ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/4262/25
Суддя Господарського суду міста Києва Мандичев Д.В., розглянувши судове доручення Kantonsgericht Zug про вручення Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судових документів
До Господарського суду міста Києва від Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло судове доручення Kantonsgericht Zug про вручення Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судових документів.
Дослідивши матеріали судового доручення, суд дійшов висновку не приймати останнє до виконання та повернути без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 369 ГПК України суд виконує доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги - вручення викликів до суду чи інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - дипломатичними каналами.
Згідно з частиною 2 статті 369 ГПК України судове доручення не приймається до виконання, якщо воно: 1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці; 2) не належить до юрисдикції цього суду; 3) суперечить закону або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У частині 3 статті 369 ГПК України передбачено, що виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.
Пунктом 3.1. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція), закріплено, що доручення іноземного компетентного органу про вручення документів, про отримання доказів, про виконання інших процесуальних дій виконуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень міжнародного договору України, на підставі якого воно надійшло.
Відповідно до статті 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Згідно зі статтею 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
За умовами статті 4 Конвенції, якщо Центральний Орган вважає, що запит не відповідає положенням цієї Конвенції, то він безвідкладно інформує запитуючий орган і зазначає свої заперечення щодо прохання.
У статті 5 Конвенції вказано, що Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Водночас, як слідує з судового доручення Kantonsgericht Zug про вручення Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судових документів, наданий до суду пакет документів не містить перекладу документів українською мовою.
Таким чином, судове доручення Kantonsgericht Zug не відповідає вимогам частини 3 пункту 5 Конвенції, що є підставою не приймати судове доручення до виконання відповідно до пункту 3 частини 2 статті 369 ГПК України.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку не приймати до виконання судове доручення Kantonsgericht Zug про вручення Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судових документів, та повернути судове доручення без розгляду.
Керуючись статтями 233-235, 369 ГПК України, суд
1. Судове доручення Kantonsgericht Zug про вручення Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судових документів не приймати до виконання повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 21.04.2025.
Суддя Д.В. Мандичев