ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2025Справа № 910/33/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (03127, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. №95-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД» (02232, м. Київ, вул. Крайня, 1-е) про стягнення грошових коштів у розмірі 293 440,00 грн та розірвання договору,
За участю представника відповідача - Сичов О.О.
01.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (далі- позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД» (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 293 440,00 грн та розірвання договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024 та була передана 02.01.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (Позивач/Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСАД» (Відповідач/Продавець) уклали договір купівлі-продажу №72 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві будівельні матеріали (далі - Товар), визначений у п.1.2. цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього обумовлену грошову суму.
Відповідачем було виставлено рахунок на оплату по замовленню № 3663 від 05 листопада 2024 року за товар «Блок теплокерам 38 - 11,6 NF м3» у кількості 74,8 м3 на суму 246 840 грн.
06 листопада 2024 року Позивач відповідно до умов п. 2.1. Договору здійснив повну передоплату Товару у розмірі 246 840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №956 від 06.11.2024.
Позивачем при прийнятті Товару було виявлено, що будівельні матеріали промарковані маркуванням М75, що призначене для будівництва не несучих конструкцій та невеликих перегородок.
У зв'язку з наведеним, Позивач відмовився прийняти Товар, про що повідомив Відповідача.
19.11.2024 Позивач власними силами організував навантаження та перевезення неприйнятого товару з м. Боярка вул. Білогородська назад Відповідачу до м. Києва, на вул. Крайня 1В шляхом залучення перевізника ТОВ «Голдтранс ЛТД».
Відповідач вказаний Товар прийняв, що підтверджується підписом завідувача складу Відповідача Городецької В.М. на товарно-транспортних накладних, але кошти Позивачу не повернув.
З огляду на викладене позивач просить розірвати договір купівлі-продажу №72 від 05.11.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСАД», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» кошти у розмірі 293 440,00 грн, з яких попередня оплата за товар складає 246 840,00 грн, збитки - 46 600,00 грн.
Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» було подано заяву про забезпечення позову, зазначені заяви 02.01.2024 передані судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.02.25 о 10:00 год.
27.01.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в умовах договору відсутні будь-які вимоги до міцності блоків, а якість всіх керамоблоків даного виробника підтверджена Сертифікатом відповідності, тому твердження позивача про поставку неякісного товару є безпідставними. Так само не підлягають відшкодуванню збитки позивача у вигляді вартості вантажно-розвантажувальних робіт та вартість перевезення товару, оскільки відмова в прийнятті товару позивачем була безпідставна. Зазначає, що позивачем було прийнято рішення про повернення керамоблоку і обмін його на рядову цеглу, що не пов'язано з якістю товару. Між сторонами була досягнута усно домовленість про повернення товару на склад відповідача і подальшого оформлення припинення господарських відносин, проте відповідачем було виявлено пошкодження керамоблоку в об'ємі 3,414 м. куб. вартістю 11 266,20 грн., про що повідомлено позивача.
03.02.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідач не надав замовлений позивачем товар належної якості, підтвердженої сертифікатом відповідності, який мав бути пред'явлений на процедурі приймання-передачі товару. Також відповідачем не спростовано та не заперечено у відзиві на позовну заяву, що ним поставлено товар з характеристикою міцності на стиск М75, який позивач не замовляв, а також не доведено, що його товар відповідав характеристиці міцності на стиск М100.
У судовому засіданні 06.02.2025 оголошено перерву до 13.02.2025.
10.02.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначав, що в укладеному між сторонами договорі поставки з характеристик товару було визначено лише типорозмір керамоблоку (38 см), його кількість і ціна. Таким чином, позивач, укладаючи договір поставки не визначив у своєму замовленні будь-яких додаткових вимог до товару, крім розміру та кількості керамічних блоків. Заявляючи вимогу про розірвання договору судом, позивач не зазначає правової підстави для такого розірвання у судовому порядку. Також не підлягають стягненню збитки у вигляді вантажно-розвантажувальних робіт при прийнятті та поверненні товару, вартість перевезення тощо.
13.02.2025 представник позивача в системі «Електронний суд» сформувала клопотання про долучення доказів, а саме відеоогляд зафіксованих на веб-сайті відповідача змін.
Ухвалою суду від 13.02.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025 о 10:00 год.
10.03.2025 представник позивача в системі «Електронний суд» сформувала додаткові пояснення по справі, в яких зазначала, що у відповідності до діючого ДСМТУ Б В.2.7-61:2008 Будівельні матеріали. Цегла та камені керамічні рядові і ліцьові. Марка міцності керамоблоку М-100 означає, що матеріал має границю міцності при стиску 10Мпа (це показник міцності на стик, який визначає, наскільки керамоблок стійкий до руйнування під тиском). Відповідно, керамоблок марки М-75 має границю міцності при стиску 7,5 Мпа. Це менший показник міцності, ніж у М-100, тому такі блоки застосовуються у менш навантажених конструкціях. Через свою низьку міцність КК М75 не рекомендуються для використання у несучих стінах або фундаментних блоках.
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 20.03.2025.
19.03.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про відкладення розгляду справу.
20.03.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про відкладення розгляду справу.
Ухвалою суду від 20.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 10.04.25 о 11:45 год.
08.04.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заява про долучення доказів понесення судових витрат.
У судовому засіданні 10.04.2025 представники сторін прибули, представник позивача надала в залі суду звукозапис, який був досліджений судом.
У судовому засіданні 10.04.2025 судом оголошено перерву до 17.04.2025 о 09:40 год.
У судове засідання 17.04.2025 представник відповідача прибув, надав пояснення по справі.
В судовому засіданні 17.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
05.11.2024 між Товариством «Мегаполіс Ексім» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фасад» (відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу № 72 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві будівельні матеріали (далі - товар), визначений у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього обумовлену грошову суму.
Найменування, асортимент, загальна кількість, ціна товару, та термін постачання, що підлягає продажу за цим договором, визначаються сторонами (п. 1.2 договору).
За умовами п. 2.1 договору сторони домовились, що розрахунки по даному договору здійснюються покупцем шляхом повної предоплати.
Згідно з п. 3.1 договору товар по кількості і якості приймається особою, уповноваженою покупцем. Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткових накладних повноваженими представниками сторін.
Доставка товару здійснюється продавцем за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська.
Покупець повинен провірити цілісність товару, а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні терміново повідомити про це продавця. Розкриття упаковки з товаром та його пересортування у відсутності уповноваженого представника продавця заборонено (п. 3.3 договору).
В разі виявлення можливих недоліків покупець повинен негайно повідомити про це продавця та скласти відповідний акт. Акт складається з обов'язковою присутністю представника продавця (п. 3.4 договору).
Претензії покупця розглядаються продавцем і визнаються обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вищезазначених вимог, а також інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару (п. 3.5 договору).
Згідно з п. 3.6 договору товар вважається переданим покупцеві, якщо у строк, узгоджений з продавцем, він знаходиться у вказаному місці передачі і покупець проінформований про це.
Відповідно до п. 3.7 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.
Якість товару, що передається на умовах даного договору, повинна відповідати ДСТ України, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості (п. 4.2 договору).
За умовами п. 9.2 договору сторони домовились, що всі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 3 робочих днів з моменту направлення претензії на електронну адресу, що зазначена в реквізитах до даного договору.
Даний договір вважається укладеним та набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань, прописаних цим договором (п. 12.1 договору).
Пунктом 12.2 договору сторони погодили, що дострокове розірвання договору можливе за ініціативою покупця у разі порушення продавцем умов договору щодо продажу якісного товару, а також за ініціативою продавця при порушені покупцем умов оплати за поставлені товари. Письмове повідомлення про дострокове розірвання договору має бути надіслане рекомендованим листом з повідомленням стороною, що ініціює розірвання за 5 календарних дні до дати його розірвання.
Факсимільна копія даного договору має юридичну силу до моменту обміну сторонами оригінальними примірниками (п. 12.3 договору).
Відповідно до п. 13.5 договору сторони відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» погоджуються здійснювати обмін документами шляхом накладення електронного підпису (далі - ЕП). Сторони визнають будь-які електронні документи складені та передані на виконання умов даного договору будь-якою стороною іншій засобом електронного підпису або печатки, документи створена та передані із застосуванням ЕП прирівнюються до оригіналів, що мають юридичну силу. Сторони визнають такі електронні документи чинними і підтверджують по них свої зобов'язання.
Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу із застосуванням програми M.E.DOC - онлайн-сервіс, що призначений для обміну юридично, фінансово значущими первинними документами між сторонами у електронному вигляді, передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн в програмі M.E.DOC. Надісланий постачальником документ вважається погодженим, прийнятим покупцем, якщо протягом 24 годин з моменту надсилання покупець не відхилив або не прийняв документ із наступним формуванням повідомлення про результат обробки документа, що сформоване електронним способом, в якому зазначено: отримувач, дата та час обробки документа, документ, дата документа, у прийомі документа відмовлено та причина відмови. Сторони погоджуються використовувати електронні документи як оригінали, якщо електронний примірник документа містить обов'язковий реквізит - електронний підпис, що прирівнюється до власноручного підпису (п. 13.6 договору).
Договір підписано кваліфікованим електронним підписом із застосуванням онлайн-сервісу документообігу M.E.DOC.
Позивач зазначає, що на вейб-сайті відповідача https://fasad.ua у розділі «Керамічні блоки» був представлений ряд товарів, зокрема й керамічний блок ТеплоКерам 38й, Керамейя, який мав наступні характеристики: розмір 250х380х238, країна - Україна, межа міцності на стиск М100-М150, морозостойкість F50, водопоглинання 10-15%, коефіцієнт теплопровідності - 0,18 Вт/м, еквівалент умовної цегли - 11,6 NF, вага 1 шт. - 17 кг, кількість на піддоні - 60 шт, кількість блоків на 1 куб.м. стіни - 42 шт., кількість розчину на 1 куб.м. стіни - 48 л.
З надісланого позивачем на адресу відповідача листа (роздруківка з електронної пошти) вбачається, що останній замовив керамічний блок з межою міцності на стиск М100-М150.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню №3663 від 05.11.2024, щодо поставки товару - блок теплокерам 38 - 11,6 NF м3, кількістю 74,8 м3, загальною сумою 246 840,00 грн.
06.11.2024 позивач відповідно до умов п. 2.1 договору здійснив повну предоплату товару у розмірі 246 840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №956 від 06.11.2024.
08.11.2024 відповідач поставив позивачу товар, для розвантаження якого позивач замовив будівельний кран, вартість розвантажувальних робіт склала 14300,00 грн, що підтверджується договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.11.2024 та видатковим касовим ордером від 08.11.2024.
Матеріали справи містять акт обстеження від 08.11.2024 №МЕ08-11/24КО1, який складено у трьох примірниках на об'єкті «Будівництво логістичних центрів, складів та баз за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська», у складі комісії: представник замовника, представник підрядника, вантажник та особа, яка здійснювала авторський нагляд, за змістом якого вказані особи зробили огляд та виявили, що блок теплокерам промаркований низьким маркування М75, що призначене для будівництва ненесучих конструкцій та невеликих перегородок; блок теплокерам повинен бути міцністю М100, що дозволить зволити несучі стіни для дотримання проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил; комісія встановила візуальним методом, що розвантажений керамоблок не відповідає міцності М100, а є промаркованим низьким маркуванням М75, що не може бути погодженим для зведення несучих конструкцій.
З огляду на те, що доставлений товар не відповідав замовленим характеристикам, позивач відмовився приймати товар, про що повідомив відповідача засобами телефонного зв'язку та не підписав видаткові накладні.
11.11.2024 позивач листом №МЕ/074 звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти, оплачені покупцем відповідно до платіжної інструкції №956 від 06.11.2024 у сумі 246 840,00 грн протягом 3 робочих днів до 14.11.2024. та компенсувати понесені затрати.
Листом від 11.11.2024 №74 відповідач відмовив у поверненні коштів та наполягав на належному виконанні умов договору і поверненні позивачем належним чином оформлених видаткових накладних на суму 246 840,00 грн.
Листом від 11.11.2024 №75 відповідач додатково повідомив позивача, що готовий розглянути питання повернення товару за взаємною згодою сторін за умови сплати позивачем штрафу, передбаченого п. 8.2 договору, в сумі 24 684,00 грн та витрат, понесених ними на доставку товару в сумі 42 000,00 грн.
13.11.2024 позивач направив на адресу відповідача лист №МЕ/077, надісланий на електронну пошту відповідача, вказану в договорі, про відмову від прийняття товару, у якому зазначав, що товар у зв'язку з невідповідністю номенклатури не прийнято та розкриття упаковки не здійснювалося, тому товар знаходиться у фактичному розпорядженні продавця. Вимагав повернути кошти, оплачені покупцем у сумі 246 840,00 грн до 14.11.2024 та забрати товар уповноваженою особою продавця.
14.11.2024 відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, у якому зазначав, що керівництво ТОВ ФАСАД погодило повернення товару на склад: м. Київ, вул. Крайня,1В в робочий час пн-пт 9.00-16.30. Також зазначено, що можливості надати довіреність на повернення не має, так як не підписані видаткові накладні. Запропоновано на видаткових при поверненні поставити підпис на круглу печатку, що свідчить про підтвердження отримання товару.
19.11.2024 позивач власними силами організував навантаження та перевезення неприйнятого товару з м. Боярка, вул. Білогородська, на адресу відповідача: м. Київ, вул. Крайня, 1В, шляхом залучення перевізника ТОВ «Голдтранс ЛТД».
Відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується підписом завідувача складу відповідача Городецької В.М. на товарно-транспортних накладних.
Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі товару від 19.11.2024, складений представниками відповідача про те, що при прийомі товару було виявлено пошкоджений товар в кількості 3,414 м.куб на загальну суму 11 266,20 грн.
Листом від 04.12.2024 №МЕ/084 позивач повідомив відповідача про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024.
Претензією від 05.12.2024 №МЕ/085 позивач вимагав погашення заборгованості у розмірі 246 840,00 грн не пізніше 10.12.2024.
Листом від 10.12.2024 №81 відповідач повідомив позивача про заперечення проти дострокового розірвання договору, а також зазначав про можливість повернення грошових коштів в сумі 235 573,80 грн, що складається з суми предоплати за товар, з вирахуванням вартості товару, пошкодженого під час транспортування в сумі 11 266,20 грн.
Матеріали справи не містять доказів повернення грошових коштів за товар.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить розірвати договір купівлі-продажу №72 від 05.11.2024, стягнути з відповідача попередню оплату за товар у розмірі 246 840,00 грн та збитки - 46 600,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Частиною першою статті 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої та другої статті 690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.
Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.
Проаналізувавши наведені положення ЦК України, суд дійшов висновку, що обов'язок забрати (вивезти) товар, передбачений частиною другою статті 690 ЦК України, може виникнути у продавця лише до моменту не прийняття товару покупцем, за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 689 ЦК України.
Судом встановлено, що з надісланого позивачем на адресу відповідача листа (роздруківка з електронної пошти) вбачається, що останній замовив керамічний блок з межою міцності на стиск М100-М150.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню №3663 від 05.11.2024, щодо поставки товару - блок теплокерам 38 - 11,6 NF м3, кількістю 74,8 м3, загальною сумою 246 840,00 грн.
06.11.2024 позивач відповідно до умов п. 2.1 договору здійснив повну предоплату товару у розмірі 246 840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №956 від 06.11.2024.
08.11.2024 відповідач поставив позивачу товар, для розвантаження якого позивач замовив будівельний кран, вартість розвантажувальних робіт склала 14300,00 грн, що підтверджується договором на вантажно-розвантажувальні роботи від 05.11.2024 та видатковим касовим ордером від 08.11.2024.
Матеріали справи містять акт обстеження від 08.11.2024 №МЕ08-11/24КО1, який складено у трьох примірниках на об'єкті «Будівництво логістичних центрів, складів та баз за адресою: м. Боярка, вул. Білогородська», у складі комісії: представник замовника, представник підрядника, вантажник та особа, яка здійснювала авторський нагляд, за змістом якого вказані особи зробили огляд та виявили, що блок теплокерам промаркований низьким маркування М75, що призначене для будівництва ненесучих конструкцій та невеликих перегородок; блок теплокерам повинен бути міцністю М100, що дозволить зволити несучі стіни для дотримання проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил; комісія встановила візуальним методом, що розвантажений керамоблок не відповідає міцності М100, а є промаркованим низьким маркуванням М75, що не може бути погодженим для зведення несучих конструкцій.
З огляду на те, що доставлений товар не відповідав замовленим характеристикам, позивач відмовився приймати товар, про що повідомив відповідача засобами телефонного зв'язку та не підписав видаткові накладні.
Отже, матеріалами справи установлено та не заперечується сторонами, що позивач не прийняв товар та не підписав видаткові накладні.
При цьому, відповідачем не заперечується, що ним поставлено керамоблок з маркуванням М75, а також не спростовано, що позивачем замовлявся керамічний блок з межою міцності на стиск М100-М150.
Доводи відповідача про те, що якість всіх керамоблоків даного виробника підтверджена Сертифікатом відповідності, а тому твердження позивача про поставку неякісного товару є безпідставними, оскільки в даному випадку позивач посилається не на неякісність поставлених керамоблоків з маркуванням М75, а на поставку іншого товару, характеристики якого не відповідають замовленому товару.
Згідно з п. 3.1 договору товар по кількості і якості приймається особою, уповноваженою покупцем. Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткових накладних повноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 3.7 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.
За умовами п. 9.2 договору сторони домовились, що всі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 3 робочих днів з моменту направлення претензії на електронну адресу, що зазначена в реквізитах до даного договору.
11.11.2024 позивач листом №МЕ/074 звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти, оплачені покупцем відповідно до платіжної інструкції №956 від 06.11.2024 у сумі 246 840,00 грн протягом 3 робочих днів до 14.11.2024. та компенсувати понесені затрати.
Листом від 11.11.2024 №74 відповідач відмовив у поверненні коштів та наполягав на належному виконанні умов договору і поверненні позивачем належним чином оформлених видаткових накладних на суму 246 840,00 грн.
Листом від 11.11.2024 №75 відповідач додатково повідомив позивача, що готовий розглянути питання повернення товару за взаємною згодою сторін за умови сплати позивачем штрафу, передбаченого п. 8.2 договору, в сумі 24 684,00 грн та витрат, понесених ними на доставку товару в сумі 42 000,00 грн.
13.11.2024 позивач направив на адресу відповідача лист №МЕ/077, надісланий на електронну пошту відповідача, вказану в договорі, про відмову від прийняття товару, у якому зазначав, що товар у зв'язку з невідповідністю номенклатури не прийнято та розкриття упаковки не здійснювалося, тому товар знаходиться у фактичному розпорядженні продавця. Вимагав повернути кошти, оплачені покупцем у сумі 246 840,00 грн до 14.11.2024 та забрати товар уповноваженою особою продавця.
14.11.2024 відповідач скерував на електронну адресу позивача лист, у якому зазначав, що керівництво ТОВ ФАСАД погодило повернення товару на склад: м. Київ, вул. Крайня,1В в робочий час пн-пт 9.00-16.30. Також зазначено, що можливості надати довіреність на повернення не має, так як не підписані видаткові накладні. Запропоновано на видаткових при поверненні поставити підпис на круглу печатку, що свідчить про підтвердження отримання товару.
19.11.2024 позивач повернув неприйнятий товар з м. Боярка, вул. Білогородська, на адресу відповідача: м. Київ, вул. Крайня, 1В, шляхом залучення перевізника ТОВ «Голдтранс ЛТД».
Відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується підписом завідувача складу відповідача Городецької В.М. на товарно-транспортних накладних.
Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі товару від 19.11.2024, складений представниками відповідача про те, що при прийомі товару було виявлено пошкоджений товар в кількості 3,414 м.куб на загальну суму 11 266,20 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачем повернуто спірний товар на адресу відповідача, а той відповідно прийняв вказаний товар.
Листом від 04.12.2024 №МЕ/084 позивач повідомив відповідача про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024.
Претензією від 05.12.2024 №МЕ/085 позивач вимагав погашення заборгованості у розмірі 246 840,00 грн не пізніше 10.12.2024.
Листом від 10.12.2024 №81 відповідач повідомив позивача про заперечення проти дострокового розірвання договору, а також зазначав про можливість повернення грошових коштів в сумі 235 573,80 грн, що складається з суми предоплати за товар, з вирахуванням вартості товару, пошкодженого під час транспортування в сумі 11 266,20 грн.
Таким чином, відповідач не заперечував проти повернення передоплати за поставлений товар, однак за вирахуванням вартості товару, пошкодженого під час транспортування, в сумі 11 266,20 грн.
Проте, відповідно до п. 3.7 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.
В даному випадку позивачем товар не прийнято, видаткові накладні не підписані, у зв'язку із чим до позивача не перейшло право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару, а тому доводи відповідача щодо покладення на позивача відшкодування вартості товару, пошкодженого під час транспортування, в сумі 11 266,20 грн є безпідставними.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем замовлявся керамічний блок з межою міцності на стиск М100-М150, проте відповідачем було доставлено керамоблок, який не відповідає міцності М100, а є промаркованим маркуванням М75, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом та відмовився від договору і вимагав повернення сплаченої за товар грошової суми, відповідач прийняв повернутий товар та не заперечував щодо повернення суми попередньої оплати, але з вирахуванням суми пошкодженого товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 246 840,00 грн.
Також позивачем нараховані та заявлені до стягнення збитки у сумі 46 600,00 грн, які він поніс у зв'язку з поверненням відповідачу товару неналежної якості, а саме:
- вантажно-навантажувальні роботи у загальній сумі 28 600,00 грн, що підтверджується договорами на вантажно-розвантажувальні роботи та видатковими касовими ордерами;
- перевезення у сумі 18 000,00 грн з м. Боярка, вул. Білогородська до м. Київ, вул. Крайня, 1В, що підтверджується договорами на транспортне обслуговування, актами здачі-прийняття робіт, платіжними інструкціями.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст.709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.
Враховуючи, що матеріалами справи встановлено направлення позивачу товару, який не відповідав замовленим характеристикам, а також беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено вантажно-навантажувальні роботи у загальній сумі 28 600,00 грн при розгрузці товару та при загрузці цього товару для повернення відповідачу, та здійснення витрат при перевезення у сумі 18 000,00 грн, суд дійшов висновку, що вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог про розірвання договору, суд дійшов наступних висновків.
Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК України, є однією із засад цивільного законодавства.
Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Подібна правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17, від 12.06.2024 у справі № 903/725/23, від 11.11.2024 у справі 912/335/24, від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23, від 21.01.2025 у справі № 910/19845/23.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 12.2 договору сторони погодили, що дострокове розірвання договору можливе за ініціативою покупця у разі порушення продавцем умов договору щодо продажу якісного товару, а також за ініціативою продавця при порушені покупцем умов оплати за поставлені товари. Письмове повідомлення про дострокове розірвання договору має бути надіслане рекомендованим листом з повідомленням стороною, що ініціює розірвання за 5 календарних дні до дати його розірвання.
Листом від 04.12.2024 №МЕ/084 позивач повідомив відповідача про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024.
Листом від 10.12.2024 №81 відповідач повідомив позивача про заперечення проти дострокового розірвання договору.
Водночас, оскільки умовами договору передбачено дострокове розірвання договору за ініціативою покупця у разі порушення продавцем умов договору щодо продажу якісного товару, і позивач скористався наданим правом, надіславши на адресу відповідача лист від 04.12.2024 №МЕ/084 про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024, суд дійшов висновку, що вказаний договір є розірваним з 09.12.2024, у зв'язку із чим підстав для розірвання договору за рішенням суду немає.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав належних доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Окрім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 51 930,00 грн, та витрати, пов'язані із залученням спеціалістів ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» у розмірі 5640,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 6. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат у сумі 51930,00 грн представник позивача надав копію: рахунку від 16.12.2024, платіжної інструкції 1127 від 20.12.2024, платіжної інструкції 13 від 06.01.2025, рахунку від 26.03.2025, платіжної інструкції 304 від 27.03.2025, рахунку від 08.04.2025, платіжної інструкції 375 від 08.04.2025. Окрім того до позовної заяви представником було долучено копію договору про надання правничої допомоги №20241216/1 від 16.12.2024, копію доручення (додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги №20241216/1 від 16.12.2024), а також ордер серія АА № 1520990 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» в судді.
Судом встановлено, що 16.12.2024 між адвокатом Суткович Мариною Анатолієвною (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 20241216/1 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу (правову) допомогу Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором та Дорученням (-и), а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору та Доручення(-нь), якщо така оплата передбачена Договором.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що Конкретний вид правничої (правової) допомоги, обсяги та строки її надання, повноваження, які надаються Адвокату для виконання Договору, вартість Послуг, а також інші умови, погоджені Сторонами, визначаються в Дорученні(-ях), що є невід'ємним додатком до цього Договору.
У дорученні, яке є додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги №20241216/1 від 16.12.2024 сторони погодили, що за виконання цього Доручення Клієнт здійснює оплату за наступним тарифом: 2080 грн/год, що є еквівалентом 50 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладання цього Доручення. Сторони узгодили, що розмір оплати у гривнях, зазначений у цьому додатку, змінюється пропорційно зміненню курсу долара США по відношенню до гривні України відповідно до курсу НБУ на дату здійснення оплати або виставлення рахунку (якщо рахунок було надано).
Адвокат має право самостійно визначати стратегію та кількість дій для виконання Доручення, виходячи з інтересів Клієнта.
Клієнт зобов'язується здійснювати попередню оплату Послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня виставлення рахунку.
Фактичні витрати Адвоката, пов'язані з виконанням Доручення, компенсуються Клієнтом на підставі документів та/або інформації, що підтверджують такі витрати, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання відповідного рахунку. На вимогу Адвоката Клієнт зобов'язаний авансувати Фактичні витрати у зазначений в цьому пункті строк згідно з наданим рахунком.
Адвокатом було виставлено наступні рахунки: від 16.12.2024 на суму 24 960,00 грн, від 26.03.2025 на суму 20 820,00 грн, від 08.04.2025 на суму 6 150,00 грн, а також долучено копії платіжних інструкцій: №1127 від 20.12.2024 на суму 10 400,00 грн, № 13 від 06.01.2025 на суму 14 560,00 грн, № 304 від 27.03.2025 на суму 20820,00 грн, № 375 від 08.04.2025 на суму 6150,00 грн.
Також позивачем при поданні позовної заяви було наведено детальний опис робіт (наданих послуг) здійснених адвокатом:
1. Юридичний аналіз договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024 та матеріалів досудового врегулювання спору, тривалістю - 2 год. вартістю 4160 грн;
2. Збирання доказів: 1) замовлення звіту фіксації і дослідження змісту веб-сторінок з веб-сайту https://fasad.ua та 2) відеоогляд листа від anna.fasad@ukr.net від 11.11.2024 з темою «Блок характеристики», де вкладено PDF-файл «ТеплоКерам буклет 2020», тривалістю - 1 год, вартістю - 2080 грн;
3. Складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва. Оформлення додатків до позовної заяви відповідно до вимог ГПК України та надсилання відповідачу, тривалістю - 5,5 год., вартістю - 11 440 грн;
4. Складання попереднього розрахунку суми судових витрат, тривалістю 0,5 год., вартістю - 1040 грн;
5. Складання відповіді на відзив, тривалістю - 3 год., вартістю 6240 грн;
6. Участь у судових засіданнях по справі Не визначено (~ 2 підготовчих засідання, 2 засідання по суті) 1 засідання - тарифікується як 2 8320 грн
7. Складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат, вартістю 1 год, вартістю 2080 грн.
Всього: витрачено 17 год, загальною вартістю - 35 360 грн.
До заяви про долучення доказів понесення судових витрат, представником позивача наведено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом:
1. 16.12.2024 - Вивчення документів та юридичний аналіз договору купівлі- продажу №72 від 05.11.2024 та матеріалів досудового врегулювання спору - 2 год.;
2. 16.12.2024 - Збирання доказів: 1) замовлення звіту фіксації і дослідження змісту веб-сторінок з веб-сайту https://fasad.ua та 2) відеоогляд листа від anna.fasad@ukr.net від 11.11.2024 з темою «Блок характеристики», де вкладено PDF-файл «ТеплоКерам буклет 2020» - 1 год.;
3. 26.12.2024 - Складання позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024 і стягнення коштів та складання попереднього розрахунку суми судових витрат - 6 год.;
4. 26.12.2024 - Складання заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках - 2 год.;
5. 26.12.2024 - Оформлення додатків до позовної заяви та заяви про забезпечення позову відповідно до вимог ГПК України та надсилання копії позовної заяви відповідачу - 1 год.;
6. 03.02.2025 - Складання відповіді на відзив на позовну заяву у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі-продажу - 3 год.;
7. 06.02.2025 - Участь в судовому засіданні у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі-продажу - 1 год.
8. 13.02.2025 - Дослідження даних про сайт Відповідача на веб-архіві https://web.archive.org/. Запис відеоогляду. Складання клопотання про долучення доказів (відеоогляду, скріншотів з даними про сайт Відповідача) - 2 год.
9. 13.02.2025 - Участь в судовому засіданні у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі-продажу - 1 год.;
10. 10.03.2025 - Складання додаткових письмових пояснень щодо категорій міцності керамоблоку відповідно до ДБН та ДСУ - 1 год.;
11. 11.03.2025 - Участь в судовому засіданні у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі-продажу (розгляд справи по суті) - 2 год.;
12. 08.04.2025 - Складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі- продажу - 1 год.
13. 10.04.2025 - Участь в судовому засіданні у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі-продажу - 2 год.
Всього: витрачено 25 год, загальною вартістю - 51930,00 грн.
Оскільки представником позивача було заявлено, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складав 35360,00 грн (враховуючи, що в означено розрахунку було включено судові засідання, а також подання відповіді на відзив), суд дійшов висновку, що означена сума була сумою попереднього розрахунку витрат на правову допомогу з урахуванням того, що позивач при поданні позовної заяви та зазначенні попереднього розрахунку судових витрат не обмежений у визначенні сум та з урахуванням ч 6. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду суму правничої допомоги у розмірі 35 360,00 грн з урахуванням того, що представником позивача жодним чином не обгрунтовано перевищення судових витрат.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Разом з тим представником відповідача не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи та кількістю процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи.
Так, частина п'ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд розглянувши розрахунок витрат на правничу допомогу до договору про надання правничої допомоги зазначає наступне.
Представником позивача зазначено зокрема наступні послуги:
1. Юридичний аналіз договору купівлі-продажу №72 від 05.11.2024 та матеріалів досудового врегулювання спору, тривалістю - 2 год. вартістю 4160 грн;
2. Збирання доказів: 1) замовлення звіту фіксації і дослідження змісту веб-сторінок з веб-сайту https://fasad.ua та 2) відеоогляд листа від anna.fasad@ukr.net від 11.11.2024 з темою «Блок характеристики», де вкладено PDF-файл «ТеплоКерам буклет 2020», тривалістю - 1 год, вартістю - 2080 грн;
3. Складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва. Оформлення додатків до позовної заяви відповідно до вимог ГПК України та надсилання відповідачу, тривалістю - 5,5 год., вартістю - 11 440 грн;
4. Складання попереднього розрахунку суми судових витрат, тривалістю 0,5 год., вартістю - 1040 грн;
5. Складання відповіді на відзив, тривалістю - 3 год., вартістю 6240 грн;
6. Участь у судових засіданнях по справі Не визначено (~ 2 підготовчих засідання, 2 засідання по суті) 1 засідання - тарифікується як 2 8320 грн
7. Складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат, вартістю 1 год, вартістю 2080 грн.
Всього: витрачено 17 год, загальною вартістю - 35 360 грн.
В частині п. 2 збирання доказів: 1) замовлення звіту фіксації і дослідження змісту веб-сторінок з веб-сайту https://fasad.ua та 2) відеоогляд листа від anna.fasad@ukr.net від 11.11.2024 з темою «Блок характеристики», де вкладено PDF-файл «ТеплоКерам буклет 2020», тривалістю - 1 год, вартістю - 2080 грн, суд зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Суд зауважує, що у збирання доказів вказаних у п. 2 не було необхідності зокрема означені докази жодним чином не вплинули на результат рішенні суду, а відтак суд не вбачає підстав для покладення означених витрат на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката складають 30 160,00 грн.
Окрім того представник позивача просив покласти на відповідача витрати, пов'язані із залученням спеціалістів ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» у розмірі 5640,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Поміж тим, як було зазначено вище, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд зауважує, що у залученні спеціалістів ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» не було необхідності, зокрема означені докази жодним чином не вплинули на результат рішенні суду, а відтак суд не вбачає підстав для покладення означених витрат на відповідача.
Враховуючи, що судом було позов задоволено частково витрати позивача на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням суду у справі №910/33/25 позов задоволено частково, а також враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 15080,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД» (02232, м. Київ, вул. Крайня, 1-в, код ЄДРПОУ 31283206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (03127, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. №95-А, код ЄДРПОУ 40065147) попередню оплату у розмірі 246 840 (двісті сорок шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп., збитки у розмірі 46 600 (сорок шість тисяч шістсот) грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15080 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 4401 (чотири тисячі чотириста одну) грн 60 коп.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ