вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2025 р. Cправа № 902/110/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" (вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, м. Київ, 03061)
до: Фізичної особи Пташника Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 281 598,04 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" до Фізичної особи-підприємця Пташника Олександра Ігоровича про стягнення 281 598,04 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Пташником Олександром Ігоровичем (12.09.2023 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача) своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 24/01/22-01 від 24.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" заявлено до стягнення з відповідача 281 598,04 грн, з яких: 187 190 грн - основного боргу; 16 570,72 грн - 3% річних та 77 837,32 грн - інфляційних втрат.
У відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Вінницької області здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про гр. Пташника Олександра Ігоровича.
05.02.2025 до суду надійшла відповідь на запит, за змістом якої підтверджено реєстрацію місця проживання Пташника Олександра Ігоровича за вказаною у позовній заяві адресою.
Ухвалою суду від 10.02.2025 вказану позовну заяву у справі № 902/110/25 залишено без руху, встановлено позивачу семиденний строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
14.02.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" конкретизовано прохальну частину позовної заяви про стягнення заборгованості саме з Фізичної особи Пташника Олександра Ігоровича (без вказівки на статус ФОП).
Так, ухвалою від 19.02.2025, з урахуванням виправлення недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/110/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на встановлену за інформацією з ЄДРЮОФОПГФ адресою місцезнаходження відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відмовився".
Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).
Крім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/110/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення Пташника Олександра Ігоровича про судове провадження у даній справі. Водночас ухвалу про відкриття провадження у справі було доставлено до Електронного кабінету ЄСІТС позивача.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Пташником Олександром Ігоровичем укладено Договір купівлі-продажу № 24/01/22-01 від 24.01.2022 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти Товар згідно видаткових документів та здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Предметом постачання, товаром, є побутові вироби в асортименті, кількості, за ціною, які зазначені у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).
Згідно із п. 2.1. Договору оплата Товару провадиться в гривнях, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця за цінами наведеним у рахунку, протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту поставки Товару.
Даний договір діє з моменту його підписання до кінця поточного року. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу за 10 днів до закінчення зазначеного вище строку про припинення договору, дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 3.1., 3.2. Договору).
На виконання умов Договору в січні 2022 року позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 189 190 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними:
- видаткова накладна №00123 від 26.01.2022 на суму 129 460 грн з ПДВ (ТТН №PH-00123 від 26.01.2022);
- видаткова накладна №00124 від 26.01.2022 на суму 59 730 грн з ПДВ (ТТН № PH-00124 від 26.01.2022).
Відповідач здійснив часткову оплату за Договором в розмірі 2 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №612 від 24.05.2022.
Несплата відповідачем решти вартості поставленого Товару слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" із позовом про стягнення з Фізичної особи Пташника Олександра Ігоровича (відповідач припинив господарську діяльності у статусі ФОП 12.09.2023) 187 190 грн - основного боргу; 16 570,72 грн - 3% річних та 77 837,32 грн - інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір купівлі-продажу № 24/01/22-01 від 24.01.2022.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Факт поставки відповідачу Товару за Договором підтверджено належними первинними документами - видатковими та товарно-транспортними накладними.
Обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого Товару в силу п. 2.1. Договору виник за спливом 21 календарного дня з моменту поставки Товару.
Доказів погашення заборгованості в сумі 187 190 грн (189 190 грн - 2 000 грн = 187 190 грн) на дату прийняття рішення матеріали справи не містять. Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Окрім того, суд враховує правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 187 190 грн основного боргу у повному обсязі.
Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Пташника Олександра Ігоровича 16 570,72 грн - 3% річних та 77 837,32 грн - інфляційних втрат.
Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар за спливом 21 календарного дня за кожною видатковою накладною.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем безпідставно включено дату проплати 24.05.2022 до періоду прострочення на суму 189 190 грн.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок 3% річних (за період прострочення з 17.02.2022 до 23.05.2022 на суму 189 190 грн та з 24.05.2022 по 27.01.2025 на суму 187 190 грн), а також інфляційних втрат (за період прострочення з 17.02.2022 до 23.05.2022 на суму 189 190 грн та з 24.05.2024 по 21.08.2024 на суму 187 190 грн), судом встановлено обґрунтованість нарахування 3% річних в розмірі 16 555,17 грн та інфляційних втрат в розмірі 25 411,86 грн.
Тобто, 3% річних в сумі 15,55 грн та інфляційні втрати в сумі 52 425,46 грн заявлено безпідставно та позов у цій частині підлягає відмові у задоволенні, водночас такі складові заборгованості підлягають задоволенню у встановлених судом сумах: 3% річних в розмірі 16 555,17 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 411,86 грн.
Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів щодо безпідставного нарахування 3% річних в сумі 15,55 грн та інфляційних втрат в сумі 52 425,46 грн.
Задовольняючи позов щодо фізичної особи, суд враховує висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 437,36 грн покладаються на відповідача та такі витрати в розмірі 786,61 грн залишаються за позивачем. Розподіл здійснюється із суми судового збору 4 223,97 грн відповідно до ціни позову, що не позбавляє позивача права на повернення суми надмірно сплаченого судового збору.
Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як слідує з матеріалів справи, 22.01.2025 між Адвокатом Стягайлом Олександром Павловичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" (Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Додатковою угодою №1 від 22.01.2025 до Договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що Адвокат зобов'язується підготувати до Господарського суду Вінницької області позовну заяву Клієнта до ФОП Пташник Олександр Ігорович про стягнення коштів. Крім того сторони погодили фіксований розмір гонорару, що становить 5000 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №56 від 27.01.2025 "Сістем Груп ЛТД" сплачено Адвокату 5000 грн за Договором.
Також матеріали справи містять ордер серії АВ №1176430 від 28.01.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Стягайлом Олександром Павловичем та копію свідоцтва про право на заняття ним адвокатською діяльністю.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Наведений порядок обчислення гонорару адвоката викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21. Також Велика Палата Верховного суду зазначила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару теж можливо доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Поряд з цим витрати позивача в сумі 5 000 грн є фактично понесеними та підтверджуються належними, допустимими доказами.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідному частковому задоволенню підлягають і витрати сторін на професійну правову допомогу (у співвідношенні 81,38 % - задоволено та 18,62 % - відмовлено).
Отже, за рахунок Фізичної особи Пташника Олександра Ігоровича підлягають відшкодуванню 4 069 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу у відсотковому відношенні задоволених вимог. Водночас залишенню за позивачем підлягають витрати на адвоката в решті заявленої суми, що складає 931 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи Пташника Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Груп ЛТД" (вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 40945242) 187 190 грн - основного боргу; 16 555,17 грн - 3% річних; 25 411,86 грн - інфляційних втрат; 3 437,36 грн - витрат на сплату судового збору та 4 069 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У стягненні з відповідача 15,55 грн - 3% річних та 52 425,46 грн - інфляційних втрат відмовити, у зв'язку з чим витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 786,61 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 931 грн залишити за позивачем.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 21 квітня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - Пташнику Олександру Ігоровичу - АДРЕСА_1 .