ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 квітня 2025 року Справа № 903/122/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 лютого 2025 року у справі №903/122/25 (суддя Шум М.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації"
до Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч"
про стягнення 140 250,00 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до частини 13 статті 8 та частини 2 статті 271 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25 лютого 2025 року у справі №903/122/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" та додані до неї документи повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, а справу направити до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм процесуального права.
Ухвалою Півнчного-західного апеляційного господарського суду від 19 березня 2025 року у справі №903/122/25 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 лютого 2025 року у справі №903/122/25. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 7 (семи) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
31.03.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Півнчного-західного апеляційного господарського суду від 02 квітня 2025 року у справі №903/122/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.
При цьому, суд зазначає, що ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що предметом оскарження є ухвала про повернення позовної заяви (п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України), колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 лютого 2025 року у справі №903/122/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося до суду з позовною заявою до Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч", в якій просить:
- визнати прострочення виконання зобов'язання відповідачем на суму 140 250.00 грн і, як наслідок, визнати виникнення збитків у позивача на суму 140 250,00 грн;
- визнати додатковий договір неукладеним та зобов'язати відповідача повернути позивачу сплачені кошти у сумі 140 250,00 грн;
- у разі визнання додаткового договору укладеним, визнати додатковий договір недійсним та зобовязати відповідача повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 140 250,00 грн;
- стягнути з відповідача в користь позивача борг у розмірі 140 250,00 грн;
- визнати наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07 лютого 2025 року у справі №903/122/25 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення такого недоліку:
- зазначити про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- повідомити щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- надати інформацію про (не) подання іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- уточнити свої позовні вимоги - конкретизувати прохальну частину із визначенням, який саме додатковий договір визнати не укладеним, а який додатковий договір визнати недійсним;
- надати суду обґрунтований розрахунок сум заявлених до стягнення.
16 лютого 2025 року ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося до суду першої інстанції з заявою про усунення недоліків.
Місцевий господарський суд, розглянувши матеріали позовної заяви ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" та заяву про усунення недоліків, дійшов висновку про її повернення на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 07.02.2025 в частині уточнення своїх позовних вимог - конкретизувати прохальну частину із визначенням, який саме додатковий договір визнати неукладеним, а який додатковий договір визнати недійсним, та надання суду обґрунтованого розрахунку сум заявлених до стягнення.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції).
ЄСПЛ, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").
Також в рішенні від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" ЄСПЛ зазначив, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" від 26 липня 2007 року).
За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Також, згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України вказано, що основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).
Звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу ІІІ ГПК України, що містить загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви (статті 162 - 164 ГПК України).
Зокрема, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 162 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. (ч.ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України).
Як вже зазначалося вище, ухвалою суду від 07.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення такого недоліку:
- зазначити про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- повідомити щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- надати інформацію про (не) подання іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- уточнити свої позовні вимоги - конкретизувати прохальну частину із визначенням, який саме додатковий договір визнати не укладеним, а який додатковий договір визнати недійсним;
- надати суду обґрунтований розрахунок сум заявлених до стягнення.
17.02.2025 ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" подано заяву про усунення недоліків відповідно до вимог ухвали суду від 07.02.2025.
Колегія суддів враховує, що згідно змісту статей 14, 162 ГПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин, тобто визначення предмета спору та способу судового захисту є правом позивача. Суд же зобов'язаний надати правову оцінку пред'явленим вимогам та встановити факт їх доведеності належними, достатніми і допустимими доказами.
Разом з тим, в порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим ст.ст. 162, 164 ГПК України. Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду позову (заяви) та відкриття провадження у справі є неприпустимим.
Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою, не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для залишення позову без задоволення по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Оскільки формулювання позовних вимог, обрання способу захисту порушеного права, позивач здійснює на власний розсуд, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позовна заява не відповідає вимогам та змісту, встановленим п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, і що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 07.02.2025 в частині уточнення своїх позовних вимог - конкретизувати прохальну частину із визначенням, який саме додатковий договір визнати не укладеним, а який додатковий договір визнати недійсним та надання суду обґрунтованого розрахунку сум заявлених до стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві та в заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що Додатковий договір №2 від 26.01.2022 має підстави для визнання його неукладеним, а також підстави для визнання такого договору недійсним.
Щодо вимоги про надання суду обґрунтованого розрахунку сум, заявлених до стягнення, то позивач зазначив в заяві про усунення недоліків, що розрахунок здійснювався відповідно до вартості послуг у 2021 році та ст.ст. 612, 623 ЦК України і ст.ст. 224, 225 ГК України. При цьому вказує, що в позовній заяві зазначено всі суми та підстави про виникнення збитків від невиконання своїх обов'язків відповідачем, надано копії платіжних доручень по зазначеним сумам та всі наявні копії документів по невиконаним зобов'язанням.
Зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що позивач визначився із способом судового захисту, навів обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, надав на їх підтвердження наявні в нього докази та зазначив у прохальній частині про те, яке саме судове рішення він просить прийняти суд першої інстанції за наслідками розгляду позову.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом позивач на власний розсуд виклав позовні вимоги до відповідача та послався на норми матеріального права, які вважав за потрібне застосувати при розгляді даного спору по суті.
Колегія суддів зазначає, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно пункту 1 частини 1 статті 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що позивач до завершення підготовчого судового засідання має право змінити, уточнити предмет спору, у тому числі і зміст позовних вимог.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та вирішує, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Тобто, питання оцінки обґрунтованості позову та застосування відповідних правових норм, вирішується судом на наступних етапах судового розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц викладено висновок, що встановлення обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як конституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Як наголосив Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (Белле проти Франції). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (Белле проти Франції, Нун'єш Діаш проти Португалії).
Отже, апеляційний господарський суд вважає, що повернення позовної заяви за таких обставин не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права заявника на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом частини 3 статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкриття провадження у справі така справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, з огляду на що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу №903/122/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 лютого 2025 року у справі №903/122/25 скасувати.
3. Справу №903/122/25 направити до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.