ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2025Справа № 910/11200/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України
про розстрочення виконання рішення
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ»
до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України
про стягнення 1 370 345,68 грн,
Представники сторін:
від позивача: Гірчак Г.Л., Алавердян Т.О.,
від відповідача: Семеняка В.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11200/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про стягнення 1 370 345,68 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 124-128; ідентифікаційний код: 30573192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код: 32826328) грошові кошти у розмірі 1 370 345 грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 16 444 грн 15 коп.
25.03.2025 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
26.03.2025 до суду від відповідача (боржника) надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 на вісім місяців шляхом сплати Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» заборгованості в сумі 1 386 789,83 грн рівними щомісячними платежами у розмірі 173 348,73 грн за наведеним у заяві графіком.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 розгляд вище вказаної заяви призначено на 14.04.2025, запропоновано позивачу подати заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 - у строк до 07.04.2025.
04.04.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24.
В судове засідання 14.04.2025 з'явилися представники стягувача та боржника.
Представником позивача (стягувача) заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: відповіді на запит до Державної фіскальної служби України від 02.04.2025.
Так, в судовому засіданні 14.04.2025 представник заявника (боржника) вимоги поданої заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 підтримав, просив суд вказану заяву задовольнити. Представник позивача (стягувача) заперечував щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Заслухавши пояснення представника відповідача та заперечення представника позивача, розглянувши заяву Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про розстрочення виконання рішення у справі № 910/11200/24, суд зазначає таке.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач вказує на своє скрутне фінансове становище, яке зумовлене тим, що джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є квартирна плата, плата за проживання в гуртожитках та плата за оренду нежитлових приміщень, однак у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану надходження коштів від мешканців гуртожитків та багатоквартирних житлових будинків значно зменшились, та відповідні надходження від орендної плати не покривають витрати підприємства. Так, заявник зазначає про наявність значної кредиторської заборгованості перед КП «Київтеплоенерго», ТОВ «Київські енергетичні послуги», «ТОВ «ЯСНО+», позивачем, та вказує про неможливість одноразового погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» без негативних наслідків для відповідача. Відтак, боржник вважає, що наданням йому розстрочки у виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 буде дотримано балансу інтересів обох сторін.
У зв'язку з наведеним, відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 на 8 (вісім) місяців шляхом сплати заборгованості у розмірі 1 386 789,83 грн (1 370 345,68 грн + 16 444,15 грн) рівними щомісячними платежами у розмірі 173 348,73 грн за таким графіком:
1) 173 348,73 грн до 30.04.2025;
2) 173 348,73 грн до 31.05.2025;
3) 173 348,73 грн до 30.06.2025;
4) 173 348,73 грн до 31.07.2025;
5) 173 348,73 грн до 31.08.2025;
6) 173 348,73 грн до 30.09.2025;
7) 173 348,73 грн до 31.10.2025;
8) 173 348,73 грн до 30.11.2025.
Позивач, у свою чергу, заперечував щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24, зазначаючи, що про наявність заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010016 у розмірі 1 370 345,68 грн відповідачу було відомо з 01.05.2018, тобто, понад шість років. Також позивачем зазначено про лист відповідача від 29.09.2022 № 09-180, у якому останній визнав заборгованість за вказаним договором у розмірі 844 269,96 грн та пропонував погасити її протягом 36 місяців, однак жодної сплати коштів в рахунок погашення визнаної відповідачем заборгованості, не здійснено, що, як вказує позивач, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача. Також позивач зауважує про недоведеність доводів заявника про його фінансову неплатоспроможність, тоді як саме лише посилання на скрутний фінансовий стан не є виключною обставиною для розстрочення виконання рішення суду.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Стаття 326 Господарського кодексу України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/11200/24, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.
Тобто перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання, як і не отримано згоди стягувача на розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
В контексті викладеного варто зазначити, що за положеннями ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, вищевказані правові норми зазначають, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно неприбутковість відповідача стосується виключно діяльності самого відповідача, в зв'язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Так, судом досліджено надані боржником докази неможливості негайного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 через наявність значної заборгованості перед контрагентами (вимоги КП «Київтеплоенерго» від 27.02.2025 щодо сплати заборгованості у розмірі 257 729,06 грн та у розмірі 230 333,91 грн; попередження ДТЕК Київські електромережі про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу від 24.01.2025, від 24.02.2025 та від 10.03.2025; попередження ТОВ «ЯСНО+» про припинення постачання електричної енергії у зв'язку з заборгованістю споживача від 03.03.2025, від 10.03.2025; виписки по особовому рахунку відповідача). Втім, суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, як і порушення зобов'язань контрагентами правопорушника (у даному випадку орендарями, мешканцями гуртожитків) не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
До того ж, суд зазначає, що заявником не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження його реального скрутного фінансового становища та неможливості виконання рішення суду у даній справі, тоді як із наданих позивачем доказів (звіти про фінансові результати) вбачається, що боржник не є збитковим підприємством.
Також суд зазначає, що введення в Україні воєнного стану не є автоматичною підставою для надання відповідачу розстрочки у виконанні рішення суду, оскільки особа, яка посилається на такі обставини має належним чином підтвердити як саме воєнний стан впливає на неможливість своєчасного виконання рішення суду, з наданням відповідних підтверджуючих доказів.
Заявником же не надано жодних доказів на підтвердження зупинення своєї господарської діяльності. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно можуть впливати наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
При цьому, встановлена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у даній справі заборгованість існує вже понад шість років та доказів її погашення відповідачем, навіть частково, суду не надано. Однак, слід враховувати, що відповідач у своєму листі від 29.09.2022 №09-180 визнав борг частково, зокрема за договором №3010016 від 01.05.2001 на суму 844 369,96 грн, але вказаної визнаної суми заборгованості з 2022 року також не було сплачено. Вказане свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені боржником обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому суд відмовляє Державному житлово-комунальному підприємству Національної академії наук України у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 із підстав необґрунтованості.
Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про розстрочення виконання Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/11200/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складання та підписання повної ухвали: 21.04.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко