ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2025Справа № 910/6257/24
За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочку виконання рішення суду
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 142 324 755,68 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники:
від позивача (стягувача): Яковченко Р.Г.;
від відповідача (боржника): Акуленко А.В
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6257/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 142 324 755,68 грн, а саме: 141 253 054,23 грн основного боргу, 605 200,30 грн 3% річних та 466 501,15 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24 (повне рішення складено 24.09.2024) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 141 253 054, 23 грн основного боргу, 605 200, 30 грн 3% річних, 466 501, 15 грн. інфляційних втрат, 847 840, 00 грн судового збору.
14.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач просить Господарський суд міста Києва відстрочити виконання рішення від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24 на один рік з моменту ухвалення рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/6257/24 прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду та відкладено розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду до повернення матеріалів справи № 910/6257/24 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 910/6257/24 рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24 залишено без змін.
07.04.2025 матеріали справи № 910/6257/24 повернуто до Господарського суду міста Києва.
07.04.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, яке набрало законної сили 03.03.2025, Господарським судом міста Києва видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 призначено судове засідання для розгляду заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду на 22.04.2025 о 10:50 год.
21.04.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду.
В судове засідання, призначене на 22.04.2025, представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника) з'явилися.
Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні 22.04.2025 підтримав заяву про відстрочку виконання рішення у справі № 910/6257/24 та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у заяві.
Крім того представник відповідача (боржника) зазначив про часткове припинення взаємних зобов'язань між позивачем та відповідачем, внаслідок підписання акту зарахування зустрічних однорідних вимог, а також часткової сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Представник позивача (стягувача) заперечував проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, з підстав викладених у запереченнях від 21.04.2025.
Представники сторін не зазначили суду остаточну суму заборгованості відповідача перед позивачем у справі № 910/6257/24 станом на 22.04.2025.
Розглянувши заяву відповідача (боржника) та заперечення позивача (стягувача), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, суд
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання рішення від 16.09.2024 у справі № 910/6257/23 на один рік з моменту ухвалення рішення.
В обґрунтування наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що:
- Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не сплатило Державному підприємству "Гарантований покупець" вартість послуги, із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що істотно ускладнює негайне виконання рішення у даній справі;
- у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" наявна значна заборгованість перед відповідачем;
- відповідачу необхідно підтримувати фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положеннями ПСО;
- відповідач звертає увагу, що Державне підприємство "Гарантований покупець" здійснює фінансування своєї діяльності лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором;
- на думку відповідача, відсутня вина Державного підприємства "Гарантований покупець" щодо несвоєчасної оплати електричної енергії через сукупність умов, зокрема заборгованості позивача, наявність військового стану в країні, тощо.
Враховуючи вказані вище обставини, а також значну суму заборгованості, заявник стверджує, що примусове виконання рішення суду у даній справі може призвести до негативних наслідків як для відповідача, так і для енергетичного сектора країни в цілому, в той час як надання останньому відстрочки виконання рішення дозволить відновити баланс інтересів для обох сторін.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.
Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6257/24 мотиви та надані відповідачем докази, надавши оцінку всім аргументам представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24 та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.
Згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 наведеної статті ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), крім того враховано, що "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, у такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004, заява N 56849/00).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", заява № 6962/02, зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановлені судом обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/6257/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 910/6257/24.
Згідно ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 331 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/6257/24 відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2025.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА