65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/776/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Покровська, буд. 27/4; код ЄДРПОУ 41492561)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, каб. № 3; код ЄДРПОУ 39400733)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович (65082, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Гоголя, 19, оф. 1)
про визнання права власності на майно та скасування арешту майна;
представники учасників справи:
від позивача - Шиянова Н.С.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ», в якому з урахуванням уточнень просить суд:
1) визнати право власності на залізничні транспортні засоби, а саме на напіввагони за номерами 56429608, 56512403, 52814738, 56512445, 52814530 за ТОВ «ТЕКРОС» код ЄДРПОУ 41492561 на підставі договору Купівлі-продажу № 19/2018 від 19.03.2018 року;
2) скасувати арешт, накладений відповідно до Постанови № 69895871 про арешт майна від 20.12.2024 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що накладений постановою приватного виконавця Парфьонова Г.В. від 20.12.2024 № 69895871 арешт на напіввагони за номерами 56429608, 56512403, 52814738, 56512445,52814530 порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження вказаним майном. Зазначає, що спірні напіввагони з 2018 року не належать боржнику за виконавчим провадженням - Товариству з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ", а на підставі договору купівлі-продажу № 19/2018 від 19.03.2018 належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС».
Ухвалою від 05.03.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: належних доказів наявності повноважень підписанта позовної заяви; переліку документів, що додаються до заяви; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; визначення ціни позову; доказів доплати 38 934,40 грн судового збору; відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; нотаріально засвідченого перекладу на українську мову письмових доказів, доданих до позовної заяви, з урахуванням мотивувальної частини даної ухвали; попереджено позивача про його обов'язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України.
14.03.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 18.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/776/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.04.2025, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, якому запропонував надати до суду пояснення по суті справи з урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.
03.04.2025 до суду надійшла заява відповідача про визнання позову (а.с. 113-116).
04.04.2025 представник позивача подала до суду заяву про виправлення технічної описки у позовній заяві щодо номера постанови приватного виконавця про арешт майна (а.с. 36).
Протокольною ухвалою від 07.04.2025 відкладено підготовче судове засідання на 16.04.2025.
Частинами 3, 4 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи подання відповідачем заяви про визнання позову, перевіривши повноваження представника відповідача щодо можливості подання до суду відповідної заяви, з'ясувавши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує інтереси інших осіб, 16.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу № 19/2018 (далі - Договір; а.с. 85-86), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця залізничні вагони, що були в експлуатації, а покупець прийняти вагони і здійснити їхню оплату на умовах Договору.
Найменування, кількість, моделі, роки будівництва вагонів, а також необхідні додаткові умови зазначаються у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).
Вартість однієї одиниці вагонів, а також загальна сума вказується у Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємною частиною (п. 2.1. Договору).
Продавець здійснює передачу вагонів покупцю на підставі акта приймання-передачі вагонів, підписаного уповноваженими представниками продавця та покупця (п. 3.2. Договору).
Право власності на вагони переходить від продавця до покупця з моменту їх повної оплати (п. 3.3. Договору).
Строк поставки вагонів складає 3 місяці з дня оплати покупцем вартості вагонів у розмірі 100% від загальної суми (п. 4.1. Договору).
Продавець гарантує, що на момент підписання Договору вагони не продані третім особам, не закладені, у спорах та під арештом не перебувають, і право власності на вагони може бути передано продавцем покупцю відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України (п. 4.3. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань щодо нього (п. 11.1. Договору).
Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1 від 19.03.2018 (а.с. 88), в якій продавець та покупець узгодили найменування, модель, мережевий номер, рік побудови та ціну вагонів.
Згідно цієї Специфікації продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити наступні вагони:
НайменуванняМодельМережевий номерРік побудовиЦіна, у т.ч. ПДВ
Полувагон12-753528147381988659 000,00 грн
Полувагон12-753528145301988659 000,00 грн
Полувагон12-757565124031991659 000,00 грн
Полувагон12-757565124451991659 000,00 грн
Полувагон12-119564296081989659 000,00 грн
Загальна вартість вагонів згідно Специфікації складає 3 295 000,00 грн.
Вагони, зазначені у Специфікації, було передано продавцем покупцю за актами прийому-передачі від 30.11.2018 та від 03.03.2019 (а.с. 90, 92).
03.03.2019 продавцем та покупцем було підписано Акт про передачу оригіналів документів (а.с. 94), згідно якого покупцю було передано оригінали технічних паспортів на вагони за формою ВУ-4М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» сплатило вартість вагонів у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 43 від 03.07.2018, № 44 від 17.07.2018, № 55 від 31.07.2018, № 57 від 07.08.2018 (а.с. 25-28).
20.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. винесено постанову у зведеному виконавчому провадженні № 69895871, якою накладено арешт на всі залізничні вагони, що належать боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (а.с. 12-16).
Як зазначає позивач, накладений вищевказаною постановою арешт на всі вагони боржника порушує право володіння, користування та розпорядження майном ТОВ «ТЕКРОС», оскільки останнє є власником спірних вагонів.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. ст. 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем у заявленому на підставі ст. 392 ЦК України позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18.
Також у постанові від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15 Верховний Суд наголосив, що у розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.
У цій же постанові Верховний Суд зробив висновок, що оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, то з'ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
Внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів регламентовано Порядком внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затвердженим від 25.03.2015 заступником генерального директора Жураківським В.О. (надалі - Порядок), розробленим відповідно до Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила експлуатації № 17), зареєстрованих в МЮУ 14.02.2015 за № 168/26613, та Методичним положенням по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затвердженим на шістдесят першому засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності 21-22 жовтня 2014 року в м. Баку (із змінами і доповненнями, затвердженими на нараді уповноважених представників залізничних адміністрацій 17-18 грудня 2014 року).
Відповідно до п. 1.1 Порядку він розповсюджується на вантажні вагони, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майна, договору про спільну діяльність тощо, а також на вагони, які перебувають на балансі державних вагонних компаній.
ГІОЦ Укрзалізниці - державне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці", однією з функцій якого є ведення інформаційних баз та класифікаторів вантажних вагонів; НЧ залізниці - служба статистики залізниці, однією з функцій якої є приймання та перевірка документів власника вагонів за місцем їх приписки (п. 1.2 Порядку).
Згідно з п. 2.1 відповідно до п. 3.2 Правил внесення (зміна) даних по власних вагонах в АБД ПВ здійснюється на підставі договору між залізницею і власником вантажних вагонів.
Для внесення даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ власник повинен бути включений до довідника "Власники вантажних вагонів держав-учасниць Співдружності" (далі - Довідник) за залізницею приписки вагонів.
У п. 2.2 визначено, що для внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах в АБД ПВ НЧ залізниці приписки вагону отримує від власника вагонів заявку за формою додатку 1 до цього Порядку та відповідний пакет документів. Надані документи повинні бути без виправлень, містити інформацію про номери вагонів (заводські та загальномережеві), моделі та роки їх побудови. Документи пред'являються в оригіналах та в копіях, завірених підписом і печаткою власника вагонів. Працівниками НЧ залізниці надані копії звіряються з оригіналами документів, завіряються підписом особи, що здійснила перевірку, та печаткою НЧ. Оригінали документів повертаються власнику.
Загальний перелік документів, які надаються власником: 1) Технічний паспорт вагона ВУ-4М надається в двох екземплярах. 2) Документи про набуття права власності на вагони відповідно до чинного законодавства. Якщо це договори купівлі-продажу, то вони надаються з актами приймання-передавання основних засобів з зазначенням номерів, років побудови і моделей вагонів. У випадку первинного внесення даних по вагону до АБД ПВ надаються документи, починаючи з заводу-виробника вагонів. Якщо вагони вже внесені до АБД ПВ - документи, починаючи з останнього занесеного власника. 3) Акт огляду технічного стану вантажних вагонів (згідно з додатком 2 до Правил експлуатації) в двох екземплярах. 4) Заява про приписку власних або орендованих вагонів до станції, погоджена залізницею. Залізничні станції приписки встановлюються за заявою власника вантажних вагонів з дозволу залізниці за формою додатка 1 Правил експлуатації. 5) Акт довільної форми про нанесення номеру на вагон згідно з п. 2.3 Правил експлуатації, який надається власником в НЧ або ІОЦ залізниць для введення номерів вагонів в інформаційні бази (повідомлення 8444). 6) Документ про продовження терміну служби вагонів - Технічне рішення про продовження терміну служби власних вантажних вагонів, затверджене організацією, що провела технічне обстеження вагонів, та узгоджене з ЦВ Укрзалізниці. 7) Договір з власником про передавання вагонів в оренду із зазначенням терміну оренди та акту приймання-передавання в оренду (з оренди). 8) Письмова згода власника на тимчасову зміну станції приписки. 9) Акт проведених робіт з модернізації вагону та технічні умови на проведення модернізації. 10) Акт про зафарбування (знищення) восьмизначного номера із зазначенням року побудови, моделі вагона і станції виключення, завірений відповідними підписами та печатками начальника ВРП, начальника станції, представника власника.
Пунктом 3.3 Порядку передбачено, що внесення даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ Укрзалізниці та АБД ПВ міждержавного рівня здійснюється ГІОЦ Укрзалізниці за заявкою НЧ залізниці в тижневий термін з моменту отримання заявки. При цьому ГІОЦ Укрзалізниці проводить перевірку документів на відповідність їх інформаційним базам та Методичним положенням.
Суд встановив, що ТОВ «ТЕКРОС» за Договором купівлі-продажу № 19/2018 від 19.03.2018 придбало у ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» залізничні вагони №№ 56429608, 56512403, 52814738, 56512445, 52814530, які ТОВ «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» передало ТОВ «ТЕКРОС» за актами прийому-передачі від 30.11.2018 та від 03.03.2019.
Позивач здійснив оплату вартості вагонів, що підтверджується платіжними дорученнями № 43 від 03.07.2018, № 44 від 17.07.2018, № 55 від 31.07.2018 та № 57 від 07.08.2018.
Тобто, станом на 07.08.2018 позивачем було здійснено повну оплату за придбані вагони.
Виходячи з умов п. 3.3. Договору, саме з дати повної оплати вартості вагонів, тобто з 07.08.2018, до позивача переходить право власності на вагони.
З огляду на умови Договору, який недійсним не визнавався, зважаючи на підписання його сторонами актів прийому-передачі вагонів, виходячи з повної оплати позивачем вартості вагонів, з урахуванням норм чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, господарський суд вважає, що зазначених документів достатньо для встановлення факту набуття ТОВ "ТЕКРОС" права власності на спірні вагони.
Подаючи позов у цій справі, позивач фактично прагне запобігти можливому порушенню його прав та домогтися правової визначеності у питанні його права власності на спірні вагони. Відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такі висновки сформульовані в пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Верховний Суд у справі № 920/688/23 зауважує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надаються учасниками справи. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто стандарт доказування "вірогідності доказів" не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, без надання оцінки доказам з урахуванням відповідності їм критеріям належності, допустимості та достовірності. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Таким чином, враховуючи набуття позивачем права власності на спірні вагони у встановленому порядку, що також визнається ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" у поданій суду заяві, а також з огляду на накладення арешту на всі залізничні вагони цього товариства, яке є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 69895871, згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. № 69895871 від 20.12.2024, враховуючи при цьому вірогідність відсутності в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів інформації про позивача, як нового власника вагонів, що впливає на правомочності останнього щодо володіння, користування та розпорядження придбаними вагонами, з метою необхідності забезпечення правової визначеності, господарський суд вважає, що ТОВ "ТЕКРОС" довело необхідність захисту його прав в обраний спосіб, а саме шляхом визнання права власності на спірні вагони та скасування їх арешту. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України та частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Крім того, за загальним правилом, встановленим ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Отже, судові витрати у справі підлягають розподілу наступним чином: 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 20 981,20 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а решта 50 відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 129, 130, ч. ч. 3, 4 ст. 185, 191, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Покровська, буд. 27/4; код ЄДРПОУ 41492561) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, каб. № 3; код ЄДРПОУ 39400733), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (65082, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Гоголя, 19, оф. 1) про визнання права власності на майно та скасування арешту майна - задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Покровська, буд. 27/4; код ЄДРПОУ 41492561) право власності на залізничні транспортні засоби, а саме на напіввагони за номерами 56429608, 56512403, 52814738, 56512445, 52814530, набуте на підставі договору Купівлі-продажу № 19/2018 від 19.03.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» як покупцем.
3. Скасувати арешт залізничних транспортних засобів, а саме напіввагонів за номерами 56429608, 56512403, 52814738, 56512445, 52814530, накладений приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області відповідно до Постанови № 69895871 про арешт майна боржника від 20.12.2024 року.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Покровська, буд. 27/4; код ЄДРПОУ 41492561) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, місто Одеса, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) 20 981,20 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ ІНСПЕКТ» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, каб. № 3; код ЄДРПОУ 39400733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРОС» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Покровська, буд. 27/4; код ЄДРПОУ 41492561) 20 981,20 грн витрат зі сплати судового збору.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16 квітня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 21 квітня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков