18 квітня 2025 року Справа № 915/1417/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу 915/1417/24
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»,
03187, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м.Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорбудпостач»,
пр. Центральний, буд. 29, офіс 2, м. Миколаїв;
про стягнення грошових коштів у сумі 99489 грн. 02 коп., -
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Компанія «Ніко-Тайс» пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Автодорбудпостач» про стягнення з останньої грошових коштів у загальній сумі 99489 грн. 02 коп., з якої: 97355 грн. 52 коп. - основний борг, 381 грн. 10 коп. - 3 % річних, 1752 грн. 40 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між ними договором поруки від 19.08.2024 19-08-2024 (далі - договір), внаслідок чого виник борг, на який позивачем у відповідні періоди прострочень здійснено нарахування інфляційних витрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У позовній заяві також викладено вимогу про стягнення з «Автодорбудпостач» грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою суду від 19.11.2024 відкрито провадження в даній справі і визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив, з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, - п'ять днів з моменту отримання відзиву на позов, встановлено відповідачу строк для подання заперечень, з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, - п'ять днів з моменту отримання відповіді на відзив. При цьому, визначено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Ухвала суду від 19.11.2024 направлена відповідачу до електронного кабінету та згідно довідки про доставку, документ отримано відповідачем 27.11.2024.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
19.08.2024 між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор, позивач) та ТОВ «Автодорбудпостач» (поручитель, відповідач) було укладено договір поруки 19-08-2024 (далі - договір), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат згідно Рішення Господарського суду міста Києва від 06 червня 2023 року по справі 910/3901/23 та додаткового Рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2023 року по справі 910/3901/23, а також Рішення Господарського суду міста Києва від 11 січня 2023 року по справі 910/11558/22, додаткового Рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2023 року по справі 910/11558/22, Постанови Північного апеляційного господарського суду по справі 910/11558/22 від 16 жовтня 2023 року, додаткової Постанови Північного апеляційного господарського суду по справі 910/11558/22 від 25 жовтня 2023 року та додаткового Рішення Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року по справі 910/11558/22, котрі набрали законної сили, та існують (винесені) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржниками грошового зобов'язання на підставі договору поставки 625-18 від 22 листопада 2018 року. Під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки 625-18 від 22.11.2018, та винесені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним його виконанням вказані вище судові рішення, котрі набрали законної сили (п.п.1.1., 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3%-річних, інфляційних втрат та судових витрат згідно зазначених в пунктів 2.1. судових рішень, загальна сума (розмір нарахувань/стягнень) котрих становить 197355 гривень 52 копійки.
Відповідно до пункту 4.1. договору поручитель зобов'язується сплатити суму, зазначену у пункті 3.1. даного договору, на користь кредитора наступним чином:
- грошову суму в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в строк до 20 серпня 2024 року включно;
- грошову суму в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в строк до 07 вересня 2024 року включно;
- грошову суму в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в строк до 20 вересня 2024 року включно;
- грошову суму в розмірі 47355 (сорок сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 52 копійки в строк до 05 жовтня 2024 року включно.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) поручителем за даним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання зобов'язання визначеного пунктом 3.1. безпосередньо до поручителя, який несе солідарну відповідальність перед кредитором поруч із боржником.
У випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України (п.5.1. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (п.6.1. договору).
Договір поруки підписаний та скріплений печатками сторін.
Згідно виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем здійснено перерахування на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» грошових коштів в загальній сумі 100000 грн, а саме: 20 серпня 2024 року - 50000,00 грн. (з призначенням платежу - «оплата за товар зг.Договору поруки 19-08-2024 від 19.08.2024 без ПДВ); 06 вересня 2024 - 50000,00 гривень (з призначенням платежу - «оплата за товар зг.Договору поруки 19-08-2024 від 19.08.2024 без ПДВ).
Як вказує позивач у позові, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору відповідач належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором, станом на 14.11.2024 заборгованість відповідача перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» згідно договору поруки 19-08-2024 від 19 серпня 2024 року становить 97355,52 грн., яку відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до статті 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За загальним правилом господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).
Ст. ст. 600-609 ЦК України передбачені й інші підстави припинення зобов'язання.
Як зазначено вище, на виконання умов договору поруки (п.3.1.) відповідачем здійснено перерахування на користь позивача грошових коштів в загальній сумі 100000 грн., а саме: 20 серпня 2024 року - 50000,00 грн. (з призначенням платежу - «оплата за товар зг.Договору поруки 19-08-2024 від 19.08.2024 без ПДВ); 06 вересня 2024 - 50000,00 гривень (з призначенням платежу - «оплата за товар зг.Договору поруки 19-08-2024 від 19.08.2024 без ПДВ).
Як встановлено, відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не оплатив на користь позивача грошові суми, зазначені у п.3.1. договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 97355,52 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати суми у розмірі 97355,52 грн.
Так, сторони договору поруки узгодили, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) поручителем за даним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання зобов'язання визначеного пунктом 3.1. безпосередньо до поручителя, який несе солідарну відповідальність перед кредитором поруч із боржником (п. 4.3. договору).
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за договором поруки, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з відповідача.
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 97355,52 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до розрахунку, який міститься у позові, позивач нарахував 3% річних у розмірі 381,10 грн. за загальний період прострочення зобов'язання з 21.09.2024 по 14.11.2024 на відповідні суми заборгованості, а також інфляційні втрати у сумі 1752,40 грн. за жовтень 2024 року.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
З урахуванням викладеного, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорбудпостач» (пр. Центральний, буд. 29, офіс 2, м. Миколаїв; код 44624943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ; код 38039872) грошові кошти у сумі 99489,02 грн., з якої: 97355,52 грн. - основний борг; 381,10 грн. - 3% річних; 1752,40 грн. - інфляційні втрати у сумі, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Коваль