спірних правовідносинах ТОВ «Чернігівгазспецсервіс» стало правонаступником ДП «Чернігівоблагростандарт» з відповідним переходом до останнього усіх прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) та обов'язків ДП «Чернігівоблагростандарт».
За наведених обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що на теперішній час він не є правонаступником ДП «Чернігівоблагростандарт», оскільки в цьому випадку мало місце сингулярне (часткове) правонаступництво, а не передбачене статтею 52 ГПК України процесуальне правонаступництво, на яке посилається відповідач.
Відповідно до приписів частини першої статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» оформлення угод приватизації здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації між органом приватизації та переможцем електронного аукціону тощо.
Згідно з положеннями частини другої статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов'язання сторін, зокрема щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства (що є об'єктом приватизації) (абзац п'ятий).
Таким чином, реалізація та захист прав кредиторів за тими вимогами до підприємства (що придбано покупцем в процесі приватизації), які мали місце на момент придбання покупцем відповідного підприємства, може здійснюватися шляхом заявлення кредитором (кредиторами) вимоги до покупця щодо виконання відповідної умови договору купівлі-продажу, зокрема вимоги про погашення покупцем боргів придбаного ним підприємства, а саме простроченої кредиторської заборгованості такого підприємства.
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство, окрім добровільного погашення покупцем кредиторської заборгованості придбаного ним підприємства, визначає два основних способи погашення такої заборгованості у примусовому порядку: шляхом вирішення судом відповідного спору між кредитором приватизованого підприємства та його покупцем про стягнення відповідної суми заборгованості в позовному порядку або шляхом задоволення відповідних вимог у межах провадження у справі про банкрутство.
Між тим, приписами абзацу чотирнадцятого пункту 7-4 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» установлено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану наведені положення статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», зокрема і положення абзацу п'ятого частини другої (у частині погашення простроченої кредиторської заборгованості, крім заборгованості перед бюджетом) не застосовуються.
При цьому абзац чотирнадцятий пункту 7-4 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» має застереження щодо винятків у його застосуванні, відповідно до яких положення цього абзацу не поширюються на випадки придбання у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та об'єктів великої приватизації.
За змістом наведених положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» законодавець запровадив тимчасову, на період дії правового режиму воєнного стану, заборону на застосування вимоги цього закону щодо виконання покупцем єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, такої умови, що підлягає включенню до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, як погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства (що є об'єктом приватизації, за винятком приватизованого майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та об'єктів великої приватизації), крім заборгованості перед бюджетом.
А тому кредитори за вимогами щодо простроченої заборгованості, крім кредиторів за вимогами щодо заборгованості перед бюджетом викупленого в процесі приватизації підприємства, крім придбаного у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та об'єктів великої приватизації, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не мають права вимагати від покупця, який є правонаступником підприємства як єдиного майнового комплексу, що є об'єктом приватизації (частина перша статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»), виконання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в частині виконання викуплених покупцем зобов'язань підприємства та погашення простроченої кредиторської заборгованості такого підприємства.
Тобто відповідні кредитори тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не мають права вимагати від покупця об'єкта приватизації (підприємства як єдиного майнового комплексу), погашення відповідної кредиторської заборгованості в примусовому порядку у будь-який передбачений законом спосіб: і шляхом звернення до суду із вимогами про стягнення такої заборгованості (у позовному порядку), і шляхом задоволення цих вимог у справі про банкрутство.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №916/3735/24.
Оскільки ДП «Чернігівоблагростандарт» не виконало свої зобов'язання зі сплати коштів за виконані позивачем роботи у розмірі 37 472,00 грн у встановлений строк, вказана заборгованість є простроченою.
Суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.
Враховуючи вищевикладене та висновок суду про відсутність у кредиторів тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, права вимагати від покупця об'єкта приватизації (підприємства як єдиного майнового комплексу), погашення відповідної кредиторської заборгованості, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат як похідних позовних вимог.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун