16.04.2025 Справа № 914/342/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Прокопів І. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Приватного акціонерного товариства "Велтлінер" (надалі - ПАТ "Велтлінер" або Позивач),
до відповідача:Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент або Відповідач),
третя особа 1:ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або Третя особа-1),
третя особа 2:Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Львівський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" або Третя особа-2),
про:стягнення 55' 704,00 гривень.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
третьої особи-1:не з'явився,
третьої особи-2:не з'явився.
I. ПРОЦЕДУРИ
1. Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення 55' 704,00 гривень.
2. Ухвалою від 14.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача. Позивач та Відповідач отримали цю ухвалу в своїх електронних кабінетах 14.02.2025, а Третя особа-2 - 07.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а. с. 62, 63, 63а). Третя особа-1 отримала ухвалу про відкриття провадження у справі за своєю адресою 10.03.2025, що підтверджується інформацією із сайту АТ "Укрпошта" (а. с. 63в -63г).
3. Ухвалою від 27.03.2025 суд призначив судове засідання на 09.04.2025, яке в подальшому відклав на 16.04.2025.
4. За результатами проведення судового засідання 16.04.2025 суд ухвалив це рішення, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
5. Недотримання посадовою особою Відповідача ОСОБА_1 правил, норм та стандартів утримання автомобільних доріг стало причиною ДТП на перехресті вулиці Тракт Глинянський (місто Львів) - вулиці Шевченка (село Лисиничі) за участю автомобіля Tesla Model X.
6. Позивач відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № КА 187880 від 23.12.2021 виплатив власнику автомобіля страхове відшкодування.
7. У зв'язку з наведеним на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до Позивача перейшло право вимоги на отримання від Відповідача відшкодування збитків, завданої у зв'язку з пошкодженням Автомобіля.
8. Предметом позову є стягнення 55' 704,00 грн страхового відшкодування.
9. Підставою позову є наявність права звернення до Відповідача про відшкодування шкоди (в порядку суброгації).
10. Позивач зазначив у позові, що очікує зазнати таких судових витрат:
10.1. 3' 028,00 грн витрат на оплату судового збору.
10.2. 27' 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заперечення відповідача
11. ОСОБА_1 не є суб'єктом відповідальності за порушення пункту 1.5 Правил дорожнього руху, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.07.2023. Адже він зобов'язаний був лише повідомити Відповідача про наявні небезпеки та перешкоди для руху транспорту. Отже, вказаний протокол є незаконним.
12. Львівський апеляційний суд не мав повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження у справі. Закриття справи з одночасним визнанням вини є взаємовиключними рішеннями. У відповідача була відсутня можливість оскаржити постанову Львівського апеляційного суду, адже він не був учасником цієї справи.
13. Відсутня вина ОСОБА_1 в ДТП, адже його не притягнуто до адміністративної відповідальності.
14. Відповідальність за ДТП у цьому випадку повинне нести ДП "Львівський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" згідно з умовами Договору № 120/12 від 01.12.2021 на закупівлю послуг «Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області (1'820,2 км)».
15. Витрати Позивача на професійну правничу допомогу є необгрунтованими, адже:
15.1. Відсутні докази оплати гонорару та інших витрат.
15.2. Витрати заявлено за завищеними тарифами, які не відповідають ринковим.
15.3. Заявлені витрати дублюються.
15.4. Адвокатський запит Позивача не має доказового значення, оскільки зазначені в ньому обставини (балансоутримання дороги та працевлаштування ОСОБА_1 ) не заперечувалися Відповідачем.
16. Крім того, Департамент як орган державної влади в умовах воєнного стану обмежений у фінансових ресурсах, оскільки пріоритетним є забезпечення сектору безпеки та оборони. За таких обставин є підстави для зменшення розміру вартості робіт адвоката до 800 гривень.
Пояснення третіх осіб
17. Треті особи не надали пояснень щодо позову.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Факти
18. ПрАТ "СК "Велтлінер" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) 23.12.2021 уклали Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № КА 187880 (надалі - Договір страхування від 23.12.2021) - автомобіля Tesla Model X (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) (надалі - Автомобіль).
19. Згідно з пунктами 8.5 та 8.8 Договору страхування від 23.12.2021 страхова сума складає 1'620'000,00 гривень. Франшиза при пошкодження транспортного засобу - 0,5 % - 8'100,00 гривень.
20. Згідно з підпунктом 12.1.3 пункту 12.1 Договору страхування від 23.12.2021 страховик у разі настання страхового випадку після подання страхувальником всіх належним чином оформлених документів зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
21. На перехресті вулиці Тракт Глинянський (місто Львів) - вулиці Шевченка (село Лисиничі) 16.04.2022 за участю Автомобіля сталася ДТП.
22. Балансоутримувачем цієї ділянки дороги є Департамент, що підтверджується листом від 13.03.2025 (том 1, а. с. 227) та ним не заперечується.
23. Працівники поліції 16.04.2022 склали акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (том 1, а. с. 10), яким встановили, що експлуатаційний стан обстеженої земельної ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", покриття проїзної частини має вибоїни, дорожньої розмітки немає. Крім того, склали довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 3022108620748776 від 16.04.2022 (том 1, а. с. 12-13).
24. ПП "Кар-Сиб" здійснило ремонт Автомобіля, вартість ремонту склала 63'804,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 142 від 20.07.2022 (том 1, а. с. 35).
25. ОСОБА_2 27.05.2022 звернулась до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом проведення взаємозаліку належної суми страхового відшкодування з розміром несплаченої частини страхового платежу (том 1, а. с. 30).
26. Позивач 31.05.2022 склав страховий акт (том 1, а. с. 31), яким встановив, що розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті страховику, складає 55'704,00 гривень. Цей розмір визначений шляхом зменшення вартості відновлювального ремонту Автомобіля (63'804,00 грн) на суму франшизи (8'100,00 грн).
27. Позивач страхове відшкодування в сумі 6'508,00 грн перерахував на рахунок ПП "Кар-Сиб", що підтверджується платіжним дорученням № 6180 від 31.05.2022 (том 1, а. с. 33). Решту суми (49'196,00 грн) зарахував в частину несплаченого страховиком страхового платежу, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 136 від 01.06.2022 (том 1, а. с. 34).
28. В подальшому 13.07.2023 працівники поліції за фактом ДТП склали протокол про адміністративне правопорушення (том 1, а. с. 8), зазначивши, що супутньою причиною ДТП є порушення посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан дороги ОСОБА_1 правил, норм та стандартів утримання доріг (пункт 3.1.1 ДСТУ 3587.97) (допущення утворення вибоїн згідно з акту обстеження ділянки від 16.04.2022, не вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху та не вжиття своєчасних заходів для відновлення безпечних умов руху). Вказане є порушенням вимог пункту 1.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
29. Згідно з Наказом Департаменту дорожнього господарства ЛОДА № 174-К від 29.10.2021 (том 1, а. с. 229) ОСОБА_1 обіймає посаду головного спеціаліста відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг та штучних споруд управління ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг департаменту дорожнього господарства облдержадміністрації.
30. Постановою Пустомитівського районного суду від 31.07.2023 у справі № 450/3445/23 (том 1, а. с. 14-15) закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт).
31. Постановою Львівського апеляційного суду від 22.12.2023 (том 1, а. с. 16-20) скасовано рішення суду першої інстанції, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, та на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
32. Позивач звертався до Відповідача з претензією про відшкодування шкоди від 16.01.2025 (том 1, а. с. 36-42).
33. У відповідь на претензію Відповідач листом від 20.01.2025 (том 1, а. с. 43-45) повідомив, що відповідальним за неналежний стан доріг є ДП "Львівський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" у відповідності до умов Договору № 120/12 від 01.12.2021 на закупівлю послуг "Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області (1820,2 км)".
Право
34. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
35. Отже, для правильного вирішення цієї справи суду необхідно встановити: (1) наявність шкоди; (2) неправомірність поведінки особи; (3) вину заподіювача шкоди; (4) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
36. Наявність усіх зазначених умов є обов'язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. В цьому випадку саме на Позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас Відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.
Неправомірна поведінка (бездіяльність)
37. Статтею 10 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.
38. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
39. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
40. Відповідно до пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 (надалі - Єдині правила) власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
41. Тлумачення норм Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільні дороги", Єдиних правил дозволяє зробити висновок, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
42. У постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18 зазначено: "якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги … допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України".
43. Отже, оскільки Відповідач є балансоутримувачем дороги, на якій трапилось ДТП (що ним не заперечується), саме на нього покладається обов'язок утримувати належний стан дорожнього покриття.
44. Посилання Відповідача на укладений з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" Договір № 120/12 від 01.12.2021 на закупівлю послуг експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області (1820,2 км) не може бути підставою для покладення відповідальності на підрядника. Умови договору регулюють правовідносини між його сторонами та не можуть бути обов'язковими для Позивача у цій справі. Відповідальність Департаменту наступає не за умовами договору, а в силу прямої вказівки закону.
45. Така позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 02.02.2022 у справі № 447/938/14-ц, від 15.06.2023 у справі № 686/24456/20, від 26.01.2022 у справі № 750/8507/18 та інших.
46. У постанові від 21.05.2021 у справі № 753/10817/16-ц Верховний Суд зазначив: "… саме до повноважень та обов'язків Служби автомобільних доріг у Житомирській області належить вибір підрядника, який на замовлення Служби буде здійснювати ремонт автомобільних доріг. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника… Зважаючи на наведене, саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області зобов'язана була вчиняти всі необхідні дії задля забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов'язків своєчасно та належним чином. Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду".
47. Суд не бере до уваги посилання Відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, а також на судові рішення, що ґрунтуються на зазначеній позиції, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. У справі № 914/2355/21 предметом розгляду був спір між підрядником та замовником щодо обов'язку прийняти та оплатити роботи з утримання автомобільних доріг, виконані на підставі договору підряду, за умов відсутності планів-завдань від замовника. У цій справі вирішується питання про наявність деліктного зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди майну Позивача через неналежне утримання дорожнього покриття. Таким чином, характер і правова природа правовідносин у цій справі відрізняються від тих, що були предметом розгляду у справі № 914/2355/21.
48. Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Відповідачем (його уповноваженою особою) своїх повноважень щодо утримання дороги, на якій сталася ДТП. Зокрема, про це свідчить акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.04.2022 (див. пункт 23), протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2023 (див. пункт 28 цього рішення) та Постанова Львівського апеляційного суду від 22.12.2023 (див. пункт 31 цього рішення), яка у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для розгляду цієї справи в частині встановлення факту вчинення правопорушення відповідальною особою Відповідача.
49. Щодо заперечень Відповідача, що викладені в пунктах 12 цього рішення, суд зазначає, що постанова Пустомитівського районного суду від 31.07.2023 у справі № 450/3445/23 набрала законної сили. Господарський суд Львівської області не вправі надавати оцінку щодо законності чи незаконності судового рішення у цій справі.
50. Безпідставними є й аргументи Відповідача, що викладені у пункті 13 цього рішення. В межах цієї справи суд не досліджує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а на підставі наявних у справі доказів встановлює наявність чи відсутність підстав для притягнення Відповідача до цивільної відповідальності. Не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є підставою для висновку про те, що Департамент виконав свої обов'язки та забезпечив належний стан дорожнього покриття. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт вини особи у скоєнні правопорушення (правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справ № 686/4557/18).
51. Суд не бере до уваги заперечень Відповідача, що викладені у пункті 11 цього рішення, адже вина ОСОБА_1 встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
52. Отже суд встановив перший склад цивільного правопорушення - неправомірна поведінка (бездіяльність).
Шкода
53. Чинне цивільне законодавство розмежовує випадки страхування майнової відповідальності. Особа може застрахувати свою відповідальність добровільно або ж страхування відповідальності є обов'язковим з огляду на приписи відповідного закону. Закон про обов'язкове страхування передбачає обов'язок власників транспортних засобів страхувати власну відповідальність.
54. Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
55. Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією (висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
56. Оскільки між ПрАТ "СК "Велтлінер" та ОСОБА_2 виникли правові відносини з добровільного страхування (див. пункт 18 цього рішення), виплата страховиком потерпілого страхового відшкодування не припиняє деліктного зобов'язання, до такого страховика переходить право вимоги, що належало ОСОБА_2 у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
57. Згідно з пунктом 15.1 Договору страхування від 23.12.2021 страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як будуть повністю встановлені причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитку, розраховані всі складові відшкодування.
58. Розмір прямого збитку може визначатись на підставі попередньої калькуляції, кошторису, наряду-замовлення, рахунку, акту виконаних робіт та/або інших документів, що підтверджують обсяг та вартість ремонтних робіт, і були отримані від СТО, обраної для ремонту ТЗ у відповідності з п. 8.1 договору (рекомендованого страховиком).
59. Виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором страхування від 23.12.2021, Позивач відшкодував власнику Автомобіля встановлену у страховому акті суму страхового відшкодування (див. пункт 27 цього рішення), яка підтверджена належними доказами (див. пункт 24 цього рішення).
60. У зв'язку з цим Позивач зазнав витрати у сумі 55' 704,00 грн, які розраховані як різниця між вартістю відновлювального ремонту Автомобіля (63'804,00 грн) та сумою франшизи (8'100,00 грн).
61. Тому наявним є наступний склад цивільного правопорушення - шкода.
Вина
62. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
63. Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню Позивачем. Водночас Відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.
64. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).
65. Відповідач не навів обґрунтованих аргументів, які спростовують його вину.
Причинний зв'язок протиправної поведінки із заподіяною шкодою
66. Невиконання Відповідачем обов'язків щодо належного утримання дороги та забезпечення безпеки руху, стало причиною ДТП, що завдало майнової шкоди. А тому суд встановив останній елемент складу правопорушення - причинний зв'язок.
67. Отже, суд установив усі елементи складу цивільного правопорушення, тому задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
IV СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу
68. Приписи частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
69. Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
70. У заяві від 10.04.2025 позивач повідомив про витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19'500,00 гривень. На підтвердження цих витрат Позивач надав суду:
70.1. Договір про надання правової допомоги від 18.09.2024 (том 1, а. с. 46-47). Згідно з пунктом 5.3 цього договору вартість юридичної допомоги, що надається виконавцем у справах, у яких замовник є позивачем (стягувачем), обчислюється з розрахунку 1'700,00 грн за 1 год роботи Виконавця, але у загальному розмірі не менше 30 % від фактично стягнутої суми зобов'язання (включно від фактично стягнутих сум компенсації витрат на професійну правничу допомогу).
70.2. Акт виконаних робіт № 09/04/2025 від 09.04.2024 (том 2, а. с. 10). Згідно з цим актом адвокат надав Позивачу такі послуги: складення позовної заяви - 4 год; складення відповіді на відзив (в тому числі пошук судової практики ВС - 1 год) - 4 год; складення додаткових пояснень - 1,5 год; пошук судової практики (які зазначені у відповіді на відзив) - 1 год; збирання доказів (складення адвокатського запиту від 06.03.2025) - 0,25 год (15 хв); участь у судовому засіданні - 0,75 год (45 хв).
70.3. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.04.2024 (том 2, а. с. 7-8 ).
70.4. Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10.02.2025 (том 1, а. с. 48).
70.5. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.10.2013 (том 1, а. с. 49).
71. Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
72. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
73. Важливими є також висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
74. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічний правовий висновок викладений в додаткові ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
75. Суд частково погоджується з доводами Відповідача, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу частково не відповідає критерію розумності його розміру.
76. Зокрема, суд вважає необґрунтованим виокремлення послуги з пошуку судової практики (які зазначені у відповіді на відзив) як самостійної, оскільки вона є складовою частиною послуги з підготовки заяви по суті справи (див пункт 70.2 цього рішення). Окреме зазначення цієї послуги призводить до дублювання витрат. Отже, витрати на таку послугу (1 год - 1'700,00 грн) не підлягають відшкодуванню Відповідачем.
77. В решті суд вважає вартість послуг адвоката обґрунтованою.
78. Щодо заперечень Відповідача, що вказані у пункті 15.1, суд зазначає, що процесуальний закон не передбачає обов'язку сторони надати докази оплати гонорару адвоката для цілей розподілу відповідних судових витрат. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/204/22 вказано, що відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору.
79. Суд не погоджується також з аргументами Відповідача, що викладені у пункті 15.4 цього рішення, адже адвокатський запит Позивача був поданий у межах реалізації процесуального обов'язку щодо доказування обставин, на які він посилається. Отже, витрати на його підготовку підлягають урахуванню судом при визначенні розміру судових витрат на правничу допомогу.
80. Крім того, не може бути підставою для зменшення заявлених Позивачем витрат твердження Відповідача про скрутний фінансовий стан, оскільки такий не доведений. Водночас згідно з частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, підставою для зменшення суми витрат може бути лише підтверджена їх надмірність, а не загальні посилання на бюджетне фінансування та правовий режим воєнного стану.
81. Суд не бере до уваги й аргументи Відповідача, що викладені у пункті 15.2 цього рішення, оскільки вони не обґрунтовані жодними доказами щодо середньоринкової вартості подібних правничих послуг та є припущенням.
82. Враховуючи наведене, Позивачу підлягають до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17'850,00 грн (19'550,00 - 1'700,00).
Розподіл витрат на оплату судового збору
83. Витрати на оплату судового збору покладаються на Відповідача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації (адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Винниченка, будинок, 18, ідентифікаційний код 43493483) на користь Приватного акціонерного товариства "Велтлінер" (адреса: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок, 1в, ідентифікаційний код 25285050) 55' 704 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот чотири) грн 00 коп страхового відшкодування, 3'028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп відшкодування витрат на оплату судового збору та 17'850 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2025.
Суддя Рим Т.Я.