іменем України
21.04.2025 Справа №905/143/25
Суддя - Говорун О.В.
Позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк".
Відповідач - Фізична особа - підприємець Остра Юлія Андріївна.
Про стягнення 307414,99 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Острої Юлії Андріївни про стягнення 307414,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем кредитного договору №20.73.0000000712 від 14.09.2021, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість за кредитом, процентами, винагородою, штраф (фіксована складова), штраф (змінна складова).
Відповідно до ухвали суду від 20.02.2025, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд зазначає про неможливість надсилання на адресу відповідача копії ухвали від 20.02.2025 в паперовому вигляді рекомендованим листом із повідомленням про вручення у зв'язку з тим, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Волноваська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 09.03.2022 входила до переліку територій активних бойових дій (UA14040030000025138). Відповідно до розділу 2 вказаного вище Переліку територій з 10.03.2022 Волноваська міська територіальна громада відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (UA14040030000025138).
Про розгляд справи відповідача було повідомлено шляхом розміщень оголошень на офіційному веб - сайті Господарського суду Донецької області (https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/).
Також, ухвалу суду від 20.02.2025 було направлено на електронну пошту відповідача, яка зазначена в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк".
Отже, судом були вчинені всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про наявність судової справи, а також реалізації відповідачем права на подання відзиву на позов.
Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк не скористався.
Будь-яких інших клопотань від відповідача до суду також не надходило.
Таким чином, суд, на підставі ч.9 ст.165 ГПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
14.09.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - банк) та фізичною особою-підприємцем Острою Юлією Андріївною (далі - позичальник) укладений строковий кредитний договір №20.73.0000000712 (далі - договір), відповідно до п. А2 якого ліміт цього договору складає 200000 грн на фінансування до поточної діяльності (п. А2 договору) (а.с.5-11).
Згідно з п.1.1. договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни…
Відповідно до п.А3 договору, термін повернення кредиту 12.09.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів) (додаток №1 цього договору)… Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 12.09.2024.
Позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору (п. 2.2.1 договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору (п. 2.2.2 договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3 договору); сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору (п. 2.2.5 договору). Позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту… (п.2.2.6 договору).
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п.4.1 договору).
За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А6 договору).
Відповідно до статті 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п. А.3 цього договору) (п.4.2 договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно з п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п.4.3 договору).
Позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно з п. А.9 цього договору (п.4.4 договору).
Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього договору (п.4.5 договору).
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (пункт 4.10 договору).
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п.4.11 договору).
Цей договір у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п.6.2 договору).
Відповідно до додатку №1 до договору №20.73.0000000712 від 14.09.2021 сторонами погоджений графік погашення (а.с.11 зворотній бік).
13.09.2021 відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" (а.с.20).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується меморіальним ордером №TR.19266108.17457.64999 від 14.09.2021 на суму 200000 грн (а.с.22).
Відповідач, згідно з наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідача, зобов'язання за кредитним договором виконав частково (а.с. 14).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором за період з 14.09.2021 по 10.02.2025 становить 296414,99 грн та складається із: заборгованості за кредитом - 179202,90 грн, заборгованості за процентами - 61912,09 грн, заборгованості за комісією - 55300 грн; штраф (фіксована складова) - 1000 грн, штраф (змінна складова) - 10000 грн (а.с.12-13).
Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч.2 ст.105 ЦК України).
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення погоджених умов договору та зазначених вище вимог законодавства, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного та повного повернення банку кредитних коштів за укладеним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 179202,90 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, має визначатися окремим зобов'язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.
Крім того, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Сторонами погоджено нарахування процентів за користування кредитом до повного погашення кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п.4.10 договору). Аналогічні положення передбачені п. 4.1 договору, відповідно до якого за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.
Позивач здійснює нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 20,9% за період з 14.09.2021 по 31.01.2025 у загальному розмірі 61912,09 грн.
В той же час, виходячи з умов договору кредиту, термін повернення кредиту - 12.09.2024.
Таким чином, виходячи з наведеного, починаючи з 13.09.2024 нарахування процентів за користування кредитними коштами є безпідставним, а отже суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині.
Відтак, суд задовольняє вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих до 12.09.2024 включно, в розмірі 61875,30 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за винагородою.
Позивач на підставі п.А.10 договору нарахував та заявив до стягнення заборгованість за винагородою, що складає 0,79% від суми кредитного ліміту (200000,00 грн) за період з 14.09.2021 по 31.01.2025.
Відповідно до п. А.10 договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Виходячи з обставин, зазначених вище (які стали підставою для часткового задоволення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом), нарахування винагороди за кредитне обслуговування після закінчення строку кредитування є необґрунтованим.
Здійснивши самостійно розрахунок заборгованості за винагородою за період з 14.09.2021 по 12.09.2024, суд задовольняє цю вимогу частково на суму 48664 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі: 1000 грн - штраф (фіксована складова); 10000 грн - штраф (змінна складова), суд зазначає наступне.
Згідно з п. 5.8 договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно з пунктом 8 Розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 в Україні був встановлений та неодноразово продовжувався карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Разом з цим, відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23 зазначено, що з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який є продовженим до теперішнього часу.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в загальному розмірі 11000 грн задоволенню не підлягають.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Острої Юлії Андріївни ( АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, б. 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360080) заборгованість за кредитом - 179202 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті дві) грн 90 коп., заборгованість за процентами у розмірі 61875 (шістдесят одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн 30 коп., заборгованість за винагородою в сумі 48664 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 4346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн 13 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Говорун