22.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2416/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. (суддя Мілєва І.В., м. Дніпро)
у справі
за позовом Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 17 000,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа" до спеціального фонду місцевого бюджету фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 грн..
Позов обґрунтований несплатою Відповідачем фінансових санкцій, накладених постановою заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Михайла Лисенка «Про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини» № 7/6-119 від 09.05.2023 у вказаному вище розмірі .
При цьому, за доводами Позивач, дослідивши технічну документацію на виробничий будинок - комплекс нежитлових будівель та споруд №4 по просп. Пушкіна, м. Дніпропетровська, складену інженером-проектувальником Стороженко Вадимом Леонідовичем 18.08.2015, у відповідності до ІАОП, спеціалістами управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської було встановлено, що автентичною складовою пам'ятки за вказаною адресою є: головний корпус, відділ пляшкомийної машини, будівля приготування розчинів з підвалом та надбудовами (літ по плану Г-2), склад готової продукції (літ. по плану Г -2), будівля спиртосховища (по плану літ. Г-1, Г4-1, Г5-1). Саме цю інформацію Позивачем було надано Відповідачу на адвокатський запит листом від 08.06.2021 № 8/7-42.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/2416/24 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа" до спеціального фонду місцевого бюджету фінансові санкції у розмірі 17 000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа" на користь Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що суд залишив поза увагою, що об'єкт нерухомого майна (відповідно до його опису) складається з великої сукупності складових частин (елементів). При цьому деякі із складових були побудовані після 2000 року, тобто об'єктивно не можуть мати статус культурної пам'ятки, а деякі не можуть мати статус культурної пам'ятки, оскільки не відповідають відповідним критеріям, які ставляться до таких об'єктів.
Скаржник зазначає, що зі змісту розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 № 158-р "Про затвердження Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області" та наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2023 року № 93 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" не вбачається, які складові об'єкту нерухомого майна, що належить на праві власності Відповідачу, віднесено до пам'ятки архітектури місцевого значення, таким чином невідомо на які складові частини об'єкту нерухомого майна потрібно укладати охоронний договір.
Також, у скарзі йдеться про те, що з метою з'ясування, які саме складові частини об'єкту нерухомого майна є пам'яткою культурної спадщини мiсцевого значення, Скаржник звернувся до Управлiння культури, туризму, нацiональностей i релiгiй Днiпропетровської обласної вiйськової адмiнiстрації з адвокатським запитом вiд 11.04.2023 року та до Мiнiстерства культури та iнформацiйної полiтики України, згiдно з відповідями Управління, облiкова документацiя на пам'ятку архiтектури мiсцевого значення "Виробниче пiдприємство" не виготовлялася та є вiдсутньою, Міністерство також повідомило про вiдсутність у нього iнформацiї щодо складових комплексу будiвель та споруд по просп. Лесi Українки, 4 у мicтi Днiпрi. Вищенаведене, на думку Скаржника, доводить той факт, що Відповідач вживав дiї для з'ясування питання щодо яких саме складових частин об'єкту нерухомого майна необхiдно укладати охоронний договiр.
На переконання Апелянта, його добросовісна поведінка та відсутність інформації уповноважених осіб про те, на яку частину об'єкта нерухомого майна необхідно укладати охоронний договір, жодним чином не може свідчити про бездіяльність товариства та наявність підстав для стягнення з нього фінансових санкцій за неукладення охоронного договору.
Крім того, за доводами Скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі № 904/2416/24 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №160/26643/23 та №160/22229/23, оскільки у разi якщо, у цих справах буде встановлено, що об'єкт нерухомого майна - "Виробниче пiдприємство", розташований за адресою: м. Днiпро, просп. Лесi Українки, 4 (до перейменування просп. Пушкiна, 4, вул. Шмiдта, 17) незаконно визначено пам'яткою культури, то буде вважатися, що у ТОВ "Озерна Площа" не iснувало та не iснує обов'язку укласти охоронний доrовiр, що буде пiдставою для вiдмови у задоволеннi даного позову.
Скаржник вказує, що ним, відповідно до ч.1 ст. 90 ГПК України поставлені питання Позивачу, які мають важливе значення у справі, але останній відповіді на ці питання не надав, задати їх Позивачу в інший спосіб (враховуючи той факт, що справа слухалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) об'єктивно не було можливим.
Таким чином, за твердженням Апелянта, суд першої інстанції поверхнево дослідив докази та фактичні обставини справи, внаслідок чого прийняв незаконне рішення через неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильність установлення обставин, які мають значення для справи.
24.12.2024 у системі Електронний суд надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справі №160/22229/23 за позовом ТОВ"Озерна Площа" до Дніпропетровської обласної військової адміністрації, міністерства культури та інформативної політики України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, а також справи №160/26643/23 за позовом Виконуючого обов'язки керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа" про визнання протиправною бездіяльність ТОВ "Озерна площа", яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об'єкт культурної спадщини пам'ятку архітектури протиправною.
Клопотання обґрунтовано тим, що позовні вимоги у справі, що розглядається, ґрунтуються на розпорядженні Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.96 N 158-р «Про затвердження Переліку пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» та наказі Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2023 № 93 «Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», тому рішення у вказаних справах матиме суттєве значення для правильного вирішення справи, що розглядається. Таким чином, якщо судовими рішеннями у справах № 160/22229/23 та №160/26643/23 буде задоволено позов ТОВ «Озерна Площа», то не існуватиме правових підстав для стягнення з ТОВ «Озерна Площа» фінансових санкцій, а відповідно і задоволення позову Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради. Таким чином, спір по суті заявлених вимог щодо стягнення 17 000,00 грн фінансових санкцій у справі № 904/2416/24 неможливо вирішити без урахування рішень у вказаних вище адміністративних справах, які набрали законної сили.
У додаткових поясненнях, що надійшли у системі Електронний суд 27.12.2024, Відповідач зазначає, що твердження Управління про те, що заявнику достеменно відомо про автентичну складову Пам'ятки не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ТОВ "Озерна Площа" зазначалося зворотне, у зв'язку з чим у справі №160/22229/23 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено комплексну мистецтвознавчу та історико-археологічну експертизу, на вирішення якої , у тому числі поставлено питання: яка ступінь автентичності об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Лесі Українки, 4 (колишня вул. Шмідта, буд. 17, а потім просп. Пушкіна, 4) визначена в існуючих матеріалах?
Посилання Управління на постанову Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 932/286/21 є безпідставним, оскільки правовідносини, про які йде мова у зазначеному рішенні є відмінними від тих, які склалися між Управлінням та товариством. Отже, висновки Верховного Суду у справі № 932/286/21 не є релевантними для цієї судової справи.
При цьому Відповідач зазначає, що він захищає свої права в інших судових процесах, а саме: справа № 160/26643/23 (де вирішується питання наявності або відсутності бездіяльності ТОВ "Озерна Площа"); справа № 160/22229/23 (про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, про яку вже було зазначено, в межах якої призначено комплексну експертизу).
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що обов'язок укладення охоронного договору випливає безпосередньо із факту набуття права власності на пам'ятку культурної спадщини. Цей обов'язок є імперативною нормою. Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2023 № 93 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення пам'ятку архітектури "Виробниче підприємство" по просп. Лесі Українки, 4 у м.Дніпрі, охоронний номер 10283-ДП. Пам'ятка на праві власності належить Апелянту, у зв'язку з чим останній зобов'язаний звернутися до органу охорони культурної спадщини щодо укладання охоронного договору на Пам'ятку, як це встановлено нормами чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини. За твердженням Позивача, Відповідачу достеменно відомо про автентичну складову Пам'ятки. Про цей факт Управлінням надавалась інформація у відповіді на відзив.
За доводами Позивача, доводи Скаржника про те, що у разі якщо буде встановлено, що об'єкт нерухомого майна - "Виробниче підприємство" по просп. Лесі Українки, 4 у м. Дніпрі незаконно визначено пам'яткою культури, то буде вважатися, що у Скаржника не існувало та не існує обов'язку укласти охоронний договір, спростовується висновками Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеними у постанові від 16.06.2024 у справі № 932/286/21, згідно з якими санкція, передбачена абз. 5 ч. 1 ст. 44 Закону України від 08.06.2000 №1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини" застосовується за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору, якщо об'єкт є пам'яткою на час винесення постанови про накладення фінансової санкції; ухвалення судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення про надання об'єкту статусу пам'ятки, не є підставою для скасування постанови про застосування фінансових санкцій, оскільки на час її прийняття об'єкт мав статус пам'ятки; подання позову стосовно правомірності набуття статусу об'єкта культурної спадщини не є законною підставою для відмови в укладенні охоронного договору.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2416/24.
Матеріали справи № 904/2416/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/2416/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 158-р від 12.04.1996 "Про затвердження Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області об'єкт нерухомого майна із найменуванням "Виробниче підприємство" по вул. Шмідта, 17 взято на державний облік із занесенням до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 114.
На підставі розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 229р від 25.03.2003 присвоєно будівлям і спорудам заводу Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" (колишня назва вул. Шмідта, 17) адресу - просп. Пушкіна, 4, м. Дніпро.
Надалі, рішенням Дніпровської міської ради №47/29 від 16.11.2022 "Про перейменування топонімів міста Дніпра" ( т.1 а.с. 32-33) проспект Пушкіна у Чечелівському та Центральному районах міста Дніпра перейменовано на проспект Лесі Українки.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 325680618 від 14.03.2023 комплекс будівель і споруд за адресою: просп. Лесі Українки, буд. 4 з 28.12.2017 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Озерна площа" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2017 , що не заперечується Відповідачем.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2023 № 93 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" пам'ятку архітектури із найменуванням "Виробниче підприємство" по просп. Лесі Українки, 4 у м. Дніпрі, занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення та охоронним номером 10283-Дп (т.1 а.с. 36-37).
Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації листом № 461/0/161-23 від 08.03.2023 (т.1 а.с. 38) було проінформовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна площа" як власника пам'ятки, відповідно до "Порядку обліку культурної спадщини", затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (зі змінами), що відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2023 № 93 "Про внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" до Державного реєстру нерухомих пам'яток України занесено пам'ятку архітектури місцевого значення "Виробниче підприємство" за адресою: м. Дніпро, просп. Лесі Українки, охоронний № 10283-Дп.
Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини Дніпровської міської ради, який є суб'єктом владних повноважень, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, направлено Відповідачу лист № 7/6-65 від 14.03.2023 "Щодо виконання вимог пам'яткоохоронного законодавства" з вимогою звернутися до Управління з метою укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури із найменуванням "Виробниче підприємство" по просп. Лесі Українки, 4 у м. Дніпрі. В якості доказу направлення на адресу Відповідача вказаного листа Позивач надав до суду копії списку згрупованих відправлень та фіскального чеку ( т.1 а.с. 39-41).
12.04.2023 Управлінням складено акт про вчинення правопорушення законодавства про охорону культурної спадщини № 11/6-3, згідно з яким об'єкт культурної спадщини, що розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Лесі Українки, буд. 4, 01.03.2023 наказом Міністерства культури України № 93 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури місцевого значення - охоронний № 10283-Дп, (пам'ятка). Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (розмір частки 1/1) пам'ятка на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Озерна Площа» (власник). Відповідно до п. 1-6 Порядку укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради 14.03.2023 на адресу власника направило лист №7/6-65 «Щодо виконання вимог пам'яткоохоронного законодавства» з пропозицією укладання охоронного договору на пам'ятку. У визначений законодавством термін власник до Управління не звернувся. Таким чином, станом на 11.04.2023 охоронний договір на пам'ятку з власником не укладено. Власником порушено вимоги статті 23 Закону щодо зобов'язання укласти охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, що, в свою чергу, може негативно вплинути на її утримання та використання. Вищезазначені дії підпадають під статтю 44 "Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини" Закону України "Про охорону культурної спадщини", а саме: ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки (т.1 а.с. 42-43).
Листом № 7/6-95 від 12.04.2023 вказаний акт було направлено ТОВ"Озерна площа", на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (т.1 а.с.44, 45).
За твердженням Позивача, Відповідач не вчинив дієвих заходів для укладання охоронного договору, а листування несло виключно формальний характер.
Заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Михайлом Лисенко прийнято постанову «Про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини» № 7/6-119 від 09.05.2023, якою вирішено накласти на юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна площа" за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки фінансові санкції у розмірі 17 000,00 грн, зобов'язано юридичну особу сплатити у встановленому законодавством порядку фінансові санкції у зазначеному розмірі до спеціального фонду відповідного бюджету протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів (т.1 а.с. 47-50).
Повноваження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директор департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Михайла Лисенка, у даному випадку, підтверджується рішеннями Дніпровської міської ради від 10.02.2021 № 7/3 «Про затвердження заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету міської ради» та від 27.07.2022 № 32/25 «Про внесення змін до рішення міської ради від 10.02.2021 № 6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та її виконавчих органів".
З метою надання Відповідачу можливості добровільного виконання постанови № 7/6-119 та досудового врегулювання спору, Позивач направив останньому лист № 7/6-119 від 09.05.2023 та постанову № 7/6-119 з вимогою про сплату фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 грн у добровільному порядку. Направлення вказаного листа підтверджується копією списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (т.1 а.с.51, 52).
Відповідач заборгованість не сплатив.
Неоплата Відповідачем фінансових санкцій, накладених постановою «Про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини» № 7/6-119 від 09.05.2023 у розмірі 17 000,00 грн стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій до суду Відповідачем не оскаржено, доказів сплати фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 грн не надано.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Статтею 54 Конституції України декларується, що держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність. Культурна спадщина охороняється законом.
Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» він регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини, з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього ' і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: забезпечення виконання нього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території (п. 1); забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони (п. 4); забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (п. 5); організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт (п. 8); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (п. 9); застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону (п. 21).
Рішенням Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 102/35 затверджено Положення про Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Дніпровської міської ради, відповідно до п. 1.1. якого Управління є виконавчим органом Дніпровської міської ради, утвореним на підставі рішення міської ради від 25.07.2018 № 53/34 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів», є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Управління є підзвітним Дніпровській міській раді, підпорядкованим міському голові (п. 1.3. Положення).
У своїй діяльності Управління керується: Конституцією України та законами України, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства культури України та іншими нормативно-правовими актами України; розпорядженнями міського голови, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації у межах, визначених законодавством та цим Положенням, а також міжнародними актами, ратифікованими Україною (якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди) (п. 1.4. Положення).
Метою діяльності Управління є сприяння міській раді у виконанні визначених Конституцією і законами України повноважень у сфері охорони культурної спадщини на території м. Дніпра (п. 3.1. Положення).
На Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Дніпровської міської ради- суб'єкта владних повноважень, як на спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, покладено обов'язок щодо забезпечення в установленому порядку контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території м. Дніпра (п.4.1.1. Положення); забезпечення виконання вимог законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території м. Дніпра. На Управління покладено функції щодо забезпечення підготовки матеріалів про порушення законодавства про охорону культурної спадщини з метою подальшого накладення фінансових санкцій спеціально уповноваженою на це посадовою особою Дніпровської міської ради (п.4.1.17 Положення) та застосування фінансових санкцій за порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини" (п. 21 ч. 2 ст. 6 Закону).
За приписами ч. 6 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Разом з тим, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Відтак, власником пам'ятки можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Частиною 1 ст.318 ЦК України визначено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 ЦК України.
Положеннями ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. Спеціальним законом у сфері охорони культурної спадщини є Закон України «Про охорону культурної спадщини».
Щодо досліджуваної справи, то, як зазначено вище, будівлі та споруди "Виробниче підприємство" за адресою: м. Дніпро, просп. Лесі Українки, буд. 4, які належать на праві приватної власності ТОВ "Озерна площа", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2023 № 93 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення (із найменуванням "Виробниче підприємство" охоронний номер: № 10283-Дп).
Отже, у даних правовідносинах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна площа" виступає як власник пам'ятки, на якого покладається виконання передбачених законом обов'язків з її утримання.
Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір .
За приписами абз.5 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, у тому числі: за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому за висновками Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16.06.2024 у справі № 932/286/21, передбачена абз. 5 ч. 1 ст. 44 Закону України від 08.06.2000 №1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини" відповідальність застосовується за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору, якщо об'єкт є пам'яткою на час винесення постанови про накладення фінансової санкції.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
Як зазначалось раніше, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Михайлом Лисенко прийнято постанову "Про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини" № 7/6-119 від 09.05.2023 про накладення на ТОВ "Озерна площа" фінансової санкції у розмірі 17 000,00 грн, за ухилення власника пам'ятки від підписання охоронного договору та зобов'язано юридичну особу сплатити у встановленому законодавством порядку фінансові санкції у зазначеному розмірі до спеціального фонду відповідного бюджету протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів.
При цьому ч. 2 ст. 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.
Між тим, докази оскарження постанови № 7/6-119 від 09.05.2023 про накладення на ТОВ "Озерна площа" фінансової санкції у розмірі 17 000,00 грн, у передбаченому чинним законодавством України порядку, Відповідачем не надані.
Строк сплати фінансових санкцій визначених у постанові № 7/6-119 від 09.05.2023 є таким, що настав, однак сплата таких санкцій у розмірі 17 000,00 грн Відповідачем не здійснена, доказів зворотного ним не надано.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з Відповідача 17000,00грн фінансових санкцій та, у зв'язку з цим, для задоволення позову.
Слід зазначити, що листування між сторонами не свідчить про вчинення товариством дій направлених на укладення договору, не спростовує факт порушення ним пам'яткоохоронного законодавства та не скасовує зобов'язання останнього з оплати передбачених цих законодавством фінансових санкцій.
При цьому, як вказує Позивач та підтверджується матеріалами справи, спеціалістами управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської було встановлено автентичну складову пам'ятки на підставі технічної документації на виробничий будинок - комплекс нежитлових будівель та споруд №4 по просп. Пушкіна, м. Дніпропетровська (після перейменування просп. Лесі Українки), що належить Товариству, складену інженером-проектувальником Стороженко Вадимом Леонідовичем 18.08.2015, у відповідності до ІАОП. Відповідна інформація (зокрема перелік об'єктів) була направлена адвокату Відповідача листом від 08.06.2021 № 8/7-42. Одночасно, листом №7/67-94 від 08.06.2021 Управлінням повідомлено Товариство про необхідність укладення охоронного договору (т.1 а.с. 207 оборотна сторона - 209). Наведені обставини Скаржником не спростовані.
Щодо клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №160/22229/23 та №160/26643/23 слід зазначити таке.
Посилання Апелянта на призначення у справі №160/22229/23 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду комплексної мистецтвознавчої та історико-археологічної експертизи відхиляються колегією суддів, оскільки на даний час вказана ухвала суду про призначення експертизи скасована постановою третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 , справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Крім того, Відповідач, як учасник провадження у справі №904/2416/24, не був позбавлений права та можливості самостійно, у разі необхідності, замовити та надати суду відповідний висновок експерта з ініційованих ним питань у порядку ст.ст.74, 101 ГПК України, між тим останній своїм процесуальним правом не скористався.
Крім того суд враховує, що згідно з п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення
Відповідно до п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати:
1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом;
2) чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Оцінюючи предмети спорів у справі, що розглядається та у справах №№ 160/22229/23, 160/26643/23, виходячи з обґрунтування клопотання та з урахуванням стандартів доказування у господарському процесі, апеляційний господарський суд не вбачає обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість її розгляду до розгляду справ № 160/22229/23 та №160/26643/23 адміністративним судом, оскільки висновки суду у цих справах могли б мати значення при вирішенні спору про скасування постанови від 09.05.2023 №7/6-119, якою накладено на ТОВ “Озерна Площа» 17 000,00 грн фінансових санкцій за неукладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини, однак, скасування цієї постанови не є предметом розгляду у справі № 904/2416/24. Таким чином, встановлені при розгляді вказаних адміністративних справ факти не вплинуть на вирішення спору та на оцінку доказів у даній справі.
Крім того, за змістом п. 5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України пов'язаність справ не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі.
Одночасно, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
У цьому зв'язку слід враховувати, що зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які його зумовили, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18.
Отже, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі №904/2416/24 до вирішення справ №160/22229/23 та №160/26643/23, тому відмовляє у задоволенні такого клопотання.
У цьому зв'язку, колегія суддів також погоджується з висновками, наведеними в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області суду від 05.08.2024 у даній справі, якою також було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі з аналогічних підстав.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України. Скаржник належними та допустимими доказами не довів порушення його прав Позивачем, за захистом яких він звернувся до суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна Площа"- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р.у справі №904/2416/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін