ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/16313/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 11, поверх 7, ідентифікаційний номер 30844997)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоферт" (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 18, ідентифікаційний номер 34086363)
про розірвання договору та стягнення 912 948,00 грн.
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.
Представники сторін:
від позивача - Кириченко Ю.Ю.,
від відповідача - Мацегора В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоферт" про розірвання Договору №12/05-2019 від 05.12.2019 року та стягнення боргу у розмірі 912 948,00грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.02.2025.
24.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
30.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив
04.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/16313/24 та призначено справу до розгляду по суті на 09.04.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2025 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав, наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.12.2019 між ТОВ «Бета-Агро-інвест» (Покупець) та ТОВ «Новоферт» (Постачальник) укладено договір поставки №12/05-2019, відповідно до п.1.1. якого Постачальник передає у встановлений строк, а Покупець приймає Добриво водорозчинне NPK з мікроелементами (марки Новоферт) ТУ У 24.1-34086363-001:2009 (зі змінами) та іншу хімічну продукцію, іменовані надалі «Товар», та сплачує за них певну грошову суму.
Згідно з пунктом 1.2. Договору ціна, кількість, асортимент та номенклатура Товару, що поставляється по даному Договору вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.
Пункт 2.2. Договору визначає, що поставка Товару здійснюється партіями зі складу Постачальника, розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк. вул. Богдана Ліщини, буд. 2К, у відповідності з ИНКОТЕРМС-2010 та на умовах погоджених Сторонами у Специфікації. Постачальник здійснює доставку Товару Покупцю найманим автотранспортом або самовивозом. Вартість доставки Товару не включається до загальної вартості Товару.
Поставка Товару здійснюється на умовах Специфікації (пункт 2.3. Договору).
Відповідно до пункту 7.1. Договору Сторона звільняється від визначеної ним Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дій непереборної сили, визначених у цьому Договорі.
У пункті 7.2. Договору визначено, що під форс-мажорними обставинам (непереборною силою) у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись): стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, масові епідемії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії. блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово суттєво перешкоджають такому виконанню.
Настання непереборної сили мас бути засвідчено Торгівельно-промисловою палатою України або іншим компетентним державним органом (пункт 7.3 Договору).
У пункті 7.4 Договору передбачено, що Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана в термін, визначений чинним-законодавством повідомити іншу Сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору.
За положеннями пункту 7.6. Договору, якщо у зв'язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього Договору є неможливим і така неможливість триває більш як 6 (шість) місяців, то цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою Стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв'язку письмової заяви про це іншій Стороні.
Відповідно до пунктів 11.1., 11.2 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення дійсними печатками Сторін (за наявності) та діє до « 31» грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе за даним Договором зобов'язань. В разі, якщо жодна з сторін не заявить про припинення договірних відносин не пізніше, ніж за 1 (один) календарний місяць до моменту закінчення строку дії Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
За умовами Специфікації №5 від 25.10.2021 до Договору Сторони домовились щодо поставки добрив водорозчинних NPK з мікроелементами на загальну суму 2 608 422,05 грн. з ПДВ. Також, умовами даної Специфікації був передбачений порядок оплати: - 35% від повної вартості товару - до 05.11.2021 року - 65% від повної вартості товару (остаточний розрахунок) - за п'ять днів до попередньо узгодженої сторонами дати поставки Товару. Умови поставки - EXW Сєвєродонецьк. Строк поставки - протягом 3-х робочих днів після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
На виконання умов Специфікації №5 до Договору позивачем здійснена оплата в сумі 912 948,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.11.2021 № 5535.
Листом від 18.07.2022 №07/18-1 відповідач повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором поставки №12/05-2019 від 05.12.2019 через форс-мажорні обставини.
У подальшому, 24.12.2024 позивачем на адресу відповідача направлена заява №988-Ч про розірвання договору поставки №12/05-2019 від 05.12.2019 у порядку п.7.6. Договору, оскільки неможливість виконання Договору триває більш як 6 (шість) місяців. Також, оскільки зобов'язання з поставки товару не було виконано, позивач просив повернути сплачену попередню оплату (аванс) у сумі 912 948,00 грн. у термін до 31.12.2024.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач звернув увагу, що за твердженнями позивача договір поставки №12/05-2019 від 05.12.2019 вже розірвано в односторонньому порядку шляхом направлення відповідачу заяви від 24.12.2024 №988-Ч. Крім того, позивачем не дотримано строк, в який відповідач мав право надати відповідь на таку заяву, та заявлено відповідний позов до суду про розірвання договору. Відтак, провадження у справі в даній частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Також відповідач зазначив, що саме позивач мав визначити час прийняття товару протягом 3-х робочих днів після зарахування коштів на рахунок відповідача, однак позивач відповідних дій не здійснив. Водночас, у зв'язку з бойовими діями на території Сєвєродонецька та знищення майна відповідача, виконання зобов'язання є неможливим, відтак останнє вважається припиненим відповідно до статті 607 ЦК України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Специфікації №5 до Договору здійснена оплата на користь відповідача в сумі 912 948,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.11.2021 № 5535.
Так, за умовами даної Специфікації позивач мав доплатити 65% від повної вартості товару (остаточний розрахунок) за п'ять днів до попередньо узгодженої сторонами дати поставки Товару; умови поставки - EXW Сєвєродонецьк; строк поставки - протягом 3-х робочих днів після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Водночас, листом від 18.07.2022 №07/18-1 відповідач повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором поставки №12/05-2019 від 05.12.2019 через форс-мажорні обставини.
Отже, із матеріалів справи слідує, що сторонами узгодження дати поставки товару не відбулося, та позивачем інша частина оплати (65%) не здійснювалася.
Відтак, доводи відповідача про те, що саме позивач не здійснив дій із визначення часу прийняття товару протягом 3-х робочих днів після зарахування коштів на рахунок відповідача, судом відхиляються, оскільки поставка товару в цей триденний строк могла бути здійснена лише в разі повної оплати товару за п'ять днів до попередньо узгодженої сторонами дати поставки товару.
Судом ураховані посилання відповідача на те, що виконання зобов'язання є неможливим у зв'язку з бойовими діями на території Сєвєродонецька та знищення майна відповідача, відтак зобов'язання вважається припиненим відповідно до статті 607 ЦК України.
Частиною третьою статті 202 ГК України визначено, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Аналогічного змісту норма міститься у частині першій статті 205 ГК України, за якою господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14, від 11.07.2023 у справі № 910/18432/21.
Приймаючи до уваги приписи статті 693 ЦК України, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
З огляду на наведене, неможливість виконання відповідачем зобов'язання в натурі, а саме здійснення поставки товару за договору поставки №12/05-2019 від 05.12.2019, не є підставою для припинення зобов'язання відповідно до статті 607 ЦК України, оскільки в постачальника наявний також обов'язок із повернення суми попередньої оплати за відповідною вимогою покупця.
Як установлено судом, позивач звертався 24.12.2024 до відповідача з заявою від 24.12.2024 №988-Ч про повернення сплаченої попередньої оплати (авансу) у сумі 912 948,00 грн. у термін до 31.12.2024, що не була задоволена відповідачем.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутого відповідачем авансового платежу складає 912 948,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Одночасно, із матеріалів справи вбачається, що позивач у порядку п.7.6. Договору направив 24.12.2024 засобами поштового зв'язку на адресу відповідача заяву від 24.12.2024 №988-Ч про розірвання договору поставки №12/05-2019 від 05.12.2019, оскільки неможливість виконання Договору триває більш як 6 (шість) місяців. Також, оскільки зобов'язання з поставки товару не було виконано, позивач просив повернути сплачену попередню оплату (аванс) у сумі 912 948,00 грн. у термін до 31.12.2024.
Частина 1 статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Як слідує з положень пункту 7.6. Договору, якщо у зв'язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього Договору є неможливим і така неможливість триває більш як 6 (шість) місяців, то цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою Стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв'язку письмової заяви про це іншій Стороні.
Судом установлено, що позивач скористався передбаченим договором правом на одностороннє розірвання договору в порядку пункту 7.6. договору, у зв'язку з чим договір є розірваним.
Оскільки розірвання договору мало місце до звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов обґрунтованого висновку в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору поставки №12/05-2019 від 05.12.2019 відмовити.
Відтак, правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за заявою відповідача відсутні, так як відсутність предмету спору до порушення провадження у справі зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоферт" (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 18, ідентифікаційний номер 34086363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 11, поверх 7, ідентифікаційний номер 30844997) 912 948 (дев'ятсот дванадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 00 коп. авансового платежу та 10 955 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині - відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.04.2025
Суддя Д.В. Мандичев