17 квітня 2025 року м. Харків Справа №905/938/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників у режимі відеоконференції:
позивача - Решитова Е.В. (адвокат), свідоцтво №8090/10 від 18.07.2019 року, довіреність №1-4041 від 26.08.2024 року;
відповідача - Суворова О.О., довіреність б/н від 01.08.2024 року, виписка з ЄДР ЮО ФОП та ГФ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх.№658Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.02.2025 року у справі №905/938/24,
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ,
до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Дружківка,
про стягнення 1178678167,13 грн,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2025 року (повний текст складено 10.03.2025 року, суддя Паляниця Ю.О.) заяву б/н від 30.01.2025 року Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про відстрочення виконання рішення задоволено частково.
Ухвалено відстрочити Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 року у справі №905/938/24 до 31.07.2025 року.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Донецької області по справі №905/938/24 від 27.02.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі відмовити. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, зокрема, обґрунтовує свої висновки складним фінансовим станом боржника. Однак такі твердження суду першої інстанції жодним чином не обґрунтовано та не зрозуміло, яким чином зазначені обставини ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Боржником не підтверджено належними та допустимими доказами свою неплатоспроможність, не надано ані довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, ані доказів на підтвердження покращення такої платоспроможності в майбутньому, що забезпечить виконання рішення. Крім того складне фінансове становище боржника не може бути безумовною підставою обґрунтування винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, оскільки ризики від неналежного планування власної господарської діяльності боржника не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, а тим більше встановлення зазначених обставин не входить до предмету розгляду.
Скаржник вказує, що платоспроможність підприємства боржника встановлена з відкритих джерел про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів, а саме веб-порталу spending.gov.ua, що за період з 01.01.2024 року по 25.01.2024 року на розрахункові рахунки боржника надійшли грошові кошти у загальному розмірі 139533224 грн. За таких обставин, твердження боржника про відсутність коштів на банківських рахунках та висновки суду першої інстанції про унеможливлення виконання рішення нічим не підтверджені.
Апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції при задоволені заяви боржника про відстрочення виконання рішення не враховано негативні наслідки для стягувача, що свідчить про недотримання справедливого балансу прав та інтересів обох сторін у спорі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.02.2025 року у справі №905/938/24. Встановлено відповідачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/938/24.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 25.03.2025 року.
26.03.2025 року матеріали справи №905/938/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4226 від 03.04.2025 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач (боржник) зазначив, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність ОКП «ДТКЕ», яке відноситься до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (включено до Переліку підприємств, що обслуговують системи життєзабезпечення, які є операторами об'єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення). Відстрочення виконання рішення суду у справі №905/938/24 не порушить баланс інтересів сторін, оскільки ОКП «ДТКЕ» з самого початку військової агресії знаходилися безпосередньо у зоні проведення активних воєнних дій, що є загальновідомим фактом, приміщенням ОКП «ДТКЕ» завдана значна шкода, що підтверджується відповідними доказами, в той час, як позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.
У судовому засіданні 17.04.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягала на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволено. Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтня - листопада 2016, лютого 2017, травня 2017 - квітня 2018, жовтня 2018 - квітня 2019 в розмірі 1002916014,22 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 42702036,46 грн, інфляційні втрати в розмірі 133060116,45 грн, а також судовий збір в сумі 1059800,00 грн.
Крім того, згідно із вказаним рішенням суд ухвалив органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 року у справі №905/938/24, в порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України за такою формулою: «Борг*Кількість днів прострочення*3/100%/365 днів (або 366 днів у високосний рік)» починаючи з 17.08.2024 року до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 1002916014,22 грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
24.02.2025 року на виконання вказаного рішення господарським судом було видано відповідний наказ.
30.01.2025 року до Господарського суду Донецької області надійшла заява б/н Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 року по справі №905/938/24 до 01.10.2025 року.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення, з урахуванням додаткових пояснень б/н від 20.02.2025 року та б/н від 21.02.2025 року, відповідач посилався на наступне:
- Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» відноситься до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 року по справі №905/938/24 з великою вірогідністю призведе до повної паралізації господарської діяльності підприємства у зв'язку із скрутним фінансовим станом підприємства та виключними обставинами провадження господарської діяльності підприємства в умовах воєнного стану;
- збитки Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» станом на 01.01.2025 року становлять 251214000 грн;
- великий влив на фінансове становище підприємства має перерозподіл грошових надходжень, оскільки відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, розрахунок з поточним газопостачальником здійснюється шляхом перерозподілу грошових надходжень в розмірі 65% на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та 35% залишку на казначейському рахунку Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго». При цьому, в тарифі на постачання теплової енергії, який застосовується для споживачів Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», розмір газової складової становить близько 45%. Тому, встановлені вищевказаним положенням відрахування на користь газопостачальника в розмірі 65%, призводять до значного браку обігових коштів та неможливості здійснювати підприємством своєчасну виплату заробітної плати, сплату податкових зобов'язань перед бюджетом, розрахунки за постачання електроенергії (передоплата), розрахунки за розподіл природного газу (передоплата), відновлювати об'єкти теплопостачання, що пошкоджені внаслідок обстрілів. При цьому, єдиним джерелом доходів підприємства є кошти, які надходять від сплати за надані послуги з теплопостачання, але на теперішній час ці надходження значно знизились через воєнні дії на території України;
- Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» має джерела погашення заборгованості за рішенням суду, якими на теперішній час не може скористатися, але надходження по ним планується в 2025 році (заборгованість державного бюджету з дотації на відшкодування різниці в тарифах - 1129310950 грн; відшкодування збитків внаслідок знищення та пошкодження майна підприємства у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності - 2004398690 грн, які розраховані планово на підставі наявної інформації на підприємстві). Отже, боржник вважає, що відстрочення виконання рішення до 01.10.2025 року дасть можливість підприємству безперебійно продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану, закінчити опалювальний сезон 2024/2025 та підготуватися до опалювального сезону 2025/2026 (провести ремонтні роботи), накопичити кошти та виконати судове рішення у цій справі.
Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, мотивував своє рішення тим, що відповідач надав достатні докази та навів переконливі аргументи, які свідчать, що наведені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності. Відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення; боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Тобто, у даному випадку з урахуванням принципу дотриманням балансу інтересів сторін та зважаючи на наведені відповідачем у заяві про відстрочення обставини, у суду достатньо підстав для застосування приписів визначеної статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду на таке.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У відповідності до ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається в десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача в виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
За ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а в випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи в продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а в системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання судового рішення може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу в контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого в статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Таким чином, з урахуванням наведених положень, слід дійти висновку, що законодавець в будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.
Вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 року). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 року у справі №905/30/16.
За змістом ч.4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 року у справі №905/938/24 відповідач (боржник) посилався на скрутний фінансовий стан та виключні обставини провадження діяльності підприємства в умовах воєнного стану та на території де ведуться активні бойові дії.
Так, на підтвердження своєї заяви відповідачем надано до матеріалів справи (у копіях), зокрема, довідки щодо кредиторської та дебіторської заборгованості відповідача станом на 01.01.2025 року, звіти про фінансовий стан за 2023 - 2024 роки, акти руйнувань майна підприємства, довідку по збиткам від 30.01.2025 року, інформацію щодо невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», яка узгоджена Територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Поряд з цим, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є ліцензіатом з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії відповідно до зазначених нижче ліцензій, які є безстроковими, відповідно до наданої НКРЕКП інформації від 20.09.2017 року:
- серії АЕ №642506 від 31.03.2015 року на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел);
- серії АЕ № 642504 від 31.03.2015 року на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами;
- серії АЕ №642507 від 31.03.2015 року на постачання теплової енергії.
Відповідно до п.4.1 статуту Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», метою діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством; задоволення потреб ринку у наданні висококваліфікованих послуг (роботах, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого доходу.
Згідно з п.3.1 статуту до складу підприємства у вигляді відокремлених підрозділів входять 16 теплопостачальних відокремлених підрозділів - виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи та діють згідно з положеннями, затвердженими генеральним директором підприємства.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 год. 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який діє на теперішній час.
З огляду на зміст наказу №309 від 22.12.2022 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», виробничі одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»: «Волновахаміжрайтепломережа», «Дебальцеветепломережа», «Єнакієветепломережа», «Новоазовськтепломережа», «Харцизьктепломережа», «Шахтарськтепломережа», «Ясинувататепломережа», «Жданівкатепломережа», «Сніжнетепломережа» - знаходяться на території тимчасово окупованій Російською Федерацією; «Слов'янськтепломережа», «Краматорськміжрайтепломережа», «Дружківкатепломережа» - знаходяться на території можливих бойових дій; «Торецьктепломережа», «Костянтинівкатепломережа», «Лимантепломережа», «Мирноградтепломережа» - знаходяться на території активних бойових дій.
Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст.16 Основного закону України).
Безсумнівним є той факт, що послуги з постачання теплової енергії напряму впливають на забезпечення безпеки життя та здоров'я населення відповідної території. З наведеного вбачається, що діяльність боржника має критично важливе значення для забезпечення життєдіяльності Донецького регіону.
Необхідність забезпечення роботи теплогенеруючого підприємства, основним споживачем якого є населення міст на сході України, в умовах воєнного стану є очевидною. Діяльність відповідача є вкрай важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками Російської Федерації на теплогенеруючі об'єкти країни.
Наказом №611 від 08.07.2024 року Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України «Про затвердження Переліку підприємств, що обслуговують системи життєзабезпечення, які є операторами об'єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, згідно з Секторальним переліком об'єктів» відповідача було включено до переліку підприємств, що обслуговують системи життєзабезпечення, які є операторами об'єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення. Тобто, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» відноситься до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Господарська діяльність відповідача з постачання теплової енергії споживачам є стабільно збитковою.
Так, фінансовий стан Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» станом на 01.01.2024 року та 01.01.2023 року значно погіршився у порівнянні з початком 2022 року. За 2023 рік збитки станом на 01.01.2024 року становлять 450014 тис.грн, а за 9 місяців 2024 року збитки станом на 01.10.2024 року становлять 340849 тис.грн. Згідно бухгалтерської довідки ОКП «ДТКЕ» дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.01.2025 року становить - 2499783,54 тис.грн.; згідно бухгалтерської довідки ОКП «ДТКЕ» кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.01.2025 року становить - 2006416,03 тис.грн.
ОКП «ДТКЕ» зазначає, що має джерела погашення рішення суду, якими на поточний час не може скористатися, але чекає у 2025 році надходження по ним, зокрема, заборгованість державного бюджету з дотації на відшкодування різниці в тарифах - 1129310,95 тис.грн.
Вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, а однією із необхідних умов задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
На думку колегії суддів, відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилося поблизу зони проведення активних воєнних дій, що є загальновідомим фактом, Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» завдана значна шкода і має місце втрата потужностей, в той час, як підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території, при цьому, позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.
Дійсно військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору, однак відповідач свою заяву про відстрочення обґрунтовував конкретними обставинами, зокрема тим, що він тривалий час здійснював та продовжує здійснювати господарську діяльність поблизу зони активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування приміщень товариства і втрату потужностей.
Саме на підставі наведеного, відповідач наполягає на тому, що стягнення одночасно всієї суми боргу заблокує фінансову діяльність підприємства, призведе до виникнення заборгованості з заробітної плати працівників, що залишились та підтримують роботу, через що підготовка та проведення опалювального сезону у період 2025/2026 років буде неможливою.
За таких обставин, у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності забезпечення господарської діяльності з постачання теплової енергії.
Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку важливим питанням є не тільки з'ясування обставин, що дійсно ускладнюють негайне виконання рішення суду, а й чи надасть таке відстрочення можливість відповідачу ефективно відновити господарську діяльність, з урахуванням першочергової необхідності вирішення в країні проблем із забезпеченням населення тепловою енергією, а також в подальшому виконати ухвалене у справі рішення суду.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
Так, задовольняючи подане клопотання про відстрочення виконання судового рішення, судом першої інстанції враховано, що відповідач є сезонним підприємством, (опалювальний сезон починається наприкінці жовтня - початку листопада та закінчується у квітні). Відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству закінчити опалювальний сезон 2024/2025 років, підготуватись до опалювального сезону 2025/2026 років (провести ремонтні роботи) та безперебійно, за можливості продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану, накопичити кошти та виконати судове рішення у цій справі. При цьому відповідний час надасть можливість отримати з державного бюджету з дотації.
Колегія суддів вважає, що відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Слід також зазначити, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
Враховуючи вказані вище обставини, судова колегія вважає, що відстрочення виконання рішення суду у даній справі до 31.07.2025 року узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024 року у справі №905/271/24.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку господарським судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження і не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Донецької області від 27.02.2025 року у справі №905/938/24 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.02.2025 року у справі №905/938/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.04.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов