ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/15300/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ЛЮКС»
про стягнення 226710,51 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ЛЮКС» про стягнення 226710,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/10198/23 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 1359560,78 грн, яку було сплачено відповідачем лише 28.11.2024. На підставі викладеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 160138,07 грн та 3% річних у розмірі 66572,44 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем при обґрунтуванні позовних вимог не застосовано п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Також відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/10198/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та постановою Верховного суду від 16.10.2024 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ЛЮКС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» 1359560,78 грн - суми заборгованості та 20393,41 грн - витрат по сплаті судового збору.
Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, наявність грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» на загальну суму 1359560,78 грн, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/10198/23 за участі тих самих сторін, які набрали законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
17.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Боднаром Денисом Володимировичем винесено постаново про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ЛЮКС» було стягнуто вищевказану суму заборгованості, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №1415 від 24.07.2024 та №1479 від 28.11.2024 із відповідним призначенням платежу.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та відповідність нормам чинного законодавства.
Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат, контр-розрахунок суду не надав.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 160138,07 грн та 3% річних у розмірі 66572,44 грн.
Твердження відповідача про не застосування позивачем пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, судом відхиляються, з огляду на таке
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Положення даного пункту не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами, позаяк спірні правовідносини між ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП» та ТОВ «ДЕКО ЛЮКС» не виникли з договору кредиту (позики).
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. судом відхиляються, оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
При цьому, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин матеріали справи не містять, зокрема, відповідачем не надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме спірними правовідносинами сторін.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ЛЮКС» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1-А; ідентифікаційний код 35253898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІКОМ ГРУП» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246; ідентифікаційний код 39744645) інфляційні втрати у розмірі 160138 (сто шістдесят тисяч сто тридцять вісім) грн 07 коп. та 3% річних у розмірі 66572 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 44 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн 53 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 21.04.2025.
Суддя Я.В. Маринченко