вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2025 р. Справа№ 910/10468/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Кропивної Л.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10468/24 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.) за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 21 633,13 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 21 633, 13 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10468/24 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 21 633 (двадцять одна тисяча шістсот тридцять три) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО".
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10468/24 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що сторони у справі є учасниками Положення про пряме врегулювання збитків, затвердженого протоколом Президії МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016, а відтак, відповідач в межах зазначеного положення відшкодував позивачу страхову виплату у розмірі 54 446, 70 грн. Таким чином, відповідач в повній мірі виконав власні зобов'язання зі сплати страхового відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
25.08.2021 в селі Петропавлівська Борщагівка по вулиці Весняна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , та Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , (ТОВ "ОТП Лізинг") та Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" (позивач, страховик) діяв договір добровільного страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вище наведеному транспортному засобу.
Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом ЕР202745981 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (відповідач).
Постановою Києва-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2021 у справі №369/12361/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 25.08.2021), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.
Згідно ремонтної калькуляції №4159587 від 15.09.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 79 839, 95 грн.
Згідно рахунку-фактури №ВР-0002489 від 06.09.2021 від ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" вартість відновлювального ремонту Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , склала - 78 291, 78 грн з ПДВ.
Позивач стверджує, що він на підставі рахунку №ВР-0002489 від 06.09.2021 з урахуванням франшизи на підставі Положення про пряме врегулювання збитків здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 54 446, 70 грн, у зв'язку з чим позивач склав розпорядження №4422559 про виплату з прямого врегулювання збитків від 10.11.2021 та відповідний страховий акт на зазначену суму. В позовній заяві позивач стверджує, що на підтвердження виплати надає платіжну інструкцію №22849, проте, фактично позивач не долучив до позовної заяви зазначену платіжну інструкцію.
10.11.2021 позивач склав страховий акт №4422660 в якому визнав суму збитку у розмірі 78 291, 78 грн, однак зазначив, що з виключення виплати по Прямому врегулюванню збитків (54 446, 70 грн) сума, яка підлягає виплаті становить 21 663, 13 грн.
Позивач здійснив виплату власнику (ТОВ "ОТП Лізинг") пошкодженого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 21 663, 13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23197 від 19.11.2021.
Позивач звернувся до страховика винної особи - ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" з даним позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 21 663, 13 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР202745981,зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшизи - 0,00 грн.
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку-фактурі №ВР-0002489 від 06.09.2021.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №911/482/17.
Відтак, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі рахунку-фактури №ВР-0002489 від 06.09.2021, є правомірним.Позивач стверджує, що здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу у розмірі 54 446, 70 грн на підставі Положення про пряме врегулювання збитків.
Проте, відповідних доказів, а саме платіжну інструкцію №22849 від 15.11.2021, на яку останній посилається до матеріалів справи не надав.
Одночасно з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 21 663, 13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23197 від 19.11.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.
Апелянт, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що він виконав свій обов'язок по відшкодуванню позивачу страхового відшкодування в межах Прямого врегулювання збитків у розмірі 54 446, 70 грн, а відтак, зазначені обставини позбавляють права позивача на отримання страхового відшкодування у більшому розмірі.
Положення про пряме врегулювання страхових випадків затверджується радою МТСБУ із загальних питань та оприлюднюється на веб-сайті МТСБУ (абзац 2 частина 5 стаття 19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Текст Положення про пряме врегулювання збитків для загального ознайомлення на офіційному веб-сайті Моторно транспортного (страхового) бюро України http://www.mtsbu.ua не викладений.
Натомість, позивач до відзиву на позовну заяву долучив текст Положення про пряме врегулювання збитків (надалі - Положення), яке затверджене протоколом Президії МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016.
Так, згідно пункту 1.1. Положення, пряме врегулювання збитків (ПВЗ) - виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, обов'язків страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у частині відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого.
Згідно пункту 2.1. Положення, при прямому врегулюванні збитків страховик потерпілого організовує проведення страхової виплати потерпілому в ДТП, з яким такий страховик уклав договір ОСЦПВВНТЗ, який є чинним на момент ДТП. Після проведення такої страхової виплати страховик відповідального компенсує страховику потерпілого сплачені кошти відповідно до умов розділу 5 цього Положення.
Відповідач, в свою чергу, також не надає доказів відшкодування позивачу 54 446, 70 грн в порядку Положення про пряме врегулювання збитків, натомість сторони не заперечують власні дії, які були ними здійснені в межах Положення про пряме врегулювання збитків (ПВЗ), а навпаки визнають їх.
Однак, суд зазначає, що питання здійснення позивачем страхового відшкодування в порядку ПВЗ та компенсації відповідачем страхової суми в порядку ПВЗ не є предметом позову в даній справі, тому заперечення відповідача в даній частині судом не беруться до уваги.
Предметом позову в даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього в порядку суброгації страхового відшкодування, яке позивач сплатив на користь власника пошкодженого забезпеченого транспортного засобу на підставі договору добровільного страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021 у розмірі 21 663, 13 грн.
Вказана сума не була відшкодована відповідачем позивачу.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 21 663, 13 грн страхового відшкодування визнається обґрунтованим.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10468/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 21.04.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
Л.В. Кропивна