Рішення від 22.04.2025 по справі 920/328/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

22.04.2025м. СумиСправа № 920/328/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/328/25 за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхбуд Тростянець» (вул. Благовіщенська, буд. 58, м. Тростянець, Сумська область, 42600) про стягнення 237 062 грн 92 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 237 062 грн 92 коп., в тому числі: 111 206 грн 61 коп. заборгованості за надані послуги, 125 856 грн 31 коп. штрафу відповідно до договору на експлуатацію залізничних шляхів № 226-Р від 13.10.2023, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 20.03.2025 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/328/25, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.03.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 20.03.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.

04.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1497), в якому просить суд позов задовольнити частково, зменшити розмір штрафу до 10 000 грн. Також відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій (вх. № 1921). Відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем в сумі 111 206 грн 61 коп.; заперечує проти стягнення штрафу. Відповідач зазначає, що позивач обраховує розмір штрафу згідно з п. 6.2. договору з урахуванням загальної вартості послуг, а не з розміру заборгованості. Позивач у позовній заяві зазначає, що обсяг перевезеного вантажу без оплати склав 111 206, 61 грн., тому саме з даної суми має обраховуватися штраф, який має складати не більше ніж 55 603, 31 грн. В обґрунтування зменшення штрафу відповідач вказує на обставини скрутного становища, що виникло у зв'язку з військовою агресією російської федерації, відсутністю належного фінансування у галузі будівництва та ремонту доріг, мобілізацією працівників. Також відповідач просить врахувати, що позивач не зазнав будь-яких збитків від такої мізерної для нього заборгованості.

16.04.2025 позивач подав заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій (№ 1766), в якому зазначає, що ПАТ «Укрнафта» є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Згідно з витягом з наказу Міненерго №84 ПАТ «Укрнафта» визначено також критично важливим підприємством ПЕК для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Станом на сьогодні ПАТ «Укрнафта» виконує мобілізаційні завдання, працює на оборонну промисловість всієї країни у складний період воєнного стану. Сума основного зобов'язання відповідачем не погашена, в ході виконання договору зі сторони відповідача було систематичне порушення його умов, з листопада 2024 року жодного платежу, жодного звернення, відповідач не надав жодного належного доказу щодо поважності причин допущення порушень виконання грошових зобов'язань. Щодо негативних наслідків, які зазнала ПАТ «Укрнафта» від невиконання зобов'язань, слід зазначити, що вся підприємницька діяльність підлягає плануванню. Укладаючи договір про надання послуг ПАТ «Укрнафта» розраховувало на отримання відповідного доходу і використання коштів за призначенням відповідно до основної діяльності товариства, натомість така поведінка відповідача не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

13.10.2023 між сторонами укладений договір № 226-Р на експлуатацію під'їзних залізничних шляхів, які належать НГВУ “Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

Умови платежів та порядок оформлення виконаних робіт визначені сторонами у розділі 5 договору.

Засобом платежів є національна валюта гривня.

Замовник письмово звертається до власника до 25 числа поточного місяця з зазначенням запланованого обсягу експлуатації у наступному місяці.

Власник у відповідності до звернення надає рахунок на оплату на зазначений обсяг протягом 2 діб з моменту отримання заявки від замовника.

Замовник проводить попередню оплату згідно з рахунком до 29 числа поточного місяця на запланованій обсяг експлуатації у наступному місяці.

Після отриманої попередньої оплати, власник звертається листом до начальника станції Охтирка про надання замовнику дозволу на користування коліями на оплачений обсяг перевезень.

У разі виникнення потреби замовник протягом місяця повторно письмово звертається до власника про додатково запланований обсяг перевезення та проводить його попередню оплату на підставі наданого власником рахунку.

Обсяг перевезень вантажів визначається актом виконаних робіт, який складається власником щомісячно до 10 числа наступного за поточним місяця за фактично надані послуги.

Акт виконаних робіт надсилається поштою замовнику, який повинен підписати акт протягом 2 діб від дати отримання та повернути власнику 1 екземпляр акту не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надані послуги

Остаточні розрахунки за фактично отримані послуги замовник проводить протягом 10 діб з дати отримання акту виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє 1 рік, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Сторони погодили, що умови та положення даного договору поширюються на правовідносини сторін по предмету договору, які виникли до його укладання, а саме з 11.09.2023. Термін дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода. Згідно з додатковою угодою № 1 від 12.02.2024 сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №182 від 31.10.2023 (на суму 8580 грн), №205 від 30.11.2023 (на суму 16926 грн), №226 від 31.12.2023 (на суму 8190 грн), №18 від 01.02.2024 (коригування за грудень 2023 на суму -3822 грн), №66 від 30.04.2024 (на суму 67837 грн 57 коп.), №80 від 31.05.2024 (на суму 70973 грн 10 коп.), №96 від 30.06.2024 (на суму- 56354 грн 76 коп.), №133 від 31.08.2024 (на суму 26673 грн 18 коп.) позивач надав, а відповідач прийняв послуги загальною вартістю 251 712 грн 61 коп.

Відповідач оплатив послуги частково в загальній сумі 140 506 грн. (виписки за рахунками а.с. 16-35).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 111 206 грн 61 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт надання позивачем послуг за договором вартістю 251 712 грн 61 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №182 від 31.10.2023, №205 від 30.11.2023, №226 від 31.12.2023, №18 від 01.02.2024, №66 від 30.04.2024, №80 від 31.05.2024, №96 від 30.06.2024, №133 від 31.08.2024, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.

Відповідач не розрахувався повністю за послуги у встановлений договором строк (протягом 10 діб з дати отримання акту виконаних робіт), чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Заборгованість відповідача становить 111 206 грн 61 коп. Відповідач факт наявності боргу не заперечує.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 111 206 грн 61 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі користування залізничними коліями Власника без проведеної оплати обсягу перевезення вантажів та без дозволу на користування коліями Замовник сплачує Власнику штраф у розмірі 50% від вартості обсягу вантажу перевезеного без оплати та договору.

Позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 125 856 грн 31 коп. в розмірі 50 % від вартості обсягу вантажу перевезеного без оплати - 251 712 грн 61 коп.

Водночас, як зазначає сам позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, послуги були частково оплачені відповідачем в сумі 140 506 грн., у зв'язку з чим суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування штрафу виходячи з вартості обсягу вантажу перевезеного без оплати в сумі 111 206 грн 61 коп. (штраф в сумі 55 603 грн 31 коп.). В іншій частині щодо стягнення штрафу вимоги позивачем не обґрунтовані, тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 70 253 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру штрафу, суд враховує, що розмір основної суми заборгованості становить 111206 грн 61 коп.

Позивач заявив до стягнення, і суд визнав в цій частині вимоги правомірними та обґрунтованими, штраф в сумі 55 603 грн 31 коп. (у відсотковому відношенні до суми основного боргу становить 50%).

Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50% до 27801 грн. 65 коп.

Зменшуючи заявлений до стягнення розмір штрафу суд враховує, що штраф є фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; стягнення судом частини штрафу забезпечує інтереси позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору, є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки). Таке зменшення суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, враховуючи стягнення частини штрафу, так і для відповідача, який підтвердив збиток підприємства станом на 31.12.2024 фінансовим звітом.

За викладених обставин суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 27801 грн 65 коп.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхбуд Тростянець» (вул. Благовіщенська, буд. 58, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 42168309) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 111 206 грн 61 коп. заборгованості, 27801 грн 65 коп. штрафу, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 22.04.2025.

Суддя Д.В. Вдовенко

Попередній документ
126764994
Наступний документ
126764996
Інформація про рішення:
№ рішення: 126764995
№ справи: 920/328/25
Дата рішення: 22.04.2025
Дата публікації: 23.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Сумської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (22.04.2025)
Дата надходження: 04.03.2025
Предмет позову: про стягнення 237062,92 грн
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ВДОВЕНКО ДАР'Я ВОЛОДИМИРІВНА
відповідач (боржник):
ТОВ "Шляхбуд Тростянець"
заявник:
ТОВ "Шляхбуд Тростянець"
позивач (заявник):
ПАТ "Укрнафта"
представник позивача:
Кісіль Ольга Миколаївна