Іменем України
03 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/889/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,
код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача: Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради,
код ЄДРПОУ 44819434, вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 1 082 596 882,21 грн,
від позивача: Піун С. П., адвокат;
від відповідача: Торбєєв М. О., адвокат; Руденок П. С., адвокат,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради, у якому просить стягнути з відповідача 1 082 596 882,21 грн, з яких 893 851 219,07 грн заборгованості за поставлений природний газ, 70 783 278,16 грн пені, 39 358 726,69 грн - 3% річних та 78 603 658,29 грн інфляційних втрат.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами та призначено підготовче засідання на 29.10.2024 на 10:00.
Ухвала суду від 30.09.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 30.09.2024 о 19:45, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 16.10.2024.
15.10.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
21.10.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 25.10.2024 постановлено підготовче засідання 29.10.2024 та усі наступні засідання проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
28.10.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення з доданими до них документами.
У підготовчому засіданні 29.10.2024 суд розглянув заяви та клопотання сторін, які надійшли до його початку.
Щодо заяв сторін по суті.
Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відзив, відповідь на відзив та заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.
У відзиві на позов та у запереченнях відповідач просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10953/24, що розглядається Господарським судом м. Києва за позовом КП «Теплокомуненерго» до ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ фірми «ТехНова» про визнання договору переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6523 і договору про договірне списання недійсними.
Відповідач вважає, що об'єктивно неможливо розглянути справу № 927/889/24 до фактичного розгляду справи №910/10953/24 та визнання чи невизнання недійсним договору про переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6523 без визначення законності самого укладення договору переведення боргу.
До поданого клопотання відповідач додав копію ухвали Господарського суду м. Києва від 13.09.2024 про відкриття провадження у справі №910/10953/24.
Позивач заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження та вважає, що таке зупинення призведе до затягування розгляду цієї справи.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України).
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України).
При ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 237 ГПК України).
Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду справи №927/889/24, оскільки зібрані в межах цієї справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому суд зазначає, що навіть у разі визнання спірного договору недійсним, зацікавлена сторона не позбавлена можливості надалі звернутися до суду за переглядом рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
У підготовчому засіданні 29.10.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2024 на 10:00.
Ухвалою суду від 29.10.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 21.11.2024
08.11.2024 Чернігівська міська рада подала до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
08.11.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - Чернігівську міську раду, поновивши строк на вступ у справу.
19.11.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення на клопотання (заяву) про залучення Чернігівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
20.11.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав додаткові письмові пояснення.
У судовому засіданні 21.11.2024 суд постановив ухвали:
- про відмову у поновленні строку на вступ третьої особи у справу та відмову у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівської міської ради:
- про залишення без розгляду додаткових письмових пояснень відповідача у зв'язку з тим, що ці письмові пояснення розцінені судом як штучне доповнення відзиву, строк на подання якого вже сплив;
- про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 10.12.2024 на 11:30.
Ухвалою суду від 03.12.2024 постановлено провести судове засідання з розгляду справи по суті 10.12.2024 о 15:45.
09.12.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2024 та повернення матеріалів справи №927/889/24 до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою суду від 10.12.2024 зупинено провадження у справі №927/889/24 до перегляду Північним апеляційним господарським судом ухвали суду від 21.11.2024, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, та повернення матеріалів справи до Господарського суду Чернігівської області; постановлено судове засідання, призначене на 10.12.2024 на 15:45, вважати таким, що не відбудеться.
Постановами Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 ухвали Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2024 про відмову у поновленні строку на вступ третьої особи у справу та відмову у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівської міської ради залишено без змін, а також про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача залишені без змін.
Ухвалою від 17.03.2025 поновлено провадження у справі № 927/889/24 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.04.2025 о 15:30.
18.03.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, яке суд розглянув у судовому засіданні 01.04.2025.
Відповідач просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10953/24. В обґрунтування свого клопотання зазначає про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24 договір про переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6523, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова», Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», визнано недійсним. Оскільки договір про переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6523 є підставою позовних вимог у справі №927/889/24, відповідач вважає, що існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10953/24.
У судовому засіданні 01.04.2025 представники відповідача повідомили, що Північним апеляційним господарським судом скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24, проте повний текст постанови ще не виготовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Отже, суд не може зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вже ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24, а отже договір про переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6523 відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірним.
При цьому суд зазначає, що навіть у разі, якщо Верховний Суд скасує постанову Північного апеляційного господарського суду та залишить в силі рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/10953/24, зацікавлена сторона не позбавлена можливості надалі звернутися до суду за переглядом рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вищевикладене, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з наміром оскаржити ухвалу суду про відмову у зупиненні провадження у справі, постановлену без оформлення окремого документа.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні, оскільки ст. 255 ГПК України не передбачено права оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у зупиненні провадженні окремо від рішення суду.
У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для подання до суду копії постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/10953/24, у якій буде встановлена обставина щодо укладення тристороннього договору про договірне списання, укладеного між позивачем, відповідачем та АТ «Ощадбанк».
Суд відмовив у задоволенні цього клопотання відповідача, оскільки відповідач не був позбавлений можливості подати усі докази, у тому числі договір про договірне списання, разом з відзивом на позов, проте цього не зробив, поважних причин неможливості подання цього доказу у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, суду не навів.
01.04.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про його проголошення 03.04.2025 о 10:00.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 03.04.2025 суд підписав скорочене рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу №23-ПБ-6523 від 03.10.2023 як новим боржником за договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 у частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне:
- відповідач є комунальним підприємством і не є правонаступником ТОВ Фірми «Технова» ні універсальним, ні сингулярним. Відповідач не може відповідати за невиконання п. 5.1 договору постачання природного газу від 26.10.2022 № 7340-ПСО (ТКЕ)-39, який він не укладав і за яким не отримував природного газу. Те саме стосується і нарахування пені у сумі 70 783 278,16 грн, 3% річних у сумі 39 358 726,69 грн, інфляційних втрат у сумі 78 603 658,29 грн, оскільки ці суми нараховуються саме за несвоєчасну оплату за споживання природного газу, який відповідач не отримував і не споживав;
- відповідно до п. 8 Додатку «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 № 812, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не нараховуються.
Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з таких підстав:
- твердження відповідача про те, що він не є правонаступником ТОВ Фірми «Технова» ні універсальним, ні сингулярним є таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст. 520 ЦК України є боржником у зобов'язанні. Наявність укладеного між позивачем, відповідачем та первісним боржником договору про переведення боргу свідчить про те, що сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає їхній внутрішній волі. Зі свого боку, відповідач підписав договір без будь-яких зауважень;
- для врегулювання заборгованості за Договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, або зміни зобов'язання за Договором на інше зобов'язання, встановлене Договором про проведення взаєморозрахунків згідно зі ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Договором про реструктуризації заборгованості згідно зі ст. 5 цього Закону. Саме лише затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за Договором. Заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету, а це, зі свого боку, додатково свідчить про наявність непогашеної заборгованості за Договором перед позивачем. Таким чином, можливе застосування Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», не є підставою для висновку щодо неможливості нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
У своїх запереченнях відповідач просив зупинити провадження у справі.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
26.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Технова» (далі - Споживач) укладено договір №7340-ПСО(ТКЕ)-39 постачання природного газу (далі - Договір постачання).
За умовами п. 1.1 Договору постачання Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п. 1 пункту 4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору постачання).
Пунктом 5.1 Договору постачання встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 5.4. Договору постачання оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору.
Згідно з пунктом 7.2. Договору постачання у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30 квітня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1. Договору постачання у редакції Додаткової угоди №3 від 07.04.2023).
У період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» поставило ТОВ Фірмі «Технова» природний газ на загальну суму 1 128 186 385,31 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, коригуючі акти від 31.01.2023, від 30.04.2023.
ТОВ Фірма «Технова» сплатила ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» кошти за спожитий природний газ у загальному розмірі 234 335 166,24 грн, а саме: 29.11.2022 - 26 935 166,24 грн, 30.11.2022 - 27 400 000,00 грн, 13.12.2022 - 20 000 000,00 грн, 14.12.2022 - 18 000 000,00 грн, 15.12.2022 - 5 000 000,00 грн, 16.12.2022 - 5 000 000,00 грн, 20.12.2022 - 16 000 000,00 грн, 23.12.2022 - 8 000 000,00 грн, 26.12.2022 - 10 000 000,00 грн, 27.12.2022 - 10 000 000,00 грн, 28.12.2022 - 5 000 000,00 грн, 29.12.2022 - 17 000 000,00 грн, 30.12.2022 - 6 000 000,00 грн, 03.01.2023 - 14 000 000,00 грн, 04.01.2023 - 6 000 000,00 грн, 10.07.2023 - 40 000 000,00 грн, на підтвердження чого надано довідку від 25.03.2024 та лист ТОВ Фірми «Технова» від 20.01.2023 №58 щодо зміни призначення платежу.
Отже, залишок заборгованості за спожитий у листопаді 2022 року - квітні 2023 року становить 893 851 219,07 грн.
03.10.2023 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Кредитор), ТОВ фірма «Технова» (далі - Первісний боржник) та КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (далі - Новий боржник) уклали договір про переведення боргу №23-ПБ-6523 (далі - Договір про переведення боргу).
Відповідно до п. 1.1 Договору про переведення боргу за цим Договором за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість, яка виникла у Первісного боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу №7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 (далі - Зобов'язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором станом на дату укладання цього договору, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника у цьому Зобов'язанні та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Кредитор дійсно дає згоду на заміну Первісного боржника у Зобов'язанні Новим боржником та на укладення цього Договору на встановлених у нього умовах (п. 1.2 Договору про переведення боргу).
У п. 2.1 Договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на дату укладання даного Договору дорівнює 893 851 219,07 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору про переведення боргу за цим Договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми заборгованості, що зазначена у п. 2.1 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39 (п. 3.2 Договору про переведення боргу).
Відповідно до п. 4.1 Договору про переведення боргу Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов'язання у розмірах, передбачених Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Згідно з п. 6.1 Договору про переведення боргу цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Сторони погодились, що переведення боргу відбувається і Новий боржник набуває зобов'язань за Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39 з моменту набрання чинності цим Договором.
Відповідач доказів сплати позивачу спірних коштів суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо стягнення основної заборгованості.
Як встановив суд, на виконання умов Договору постачання у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» поставило ТОВ Фірмі «Технова» природний газ на загальну суму 1 128 186 385,31 грн, за який остання розрахувалася частково, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 234 335 166,24 грн.
Отже, заборгованість ТОВ Фірми «Технова» перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ становила 893 851 219,07 грн.
Надалі, 03.10.2023, між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ Фірмою «Технова» та КП «Теплокомуненерго» ЧМР було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до якого до нового боржника - КП «Теплокомуненерго» перейшли обов'язки зі сплати заборгованості у розмірі 893 851 219,07 грн, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання.
За приписами пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2, 3 статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір - це універсальний регулятор, а отже він є підставою для встановлення, зміни чи припинення приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Із встановлених судом обставин справи випливає, що Договір про переведення боргу сторонами укладено в добровільному порядку.
Отже, скориставшись засадою свободи договору, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ Фірма «Технова» та КП «Теплокомуненерго» ЧМР уклали Договір про переведення боргу, яким визначили переведення заборгованості у розмірі 893 851 219,07 грн на відповідача. При цьому відповідач зобов'язався перерахувати грошові кошти в порядку та на умовах, визначених Договором постачання.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 у справі №910/10953/24 Договір про переведення боргу визнано судом недійсним, проте вказане рішення скасоване Північним апеляційним господарським судом.
Відтак суд виходить з дійсності та укладеності зазначеного правочину.
Одночасно суд враховує, що Договір про переведення боргу укладений щодо заборгованості, яка існувала на момент його укладення, зобов'язання зі сплати якої не є такими, щодо яких не може бути замінений боржник чи кредитор.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).
Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З аналізу положень статей 520-522 ЦК України вбачається, що правочин про заміну боржника у зобов'язанні не є новим зобов'язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 ГК України та ч. 1 ст. 509 КЦ України, а заміна сторони у зобов'язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов'язання.
Отже, виходячи з умов Договору про переведення боргу, сторони змінили боржника за зобов'язаннями за Договором постачання, яким стало КП «Теплокомуненерго».
Тобто відповідач є новим боржником за зобов'язаннями за Договором постачання, а відтак повинен сплатити суму заборгованості за цим договором у розмірі 893 851 219,07 грн.
При цьому, з огляду на те, що заміна боржника не породжує нового зобов'язання, а лише змінює суб'єктний склад зобов'язальних правовідносин, та враховуючи умови пунктів 1.1, 3.1, 3.2, 6.1 Договору про переведення боргу, строк виконання зобов'язання для нового боржника не змінюється та вважається таким, що настав.
Доказів сплати спірних коштів позивачу відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач, як новий боржник, у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань за Договором переведення боргу не виконав та не сплатив позивачу кошти за поставлений ТОВ Фірмі «Технова» природний газ, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 893 851 219,07 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Позивач заявив до стягнення 70 783 278,16 грн пені, нарахованої за загальний період з 01.07.2023 по 15.12.2023.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони у п. 7.2 Договору постачання встановили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату отриманого ним природного газу у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 3.1 Договору про переведення боргу до відповідача як нового боржника перейшли обов'язки щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Крім того, відповідно до п. 4.1 Договору про переведення боргу Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов'язання у розмірах, передбачених Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Відповідач, посилаючись на п. 8 Додатку «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 № 812, вважає, що неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не підлягають нарахуванню.
Відповідно до п. 8 Додатку «Ціни та умови постачання природного газу виробникам теплової енергії ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у рамках виконання спеціального обов'язку» до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 № 812, у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не нараховуються.
Проте відповідач не надав суду наявності невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, а тому підстави для застосування п. 8 зазначеного Додатку в частині ненарахування неустойки (штрафи, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних у суду відсутні.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені з урахуванням визначеного позивачем періоду, дійшов висновку про правильне її нарахування.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 70 783 278,16 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач також просить стягнути з відповідача 39 358 726,69 грн - 3% річних за загальний період з 17.01.2023 до 13.08.2024 та 78 603 658,29 грн інфляційних втрат за лютий 2023 року - липень 2024 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки позивач за зобов'язаннями грудня 2022 року двічі нарахував інфляційні втрати за червень 2024 року.
За перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить 67 530 627,96 грн, а отже є меншим ніж заявлено до стягнення позивачем.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 67 530 627,96 грн.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, максимальний розмір судового збору за подання позову майнового характеру в електронній формі як у 2024 році, так і у 2025 році, становить 847 840,00 грн.
Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що обґрунтований загальний розмір заявлених позивачем вимог становить 1 071 523 851,88 грн, за заявлення яких також підлягає сплаті максимальний судовий збір.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на нього у розмірі 847 840,00 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 44819434, вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) 893 851 219,07 грн заборгованості за поставлений природний газ, 70 783 278,16 грн пені, 39 358 726,69 грн - 3% річних, 67 530 627,96 грн інфляційних втрат та 847 840,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В., відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 22.04.2025.
Суддя В. В. Шморгун