вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
22 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/193/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом АТ Укртелеком, м. Київ,
до відповідача Громадська організація «Центр досліджень регіональних суспільних змін», м. Київ,
про стягнення 6165,18 грн,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
Сторони не викликались
Позивач заявив позов до Громадської організації «Центр досліджень регіональних суспільних змін» (ЄДРПОУ 41824719) про стягнення на користь АТ УКРТЕЛЕКОМ (ЄДРПОУ 21560766) 6 165,18 грн. (шість тисяч сто шістдесят п'ять грн. 18 копійок ) заборгованості.
Ухвалою від 03.03.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачам строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином. Вказана ухвала суду від 03.03.2025 р. була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором оренди комерційної нерухомості №21Е000-288/18 від 03.08.2018 в частині сплати орендної плати в розмірі 6 165,18 грн, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до Господарського суду.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.
03 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» (яке в подальшому було реорганізоване в АТ «Укртелеком»), як Орендодавцем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як Орендарем укладено Договір оренди комерційної нерухомості №21Е000-288/18 (надалі Договір) за умовами п.п. 1.1.1. п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (надалі- Орендоване майно), розташоване в м. Ужгород, на першому поверсі в 3-х поверховому будинку №6 по набережній Незалежності, загальною площею 146,79 м2 для розміщення офісу та з метою проведення заходів та виконання цільових програм.
Факт приймання-передачі майна підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі майна від 03.08.2018 року.
Відповідно до п. 12 Договору цей договір набуває чинності після підписання його сторонами і діє з 06.08.2018 року по 05.08.2019 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1. Договору за домовленістю Сторін орендна плата складається:
- з плати за користування нерухомим майном: 175,00 грн. за 1 м. кв. орендованої площі без ПДВ, що становить 25688,25 грн. за 146,79 м. кв. без ПДВ за місяць;
- з плати за надання Орендодавцем послуг з утримання Орендованого майна відповідно до розрахунку та розміру який зазначено у додатку 2 Договору (електропостачання, послуги з утримання майна (водопостачання та водовідведення).
Відповідно до п. 3.8., 3.9. Договору щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов?язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця
Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.
Позивач стверджує, що для сплати орендної плати Відповідачу постійно щомісячно пред?являв рахунки-акти. Рахунки були остаточно сплачені у липні 2019р.
01 червня 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду №307/90 про розірвання Договору 21E000-288/18 від 03.08.2019р. Майно було передано згідно акту від 01.06.2019р.
У відповідності до п. 3.13 у разі дострокового розірвання Договору за ініціативою Орендаря, останній сплачує Орендодавцю компенсацію у розмірі 10% від суми, на яку зменшується загальна сума договору не пізніше дати розірвання.
Отже боржнику було нараховано та виставлено до сплати 6165,18 грн. (що складає 30825,90 (орендна плата за місяць) х 2 (місяці неотриманого доходу=61651-10%) компенсація 10% за недоотримання доходу п.3.13. договору у м.Ужгороді, наб. Незалежності, 6.
Відповідно до п. 6.1.3 Договору Орендар зобов?язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Однак, Відповідач порушив умови пункту Договору 6.1.3. Внаслідок порушення Відповідачем зобов?язання щодо своєчасності та повноти сплати рахунків відповідно до умов договору у боржника перед заявником, виникла заборгованість 6 165,18 грн.
Позивачем вживалися заходи досудового вренулювання спору, направлено боржнику претензію від 05.02.2020 та лист вимога про сплату заборгованості від 30.08.2024, які залишені без розгляду.
Оскільки грошові зобов'язання належним чином та в повному обсязі не виконані, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч. 1, 2 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача за Договором, така складається із 10% від суми, на яку зменшується загальна сума договору відповідно до п.3.13. укладеного Договору.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 6 165,18 грн.
Доказів оплати заборгованості та доказів які б спростовували позовні вимоги відповідач не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 6 165,18 грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).
Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 2 422,40 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Громадської організації «Центр досліджень регіональних суспільних змін» (01021, Україна, місто Київ, Кловський узвіз, будинок, 7а, офіс, 37-38, ЄДРПОУ 41824719) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ - 21560766,) 6 165,18 грн (шість тисяч сто шістдесят п'ять грн 18 коп.) та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 22.04.2025
Суддя Андрейчук Л. В.