Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/321/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів", 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 11
до Приватного підприємства "АГРООІЛ ЮА", 61145, м. Харків, вул. Космічна буд. 21, оф. 610
простягнення 213 738,99 грн.
без виклику учасників справи
Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "АГРООІЛ ЮА" про стягнення основного боргу у розмірі - 144 977,91 грн., інфляційні втрати у розмірі - 16 080,60 грн., пеня у сумі - 47 824,01 грн., 3% річних у розмірі - 4 856,47 грн. Також, до стягнення заявлені судові витрати.
Також, до стягнення заявлені судові витрати.
Крім того, позивачем у 2 пункті прохальної частини позовної заяви, заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року позовну заяву Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" (вх. № 321/25) залишено без руху. Встановлено Державному підприємству "Охтирський комбінат хлібопродуктів" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
14.02.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 4046) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/321/25. Клопотання позивача викладене у 2 пункті прохальної частини позовної зави про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи № 922/321/25 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
04.03.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5672/25) у якому останній, просить суд, приєднати цей відзив до матеріалів справи, врахувати викладені в ньому заперечення проти позовної заяви ДП "Охтирський КХП". Розглянути заяву відповідача ПП "АгроОіл ЮА" про залучення третьої особи (подається засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" окремим процесуальним документом). Врахувати, що в додатку до цього Відзиву Відповідачем ПП "АгроОіл ЮА" в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставлені запитання Позивачу ДП "Охтирський КХП" про обставини, які мають значення для справи (заява із переліком запитань подається засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" окремим процесуальним документом). Розглянути клопотання відповідача ПП "АгроОіл ЮА" про витребування доказів судом (подається засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" окремим процесуальним документом). Відмовити у позові ДП "Охтирський КХП". При розподілі судових витрат стягнути з позивача Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" на користь відповідача Приватного підприємства "АгроОіл ЮА" судові витрати в розмірі 345,00 грн., фактично сплачені за формування повних витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
04.03.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5674/25).
04.03.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5677/25) про витребування доказів судом у справі №922/321/25, у якому останній, просить суд, витребувати у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Голованівське хлібоприймальне підприємство": - копію Акту приймання-передачі Об'єкта приватизації, за Договором купівлі-продажу №87 від 07 серпня 2024 року (об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" за адресою: Сумська обл., Охтирський район, м. Охтирка, вул. Армійська, буд.11 за результатами електронного аукціону з умовами). Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Голованівське хлібоприймальне підприємство": - копію договору оренди нерухомого майна і виробничого обладнання укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Карнас Групп" стосовно єдиного майнового комплексу ДП "Охтирський КХП" або його частини, із усіма додатками/додатковими угодами до договору.
04.03.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5679/25) про залучення третьої особи по справі №922/321/25, у якій останній, просить суд, залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Голованівське хлібоприймальне підприємство" до участі у справі №922/321/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів". Врахувати, що відповідач ПП "АгроОіл ЮА" вже направив юридичній особі ТОВ "Голованівське ХПП" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" для відома: цю заяву від 04.03.2025 року про залучення третьої особи, клопотання від 04.03.2025 року про витребування доказів, заяву від 04.03.2025 року в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України про запитання, відзив від 04.03.2025 року на позовну заяву.
10.03.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 6095/25).
Ухвалою суду від 10.03.2025 року відмовлено задоволенні заяви відповідача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України. У клопотанні відповідача (вх. № 5679/25 від 04.03.2025 року) про залучення третьої особи у справі №922/321/25 - відмовлено. У клопотанні відповідача (вх. № 5677/25 від 04.03.2025 року) про витребування доказів судом у справі №922/321/25 - відмовлено.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, та заперечення відповідача на відповідь позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 19.11.2021 року між Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" (позивач, зерновий склад) та Приватним підприємством "АГРООІЛ ЮА" (відповідач, поклажодавець) було укладено договір № юр 2/39/21 складського зберігання зерна.
Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 01.07.2022 року (пункт 9.1. договору).
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що поклажодавець зобов'язується передати зерновому складу зерно у кількості: найменування: пшениця, ячмінь, жито, соняшник, соя, кукурудза, а зерновий склад зобов'язується прийняти це зерно на зберігання на умовах визначених даним договором і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому договором та законодавством.
Зерно, яке передається на зберігання за даним договором, зберігається знеособлено за культурами і класами (пункт 1.2. договору).
Згідно пункту 1.4. сторони погодили, що місце зберігання зерна: 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Армійська, 11.
Відповідно до пункту 4.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі із урахуванням податку на додану вартість.
Розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється договором за домовленістю сторін і викладеному додатку до даного договору, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.2. договору).
Граничний розмір плати (тарифу) та зберігання зерна, придбаного за кошти державного бюджету, встановлюється відповідно до законодавства (пункт 4.3. договору)
Пунктом 4.4. договору визначено, що поклажедавець сплачує вартість послуг наданих зерновим складом за поточний місяць, на протязі 10-ти календарних днів наступного місяця на підставі виставленого рахунку.
Приймання послуг наданих зерновим складом поклажодавцю, проводиться на підставі акту виконаних робіт (пункт 4.5. договору).
Згідно пункту 4.1.0 договору, у разі незгоди поклажодавця зі зміною вартості послуг (підвищення або зниження), останній зобов'язаний на протязі 5 (п'яти) робочих днів з часу отримання повідомлення про зміну вартості вивезти зерно з зернового складу.
У випадку не вивезення зерна поклажодавцем з зернового складу протягом терміну, вказаного у пункті 4.10. даного договору, нова вартість вважається погодженою сторонами, а покложодавець зобов'язаний сплачувати нову вартість послуг зернового складу (пункт 4.11. договору).
Зерно передане на зберігання, є власністю покложодавця. Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, без його дозволу (пункти 5.1. - 5.2. договору).
Строк зберігання зерна становить до 01.07.2022 року (пункт 7.1. договору).
Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором можливе тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди (пункт 7.2. договору).
19.11.2021 року між сторонами було укладено додаток № 1 до договору, а саме погоджено тарифи на послуги зернового складу.
01.07.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, зокрема пункт 7.1. та 9.1. викладено у наступній редакції:
«Пункт 7.1. Строк зберігання зерна становить до 31.12.2022 року.
Пункт 9.1. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2022 року.». Також, пункт 1 додатку № 1 договору складського зберігання викладено у новій редакції, а саме в частині погодження тарифів на послуги зернового складу.
28.12.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 , зокрема пункт 7.1. та 9.1. викладено у наступній редакції:
«Пункт 7.1. Строк зберігання зерна становить до 01.06.2023 року.
Пункт 9.1. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 01.06.2023 року із урахуванням пункту 71., 7.2. договору.».
10.07.2023 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4, зокрема пункт 7.1. та 9.1. викладено у наступній редакції:
«Пункт 7.1. Строк зберігання зерна становить до 31.12.2023 року.
Пункт 9.1. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2023 року».
Також, пункт 1 додатку № 1 договору складського зберігання викладено у новій редакції, а саме в частині погодження тарифів на послуги зернового складу.
За твердженнями позивача, останнім згідно умов договору було надаються послуги зі складського зберігання зерна, приймання, очищення, сушіння та відвантаження зерна, а саме - жита у кількості 419,344 тн.
Також, позивач зазначає, що передача зерна на зберігання та надання послуг по його зберіганню позивачем підтверджується формою № 36 (кількісно-якісний облік зерна) та складськими квитанціями: № 282 від 02.12.2021 року - 66, 322 тн., № 269 від 29.11.2021 року - 25, 202 тн., № 272 від 29.11.2021 року- 74, 520 тн., № 273 від 29.11.2021 року - 22, 600 тн., № 274 від 29.11.2021 року --230, 700 тн.
За твердженнями позивача, факт надходження зерна від відповідача підтверджується реєстром накладних, а саме:
- № 182 від 01.12.2021 року (товарно-транспортна накладна № 625455 від 29.11.21 року, № 625458 від 29.11.2021 року, № 625460 від 30.11.2021 року);
- № 175 від 26.11.2021 року (товарно-транспортна накладна № 1 від 25.11.2021 року).
Також, позивач зазначає, що згідно листа № 2411-5 від 24.11.2021 року та довіреності № 2411-5 від 24.11.2021 року було проведено переоформлення з ТОВ «Зернова Группа Київ»» на ПП «АГРООІЛ ЮА» наказ № 39 від 29.11.2021 року на кількість 74, 520 тн. Згідно листа № 2411-4 від 24.11.2021 року та довіреності № 2411-4 від 24.11.2021року було проведено переоформлення з ТОВ «Зернова Группа Київ»» на ПП «АГРООІЛ ЮА» наказ № 40 від 29.11.2021 року на кількість 22, 600 тн. Згідно листа № 2411-3 від 24.11.2021 року та довіреності № 2411-3 від 24.11.2021 року було проведено переоформлення з ТОВ «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО»» на ПП «АГРООІЛ ЮА» наказ № 41 від 29.11.2021 року на кількість 230, 700 тн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у подальшому зберігачем надавалися послуги за період з 01.01.12.21 року по 30.11.24 року згідно акту звірки взаєморозрахунків.
Також, позивач зазначає, що відвантаження зерна:
- у кількості - 25,100 тн. було проведено на підставі листа № 1701-1 від 17.01.2022 року та довіреності № № 1701-1 від 17.01.2022 року (товарно-транспортна накладна № 003846 від 17.01.22 року) . Факт надання послуг підтверджується приймальними актами № 3 від 19.01.2022 року.
- у кількості - 48,940 тн. було проведено на підставі листа № 1901-1 від 19.01.2022 року та довіреності № № 1901-1 від 19.01.2022 року, (товарно-транспортна накладна № 003874 № 003879 від 19.01.22 року) . Факт надання послуг підтверджується приймальними актами № 3 від 19.01.2022 року;
- у кількості - 74,900 тн. було проведено на підставі листа № 2404-1 від 24.04.2023 року та довіреності № 2404-1 від 24.04.2023 року (товарно-транспортна накладна № 220492 від 24.04.2023 року, № 220494 від 24.04.2023 року, № 220493 від 24.04.2023 року, № 220495 від 24.04.2023 року). Факт надання послуг приймальними актами № 73 від 30.04.2023 року;
- у кількості - 74,540 тн. було проведено на підставі листа № 2604-1 від 26.04.2023 року та довіреності № 2404-1 від 24.04.2023 року.( товарно-транспортна накладна № 220498 від 26.04.2023 року, № 220499 від 26.04.2023 року, № 220500 від 26.04.2023 року). Факт надання послуг підтверджується приймальними актами № 73 від 30.04.2023 року;
- у кількості - 51,220 тн. було проведено на підставі листа № 2106-1 від 21.06.2023 року та довіреності № 2106-1 від 21.06.2023 року.( товарно- транспортна накладна № 193243 та № 193244 від 22.06.2023 року) Факт надання послуг підтверджується приймальними актами № 89 від 31.07.2023 року;
- у кількості - 49,500 тн. було проведено на підставі листа № 2306-1 від 23.06.2023 року та довіреності № 2306-1 від 23.06.2023 року ( товарно-транспортна накладна № 193198 та № 193249 від 26.06.2023 року) Факт надання послуг підтверджується приймальними актом № 89 від 31.07.2023 року;
- у кількості - 51,100 тн. було проведено на підставі листа № 2310-1 від 23.10.2023 року та довіреності № 2310-1 від 23.10.2023 року ( товарно-транспортна накладна № 099674 та № 099675 від 23.10.2023 року) було проведено акт № 115 від 31.10.2023 року на суму 15979,70 грн. але не був підписаний поклажодавцем.
Також, позивач зазначає, що останній, свої зобов'язання за договором було виконано належним чином, та надано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) які були підписані відповідачем, а саме:
- № 174 від 01.12.2021 року на суму 1 569,50 грн.,
- № 185 від 31 12.2021року на суму 5164,24 грн.,
- № 3 від 19.01.2022 року на суму 11 476,30 грн.,
- № 39 від 31.03.2022 року на суму 45 368,88 грн.,
- № 47 від 30.04.2022 року на суму 21 660,91 грн. ,
- № 54 від 31.05.2022 року на суму 22 382,95 грн. ,
- № 76 від 30.06.2022 року на суму 21 660,91 грн.,
- № 88 від 31.07.2022 року на суму 23 022,46 грн.,
- №99 від 31.08.2022 року на суму 23 022,46 грн.,
- № 105 від 31.12.2022 року на суму 90 604,50 грн.,
- № 19 від 31.01.2023 року на суму 23 022,46 грн,
- № 47 від 28.02.2023 року на суму 20 794,48 грн.,
- № 60 від 31.03.2023 року на суму 23 022,46 грн.,
- № 73 від 30.04.2023 року на суму 76 339,14 грн.,
- № 82 від 31.05.2023 року на суму 13 015,96 грн.,
- № 89 від 31.07.2023 року на суму 48 461,60 грн.,
- № 98 від 31.08.2023 року на суму 8 884,97 грн.,
- № 106 від 30.09.2023 року на суму 8 598,36 грн.,
Та акти які не були підписані відповідачем, а саме:
- № 115 від 31.10.2023 р. на суму 15 979,70 грн.
- № 119 від 30.11.2023 р. на суму 3907,38 грн.,
- № 128 від 31.12.2023 р на суму 4 037,63 грн,
- № 3 від 31.01.2024 року на суму 4 037,63 грн. (без підпису відповідача),
- № 14 від 29.02.2024 року на суму 3 777,12 грн.(без підпису відповідача),
- № 18 від 31.03.2024 року на суму 4 037,63 грн.(без підпису відповідача),
- № 24 від 30.04.2024 року на суму 3 907,38 грн.(без підпису відповідача),
- № 29 від 31.05.2024 року на суму 4 037,63грн.(без підпису відповідача),
- № 35 від 30.06.2024 року на суму 3 907,38 грн.(без підпису відповідача),
- № 43 від 31.07.2024 року на суму 4 037,63 грн.(без підпису відповідача),
- №47 від 31.08.2024 року на суму 4 037,63 грн.(без підпису відповідача),
- № 53 від 30.09.2024 року на суму 3 907,38 грн.(без підпису відповідача),
- № 73 від 31.10.2024 року на суму 4 037,63 грн.,
- № 171 від 30.11.2024 р на суму 3 907,38 грн.
За твердженнями позивача, станом на 31.01.2025 року заборгованість відповідача за надані послуги становить 144 977,91 грн.
Також, позивач зазначає, що станом на 31.01.2025 року останній зберігає зерно (жито) відповідача у кількості 43,564 тн. та до цього часу, про що свідчать складські квитанції.
Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача рахунки, акти здачі - приймання робіт та акти звірки, але останні за твердженнями позивача не були підписані відповідачем.
Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 402 від 03.12.2024 року про переміщення зерна та вимогу № 428 від 23.12.2024 року на суму 144 977,91 грн., проте, вказана вимога було залишена відповідачем без задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.11.2021 року між Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" (позивач, зерновий склад) та Приватним підприємством "АГРООІЛ ЮА" (відповідач, поклажодавець) було укладено договір № юр 2/39/21 складського зберігання зерна.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання норм глави 66 Цивільного кодексу України.
У відповідності до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Такий договір згідно з частиною першою статті 937 Цивільного кодексу України укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як визначено частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Відшкодування витрат на зберігання регулюється статтею 947 Цивільного кодексу України, згідно приписів якої витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
Як вбачається із матеріалів справи, та як зазначає позивач, останнім відповідно до умов договору було надано відповідачу послуги із зберігання, про що свідчать акти здачі - приймання робіт (надання послуг) які були підписані відповідачем, а саме: № 174 від 01.12.2021 року на суму 1 569,50 грн., № 185 від 31 12.2021року на суму 5164,24 грн., № 3 від 19.01.2022 року на суму 11 476,30 грн., № 39 від 31.03.2022 року на суму 45 368,88 грн., № 47 від 30.04.2022 року на суму 21 660,91 грн. , № 54 від 31.05.2022 року на суму 22 382,95 грн. , № 76 від 30.06.2022 року на суму 21 660,91 грн., № 88 від 31.07.2022 року на суму 23 022,46 грн., №99 від 31.08.2022 року на суму 23 022,46 грн., № 105 від 31.12.2022 року на суму 90 604,50 грн., № 19 від 31.01.2023 року на суму 23 022,46 грн, № 47 від 28.02.2023 року на суму 20 794,48 грн., № 60 від 31.03.2023 року на суму 23 022,46 грн., № 73 від 30.04.2023 року на суму 76 339,14 грн., № 82 від 31.05.2023 року на суму 13 015,96 грн., № 89 від 31.07.2023 року на суму 48 461,60 грн., № 98 від 31.08.2023 року на суму 8 884,97 грн., № 106 від 30.09.2023 року на суму 8 598,36 грн.,
та акти які не були підписані відповідачем, а саме: № 115 від 31.10.2023 р. на суму 15 979,70 грн., № 119 від 30.11.2023 р. на суму 3907,38 грн., № 128 від 31.12.2023 р на суму 4 037,63 грн, № 3 від 31.01.2024 року на суму 4 037,63 грн., № 14 від 29.02.2024 року на суму 3 777,12 грн., № 18 від 31.03.2024 року на суму 4 037,63 грн., № 24 від 30.04.2024 року на суму 3 907,38 грн., № 29 від 31.05.2024 року на суму 4 037,63грн., № 35 від 30.06.2024 року на суму 3 907,38 грн., № 43 від 31.07.2024 року на суму 4 037,63 грн., №47 від 31.08.2024 року на суму 4 037,63 грн., № 53 від 30.09.2024 року на суму 3 907,38 грн., № 73 від 31.10.2024 року на суму 4 037,63 грн., № 171 від 30.11.2024 року на суму 3 907,38 грн.
При цьому, відповідачем було здійснено часткову оплату, про що свідчать наявні у матеріалах документи, а саме 21.06.2022 року на суму 100 000,00 грн., 19.10.2022 року на суму 2 000,00 грн., 24.04.2023 року на суму 150 000,00 грн., 25.04.2023 року на суму 150 000,00 грн., та 23.10.2023 року на суму 8 651,76 грн., що становить загальну суму 410 651,76 грн. Вищевказане також не заперечується ані позивачем ані відповідачем у справі. У зв'язку із чим, за розрахунком позивача, станом на 31.01.2025 року заборгованість відповідача за надані послуги становить 144 977,91 грн.
Судом здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми боргу у загальному розмірі 144 977,91 грн., та встановлено наступне.
Крім того, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 5674/25 від 04.03.2025 року) заперечуючи проти позовних вимог в частині суми основного боргу, зокрема зазначив, що загалом на 26.10.2023 року залишок невідвантаженого зерна становив 28,120+14,444=42,564 тони по заліковій вазі.
Також зазначає, що на сторінках 3-4 позовної заяви від 31.01.2025 року викладений перелік актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) із календарними датами з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року та відповідними сумами. Скановані копії перелічених позивачем актів долучені до позовної заяви у якості додатків. В розрахунку від 13.02.2025 року суми основного боргу, доданому позивачем до заяви про усунення недоліків, перелік згаданих актів наведений в табличній формі, із зазначенням нарахованих сум. При цьому на сторінках 3-4 позовної заяви від 31.01.2025 року позивачем стверджується, що загальна сума наданих послуг (по договору №юр2/39/21) у період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року становить 548 895,93 грн. Разом із тим на другій сторінці розрахунку від 13.02.2025 року стверджується, що за цей же період послуг по зберіганню зерна надано на загальну суму 555 629,67 грн.
Відповідач також зазначає, що визнає акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із календарними датами з 01.12.2021 року по 31.12.2023 року на загальну суму 511 997,25 грн. та контррозрахунок основного боргу ПП "АгроОіл ЮА" впродовж дії договору №юр2/39/21, з 19.11.2021 року по 31.12.2023 року. Також, відповідач зазначає, що визнає свою оплату на загальну суму 410 651,76 грн. Проте, у позовній заяві від 31.01.2025 року позивачем не враховано, що строк дії договору №юр2/39/21 закінчився 31 грудня 2023 року, тому , оскільки ПП "АгроОіл ЮА", як поклажодавець після закінчення 31 грудня 2023 року строку дії договору складського зберігання зерна №юр2/39/21 не забрав назад залишок невідвантаженого зерна 28,120+14,444=42,564 тони по заліковій вазі, то плата за весь фактичний час подальшого зберігання має стягуватись не на підставі безпосередньо договору №юр2/39/21, а на підставі норм частини 3 статті 28 Закону України від 04.07.2002р. №37-IV "Про зерно та ринок зерна в Україні", частини 3 статті 946 Цивільного кодексу України.
Також, відповідач зазначає, що впродовж дії договору №юр2/39/21, тобто з 19.11.2021 року по 31.12.2023 року, строк оплати визначався умовами пункту 4.4 договору зберігання, а саме: «4.4. Поклажодавець сплачує вартість послуг, наданих Зерновим складом за поточний місяць, на протязі 10-ти календарних днів наступного місяця на підставі виставленого рахунку». Із цією умовою також пов'язані пунктів 6.1-6.3 договору, а саме: «6.1. В разі несвоєчасного [не]виконання пункту 4.4 договору, поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. 6.2. В разі несвоєчасного проведення розрахунків за надані послуги, Поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню за кожен день прострочення в розмірі, визначеному чинним законодавством України. 6.3. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань». Однак, після закінчення дії Договору №юр2/39/21, строк внесення плати за подальше фактичне зберігання залишків зерна не може визначатись пунктом 4.4 даного договору, а регулюється, зокрема, нормою частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
У зв'язку із чим, за розрахунком відповідача сума боргу в межах дії договору становить 101 345,49 грн.
Також, відповідач зазначає, що 07.08.2024 року укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Охтирський КХП", за результатами електронного аукціону; - власником ЄМК ДП "Охтирський КХП" стало ТОВ "Голованівське ХПП"; - придбання ЄМК ДП "Охтирський КХП" унеможливлює подальше надання підприємством послуг зі складського зберігання зерна; - на даний час (датовано 15.10.2024 року) новий власник передав у користування нерухоме майно і виробниче обладнання ТОВ "Карнас Групп" на підставі договору оренди.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 6095/25 від 10.03.2025 року) зокрема зазначив, що саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін. Тобто відповідач згідно договору № юр2/39/21 від 19.11.2021 року розділу 3 «Права та обов'язки Сторін» підпункту 3.3.2. договору повинен був розрахуватися за надані послуги Зернового складу та згідно пункту 3.3.3. відвантажити зерно після закінчення строку його зберігання на протязі 3-х календарних днів. Відповідач цього не зробив. Але погоджується з частковою заборгованістю по даному договору. При цьому, відповідач не надав наявних доказів, що зазначене зерно знаходиться на зберіганні в іншої юридичної особи. Отже, це свідчить про факт зберігання зерна позивачем, що підтверджується договором № юр2/39/21 від 19.11.2021 року укладеним між ДП «Охтирський КХП» та ПП «Агрооіл ЮА» та складськими квитанціями №46 від 26.10.23 року та № 47 від 26.10.2023 року виданими ДП «Охтирський КХП», які не є погашеними.
Також, позивач зазначає, що як зазначає відповідач , що йому стало відомо про зміну власника майна згідно листа № 355 від 15.10.2024 року, яким його повідомив ДП «Охтирський КХП» , але дій чи звернень щодо переукладання договору або вивезення зерна не проводилося. Доказів не надано. На підставі цього можемо вважати, що Відповідач погоджується на попередні умови зберігання укладені між ДП «Охтирський КХП» та ПП «Агрооіл ЮА» .
Суд, дослідивши матеріали справи, із урахуванням відзиву на позовну заяву відповідача та відповіді на відзив позивача, зазначає наступне.
За приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Пунктом 7.1. договору у редакції додаткової угоди № 4 від 10.07.2023 року до договору № юр 2/39/21 складського зберігання зерна від 19.11.2021 року сторонами визначено, що строк зберігання зерна становить до 31.12.2023 року.
Також, пунктом 9.1. договору у редакції додаткової угоди № 4 від 10.07.2023 року до договору № юр 2/39/21 складського зберігання зерна від 19.11.2021 року сторонами визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2023 року.
З аналізу вищевикладеного та умов пунктів 7.1. та 9.1. договору слідує, що договір закінчився 31.12.2023 року у зв'язку із закінчення строку на який його було укладеного сторонами, будь-яких додаткових угод щодо продовження строку його дії, сторонами до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, та оскільки договір припинив свою дію 31.12.2023 року за висновком суду, до стягнення із відповідача, підлягає саме сума боргу за неналежне виконання умов договору № юр 2/39/21 складського зберігання зерна від 19.11.2021 року по 31.12.2023 року у розмірі 101 345,49 грн.
При цьому, судом також було встановлено, що позивачем заявлено до стягнення із відповідача суму боргу за період з 01.01.2024 року по 30.11.2024 року поза межами строку дії договору, тобто у позадоговірних відносинах. Будь-яких доказів продовження строку дії договору, позивачем до суду надано не було.
У зв'язку із чим, суд приймає викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача щодо строку дії договору, та визначення позивачем суми боргу.
При цьому, статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією.
Враховуючи вищевказані обставини, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в межах строку дії договору № юр 2/39/21 складського зберігання зерна від 19.11.2021 року у розмірі 101 345,49 грн. підлягають до задоволення.
В частині стягнення суми боргу поза межами дії строку договору (без договірні відносини за період з 01.01.2024 року по 30.11.2024 року) у розмірі 43 632,42 грн. - відмовити.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем було нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі - 16 080,60 грн., пеня у сумі - 47 824,01 грн., 3% річних у розмірі - 4 856,47 грн., відповідно до наданого розрахунку.
Щодо стягнення із відповідача нарахованої суми пені 47 824,01 грн. за загальний період з 11.05.2023 року по 10.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено вище судом, строк дії договору № юр 2/39/21 складського зберігання зерна від 19.11.2021 року сплинув 31.12.2023 року. У зв'язку із чим, сума боргу становить 101 345,49 грн. за задані позивачем послуги із складського зберігання за актами включно по 31.12.2023 року.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного невиконання пункту 4.4. догвоору, поклажодавець сплачує зерновому складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, судом було здійснено перевірку наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми пені, та встановлено, що такий розрахунок позивачем здійснено не вірно, з огляду на наступне.
Як вбачається із наданого до позовної заяви розрахунку суми боргу (із урахуванням часткових оплат), позивачем заявлено до стягнення пеня у сумі 47 824,01 грн. за період з 11.05.2023 року по 10.01.2025 року.
Судом встановлено, що відповідні нарахування позивачем пені було здійснення поза межами шестимісячного строку, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем нараховано пеню за періоди які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом було досліджено умови укладеного між сторонами договору та встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а умова пункту 6.1. договору щодо сплати пені за кожен день прострочення не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши перерахунок суми пені за заявлений позивачем період, а саме з 11.05.2023 року по 10.01.2025 року із урахуванням вимог діючого законодавства та встанволеної судом до стягнення суми боргу у розмірі 101 345,49 грн. у межах строку дії договору, судом встановлено, що вони здійснено не вірно, оскільки позивачем не було враховано визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку та суми боргу в межах дії договору.
Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені, із урахуванням початку строку здійснення прострочення починаючи з 11.05.2023 року нарахованих позивачем на залишок заборгованості, із урахуванням часткових оплат, та із урахуванням строку визначеного частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України, в онлайн системі "Ліга Закон" та встановлено, що обґрунтованою є пеня у сумі 18 106,53 грн.
В частині стягнення пені у сумі 29 717,48 грн. - відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі - 16 080,60 грн., 3% річних у розмірі - 4 856,47 грн., відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 11.05.2023 року по 10.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3 % річних у загальному розмірі 4 856,47 грн., відповідно до наданого розрахунку та із встанволеним вище судом строком дії договору, сумою боргу, та встановлено, що вірним є розрахунок 3 % річних у розмірі 4 200,93 грн.
В частині стягнення 3 % річних у розмірі 655,54 грн. - відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі - 16 080,60 грн., відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 11.05.2023 року по 10.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
З аналізу вищевикладеного слідує, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому, розмір боргу із урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року.
Крім того, при застосуванні індексації господарським судом також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період
з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня,
а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 16 080,60 грн., відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 11.05.2023 року по 10.01.2025 року із встановленим вище судом строком дії договору, сумою боргу, та встановлено що такі нарахування було здійснено не вірно.
Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок суми інфляційних втрат в онлайн системі “Ліга Закон» відповідно до розрахунку суми позовних нарахованих за прострочення виконання зобов'язання із урахуванням вставленої суми боргу та вірного періоду, та сум на які мають бути здійснені відповідні нарахування, та встановлено що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 13 411,32 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 669,28 грн. - відмовити як необґрунтовано заявлені.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 101 345,49 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 13 411,32 грн., 3 % річних у розмірі 4 200,93 грн., пеню у сумі 18 106,53 грн.
В частині стягнення відповідача суми боргу у розмірі 43 632,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 669,28 грн., 3 % річних у розмірі 655,54 грн. та пені у сумі 29 717,48 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 1 644,85 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "АГРООІЛ ЮА" (61145, м. Харків, вул. Космічна буд. 21, оф. 610, ЄДРПОУ 38876332) на користь Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 11, ЄДРПОУ 00956031) суму боргу у розмірі 101 345,49 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 13 411,32 грн., 3 % річних у розмірі 4 200,93 грн., пеню у сумі 18 106,53 грн. та 1 644,86 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення відповідача суми боргу у розмірі 43 632,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 669,28 грн., 3 % річних у розмірі 655,54 грн. та пені у сумі 29 717,48 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Реквізити сторін:
позивача: Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 11, ЄДРПОУ 00956031);
відповідача: Приватне підприємство "АГРООІЛ ЮА" (61145, м. Харків, вул. Космічна буд. 21, оф. 610, ЄДРПОУ 38876332).
Повне рішення складено "22" квітня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова