ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2025Справа № 910/2132/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»
до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»
про стягнення 171 680 801, 12 грн
за участю представників:
від позивача: Кострець Є.В.
від відповідача: Драчова М.С.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» про стягнення 171 680 801, 12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013 у частині здійснення оплати за електричну енергію за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2132/25, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.03.2025.
19.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 25.03.2025 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 08.04.2025.
07.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли клопотання про відстрочення виконання рішення суду та клопотання про зменшення 3% річних.
Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2025 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні 08.04.2025 представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову, підтримав клопотання про відстрочення виконання рішення суду та клопотання про зменшення 3% річних.
У судовому засіданні 08.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.05.2019 Приватним акціонерним товариством «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» було повідомлено Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування. Ідентифікатор договору № 0424-04013, дата акцептування 27.05.2019, відповідно до п. 1.2. якого ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України; ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Позивач зазначає, що протягом вересня 2023-лютого 2024 року здійснив продаж відповідачу балансуючої електричної енергії загальною вартістю 1 562 356 480,85 грн, проте, відповідач оплату заборгованості не здійснив, у зв'язку з чим станом на 15.03.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 1 562 356 480,85 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/ 3231/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» основний борг у розмірі 1 562 356 480 грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 127 530 грн 59 коп., 3% річних у розмірі 13 843 917 грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 844 573 грн 26 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.
За доводами позивача, відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, заборгованість, що становила 1 562 356 480,85 грн почав сплачувати починаючи з 27.06.2024 та повністю сплатив 17.12.2024.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн, інфляційні втрати в сумі 139 982 018,54 грн.
Позиція відповідача
Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що позовна заява є незаконною, не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на визначений Законом України «Про ринок електричної енергії» порядок розрахунків, відтак виключається можливість користування відповідачем коштами, призначеними до сплати позивачу. Оскільки НЕК «Укренерго» не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відсутні підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач наголошує про відсутність вини ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», оскільки всі кошти, які надходять від учасників балансуючого ринку на поточні рахунки із спеціальним режимом використання НЕК «Укренерго» протягом банківського дня, невідкладно виплачуються учасникам ринку у межах наявної суми, на недискримінаційній основі, а тому НЕК «Укренерго» сплачувало АТ «ДТЕК Західенерго» вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточних рахунків із спеціальним режимом використання за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку.
У відзиві на позов відповідач стверджує, що ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, а відтак, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов'язань з оплати балансуючої електричної енергії, НЕК «Укренерго» є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України.
Також відповідач просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2132/25 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення та зменшити загальний розмір 3% процентів річних на 90%.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (надалі - позивач, постачальник послуг з балансування, ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП, Регулятор) від 31.05.2019 № 871.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична кампанія НЕК «Укренерго» (надалі - відповідач, ОСП) є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
27.05.2019 Державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО») підтвердило приєднання Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування.
Таким чином, між сторонами укладено договір про участь у балансуючому ринку № 0424-04013 від 27.05.2019 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно з п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Пунктом 2.1 договору загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Згідно з п. 4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
Відповідно до п. 4.2, 4.3, 4.4 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з наданням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного цифрового підпису прямо заборонено законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі «Інтернет» або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акт ППБ розглядає та повертає один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той же спосіб. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно до Акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається даними, що зазначені в Акті.
За приписами п. 5.4 договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.1, 9.2 договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається те, що на виконання умов договору між позивачем та відповідачем електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: від 30.09.2023 № БР/23/09-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ на суму 29 068 521,47 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 20 8226 943,44 грн), від 31.10.2023 № БР/23/10-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 8 989 143,78 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 4 31 073 006,40 грн), від 30.11.2023 № БР/23/11-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ на суму 36 294 808,16 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 640 601 057,66 грн).
Відповідачем складено та підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.12.2023 № БР/23/12-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 26 4125 441,14 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 285 544 192,73 грн), від 31.01.2024 № БР/24/01-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 155 153 564,82 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 293 993 563,58 грн), від 29.02.2024 № БР/24/02-0424 (балансуюча електроенергія, отримана ППБ, на суму 2 00 314 953,11 грн, балансуюча електроенергія, отримана ОСП на суму 161 239 951,40 грн.).
Позивачем складені зауваження до актів № БР/23/12-0424, № БР/24/01-0424, № БР/24/02-0424, з підстав порушення відповідачем п. 4.19.1 Правил ринку.
У зв'язку зі неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті балансуючої енергії за період вересня 2023 року - лютого 2024 року згідно Типового договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013, Акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» 1 562 356 480,85 грн основного боргу, 13 957 409,58 грн 3% річних та 23 176 896,44 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/3231/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" основний борг у розмірі 1 562 356 480 грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 127 530 грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 13 843 917 грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 844 573 грн. 26 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2025 року у справі №910/3231/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24 залишено без змін.
Під час розгляду справи №910/3231/24 за вищевказаним позовом, судом було встановлено неналежне виконання ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» грошового зобов'язання по оплаті балансуючої енергії, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 562 356 480,85 грн. Нарахування 3 % річних у розмірі 3 13957409,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 23 176 896,44 грн у межах розгляду справи №910/3231/24 було здійснено позивачем до 14.03.2024.
Рішення Господарського суд міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24 було виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Типовим договором про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані за періоди з 15.03.2024 по 20.11.2024, з 15.03.2024 по 30.11.2024, з 15.03.2024 по 17.12.2024 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн та інфляційні втрати в сумі 139 982 018,54 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025, по справі факти щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати балансуючої енергії за Типовим договором про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013 повторного доведення не потребують.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, наявність судового рішення чи факт відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.
Таким чином, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат протягом усього часу існування обставин прострочення виконання грошового зобов'язання боржником, тобто до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17.
Як вбачається з позовної заяви у справі № 910/3231/24 позивачем заявлялось до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 313 957 409,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 23 176 896,44 грн, нараховані до 14.03.2024.
Рішення Господарського суд міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/3231/24 було виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи.
Поряд з тим, в межах даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн та інфляційні втрати в сумі 139 982 018,54 грн за періоди з 15.03.2024 по 20.11.2024, з 15.03.2024 по 30.11.2024, з 15.03.2024 по 17.12.2024, з врахуванням здійсненням відповідачем оплати заборгованості.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн та інфляційних втрат у сумі 139 982 018,54 грн.
Заперечення відповідача про відсутність вини ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» у простроченні сплати заборгованості судом відхиляються, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:
1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;
2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;
3) поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість Компанії, для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.
Твердження відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Верховний Суд у зазначеній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 виклав висновок, зокрема, щодо застосування ст. 75 Закону «Про ринок електричної енергії» до подібних правовідносин як підстави для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, доводи відповідача судом відхиляються, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідачем за заявлено про зменшення розміру 3% річних на 90%.
Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання."
У зазначеній заяві відповідач посилається на те, що кошти знаходяться на спеціальному рахунку та їх використання можливо виключно за призначенням у визначеному Законом № 2019-VIII порядку, тому є невстановленим факт користування чужими грошовими коштами в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Водночас, судом вже надано оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо того, що ОСП міг сплачувати ППБ вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно поточного рахунку із спеціальним режимом використання та дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача.
Відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру відсотків наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру 3% річних на 90%.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2132/25 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення, суд зазначає наступне.
В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що НЕК «Укренерго» не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/2132/25 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні НЕК «Укренерго», а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії.
Крім того, відповідач повідомив про обставини, що негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, зокрема численні пошкодження об'єктів енергетичної системи України внаслідок бойових дій, зростання заборгованості.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому судом враховано, що у рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Оцінивши наведені відповідачем посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що наведені ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" обставини не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання в розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов'язання по оплаті.
Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд зазначає, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» не надано жодних належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання. Відсутні також докази погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим.
Посилання заявника на наявність заборгованості перед іншими кредиторами та тяжкий фінансовий стан боржника не є виключними обставинами.
Надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені відповідачем обґрунтування, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» та відмовляє в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» про відстрочення виконання рішення суду.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 25; ЄДРПОУ 00100227) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок, 15; ЄДРПОУ 23269555) 3% річних у сумі 31 698 782,58 грн, інфляційні втрати у сумі 139 982 018,54 грн та судовий збір у сумі 847 840,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.04.2025.
Суддя О.В. Гулевець