про залишення апеляційної скарги без руху
21 квітня 2025 року м. Харків Справа №922/350/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Гетьман Р.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Штефан Олени Михайлівни (вх.№861Х від 14.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2025 (м. Харків, суддя Чистякова І.О., повне рішення складено 26.03.2025) у справі №922/350/25,
за заявою Приватного підприємства Фірма «Антей», м. Харків,
до Фізичної особи-підприємця Штефан Олени Михайлівни, м. Харків,
про стягнення коштів, -
Приватне підприємство Фірма «Антей» (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Штефан Олени Михайлівни (відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати компенсації експлуатаційних витрат в грошовому еквіваленті долару США у розмірі 4736,00 доларів США, що за курсом долару США станом на 01.02.2025 складає 199859,20 грн. Позивач також просив стягнути судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Протоколом №1 від 01.06.2021 співвласники нежитлової будівлі літ. А-3 (А- 4) по вул. Пушкінській (Г. Сковороди) 79/1 у м. Харкові погодили та надали позивачу повноваження з виконання власними силами та за власний рахунок робіт з забезпечення експлуатації, утримання, збереження і охорони всієї нежитлової будівлі, прилеглої території та інженерних мереж, а також погодили величину і порядок компенсації витрат ППФ «Антей». Однак відповідач відмовилась підписати вказаний Протокол №1 від 01.06.2021 та не виконала свої зобов'язання зі сплати компенсації витрат, понесених ППФ «Антей» за період 01.06.2021-01.02.2025, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати компенсації експлуатаційних витрат в грошовому еквіваленті долару США у розмірі 4736,00 доларів США, що за курсом долару США станом на 01.02.2025 становить 199859,20 грн.
Фізична особа-підприємець Штефан Олена Михайлівна з рішенням суду не погодилася та звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить позов задовольнити повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефан Олени Михайлівни на користь Приватного підприємства Фірма «Антей» заборгованість зі сплати компенсації експлуатаційних витрат в грошовому еквіваленті долару США у розмірі 4736,00 доларів США, що за курсом долару США станом на 01.02.2025 складає 199859,20 грн, а також судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Також скаржником подано клопотання про звільнення відповідача від сплати судового збору (вх.№4682 від 14.04.2025).
Від Приватного підприємства Фірма «Антей» надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору (вх.№4735 від 15.04.2025).
Через систему «Електронний Суд» від Приватного підприємства Фірма «Антей» надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору (вх.№4739 від 15.04.2025; вх.№4751 від 15.04.2025).
Від Приватного підприємства Фірма «Антей» надійшло клопотання (вх.№4777 від 16.04.2025), в якому останнє просить при здійсненні розгляду Клопотання відповідача від 11.04.2025 та Заперечень позивача від 15.04.2025 враховувати «Заперечення щодо клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору», поданого Позивачем через канцелярію суду. Заперечення подані 15.04.2025, через сервіс ЄСІТС - «Електронний суд», окрім додатків, залишити без розгляду, як такі, що подані під час помилки сервісу ЄСІТС - «Електронний суд». Окремо, повідомляє про описку в паперових Запереченнях позивача (№84 від 15.04.2025) та просить суд читати абз.4, стор.8 Заперечень від 15.04.2025 в наступній редакції: «Відповідач, Штефан О. М. не є особою, матеріальне становище якої, є незадовільним. Враховуючи величину реального доходу від здійснення підприємницької діяльності та інших грошових надходжень, отриманих відповідачем у 2024р. в України та в Польщі, відсутні правові підстави, визначені п.1 ч.1 ст.1; ст.2 Закону України «Про судовий збір», для звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.».
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.
У даному випадку за подання до апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення суду апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 4542,00 грн ((199859,20 грн*1,5%, але не менше 3028,00 грн)*150%).
Натомість, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке мотивоване скрутним матеріальним станом. Апелянт вказує, що за минулий 2024-й рік сукупний дохід склав 41500,00 грн, з яких 4000,00 грн це соціальна допомога, 37500,00 грн дохід від підприємницької діяльності, відповідно 5% річного доходу становить 2075,00 грн, що є нижчим від розміру судового збору за подання даної апеляційної скарги. Також відповідач вказує, що на даний час підприємницьку діяльність фактично не здійснює, доходу не отримує. На підтвердження вказаних обставин скаржником надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024-й рік станом на 09.04.2025, довідками Пенсійного фонду України Форма ОК-5 та Форма ОК-7 від 04.04.2025.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Положення ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов'язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява №71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява №73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.
Так, скаржником на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору до свого клопотання додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024-й рік станом на 09.04.2025, довідки Пенсійного фонду України Форма ОК-5 та Форма ОК-7 від 04.04.2025.
Суд вважає, що надані апелянтом відомості в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, не можуть в повній мірі свідчити про те, що апелянт не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб. Зокрема, окрім наданих документів, скаржник не довів відсутність у нього вкладів, грошової допомоги та компенсацій, нерухомого та рухомого майна, цінних паперів тощо. Водночас, діючи добросовісно, апелянт не був позбавлений можливості надати інформацію щодо наявності/відсутності коштів на рахунках в тих банківських установах, які обслуговують відповідача, наявності/відсутності рухомого та нерухомого майна та неможливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Таким чином, апелянтом не додано в повному обсязі документів на підтвердження скрутного майнового стану та не зазначено обставин, які б перешкоджали їй сплатити мінімальний розмір судового збору при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою.
Отже, оцінивши доводи Фізичної особи-підприємця Штефан Олени Михайлівни, наведені в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору та докази додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки скаржником не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності реального доходу.
Стосовно поданих позивачем заперечень щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд вказує наступне. Позивач стверджує, що відповідачем отримано доходи, зокрема, від оренди нерухомого майна, перебування у власності відповідача рухомого та нерухомого майна. Разом з цим, суд вказує що надані на підтвердження вказаних доводів докази (скрішоти із месенджера Вайбер, додані платіжні документи, скріншоти із мережі Інтернет щодо транспортного засобу та нерухомого майна) не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України та не дозволяють встановити обставини дійсного майнового стану скаржника.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.
Оскільки до поданого клопотання заявником не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для її звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», тому суд не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання про звільнення апелянта від сплати судового збору, що, як наслідок, є недоліком апеляційної скарги та потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі - 4542,00 грн.
Ураховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1.Відмовити Фізичній особі-підприємцю Штефан Олені Михайлівні в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх.№4682 від 14.04.2025).
2.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефан Олени Михайлівни (вх.№861Х від 14.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2025 залишити без руху.
3.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
4.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд». Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
5.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
6.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Р.А. Гетьман