29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" квітня 2025 р.Справа № 924/922/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С. розглянувши заяву ліквідатора про покладення солідарної відповідальності у справі
за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ
до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", м. Хмельницький
про банкрутство
за участю представників сторін:
від кредитора - Лисий М. С. представник АТ "УКРГАЗБАНК" в режимі ВКЗ
Арбітражний керуючий - Гапіна Н.В. в режимі ВКЗ
за участю - Оніщук Є.О. представник голови СОК "Перший національний аграрний кооператив" Герасимюка С.В.
В судовому засіданні відповідно до ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну часини ухвали.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в загальній сумі 139 064 295,00 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
Згідно з ухвалою від 05.04.2023 розпорядником майна у справі № 924/922/21 призначено арбітражну керуючу Гапіну Н.В.
Постановою суду від 09.08.2023 припинено процедуру розпорядження майном Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражної керуючої Гапіної Н.В. Визнано Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Перший національний аграрний кооператив" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором призначено арбітражну керуючу Гапіну Наталію Вікторівну.
13.02.2025 від ліквідатора СОК "Перший національний аграрний кооператив" арбітражної керуючої Гапіної Н.В. через підсистему Електронний суд в межах провадження у справі про банкрутство СОК "Перший національний аграрний кооператив" № 924/922/21 надійшла заява про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів боржника СОК "Перший національний аграрний кооператив" на керівника - голову СОК "Перший національний аграрний кооператив" Герасимюка С.В. та стягнення з ОСОБА_1 на користь СОК "Перший національний аграрний кооператив" 138 926 118,00 грн., в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів СОК "Перший національний аграрний кооператив", в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Ухвалою від 19.02.2025р. заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.
Присутній в судовому засіданні представник від кредитора та ліквідатор підтримали подану заяву, просила суд її задовольнити.
Присутній в судовому засіданні голови СОК "Перший національний аграрний кооператив" Герасимюка С.В. заперечував щодо поданої розпорядником майна заяви, просив суд відмовити у її задоволені.
Розглянувши в судовому засіданні 17.04.2025 заяву арбітражного керуючого Гапіної Н.В. (вх.№05-06/245/25 від 13.02.2025р.) про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржником, судом враховується таке.
За приписами частини шостої статті 34 КУзПБ, боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов'язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, висновки якої згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України враховуються при розгляді цієї справи, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.
Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).
Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми.
Правовий висновок подібного змісту наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі №910/3070/21, який підлягає врахуванню при розгляді цієї справи згідно з приписами частини четвертої статті 300 ГПК України.
У справі, яка розглядається, арбітражний керуючий Гапіна Н.В. звернулася до суду із заявою про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, в якій просить суд визнати ОСОБА_1 такими, що несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", м. Хмельницький та покласти солідарну відповідальність за зобов'язаннями Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", м. Хмельницький у даній справі про банкрутство на ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням наведених вище правових позицій, оскільки арбітражний керуючий у цій справі не заявляв вимогу про стягнення із суб'єкта солідарної відповідальності збитків, обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду. (Аналогічний правовий висновок Верховного Суду у Постанові по справі №924/801/21 від 05.12.2024р.).
Велика Палата Верховного Суду дотримується сталої позиції, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Суд зауважує, що у цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний арбітражним керуючим. Обставини щодо наявності/відсутності у діях керівника порушень приписів КузПБ можуть бути предметом дослідження господарськими судами під час розгляду позовних вимог, які відповідають закону та призводять до ефективного захисту порушених прав.
За таких обставин у задоволенні заяви арбітражного керуючого про покладення на керівників боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника необхідно відмовити з мотивів неефективності обраного заявником способу захисту.
Зважаючи на те, що неефективність обраного заявником способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент заяви з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника з підстав неефективності обраного заявником способу захисту не залежить від інших встановлених судом обставин.
Керуючись ст. ст. 2, 34 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви арбітражного керуючого Гапіної Н.В. (вх.№05-06/245/25 від 13.02.2025) про покладення солідарної відповідальності у справі №924/922/21 відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили після її оголошення 17.04.2025р. та підлягає оскарженню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 22.04.2025р.
Суддя Заярнюк І.В.