65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/505/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів "ДОТІНЕМ" (вул. Шевченка, 24, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61013) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" (49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд.24,оф.19,м. Херсон, Херсонська обл., Херсонський р-н,73009) про стягнення 46518,96 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів "ДОТІНЕМ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" 46518,96грн. заборгованості з яких 3294,68грн. - 3% річних, 14058,09грн.-індекс інфляції та 29166,19грн.-пеня.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів “ДОТІНЕМ» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати за договором поставки №136 від 02.10.2017.
Крім того, позивач посилається на те, що заборгованість в розмірі 134832,13грн., яка була стягнута за рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/1748/24, не погашена.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.02.2025 відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.
Згідно сформованих довідок про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідча 19.02.2025.
При цьому, згідно з ч.ч.4 та 5 ст.6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)..
Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі..
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом до електронного кабінету, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач відзив на позов не надав, отже суд розглядає справу за наявними матеріалами, відповідно до ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів “ДОТІНЕМ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СТРОЙ ОПТ» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №136 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 02.10.2017 до договору поставки №136 від 02.10.2017).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар, на умовах, визначених цим договором; найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо; підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна, сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.
Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого покупцем товару, його кількість та необхідний термін поставки.
У відповідності до п.3.1 договору прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника; оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром.
За п.3.7 договору у випадку, коли частина товару не була реалізована протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його постачальнику, при цьому товар повинен бути належної якості, відповідати за кількістю, асортиментом, комплексністю, тарою та упаковкою та належно зберігатися покупцем; постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його; постачальник зобов'язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.
У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору обов'язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної; право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.
Згідно з п.п. 7.1, 7.3, 7.4, 7.6, 7.7 договору ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника; загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником; покупець зобов'язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня; оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору; датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником; покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту; такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.
За п.11.5 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017; договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення договору.
В матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 по 20.03.2024, відповідно до якого станом на 20.03.2024 заборгованість на користь позивача становить 134832,13 грн.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1748/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів "ДОТІНЕМ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" про стягнення 134832,13 грн за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати за договором поставки №136 від 02.10.2017.
Позивач зазначає, що рішенням суду від 18.07.2024 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, однак заборгованість так і не погашена.
У зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу 3294,68грн. - 3% річних, 14058,09грн.-індекс інфляції та 29166,19грн.-пеня.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №136 від 02.10.2017 в частині повної та своєчасної сплати вартості отриманого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 46518,96грн. заборгованості з яких 3294,68грн. - 3% річних, 14058,09грн.-індекс інфляції та 29166,19грн.-пеня.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Судом встановлено, 02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів “ДОТІНЕМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “СТРОЙ ОПТ» був укладений договір поставки №136 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 02.10.2017 до договору поставки №136 від 02.10.2017).
Як зазначалось вище, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1748/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів "ДОТІНЕМ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" про стягнення 134832,13 грн за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати за договором поставки №136 від 02.10.2017.
Рішенням суду від 18.07.2024 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, однак заборгованість так і не погашена.
У зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу 3294,68грн. - 3% річних та 14058,09грн.-індекс інфляції.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, на думку суду, здійснений належним чином тому сума стягнення 3 % річних в розмірі 30294,68грн. та інфляційних в розмірі 14058,09грн. підлягають стягненню.
Також, позивачем нараховано відповідачу 29166,19грн.пені.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з пунктом 8.1. Договору, у випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов'язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягнути з покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.
Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином тому сума стягнення пені в розмірі 29166,19грн. підлягає стягненню
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 46518,96грн. заборгованості з яких 3294,68грн. - 3% річних, 14058,09грн.-індекс інфляції та 29166,19грн.-пеня.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика домашнього текстилю та нетканих матеріалів “ДОТІНЕМ» (61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, літ. І-4, код ЄДРПОУ 40657650) 46518,96грн. заборгованості з яких 3294,68грн. - 3% річних, 14058,09грн.-індекс інфляції, 29166,19грн.-пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн .
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2025 року у зв'язку з перебуванням судді Господарського суду Одеської області Літвінова С.В. на лікарняному з 14.04.2025р. по 18.04.2025р. включно
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов