вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2414/24
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/2414/24
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21-В/3, оф.87)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Героїв України, будинок 15)
про припинення трудових відносин
за участю представників:
від позивача: Осадча К.О., ордер серія АІ №1050969 від 02.09.2024
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. № б/н від 02.09.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна "Укрбудінвест-2000" про припинення трудових відносин.
Також, позивачем разом з позовом подано до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 за вих. №б/н від 02.09.2024 залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
26.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.11.2024 о 15:00. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Ухвалою суду від 07.11.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області та відкладено підготовче засідання на 05.12.2024 о 14:30.
27.11.2024 на адресу суду від виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження у справі №911/2414/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2025 о 11:00.
В судове засідання 09.01.2025 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 09.01.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна "Укрбудінвест-2000" є: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21-В/3, оф.87, у зв'язку з чим ухвали суду у справі №911/2414/24 від 09.10.2024, 07.11.2024, 05.12.2024, 19.12.2024 були направлені поштою на вказану вище адресу відповідача.
Однак, до суду повернулись вказані вище поштові відправлення адресовані відповідачу, які відповідно до довідок про причини повернення/досилання ПАТ "Укрпошта" були повернуті за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи надіслання судом ухвал на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву за весь час розгляду справи не скористався. При цьому, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 09.01.2025 впредставників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію представника позивача, суд встановив.
Позов мотивовано не внесенням відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну відомостей щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000".
Позивач зазначає, що згідно протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" від 20.10.2017 її було призначено на посаду генерального директора.
26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" (далі - Роботодавець) та гр. ОСОБА_1 (далі - Працівник) укладено трудовий договір (контракт) №2021/02/26 (далі - Трудовий договір), відповідно до п. 1.1. якого Роботодавець приймає на роботу Працівника на посаду Генерального директора за сумісництвом на неповний робочий день.
Цей Договір є строковим трудовим договором та діє по 31 січня 2023 року (п. 1.2. Трудового договору).
Згідно п. 6.1. Трудового договору строк дії договору з 01 березня 2021 року по 31 січня 2023 року.
Позивач вказує, що в день закінчення строку дії Трудового договору загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора з 31.01.2023.
Позивач наголошує на тому, що на підставі вказаного вище рішення видано наказ про звільнення позивача з 31.01.2023 з займаної посади генерального директора, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП.
Позивач вказує, що після закінчення строку дії Трудового договору трудові відносини з відповідачем у неї припинились, проте останній рішення про таке припинення та внесення змін до відомостей про юридичну особу не подав, що порушує права позивача та стало підставою для її звернення до суду.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивач просить, зокрема, визнати трудові відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" припиненими з 31.01.2023, у зв'язку з закінченням строку Трудового договору.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме: частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п'яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов'язані з управлінням товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16, від 19.02.2020 у справі №145/166/18, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.
Судом враховано, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України).
Частинами 1-4 ст. 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю"; тут і далі Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 29 Закону), до компетенції якого належить, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону).
Відповідно до п. 5.12. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" виконавчим органом Товариства є Дирекція, що діє в складі чотирьох посадових осіб: Генерального директора, Виконавчого директора, Головного бухгалтера, Заступника головного бухгалтера. Дирекція вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів. Очолює роботу Дирекції Генеральний директор. Генеральний директор, Виконавчий директор, Головний бухгалтер, Заступник головного бухгалтера призначаються та звільняються Загальними зборами. Генеральний директор підзвітний Учасникам, організовує роботу Дирекції.
Трудові відносини з найманими працівниками Товариства, включаючи прийом на роботу та звільнення, оплату та охорону праці, встановлення робочого часу та часу відпочинку, відносини з приводу гарантій та компенсацій тощо, регулюються колективним договором, трудовими (контрактами) з працівниками Товариства, які укладаються відповідно до чинного законодавства (п. 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000").
Так, згідно з ч. 12 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Таким чином, Законом та статутом товариства встановлено обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачено укладення цивільно-правового або трудового договору.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, в яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
В постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначено, що корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами. Відповідно, заявлені позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).
Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).
Статтею 31 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Відповідно до ст. 37 Закону у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" з 21.10.2017 по 31.01.2023. При цьому, матеріали справи не містять доказів продовження дії Трудового договору.
Разом з цим, згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" №31012023 від 30.01.2023 було вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади Генерального директора за сумісництвом з 31.01.2023, у зв'язку з закінченням строку трудового договору №2021/02/26.
Також, в матеріалах справи міститься наказ №153/К-23 від 31.01.2023 про звільнення ОСОБА_1 з 31 січня 2023 року з займаної посади генерального директора за сумісництвом у зв'язку з закінченням строку трудового договору (контракту) згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимога щодо визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" припиненими з 31.01.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управляння юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариста з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000", суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема, відомості про керівника юридичної особи.
За приписами ст. 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому суд відзначає, що в постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про виключення з ЄДРПОУ запису про директора товариства не підлягає задоволенню, оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.
Також суд наголошує на тому, що за наявності документів для проведення державної реєстрації припинення повноважень позивача на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000", зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач буде зобов'язаний розглянути можливість проведення відповідних реєстраційних дій згідно вимог законодавства, що є його дискреційним повноваженням.
За таких обставин, позовні вимоги в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управляння юридичної особи», відомості про ОСОБА_1., як керівника Товариста з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.01.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія «Укрбудінвест-2000» задовольнити частково.
2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Укрбудінвест-2000" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21-В/3, оф.87, код ЄДРПОУ 31101306) припиненими з 31.01.2023 року.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Повний текст рішення складено 22.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.