ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2025 року Справа № 903/869/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025, ухвалених суддею Шумом М.С. у справі № 903/869/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Пащенко Володимира Митрофановича
про стягнення 50 487,99 грн. збитків
1. Процесуальні рішення, які оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24.
1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №903/869/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" до Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича про стягнення 50 487,99 грн. збитків.
1.3. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича про ухвалення додаткового рішення у справі №903/869/24 задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції.
2.1. 07.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Пащенком Володимиром Митрофановичем (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні №07-032024. Пунктом 6.6 Договору сторони узгодили, що у випадку якщо під час приймання вантажу та його перевірці вантажоодержувачем буде виявлено невідповідність товарно-супровідним документам, втрату чи пошкодження вантажу, уповноважена особа вантажоодержувача складає відповідний Акт про невідповідність вантажу у трьох примірниках, один з яких у вантажоодержувача, другий надається перевізнику, а третій надсилається замовнику. У разі відмови перевізника (водія) від підписання Акту невідповідності вантажу, здійснюється фото- та/або відеофіксація вантажу. Акт, підписаний вантажоодержувачем, а також фото- та/або відеоматеріали, є достатньою підставою підтвердження викладених у такому Акті даних (п. 6.8. Договору). Сторони погодили, що Акт про невідповідність вантажу є заявою замовника про невідповідність фактичного стану вантажу його опису, зазначеному в товарно-супровідних документах, що підтверджує неналежне виконання перевізником взятих на себе зобов'язань та є обґрунтованою та достатньою підставою для виставлення претензії - вимоги замовником до перевізника про отримання компенсації шкоди та/або застосування узгоджених сторонами у цьому Договорі санкцій (п. 6.10).
2.1.2. Замовник у позові посилається на порушення Перевізником зобов'язання згідно договору від 07.03.2024, оскільки під час розвантаження вантажу було виявлено його недостачу, відповідно Замовник має право на компенсацію завданої шкоди або відшкодування збитків.
2.1.3. З Акту здачі - приймання нафтопродуктів за кількістю від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 вбачається аналогічне маркування пломб та міститься застереження про забезпечення перевізником цілісності пломб з моменту завантаження до моменту здачі - приймання. Крім того, у заявці № 182 від 31.07.2024 не узгоджено між сторонами ваги вантажу в кілограмах.
2.1.4. Згідно наявного в матеріалах справи копії Акту здачі - приймання нафтопродуктів від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 відсутні зафіксовані об'єми паливовоза в літрах, оскільки доказів щодо зважування вантажу не було проведено, що не дало змогу представнику перевізника під час приймання вантажу перевірити його вагу.
2.1.5. Судом першої інстанції зауважено, що в матеріалах справи відсутня Товаро- транспортна накладна №000019004 від 31.07.2024 про прийом товару вантажовідправником та передачі його перевізнику. Суд дійшов висновку, що перевізником виконані умови п.п. 3.1.6. та п.3.1 Договору щодо забезпечення збереженості вантажу.
2.1.6. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
2.1.7. Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. У матеріалах справи відсутні докази, заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків відповідачем позивачу на момент винесення рішення. На підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 50 487,99 грн.
2.2. Щодо ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції зазначено наступне.
2.2.1. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
2.2.2. У відзиві на позовну заяву від 30.10.2024 представник відповідача заявив, про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
2.2.3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 50 487,99 грн. збитків - відмовлено. 10.01.2025 останнім подано до суду заяву про винесення додаткового рішення та стягнення з позивача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
2.2.3.1. 27.01.2025 позивачем подано до суду заперечення на вказану заяву відповідача.
2.2.4. Матеріалами справи підтверджується, що 28.10.2024 між ФОП Пащенком В.М. та Адвокатом Полетилом П.С. укладено договір №1/28-10/2024 про надання правничої (правової) допомоги. У п. п. 7.1 Договору сторони узгодили, що за надану Адвокатом правничу допомогу по справі, Клієнт сплачує гонорар у розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування на особистий рахунок Адвоката. На виконання умов даного договору, відповідач сплатив Адвокату кошти у сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.11.2024 №232 Факт надання послуг з надання правової допомоги щодо супроводу спору в суді першої інстанції на суму 5000,00 грн підтверджується актом приймання - передачі послуг за договором про надання правничої допомоги №1/28-10/2024 від 28.10.2024, та Детальним описом робіт.
2.2.5. На переконання суду вказані в Акті послуги про підготовку відзиву на позовну заяву та формування правової позиції, які зазначені адвокатом окремо є одним і тим же видом послуг та проводились адвокатом у зв'язку із необхідністю надати відзив на позовну заяву по справі Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення різних видів робіт, які поглинають або виключають чи дублюють одну і ту саму роботу і мають як наслідок аналогічні результати і при цьому має місце зазначення адвокатом надміру затраченого часу на такі роботи, суд вважає протиправними та вчиненими на шкоду іншій стороні.
2.2.6. Враховуючи заперечення позивача щодо заявленої до стягнення суми на правничу допомогу адвоката, оцінюючи витрати відповідача із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, а також те, що адвокат прийняв участь в трьох судових засіданнях в суді першої інстанції, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн за рахунок позивача. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Відповідно заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволено частково.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" , 07.02.2025 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх641/25 від 10.02.2025), в якій просить: рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, зокрема:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" 50 487,99 грн збитків; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору;
- стягнути Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на засвідчення справжності підписів свідків на заявах в розмірі 3 000,00 грн.
Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у даній справі просить скасувати. Стягнути Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що судові рішення є такими, що прийняті з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт не погоджується з висновками суду викладеними в оскаржуваних рішеннях.
3.3. Суд першої інстанції, на переконання скаржника, зробив помилковий та передчасний висновок про аналогічне маркування пломб та наявність застереження про забезпечення перевізником цілісності пломб з моменту завантаження до здачі приймання, оскільки: по-перше, в акті наявна інформація виключно щодо двох пломб (10674696 та 10674700), в акті відсутнє застереження щодо їх цілісності, зокрема не зроблено відмітки про їх цілісність, пошкодження або відсутність; по-друге, не зрозуміло відносно якого документу суд зробив висновок про аналогічність пломб, адже товарно-транспортна накладна, про яку вказував представник відповідача у відзиві, не була надана суду, тобто вказаний документ не був предметом судового дослідження та оцінки; по-третє, принагідно звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що відповідач хоча і вказував на товарно-транспортну накладу, однак не надав суду її копії, хоча саме у відповідача повинен зберігатись такий документ.
3.4. Щодо наявності товарно-транспортної накладної представник відповідача у засіданні 09.01.2025 повідомив, що вона в них відсутня. Відповідно, яким чином суд зробив висновок про аналогічність маркування пломб, при тому, що в подальшому вказує на відсутність товарно-транспортної накладної? Зауважує, що відповідачем не заперечується факту перевезення вантажу, що був обумовлений у заявці, а наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що на виконання умов договору перевезення відповідач прийняв узгоджений в заявці вантаж позивача до перевезення. Таким чином, безпідставними є висновки місцевого суду щодо цілісності пломб та належного виконання перевізником обов'язку перевезення вантажу. Вважає, що висновки суду зроблені виключно на аргументах та твердженнях сторони відповідача, наведених у відзиві. Жодних спростувань аргументам сторони позивача суд не наводить, суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам та не врахував їх під час ухвалення рішення, що призвело до ухвалення необґрунтованого, незаконного судового рішення.
3.5. Щодо посилання суду про неузгодженість ваги вантажу в кілограмах, апелянт серед іншого, зазначив Договір не визначає конкретного способу перевірки та вимірювання, тому зважування автоцистерни в даному випадку було єдиним швидким та ефективним способом перевірки фактичної наявності вантажу, що жодним чином не суперечить умовам Договору, а проведення такого вимірювання зумовлено виключно необхідністю пересвідчитись у відповідності фактичної кількості товару товаросупровідним документам. Пунктом 6.6. Договору встановлено, що у випадку якщо під час приймання вантажу та його перевірці вантажоодержувачем буде виявлено невідповідність товарносупровідним документам, втрату чи пошкодження вантажу уповноважена особа вантажоодержувача складає відповідний Акт про невідповідність вантажу у трьох примірниках, один з яких залишається у вантажоодержувача, другий надається перевізнику, а третій надсилається замовнику. Що і було зроблено 31.07.2024 а саме: - на виконання пункту 6.6. Договору 31.07.2024 представником ТОВ "ДП Груп Волинь" Кулівковським П.П., представником вантажоотримувача Кальковим В. О. та водієм перевізника ОСОБА_1 було складено Акт здачі-приймання нафтопродуктів за кількістю до товарно-транспортної накладної №000019004 від 31.07.2024, де відображені відомості щодо нестачі товару; - на виконання пункту 6.8. Договору через відмову водія від підписання вказаного Акту здійснено фотофіксацію факту виявлення невідповідності фактичної кількості товаросупровідним документам.
3.6. Апелянт вважає, що перевізник (водій) не забезпечив перевірки зі своєї сторони процесу завантаження вантажу, хоча таким правом був наділений у відповідності до положень договору, а при відсутності вимоги перевізника або його водія щодо додаткової перевірки вантажу презюмується, що ним гарантовано, що кількість товару відповідає інформації товаросупровідних документів
3.7. Також, висновок суду про те, що представник перевізника під час приймання вантажу не мав змоги перевірити його вагу в кілограмах вважаємо помилковим, адже згідно умов Договору водій мав право висловити вимогу щодо додаткової перевірки не тільки шляхом зважування, але й шляхом виміру в літрах, чого зроблено не було. На переконання скаржника, в даному випадку невідповідність фактичної кількості товару товаросупровідним документам спричинена саме з вини перевізника, адже останній шляхом незабезпечення належного технічного стану транспортного засобу, автоцистерни, в тому числі правильного відображення показників повірки автоцистерни міг запобігти таким випадкам. Тобто, відсутність частини товару безпосередньо пов'язана із невиконанням перевізником своїх зобов'язань за договором.
3.8. Відповідач на підставі належних та допустимих доказів не довів відсутності своєї вини та/або наявності підстав для звільнення його від відповідальності. Відмова у задоволенні позову судом здійснена без ґрунтовного дослідження обставин справи. Наведені судом висновки про обставини не кореспондують до обставин, які виключають відповідальність перевізника. Вина відповідача презюмується, і саме на нього покладено обов'язок доведення того факту, що нестача вантажу трапилася без його вини. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази, які б підтверджували відсутність його вини. У межах даної справи таких доказів надано не було. Ігнорування судом вказаних норм законодавства, призвело до винесення необґрунтованого рішення без врахування всіх поданих сторонами доказів, що є достатніми підставами для скасування оспорюваного судового рішення. Апелянт вважає, що суд відступив від стандартів доказування і не застосував під час винесення рішення у даній справі. Позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження вини відповідача у заподіянні збитків.
3.9. Щодо додаткового рішення від 28.01.2025 скаржник зазначив, що оскільки позовні вимоги, підлягають задоволенню, то покладення судом на позивача витрат на професійну правничу допомогу, що поніс відповідач, є безпідставним, у зв'язку з чим ці витрати покладаються на відповідача, а додаткове рішення підлягає скасуванню.
3.10. Також скаржник зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу становлять 20 000,00 грн. Документи, які підтверджують вказані витрати будуть надані у строк, передбачений ст. 129 ГПК.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24.
4.1.1. Роз'яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 09.01.2025 та на додаткове рішення від 28.01.2025 у справі №903/869/24, відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
4.2. Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу ТОВ "ДП Груп Волинь" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24 - без змін
4.3. Розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення від 28.01.2025 у справі №903/869/24 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України
4.4. Станом на 22.04.2025, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час їх розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність";
Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП ГРУП ВОЛИНЬ" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Пащенком Володимиром Митрофановичем (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні №07-032024, відповідно до пункту 1 якого Замовник Замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажним автомобільним транспортом у міжнародних і міжміських сполученнях на умовах і в строки обумовлені цим договором і заявкою на перевезення.
7.3. Згідно заявки № 182 від 31.07.2024 між сторонами Договору погоджені умови перевезення: дата завантаження 31.07.2024; адреса завантаження - Волинська область, Ковельський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 35; термін поставки - 31.07.2024; пункт розвантаження - с. Воютин, вул. Миру, СГПП ДРУЖБА; товарний опис вантажу - Дизельне паливо; загальна вага, лт - 29 000,00; номер вантажівки - НОМЕР_1 - AA4034XG: водій - ОСОБА_1 .
7.4. Відповідно до пункту 3.1.2. Договору перевізник зобов'язаний забезпечити надання транспортних засобів під завантаження в узгоджений в заявці термін та в стані, належному для перевезення узгодженого типу вантажу, з урахуванням характеру і особливостей такого вантажу та з дотриманням санітарних норм.
7.5. Згідно з пунктом 3.1.3, Договору перевізник зобов'язаний забезпечити контроль за процесом завантаження, розміщення та кріплення вантажу, з метою забезпечення його збереження.
7.6. Відповідно до пункту 3.1.4. Договору перевізник зобов'язаний перевірити зовнішній стан ватажу того упакування. У разі виявлення недоліків у зовнішньому вигляді, упаковці тощо, що загрожують збереженню такого вантажу, перевізник (водій) зобов'язаний негайно сповістити про це замовника.
7.7. За пунктом 3.1.6 Договору перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, його якісних показників, не допускати розміщення у транспортному засобі інших вантажів, крім вантажу замовника та не допускати інших порушень, що можуть спричинити псування вантажу замовника.
7.8. У пункті 6.5. Договору сторони визначили, що під час приймання ватажу вантажоодержувач зобов'язаний перевірити стан вантажу, його вагу та кількість на момент одержання. Доставлений вантаж вважається одержаним з моменту підписання товарно - транспортної накладної (CMR) уповноваженою особою вантажоодержувача.
7.9. Пунктом 6.6 Договору сторони узгодили, що у випадку якщо під час приймання вантажу та його перевірці вантажоодержувачем буде виявлено невідповідність товарно-супровідним документам, втрату чи пошкодження вантажу, уповноважена особа вантажоодержувача складає відповідний Акт про невідповідність вантажу у трьох примірниках, один з яких у вантажоодержувача, другий надається перевізнику, а третій надсилається замовнику.
7.10. У разі відмови перевізника (водія) від підписання Акту невідповідності вантажу, здійснюється фото- та/або відеофіксація вантажу. Акт, підписаний вантажоодержувачем, а також фото- та/або відеоматеріали, є достатньою підставою підтвердження викладених у такому Акті даних (пункт 6.8. Договору).
7.11. Згідно пункту 6.10 Договору Акт про невідповідність вантажу є заявою замовника про невідповідність фактичного стану вантажу його опису, зазначеному в товарно-супровідних документах, що підтверджує неналежне виконання перевізником взятих на себе зобов'язань та є обґрунтованою та достатньою підставою для виставлення претензії - вимоги замовником до перевізника про отримання компенсації шкоди та/або застосування узгоджених сторонами у цьому Договорі санкцій.
7.12. Згідно наявного в матеріалах справи копії Акту здачі - приймання нафтопродуктів від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 слідує, що сторонами не зафіксовані об'єми паливовоза в літрах, оскільки доказів щодо зважування вантажу не було проведено.
7.13. Також, із Акту вбачається аналогічне маркування пломб та міститься застереження про забезпечення перевізником цілісності пломб з моменту завантаження до моменту здачі - приймання (а.с.19).
7.14. Із заявки № 182 від 31.07.2024 слідує, що між сторонами не узгоджено ваги вантажу в кілограмах.
7.15. Товаро-транспортна накладна №000019004 від 31.07.2024 про прийом товару вантажовідправником та передачі його перевізнику в матеріалах справи відсутня.
7.16. З матеріалі справи слідує, що 31.07.2024 при розвантаженні транспортного засобу з д. н. з. НОМЕР_1 та напівпричепом (цистерною) з д. н. з. НОМЕР_2 в пункті розвантаження - за адресою: Волинська область с. Воютин, вул. Миру, СГПП “Дружба», ревізором ТОВ ДП "ГРУП ВОЛИНЬ" ОСОБА_2 (за твердженням Замовника) була виявлена недостача товару, а саме: встановлена невідповідність розміщення відміток в секціях цистерни до інформації свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/23205 від 07.11.2023. та, що встановлені всередині цистерни відмітки були значно опущені.
7.17. Також, 31.07.2024 на секції автоцистерни було встановлено пломби № 22169916 (4 секція цистерни), № 22169917 (3 секція цистерни), № 22169918 (2 секція цистерни), № 22169919 (1 секція цистерни).
7.18. Згідно Акту від 15 серпня 2024 року: після зняття пломби № 22169916 (4 секція цистерни т. з. з д. н. з. НОМЕР_2 ) та закачування 9800 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/23205 від 07.11.2023 року виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва 4 секція - 10 000 л (796мм), а фактично 4 секція - 9 800 л (796мм);
- після зняття пломби № 22169917 (3 секція цистерни т. з. з д. н. з. НОМЕР_2 ) та закачування 3870 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/23205 від 07.11.2023 року було виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва 3 секція - 4 000 л (1083мм), а фактично З секція - 3870 л (1083мм);
- після зняття пломби № 22169918 (2 секція цистерни т. з. з д п з. AA4034XG) та закачування 9 800 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А 23205 від 07.11.2023 виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва 2 секція - 10 000 л (681мм). а фактично 2 секція - 9 800 л (681 мм);
- після зняття пломби № 22169919 (І секція цистерни т. з. з д. н. з AA4034XG) та закачування 4 800 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А 23205 від 07 11.2023 року було виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва І секція - 5 000 л (786мм), а фактично 1 секція - 4 800 л (786мм).
7.19. Так, в подальшому Замовник 20.08.2024 звернувся до Перевізника із претензією щодо неналежного виконання умов Договору перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні № 07-03 2024 від 07.03.2024.
7.20. У відповідь Перевізник - ФОП Пащенко В. М. повідомив про безпідставність даної претензії.
7.21. Наведені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича 50 487,99 грн. збитків та судових витрат у справі.
7.21.1. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання згідно договору перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні №07-032024 від 07.03.2024 .
7.22. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
7.23. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
7.24. У заяві від 18.11.2024 (вх.01-75/7639/24) позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, що складаються з 30 000,00 грн., 10 000,00грн. гонорару успіху та 3 000,00 грн. витрат на засвідчення справжності підписів свідків .
7.24.1. Також, 19.11.2024 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме заяв свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
7.25. Згідно матеріалів справи, суд протокольною ухвалою від 19.11.2024 долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву, заяву позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу та клопотання позивача про долучення доказів (заяв свідків).
7.26. Згідно протокольної ухвали від 19.11.2024 господарським судом закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.
7.27. 05.12.2024 позивачем подано суду письмові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що відповідач у відзиві не довів відсутність своєї вини та наявність підстав для звільнення його від відповідальності.
7.28. 09.12.2024 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копію адвокатського запиту від 02.12.2024 за №02-12/01 та копію відповіді ТзОВ "М ОЙЛ ТРЕЙД".
7.29. Згідно протокольної ухвали від 10.12.2024 господарським судом оголошено перерву у судовому засіданні до 09.01.2025.
7.30. За результатами розгляду даного спору, 09.01.2025 Господарським судом Волинської області ухвалено оскаржуване рішення по суті (пункт 1.1.- 1.2 цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.1.7 даної постанови.
7.31. 10.01.2025 до господарського суду надійшла заява відповідача про винесення додаткового рішення про стягнення з позивача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
7.32. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.01.2025 вказану заяву відповідача прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 28.01.2025.
7.33. 27.01.2025 позивачем подано до суду заперечення на вказану заяву про ухвалення додаткового рішення. Просив відмовити у задоволенні вказаної заяви відповідача.
7.34. 28.01.2025 Господарським судом Волинської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №903/869/24 яким заяву відповідача задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу, з підстав, наведених у пунктах 2.2. - 2.2.6. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення від 09.01.2025 та додаткового рішення від 28.01.2025 суду першої інстанції у даній справі - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
8.6. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
8.7. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.8. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать
8.9. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.10. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.11. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
8.12. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України).
8.13. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з Договору перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні №07-032024 від 07.03.2024 та заявки до нього, відповідно виходячи із змісту зі яких, зокрема пункту 1 Договору вбачається, що такі правовідносини є змішаними, що за своєю правовою природою є як договором перевезення вантажу так і договором надання послуг транспортного експедирування, оскільки, як визначено сторонами Перевізник надає також послуги з організації, а не лише виконує перевезення вантажу на умовах і в строки обумовлені цим договором і заявкою на перевезення.
8.14. Згідно частин 1 - 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
8.15. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
8.16. Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.
8.17. Згідно частинами 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
8.18. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
8.19. Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.
8.20. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
8.21. Разом з тим, згідно частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
8.22. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
8.23. За змістом частини 1 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. У частині 4 даної статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
8.24. Так, статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
8.25. Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню перевезення вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
8.26. Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
8.27. Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
8.28. Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
8.29. Разом з тим, з аналізу частини 1 статті 929 ЦК України випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер. При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов'язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.
8.30. Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
8.31. Виходячи зі змісту спірних правовідносин, умов укладеного між сторонами Договору від 07.03.2024 та Заявки до нього перевізник (відповідач) організовував і виконував умови договору щодо перевезення вантажу - Дизельного палива
8.32. Згідно частини 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
8.33. За статтею 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
8.34. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 ЦК України)
8.35. Також, згідно статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
8.36. Предметом доказування в даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача (Перевізника) заявленої позивачем (Замовником) суми збитків; наявність в діях/бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення.
8.36.1. Господарськими судами встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи копії Акту здачі - приймання нафтопродуктів від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 слідує, що сторонами не зафіксовані об'єми паливовоза в літрах, оскільки доказів щодо зважування вантажу не було проведено, що в даному випадку не дало змогу представнику перевізника під час приймання вантажу перевірити його вагу.
8.36.2. Разом з тим, з заявки № 182 від 31.07.2024 до Договору від 07.03.2025 вбачається, що між сторонами також не було узгоджено ваги вантажу в кілограмах.
8.36.3. Акт здачі - приймання нафтопродуктів за кількістю від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 підтверджує аналогічне маркування пломб та міститься застереження про забезпечення перевізником цілісності пломб з моменту завантаження до моменту здачі - приймання (а.с.19).
8.36.4. При цьому, у матеріалах даної справи відсутня Товаро - транспортна накладна №000019004 від 31.07.2024 про прийом товару вантажовідправником та передачі його перевізнику.
8.37. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.38. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 статті 623 ЦК України).
8.39. Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
8.40. За статтею 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
8.41. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 218 ГК України).
8.42. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
8.43. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 ГК України).
8.44. Згідно частин 1-3 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
8.45. Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
8.46. Аналогічна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.
8.47. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
8.48. Істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом.
8.49 Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.
8.50. Верховний суд у постанові від 11.06.2019 по справі № 907/603/17 вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
8.51. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
8.52. Виходячи з вище наведеного, та спірних правовідносин, що склалися між сторонами даного спору, доказів наявних у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем (Перевізником) виконано умови п.п. 3.1.6. та п.3.1 Договору перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні №07-032024 від 07.03.2024 щодо забезпечення збереженості вантажу.
8.53. Під час розгляду даного спору позивачем не доведено у даному випадку наявності протиправної поведінки відповідача, обґрунтованості заявленої до стягнення як збитки суми та існування причинного зв'язку, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення збитків з відповідача-перевізника.
8.54. Господарськими судами не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.
8.55. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.56. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.57. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.58. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.59. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.60. Позивачем у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку не доведено, належним та допустимими доказами факту неналежного виконання зобов'язання відповідачем щодо збереження вантажу, доставлення товару у повній мірі - протиправної поведінки, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між збитками позивача та діями відповідача.
8.61. Заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними.
8.62. Скаржник (позивач) не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.63. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим та правомірним.
8.64. Доводи апеляційної скарги позивача в частині оскарження рішення суду від 09.01.2025 прийнятого за результатами розгляду даного спору по суті не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду в цій частині та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
8.64.1. Апеляційна скарга в цій частині до задоволення не підлягає.
8.65. Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24.
8.66. З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича 50 487,99 грн. збитків та судових витрат у справі.
8.67. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/869/24.
8.68. 09.01.2025 за результатами розгляду даного спору судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" до Фізичної особи-підприємця Пащенка Володимира Митрофановича про стягнення 50 487,99 грн. збитків.
8.69. 10.01.2025 відповідач подав до суду заяву про винесення додаткового рішення про стягнення з позивача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
8.69.1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.01.2025 вказану заяву відповідача прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 28.01.2025.
8.70. 27.01.2025 позивач подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких останній не погоджується із зазначеною сумою витрат на професійну правничу допомогу і вважає, що відповідна сума є завищеною та необґрунтованою. Просив відмовити у задоволенні вказаної заяви відповідача.
8.71. 28.01.2025 Господарським судом Волинської області в порядку статті 244 ГПК України ухвалено додаткове рішення у справі №903/869/24 яким заяву відповідача задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
8.72. Згідно частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
8.73. Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
8.74. Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
8.73. Згідно статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
8.73.1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
8.73.2. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
8.73.3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
8.73.4. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
8.73.5. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
8.74. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
8.75. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
8.76. Згідно статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
8.77. Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
8.78. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
8.79. Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
8.80. Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8.81. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
8.82. Так, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
8.83. Разом з тим, слід зазначити, згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
8.84. Відповідачем у справі на підтвердження факту надання адвокатом Полетилом Павлом Сергійовичем правової допомоги під час розгляду даного спору у справі №903/869/24 у суді першої інстанції надано: Договір №1/28-10/2024 про надання правничої (правової) допомоги; Акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 10.05.2025; Детальний опис робіт, виконаних адвокатом у даній справі згідно Договору від 28.20.2024.
8.85. Так, 28.10.2024 між Фізичною особою - підприємцем Пащенком Володимиром Митрофановичем (Клієнт) та Адвокатом Полетилом Павлом Сергійовичем укладено договір №1/28-10/2024 про надання правничої (правової) допомоги, згідно пункту 1.1. якого, Адвокат надає Клієнту правничу допомогу шляхом представлення та захисту інтересів Клієнта у Господарському суді Волинської області при розгляді справи №903/869/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП ГРУП ВОЛИНЬ» до Фізичної особи - підприємця Пащенка Володимира Митрофановича про стягнення 50487,99 грн збитків (а.с. 122-133).
8.85.1. У пункті 7.1 Договору сторони узгодили, що за надану Адвокатом правничу допомогу по справі, Клієнт сплачує гонорар у розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на особистий рахунок Адвоката.
8.86. На виконання умов Договору відповідач - Фізична особа - підприємець Пащенко Володимир Митрофанович сплатив Адвокату Полетилу Павлу Сергійовичу кошти у сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.11.2024 №232 (а.с. 136).
8.87. Факт надання послуг з надання правової допомоги щодо супроводу спору в суді першої інстанції на суму 5000,00 грн підтверджується актом приймання - передачі послуг за договором про надання правничої допомоги №1/28-10/2024 від 28.10.2024, та Детальним описом робіт, виконаних адвокатом Полетило П.С. (а.с. 134-135).
8.88. Згідно Акту приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 10.05.2025 адвокат Полетило П.С. надав, а ФОП Пащенко П.М. прийняв наступні юридичні послуги:
- з'ясування фактичних обставин справи з Клієнтом, формування правової позиції, укладення угоди (28.10.2024);
- ознайомлення з позовною заявою, підготовка відзиву на позовну заяву (29.10.2024 -30.10.2024);
- участь в підготовчому судовому засіданні (19.11.2024);
- участь у судових засіданнях по суті розгляду справи (10.12.2024, 09.01.2025);
- підготовка заяви про винесення додаткового рішення у справі (10.01.2025).
8.88.1. В Акті зазначено, що послуги Адвоката оплачені Клієнтом у сумі 5000,00 грн.
8.90. З наведеного слідує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
8.91. Велика Палата Верховного Суду зауважує, "що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
8.92. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
8.93. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
8.94. Так, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
8.95. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
8.96. Господарськими судами встановлено, що наведені в Акті від 10.05.2025 послуги про підготовку відзиву на позовну заяву та формування правової позиції, які зазначені адвокатом окремо є одним і тим же видом послуг, охоплюються послугою з підготовки адвокатом відзиву на позовну заяву по справі відповідно , такі послуги не можуть бути самостійними, понесені витрати за вказані послуги не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.
8.97. Як уже зазначалося, позивач 27.01.2025 подавав до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі. Просив відмовити у задоволенні вказаної заяви відповідача.
8.98. Так, частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
8.99. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
8.100. Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково". Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі №922/445/19.
8.101. З огляду на вказане, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
8.102. Таким чином, виходячи із правової природи правовідносин, що склалися між сторонами даного спору, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, не значного обсягу матеріалів та складності справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви відповідача - у повному обсязі та присудження йому, всіх його витрати на правову допомогу, що заявлені в ним до стягнення в суді першої інстанції.
8.103. Враховуючи наведені обставини щодо предмету спору, обсягу наданих послуг і виконаних робіт Адвокатом у справі №903/869/24 у суді першої інстанції, доводи та обґрунтування заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на послуги професійної правничої допомоги при розгляді даної справи у розмірі 5000,00 грн є завищеними, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 3000,00 грн.
8.103.1. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
8.103.2. В стягненні з позивача 2000,00 грн - витрат на правову допомогу при розгляді даної справи слід відмовити.
8.104. Господарським судом Волинської області правомірно ухвалено додаткове рішення у справі №903/869/24 про часткове задоволення заяви відповідача та стягнуто з позивача на користь відповідача 3000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
8.105. Доводи апеляційної скарги позивача щодо оскарження додаткового рішення від 28.01.2025 у даній справі також не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.
8.106. За наведених обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24 слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду у даній справі - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2025 у справі №903/869/24 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 4542,00 гривень, згідно платіжної інструкції №27 від 13.02.2025.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не сплачується. Відсутня у вказаному Законі і норма, яка визначає розмір ставки за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення.
10.4. Відповідно, за оскарження додаткового рішення суду від 28.01.2025 у справі №903/869/24 судовий збір не сплачувався.
10.5. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат
10.5.1. За приписами пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмову в позові - на позивача.
10.6. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
10.7. В апеляційній скарзі позивач також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
10.7.1. Станом на час розгляду апеляційної скарги по суті та ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі 22.04.2025 інших заяв, клопотань у даній справі від представника позивача в порядку частини 8 статті 129 ГПК України з відповідними доказами на понесення таких витрат, до апеляційного господарського суду не надходили
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп Волинь" від 07.02.25р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 09 січня 2025 року у справі №903/869/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №903/869/24 повернути Господарському суду Волинської області.
Повна постанова складена "22" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.