15.04.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2129/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Педорич С.І.) від 02.10.2024р. у справі № 908/2129/24
за позовом Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (просп. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902)
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)
про стягнення коштів у розмірі 897 393,52 грн., -
Акціонерне товариство "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 у розмірі 470 400,00 грн; 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року в розмірі 34 348,39 грн; інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року в розмірі 163 560,33 грн; пеню за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року в розмірі 229 084,80 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024р. у справі № 908/2129/24:
- позов задоволено повністю;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" суму 470 400,00 грн основного боргу, 34 348,39 грн три проценти річних, 163 560,33 грн інфляційних втрат, 229 084,80 грн пені;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" суму 10 768,72 грн витрат зі сплати судового збору, 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з обставин неналежного виконання відповідачем умов договору № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 в частині своєчасного та повного розрахунку за виконані роботи. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, пеня стягнута у відповідності до умов договору. У клопотанні про зменшення штрафних санкцій судом відмовлено.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі №908/2129/24 в частині стягнення 34 348,39 грн. 3% річних та 229 084,80 грн. пені; задовольнити клопотання АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" про зменшення розміру 3% річних та пені до мінімально можливого за вищевказаних обставин та ухвалити нове рішення у справі №908/2129/24 в зазначеній частині.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що у відповідача, як сторони за договором, відсутній факт наявності будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов Договору та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення пені та 3% річних судом також не враховано, що загальна сума 3% річних та пені, які підлягають стягненню за оскаржуваним рішенням, складає більше половини суми основного боргу. Крім того, в матеріалах справи наявні фінансові звіти відповідача, що підтверджують наявність спричинених внаслідок дії форс-мажорних обставин збитків (в тому числі, втрати внаслідок збройної агресії рф виробничих потужностей - філії "ВП "ЗАЕС", що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії).
Відповідач посилається на важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки держави.
Зазначає, що накладення на відповідача додаткових обтяжень погіршує його фінансовий стан, тоді як доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з допущеним простроченням не надано.
Позивач проти задоволення скарга заперечує та зазначає, що підстави для зменшення 3% річних відсутні. Їх розмір законодавчо визначений та вони не є штрафними санкціями.
Введення в країні воєнного стану, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС також не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України.
Також позивач не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки вони не доведені відповідачем. Посилається, що підприємство позивача також входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Позивач подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесену у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 4 000, 00 грн.
Відповідач подав заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, просив відмовити у їх задоволені або зменшити їх розмір.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд скарги призначено в судове засідання на 15.04.2025р. о 9:40 год.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2021 Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (Підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (нараз Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовник) укладено Договір №11026/21/19-121-08-21-10754 виконання робіт (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив та взяв на себе обов'язок оплатити, а Підрядник прийняв на себе обов'язок виконання проектних робіт на тему: "Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС. м. Енергодар. Промислова 133. Енергоблок № 1. Заміна блоків і пристроїв детектування (БДМГ, УДЖГ, БДАБ, УДГБ та ін.) на сучасні. Коригування проектної документації" (п. 1.1. договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 392 000,00 грн, крім того ПДВ 78 400,00 грн, усього з урахуванням ПДВ 470 400,00 грн.
Відповідно до пункту 2.3 договору оплата виконаних робіт Замовником здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у сумі ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Додатковою угодою № 1 до договору № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 сторони виклали Календарний план у новій редакції, відповідно до якого закінчення строку виконання робіт - 15.12.2021.
Накладною №221641/204-3250 від 13.12.2021 виконані Підрядником роботи були надані Замовнику.
Після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю відповідно до умов договору за результатами здачі-прийняття виконаних робіт між сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт № 1 від 30.12.2021 на загальну суму 470 400,00 грн з ПДВ.
30.12.2021 Підрядником (позивачем) складена податкова накладна №36, яка зареєстрована у ЄРПН 14.01.2022.
28 лютого 2023 року між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків № 102, у тому числі за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021, відповідно до якого за даними бухгалтерського обліку заборгованість ВП ЗАЕС перед АТ ХІ "Енергопроект" складає за цим договором 470 400,00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 позивач просив стягнути з відповідача на його користь 470 400,00 грн основного боргу; 34 348,39 грн - 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року; 163 560,33 грн інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року; 229 084,80 грн - пені за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та пені.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Місцевим господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт та наявності боргу у сумі 470 400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків, 3% річних нараховані за загальний період з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року у сумі 34 348,39 грн.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором у частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, що також не спростовується відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з відповідача, разом з сумою основного боргу 3 % річних. Скаржник не наводить доводів щодо неправильності арифметичного розрахунку вказаних нарахувань.
Стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством таке зменшення передбачено у виключних випадках.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення нарахованих позивачем 3% річних.
Доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність відповідача вчасно оплатити виконані роботи, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки наведені обставини також не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому зв'язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 908/2129/24 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.2 договору за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені.
У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт позивачем нараховано пеню за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 30.06.2023 у розмірі у розмірі 229 084,80 грн.
Відповідач не наводить заперечень щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку.
За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Подібні висновки викладено об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Відповідач у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру пені, яке відхилив суд першої інстанції. Проте, з таким висновком не погоджується апеляційний суд.
Так судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору та заборгованість триває більше 2 років, а також ті обставини, що введення на території України воєнного стану негативно впливає на всіх суб'єктів господарювання, тоді як відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов'язання.
Проте, суд першої інстанції не врахував майнового стану відповідача, який підтверджено належною фінансовою звітністю. За даними Звітів про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, 2023 рік діяльність відповідача є збитковою.
Також, 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації, а це свідчить про втрату відповідачем значних виробничих потужностей.
Судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.
Загальний розмір нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат складає 90 % від суми основного боргу, а сама сума пені - 50% від заборгованості, що є значним та неспівмірним розміром.
Враховуючи економічну ситуацію в країні, стягнення з підприємства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.
При цьому, апеляційний суд враховує, і те, що надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку враховуючи принцип розумного балансу між інтересами сторін, обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі, зменшення пені на 50% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.
На думку апеляційного суду, таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом.
Крім того, колегія суддів враховує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
За викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції у частині стягнутого розміру пені, з її зменшенням на 50 %.
У суді апеляційної інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час апеляційного перегляду у сумі 4 000, 00 грн., подав докази на понесення вказаних витрат.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, представництво інтересів позивача у вказаній справі здійснювалося адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011, ордер серії АХ № 1235291 від 23 січня 2025 року перебуває у матеріалах справи.
05 серпня 2022 року між АТ ХІ "Енергопроект" (Клієнт), Позивачем у справі, та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною було укладено договір № 04-22 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 договору розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.
Протоколом погодження розміру гонорару від 05 серпня 2024 року до договору № 04-22 від 05 серпня 2022 року сторони погодили, що гонорар адвоката за правничу допомогу у спорі із Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 в суді апеляційної інстанції (у випадку оскарження, незалежно від суб'єкта та обсягу оскарження) складатиме 4 000, 00 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги за договором між адвокатом та Клієнтом 24 січня 2025 року було підписано акт про надання правничої допомоги № 28 до договору, яким визначено види правничої допомоги, виконані адвокатом та прийняті Клієнтом на суму 4 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом було підготовлено відзив на апеляційну скаргу, також він приймав участь у судовому засіданні.
Отже, наявними у справі доказами підтверджується факт отримання позивачем правової допомоги обсягом та вартістю, відповідно до умов договору про надання правової допомоги.
Відповідач надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, просив у їх задоволенні відмовити або зменшити їх розмір.
За доводами відповідача, розмір гонорару не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки справа №908/2129/24 є простою, сума гонорару неспівмірна зі складністю справи, судова практика у таких спорах є сталою, справа не містить значної кількості доказів, позиція позивача у суді апеляційної інстанції не змінилась, порівняно з судом першої інстанції, тощо. Окрім того, позивачем не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом безпосередньо за вказаною справою.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зменшення заявленого позивачем розміру адвокатських витрат. Не зважаючи на ті обставини, що дана справа не є складною, розмір заявлених витрат на правничу допомогу становить менше 1% ціни позову, тому вважає що заявлений розмір правничої допомоги у 4 000,00 грн не є завищеним та відповідає критерії розумності для даної категорії справ.
Окрім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на усе вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню в частині стягнення пені, з прийняттям у цій частині нового рішення про стягнення пені у сумі 114 542, 40 грн та відмовою у задоволенні решти вимог щодо стягнення пені.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Керуючись вказаною нормою судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача), оскільки саме з його вини виник спір - відповідач не оплачував своєчасно та тривалий час виконані позивачем роботи; у частині стягнення пені відмовлено не у зв'язку з її неправомірним нарахуванням позивачем, а у зв'язку з її зменшенням судом.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024р. у справі № 908/2129/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024р. у справі № 908/2129/24 - скасувати в частині стягнення пені.
Ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" 114 542, 40 грн пені.
В решті вимог про стягнення пені - відмовити.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024р. у справі № 908/2129/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція".
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" 4 000, 00 грн. адвокатських витрат.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 21.04.2025
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков