Ухвала від 22.04.2025 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

22 квітня 2025 року м. Харків Справа № 913/266/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву Національного банку України про відвід судді Россолова В.В. та судді Слободіна М.М. від розгляду справи №913/266/20 в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Національного банку України (вх. №893) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20

за заявою кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.05.2020 зокрема, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Національний банк України не погодився з прийнятими ухвалами та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.05.2020 у справі №913/266/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія"; скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.04.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/266/20; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції; копію ухвали надіслано скаржнику та в Господарський суд Луганської області.

21.04.2025 через систему «Електронний суд» від Національного банку України надійшла заява (вх.№ 4976) про відвід судді Россолова В.В. та судді Слободіна М.М. від розгляду справи №913/266/20.

Заява про відвід мотивована тим, що:

- судді Россолов В.В. та Слободін М.М. вже брали участь у розгляді апеляційних скарг у цій самій справі та ухвалили постанову від 10.11.2022, якою було відмовлено у задоволенні апеляцій Фонду гарантування вкладів і ПАТ «УКРІНБАНК». Заявник посилається на ч.2 ст. 36 ГПК України, суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі, не може брати участь у подальшому розгляді цієї справи по суті або у перегляді вже прийнятих у ній рішень. Вважає, що повторна участь зазначених суддів є прямим порушенням процесуального закону, що є самостійною та безумовною підставою для їх відводу;

- у постанові від 10.11.2022, ухваленій за участі цих самих суддів, вже надано правову оцінку обставинам, які становлять предмет нової апеляційної скарги Нацбанку, при цьому висновки суду суперечать позиції НБУ щодо правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія» як банку. Посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості чи об'єктивності. Вважає, що оскільки судді вже формували свою позицію у попередньому рішенні, існує сумнів у тому, що вони зможуть бути неупередженими при новому розгляді;

- у складі суду відбулося заміщення судді Шутенко І.А. на суддю Хачатрян В.С. без належного пояснення. Посилається на Положення про автоматизовану систему документообігу суду (п. 2.3.39), повторна передача справи раніше визначеному складу суду допускається лише у визначених випадках, яких у цьому разі немає. Вважає, що така заміна створює ризик маніпулювання складом суду, що додатково підтверджує обґрунтованість сумніву в об'єктивності процесу.

Розглянувши вказану заяву Національного банку України про відвід судді Россолова В.В. та судді Слободіна М.М. від розгляду справи №913/266/20, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст.ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.

За приписами ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не доведено протилежне. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява №33949/02).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність" в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому особиста безсторонність суду як суб'єктивний критерій презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Особа, яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Відвід має бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 38 ГПК України, твердження про упередженість та/або небезсторонність судді має бути доведене за конкретною обставиною саме заявником, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи. Лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними і допустимими доказами (висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 09.10.2023 у справі № 905/993/21).

При цьому, оскільки ст. 35 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов'язкових підстав, визначених, зокрема, у ч.ч. 1 - 4 вказаної статті), лежить в межах повноважень суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).

Надаючи оцінку доводам заявника відводу - Національного банку України, апеляційний господарський суд зазначає, що вони не містять належних і допустимих посилань, у розумінні приписів ГПК України, з якими законодавець пов'язує можливість відводу судді (суддів) від розгляду справи, виходячи з такого.

У своїй заяві про відвід Національний банк України посилається на участь суддів Россолова В.В. та Слободіна М.М. у попередньому розгляді апеляційних скарг у межах цієї ж справи та на ухвалення ними постанови від 10.11.2022, якою залишено без задоволення апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «УКРІНБАНК». Заявник посилається на ч.2 ст. 36 ГПК України, суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі, не може брати участь у подальшому розгляді цієї справи по суті або у перегляді вже прийнятих у ній рішень. Вважає, що повторна участь зазначених суддів є прямим порушенням процесуального закону, що є самостійною та безумовною підставою для їх відводу.

Водночас колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви про відвід, оскільки викладені заявником доводи не узгоджуються з правовою природою та змістом ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане положення встановлює процесуальну заборону для судді брати участь у подальшому розгляді справи по суті або у перегляді судових рішень, якщо він раніше здійснював процедуру врегулювання спору відповідно до передбаченого законом порядку.

Однак у даному випадку відсутні обставини, що свідчили б про участь суддів колегії у примирчих процедурах у межах цієї справи. З матеріалів справи не вбачається, що судді Россолов В.В. та Слободін М.М. здійснювали врегулювання спору за участю сторін у передбаченому законом порядку, адже їхня попередня процесуальна діяльність полягала виключно у здійсненні апеляційного розгляду справи в межах повноважень, передбачених ГПК України.

Таким чином, участь суддів у попередньому апеляційному розгляді не може бути ототожнена із врегулюванням спору у значенні, закладеному в нормі ч.2 ст. 36 ГПК України. Відтак, наведені заявником доводи не можуть розцінюватися як належна правова підстава для відводу, оскільки не свідчать про порушення принципу неупередженості або існування обставин, що викликають сумнів у об'єктивності складу суду.

Також заявник вказує, що у постанові від 10.11.2022, ухваленій за участі судді Россолова В.В. та судді Слободіна М.М., вже надано правову оцінку обставинам, які становлять предмет нової апеляційної скарги Нацбанку, при цьому висновки суду суперечать позиції НБУ щодо правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія» як банку. Посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості чи об'єктивності. Вважає, що оскільки судді вже формували свою позицію у попередньому рішенні, існує сумнів у тому, що вони зможуть бути неупередженими при новому розгляді.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно позиція судді щодо того чи іншого юридичного питання не є підставою для відводу.

Таким чином, факт попередньої участі суддів у розгляді апеляційних скарг у межах цієї справи та ухвалення ними процесуальних рішень, з якими заявник не погоджується, сам по собі не свідчить про упередженість чи наявність обставин, які б об'єктивно ставили під сумнів їх неупередженість у даному складі суду.

Тобто, суддя, який вже здійснив оцінку правових обставин, не вважається упередженим лише на підставі того, що його правова позиція не збігається з позицією сторони.

Разом з тим, постанова від 10.11.2022 була ухвалена за результатами розгляду інших апеляційних скарг - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «УКРІНБАНК», а не скарги Національного банку України. Відтак, правові оцінки, викладені в ній, не можуть розглядатися як попереднє вирішення апеляційних доводів саме НБУ, а отже - не свідчать про формування упередженості щодо цієї сторони.

Юридична оцінка обставин у межах судового рішення сама по собі не свідчить про наявність упередженості судді. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, для встановлення об'єктивної упередженості необхідні конкретні обставини, які б створювали обґрунтовану підозру в неспроможності суду здійснювати розгляд справи без упередження (рішення у справі "Фей проти Австрії", §30).

Таким чином, у даному випадку жодних нових фактичних даних, які б викликали об'єктивний сумнів у неупередженості суддів, заявником не наведено. Натомість Нацбанк лише виражає незгоду з попередньою правовою позицією суду, що не є допустимою підставою для відводу відповідно до прямої вказівки закону.

Посилання заявника на порушення порядку формування складу суду у зв'язку з заміщенням судді Шутенко І.А. на суддю Хачатрян В.С. у справі №913/266/20 є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам і вимогам чинного нормативного регулювання.

Формування нового складу суду було здійснено відповідно до Розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 року у справі №913/266/20, яким на підставі доповідної записки головуючого судді Россолова В.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., яка на той момент входила до складу колегії.

Такі дії суду прямо передбачені пунктом 2.3.22 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до якого "у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів- членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.21 пункту 2.3 цього Положення."

Відтак, наявне офіційне розпорядження суду, винесене з дотриманням усіх процесуальних вимог, свідчить про правомірність дій суду та виключає можливість довільного або штучного втручання у формування складу суду.

Також слід зауважити, що відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України, формування колегії суду відбувається шляхом автоматизованого розподілу, що гарантує випадковість і неупередженість визначення суддів для розгляду конкретної справи.

Отже, зміна судді у складі колегії зумовлена об'єктивними причинами, оформлена належним процесуальним документом, здійснена з дотриманням положень АСДС, і, як наслідок, не може свідчити про порушення прав сторони у справі.

Таким чином, висновок заявника про "ризик маніпулювання складом суду" є суто припущенням і не базується на фактичному чи нормативному підтвердженні. Заміна судді Шутенко І.А. на суддю Хачатрян В.С. була здійснена з дотриманням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду (п. 2.3.22), тому доводи заявника про можливе маніпулювання складом суду є необґрунтованими та не підтверджуються жодними належними доказами.

З огляду на викладене, заявником не доведено наявності обставин, з якими Закон, зокрема, ст. 35, 36 ГПК України, пов'язує наявність підстав для відводу судді.

За таких обставин, розглянувши заяву Національного банку України про відвід судді Россолова В.В. та судді Слободіна М.М. від розгляду справи №913/266/20, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки твердження про упередженість та необ'єктивність колегії суддів, наведені в її обґрунтування, не мають жодного підтвердження, а отже, не можуть бути підставою для відводу вказаної колегії суддів від розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 8, 11 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Частиною 3 ст. 39 ГПК України визначено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заявлений відвід визнано необґрунтованим, а тому, з огляду на ч. 3 ст. 39 ГПК України, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, справа підлягає передачі для здійснення визначення складу суду автоматизованою системою відповідно до положень ст.32 ГПК України та розгляду заяви про відвід.

Керуючись ст. ст. 32, 35, 39, 234 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву Національного банку України про відвід судді Россолова В.В. та судді Слободіна М.М. від розгляду справи №913/266/20.

2. Передати справу №913/266/20 для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32, ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян