21 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/1933/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бикова В'ячеслава Григоровича, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2025 у справі №917/1933/24
за позовом Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м.Горішні Плавні", Кременчуцький район, Полтавська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бикова В'ячеслава Григоровича, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область
про стягнення 190 145,76 грн.
У листопаді 2024р. Комунальне виробниче підприємство «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» (далі- Позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бикова В'ячеслава Григоровича (далі - Відповідач) 190 145,76 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених 01.11.2021 року між сторонами індивідуальних Договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, з яких : 185 459,79 грн основний борг за період з серпня 2022 по вересень 2024 включно, 991,79 грн пеня, 917,43 грн три проценти річних та 2 776,75 грн інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.01.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 185 459,79 грн основного боргу, 991,79 грн пені, 917,43 грн 3% річних та 2 776,75 грн інфляційних втрат, відшкодовано 3 028,00 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, рішення ухвалено внаслідок неповного, неправильного дослідження та оцінки доказів, що мають значення для справи, а також з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а саме:
-Позивачем не доведено фактичного ведення Відповідачем господарської діяльності, саме як ФОП у належному йому нежитловому приміщенні загальною площею 518,80 м.кв., що знаходиться в багатоквартирному будинку №2 по просп. Героїв Дніпра, 2 у м. Горішні Плавні, та споживання теплової енергії у спірний період саме в господарських цілях, а тому віднесення даної справи до спорів господарської юрисдикції - є передчасним і провадження повинно бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України;
-Позивач до своїх розрахунків не надав жодного документу, який би підтвердив вихідні дані, зазначені у таблицях (а саме - загальна площа), при цьому, на думку Відповідача, це є важливою величиною у розрахунку наданих послуг, оскільки саме на цю кількість квадратних метрів Позивач розподіляє обсяг тепла, наданого до будинку;
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, однак індивідуальний Договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води №б/н від 01.11.2021 між сторонами не укладався.
Також просив стягнути з Відповідача на його користь судові витрати, що понесені ним в суді апеляційної інстанції, у розмірі 15000 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/1933/24 від 19.02.2025р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи у строк до 03.03.2025.
Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначив, що нежитлове приміщення за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, пр. Героїв Дніпра, 2 повинно брати участь у розподілі вищевказаних послуг між споживачами згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019р. № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та р. V «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Мінрегіон від 22 листопада 2018 р. № 315 (із змінами, внесеними згідно з Наказам Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021).
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії судді Істоміної О.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.04.2024 визначено новий склад судової колегії: головуючий суддя Стойка О.В., судді Попков Д.О., Шутенко І.А.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:
- визначення Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» (Позивача), як виконавця комунальної послуги з забезпечення тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення міста Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області у відповідності до положень Закону України «Про житлово- комунальні послуги», а також Правил надання послуг з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», у тому числі і багатоквартирного будинку № 2 по пр. Героїв Дніпра в м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл.;
-визначення Відповідача власником приміщення площею 522,3 кв.м., яке є вбудованим приміщенням магазину та кафетерію до будинку 2, по просп. Героїв Дніпра м. Горішні Плавні Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта;
- надання послуги Позивачем за адресою будинку Відповідача в період з серпня 2022 по вересень 2024, що підтверджується копіями актів готовності будинку до опалювального періоду, розпорядження міського голови Горішньоплавнівської міської Полтавської області про початок опалювального сезону/про відключення опалення, розрахунків заборгованості за надані послуги, розрахунки споживання тепла за показниками лічильника, розрахунки споживання теплової енергії на опалення, актами приймання вузла обліку теплової енергії, акти зняття показників вузла комерційного обліку;
-виставлення Позивачем рахунків на оплату заборгованості та їх надсилання Відповідачу (а.с.68-98).
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Відсутність оплати за надані Відповідачу послуги з теплопостачання стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом про стягнення з Відповідача 190 145,76 грн заборгованості через неналежне виконання останнім умов укладених 01.11.2021 року між сторонами індивідуальних Договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, з яких : 185 459,79 грн основний борг за період з серпня 2022 по вересень 2024 включно, 991,79 грн пеня, 917,43 грн три проценти річних та 2 776,75 грн інфляційні втрати.
Відповідач в суді першої інстанції надав відзив на позов, в якому зазначив, що Позивачем не доведено фактичного ведення Відповідачем господарської діяльності у належному йому нежитловому приміщенні та споживання теплової енергії у спірний період саме в господарських цілях;
- протягом періоду з 01.05.2019 і до переходу на нові договірні відносини залишаються чинними та продовжують діяти договори про комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону №2189-VIII, спірним у даній справі залишається питання щодо визначення договору з теплопостачання між сторонами;
- належне Відповідачу приміщення в установленому законодавством порядку було відокремлено (відключено) від системи централізованого теплопостачання будинку з влаштуванням системи індивідуального опалення, отже щонайменше протягом періоду з 01.11.2021 по теперішній час Відповідач не користується послугами з централізованого опалення цього приміщення, що також враховується під час розподілу між співвласниками вказаного будинку обсягів теплової енергії;
- наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вказані публічні індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води не були укладені між сторонами, а тому посилання Позивача на умови вказаних договорів є безпідставними;
- враховуючи характер спірних правовідносин, предметом доказування у даній справі є, зокрема, наявність у Позивача ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії; його права надавати послуги з постачання теплової енергії, до вказаного багатоквартирного будинку- що не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами;
- упродовж періоду з 01.05.2019 (дати набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII) до переходу на нові договірні відносини продовжували зберігати чинність старі договори про надання комунальних з централізованого опалення та постачання гарячого водопостачання, укладені між сторонами до 01.05.2019, типові умови яких не передбачали можливості застосування до таких договірних відносин Методики №315;
- послуги з централізованого опалення та ГВП, що передбачались Законом №1875- IV, є відмінними від послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що передбачені Законом №2189-VIII;
- Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та ГРП, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, не містить застережень щодо можливості застосування до врегульованих ним відносин Методики №315 та не передбачає обов'язку споживачів відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування ВБС ГВП та на загальнобудинкові потреби опалення;
- положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV взагалі не встановлювали плату за надання виконавцем такої окремої послуги як послуга з постачання теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентського обслуговування за надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки така плата була встановлена лише Законом №2189-VIII та підлягала нарахуванню за новими договорами;
- без укладання між сторонами індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, спірні нарахування є протиправними та суперечать вимогам законодавства, зокрема, умовам чинних між сторонами договірних відносин, які виникли до 01.05.2019 р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що Відповідачем не надано доказів прийняття ним у вказаний строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідних договорів з виконавцем комунальних послуг, отже індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та надання послуги з постачання гарячої води між Позивачем та Відповідачем вважається укладеним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Щодо доводів апеляційної скарги про непідсудність даного спору господарським судам.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.
У Законі України «Про теплопостачання» та у вказаних Правилах надано визначення поняттю «споживач», а саме:
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон);
- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил);
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
У розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна заборгованість виникла внаслідок споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 522,3 кв.м., розташованому в житловому будинку №2 по просп. Героїв Дніпра у м.Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, яке належить на праві власності Відповідачу, який з 25.03.2008 зареєстрований, як фізична особа - підприємець.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що зазначене приміщення за своїм функціональним призначенням є вбудованим приміщенням магазину та кафетерію та використовується Відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.
Доказів, які б підтверджували той факт, що спірне приміщення використовувалося ним для особистих потреб як житлове приміщення або з іншою метою (не комерційною), а не для здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою - підприємцем,
Відповідачем не надано, як і не надано будь-яких доказів використання спірного нерухомого майна у спірному періоді саме для особистих (побутових) потреб.
Зважаючи на відсутність у справі будь-яких доказів використання придатного для ведення підприємницької діяльності нежитлового приміщення (магазину з кафетерієм) саме у побутових цілях фізичної особи, за умови наявності у Відповідача статусу підприємця та видів діяльності (здача в оренду нерухомого майна та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах); наявність самих лише тверджень Відповідача щодо невикористання спірного нежитлового приміщення у підприємницькій діяльності, а також встановлені судом наведені вище обставини, судова колегія вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними.
Щодо суті спору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Предметом спору у цій справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Типовими індивідуальними договорами від 01.11.2021.
Спірні правовідносини за період з серпня 2022 року по вересень 2024, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019.
За наведеним у п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово- комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно- правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії» (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги;
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.
Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).
На офіційному сайті КВП «Теплоенерго» https://teplo-hp.in.ua 01.10.2021 була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з позивачем як виконавцем комунальної послуги.
Судова колегія зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому не підписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не узалежнює його укладеності від обов'язковості підписання заяви-приєднання.
Отже, Відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту Позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що апелянтом не спростовано.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеними між сторонами індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2021, за період з серпня 2022 року по вересень 2024 року надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, в яких зазначено, що вони одночасно є актами приймання-передачі за відсутності письмового заперечення споживача (копії наявні у матеріалах справи (а.с. 68-98 т. 1).
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ВСО) та послуги з постачання гарячої води, а також нарахування абонентської плати за опалювальний період з серпня 2022 року по вересень 2024 року.
Матеріали справи також містять докази надсилання Позивачем Відповідачу рахунків (актів приймання-передачі теплової енергії) за серпень 2022 року - вересень 2024 року, що підтверджується реєстрами згрупованих поштових відправлень (копії наявні у матеріалах справи).
Позивачем на підтвердження надання Відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеними між сторонами індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2021, за період серпень 2022 року - вересень 2024 року надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, в яких зазначено, що вони одночасно є актами приймання-передачі за відсутності письмового заперечення споживача.
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ВСО) та послуги з постачання гарячої води, а також нарахування абонентської плати за опалювальний період серпень 2022 року -вересень 2024 року.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо укладання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 між Позивачем (як теплопостачальною організацією) та Відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону та набрання чинності з 01.11.2021 (через факт споживання тепла), у зв'язку з чим, такі договори є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати Відповідачем наданих позивачем послуг.
Відносно аргументів Відповідача про недоведеність Позивачем обсягів наданих послуг, судова колегія зазначає наступне.
Як вже вказувалося, в силу вимог ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» саме на споживачів покладено обов'язок по укладенню договорів з надання послуги теплопостачання (у даному випадку відповідача).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до положень п. 5 договору, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов'язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
У пункті 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Крім того, відповідно до п. 41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Такі ж умови мітяться у п. 41 Типового індивідуального договору постачання теплової енергії, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Отже, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (такий правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18).
Відтак, з 01.11.2021 розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень проводиться відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України 22.11.2018 №315 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 1502/32954).
Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт, оскаржуючи рішення місцевого суду, фактично повторює зміст свого відзиву на позов, аргументам якого суд надав правову оцінку, але заявник не вказує аргументів щодо неспроможності цієї правової оцінки.
Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи Відповідача щодо некоректності розрахунку Позивача через неправильне визначення опалювальної площі будинку, оскільки вказуючи на наявні у Відповідача дані про загальну площу нежитлових приміщень будинку, що перебувають у власності/користуванні інших осіб, він не обґрунтовує неспроможності використання Позивачем з метою розрахунку стягуваної заборгованості відомостей про опалювану площу приміщень у будинку.
Водночас, за текстом відзиву Відповідач не заперечує та не спростовує факт споживання послуг, надання яких підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, Актом приймання вузла обліку теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання, Актами зняття показань лічильника, підписаним у тому числі зі сторони представника споживача (представником будинку №2), правильність яких не було спростовано Відповідачем.
Перевіривши здійснені Позивачем нарахування 3% річних 917,43 грн та 2 776,75 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2024 по 29.10.2024, в силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України та 991,79 грн пені за період з 01.03.2024 по 29.10.2024, яка передбачена п.45 індивідуальних договорів від 01.11.2021, які не був спростовані апелянтом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність здійснення Позивачем розрахунку наведених складових та обґрунтованість їх стягнення.
Таким чином висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції, відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.
За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 29.01.2025року у справі №917/1933/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи відсутність підстав до скасування рішення суду, судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, у тому числі і заявлені ним судові витрати на правову допомогу, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бикова В'ячеслава Григоровича, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2025 у справі №917/1933/24 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 29.01.2025 року у справі №917/1933/24 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу-підприємця Бикова В'ячеслава Григоровича, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя І.А. Шутенко