Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/527/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркторг", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця Біргер Фелікса Михайловича, м. Харків
про стягнення 39216,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркторг", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Біргер Фелікса Михайловича, м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 39216,00 грн. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/527/25 та постановлено розгляд справи № 922/527/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18 березня 2025 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Біргер Феліксом Михайловичем подано відзив (вхідний № 6919) та заяву (вхідний №6920) про поновлення процесуальний строк на подачу відзиву. В наданому відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог і просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2025 року . заяву (вхідний № 6920 від 18 березня 2025 року) Фізичної особи - підприємця Біргер Фелікса Михайловича про поновлення процесуального строку для подання відзиву - задоволено; поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та відзив (вхідний № 6919 від 18 березня 2025року) Фізичної особи - підприємця Біргер Фелікса Михайловича на позовну заяву прийнято до розгляду.
24 березня 2025 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркторг" подано відповідь (вхідний №7440) на відзив, в яких позивач підтримує позов та просить його задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакторг" (позивач) зареєстроване як юридична особа приватного права та здійснює власну діяльність відповідно до чинного законодавства України. Серед основних видів діяльності - оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення та інше. Зареєстроване місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакторг": м. Харків, пр. Героїв Харкова, 259.
Впродовж лютого 2022 року позивачем розглядалось питання щодо можливості укладання договору оренди нежитлового приміщення для провадження своєї діяльності.
З цією метою Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакторг" здійснювався систематичний моніторинг суб'єктів, які б володіли необхідними об'єктом нерухомості та мало можливість задовольнити господарські потреби позивача.
За результати проведеного аналізу та доступної інформації про потенційних орендодавців було проведено попередні перемовини з Фізичною особою - підприємцем Біргер Феліксом Михайловичем (відповідачем) щодо можливості укладення договору оренди нежитлового приміщення. Не дочекавшись укладення договору та факту передачі приміщення бухгалтер підприємства здійснила перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, реквізити якого останній надав заздалегідь для ознайомлення.
Однак, як зазначає позивач, не дивлячись на факт перерахування грошових коштів на адресу Фізичної особи - підприємця Біргер Фелікса Михайловича, жодних документів, які б засвідчували факт укладення договору оренди нежитлового приміщення між сторонами не укладалось та такий об'єкт нерухомості позивачу не передавався і не використовувався ним. Фактично грошові кошти Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакторг" було перераховано відповідачеві без будь-яких правових підстав.
Добровільно повертати грошові кошти відповідач не бажає, причини своєї відмови не обґрунтовує. Така поведінка, на думку позивача призводить до порушення його законних прав та інтересів, у зв'язку з чим останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право будь-яким способом, що встановлений законом або договором.
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно частини 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
При цьому, у частині 1 статті 218 Цивільного кодексу України передбачено що, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було перераховано Фізичній особі - підприємцю Біргер Феліксу Михайловичу кошти у розмірі 39216,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2686 від 22 лютого 2022 року та в якому зазначено призначення платежу - плата за оренду приміщення згідно рахунку № 4 від 04 лютого 2022 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами було укладено відповідний договір, але у спрощений спосіб. Через це суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, адже майно, отримане відповідачем за наявності правової підстави (договору), доказів відпадіння якої позивач суду не надав. Водночас, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом з інших підстав, вимагаючи розірвання відповідного договору оренди і підтверджуючи відповідної вимоги належними, допустимими та вірогідними доказами.
Крім того, суд також звертає увагу позивача, що ним добровільно, без будь-якого примусу здійснено платіж, повернення якого він вимагає. Водночас, розумних пояснень причин здійснення такого платежу за умов, коли позивач завідомо знав би (за стверджуваних ним обставин) про безпідставність цього платежу, позивач суду не надав.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "21" квітня 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець