ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"22" квітня 2025 р. Справа № 918/29/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Павлюк І.Ю.
судді Коломис В.В.
за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Корсуна Андрія Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2025 (повний текст 05.03.2025) у справі №918/29/25 (суддя Пашкевич І.О.)
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м.Львів, вул.Коперника, 4; код ЄДРПОУ 20812013; ел.пошта lv@amcu.gov.ua)
до Фізичної особи - підприємця Корсуна Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1496000 грн 00 коп. неустойки
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.02.2025 у справі №918/29/25 задоволено позов Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача Фізичної особи - підприємця Корсуна Андрія Петровича про стягнення 1496000 грн 00 коп. неустойки.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Корсуна Андрія Петровича на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 1496000 грн 00 коп. неустойки та 17952 грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фізична особа-підприємець Корсун Андрій Петрович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Листом від 28.03.2025 матеріали справи №918/29/25 витребувано з Господарського суду Рівненської області.
04.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Корсуна Андрія Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2025 у справі №918/29/25 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику - усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 26928,00 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір" на рахунок Північно-західного апеляційного господарського суду.
17.04.2025 через систему "Електронний суд" Корсуном Андрієм Петровичем було подано заяву про звільнення відповідача Фізичну особу-підприємця Корсуна Андрія Петровича від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2025 у справі №918/29/25. У заяві зазначає, що сукупний дохід відповідача за 2024 рік становив 83057,56 гривень, що підтверджується податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2024 рік та квитанцією ГА ДПС у Рівненській області. Отже для сплати судового збору у встановленому розмірі відповідач, який має на утримані трьох неповнолітніх дітей, має сплатити майже третину доходу отриманого за попередній рік. Тобто майновий стан Позивача перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, №32).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див.рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02).
При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).
Законодавче закріплення судових витрат має на меті:
по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат);
по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", було зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії", рішення від 09.10.1979).
Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріпив норму відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
Разом з тим, наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, але скаржник не є позивачем у справі.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Оцінивши доводи, наведені відповідачем на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає у даному випадку наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору чи його зменшення.
Вказана правова позиція вже є сталою та неодноразово викладена Верховним Судом у постановах, зорема, від 30.09.2021 у справі №909/8/18, від 18.07.2022 у справі №161/18983/20, від 04.05.2022 у справі №947/30114/20, а також ухвалах, зокрема, від 09.10.2023 у cправі №910/10389/22, від 06.07.2023 у cправі №910/10049/21.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 174 ГПК, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ураховуючи те, що відповідачем не було усунуто недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, у спосіб, встановлений ГПК, колегія суддів застосовує до поданої апеляційної скарги наслідки у вигляді її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Корсуна Андрія Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2025 у справі №918/29/25 повернути заявнику разом з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Коломис В.В.