ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/14999/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" (м. Київ)
про стягнення 229 425,00 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" про стягнення 229 425,00 грн штрафу за порушення зобов'язань з реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за договором №15/11/21 від 15.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Копії цієї ухвали були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження відповідача (адресу місця реєстрації та поштову адресу), проте відповідні поштові конверти було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення отримувачу з відміткою про відсутність адресата за вказаними адресами.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).
Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.11.2021 між позивачем (Замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір №15/11/21 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати Замовнику роботи з вивезення сміття на об'єкті Замовника: «Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2А у Солом'янському районі міста Києва. 4 черга».
Відповідно до Додатку № 1 до Договору вартість вивезення сміття 7580 кв.м., ціна за одиницю в грн - 285,00 грн, всього з ПДВ - 2 160 300,00 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 8.1. Договору).
Претензій щодо виконання відповідачем робіт за Договором позивачем не вказано.
09.03.2022 відповідачем відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу було складено та відправлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну №1 від 09.03.2022 на суму 954 750,00 грн, вивезення сміття в об'ємі 3350 кв.м., в тому числі сума ПДВ 159 125,00 грн.
Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.04.2023 № 8612946/40044409, про відмову в реєстрації.
Як вказує позивач, на виконані 31.12.2021 роботи з вивезення сміття відповідачем у порушення умов Договору не складено та не зареєстровано податкову накладну на суму 351 500,00 грн в тому числі ПДВ 70 300,00 грн.
Звертаючись до суду, позивач вказує, що відповідач має сплатити суми податку на додану вартість в розмірі:
- 159 125,00 грн (відповідно до незареєстрованої податкової накладної №1 від 09.03.2022 на суму 954 750,00 грн, вивезення сміття в об'ємі 3350 кв.м., в тому числі сума ПДВ 159 125,00 грн);
- 70 300,00 грн (за виконані 31.12.2021 роботи, за результатами яких не складено та не зареєстровано податкову накладну на суму 351 500,00 грн, в тому числі ПДВ 70 300,00 грн),
всього на суму 229 425,00 грн.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що у випадку невизнання органами державної фіскальної служби України податкового кредиту щодо сум ПДВ, визнання заниженим податку на прибуток по цьому Договору, з вини Виконавця (у зв'язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій між Замовником та Виконавцем, відсутністю Виконавця за місцезнаходженням, згідно даних податкової адміністрації, або не наданням Виконавцем щорічної інформації державному реєстратору тощо), Виконавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня направлення Замовником Замовнику суми податку на додану вартість, податку на прибуток, штрафні санкції, нараховані Замовнику органами державної фіскальної служби України. Замовник має право утримувати з Виконавця вищевказані суми податку на додану вартість, податку на прибуток, штрафні санкції за рахунок коштів, що підлягають сплаті Виконавцю за виконані роботи.
Відповідно до п. 6.8. Договору на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) Замовник складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках передбачених законодавством, здійснюються Замовником у строки встановлені Податковим кодексом України. У разі відмови Виконавця надати Замовнику податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, Замовник має право утримувати з Виконавця штраф у розмірі податкового кредиту з ПДВ, який Замовник повинен отримати за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної) за рахунок коштів, що підлягають сплаті Виконавцю за виконані роботи шляхом надіслання Замовником Виконавцю відповідного повідомлення.
За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
02.11.2024 позивач направив відповідачу Вимогу про відшкодування коштів у розмірі неотриманої суми ПДВ в розмірі 229 425,00 грн, у зв'язку із порушенням умов Договору в частині реєстрації податкових накладних в ЄРПН, проте відповідачем така вимога залишена без відповіді та задоволення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив його арифметичну вірність.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Транслайн" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, оф. 17; ідентифікаційний код 40044409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Кірпи Георгія, 2А; ідентифікаційний код 38825398) 229 425 (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 00 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко