вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2025 р. Справа№ 911/2104/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича
на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 (повний текст складено 12.12.2024)
та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 (повний текст складено 03.01.2025)
у справі №911/2104/24 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
до Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича
про стягнення 167 902 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича про стягнення 167 902, 00 грн, з яких: 100 361,82 грн основного боргу; 7 205,93 грн 3 % річних; 15 154,63 грн інфляційних втрат; 25 741,54 грн пені; 19 433,76 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином обов'язку по оплаті поставленого газу за договором на постачання природного газу для потреб непобудових споживачів № 41BРKVz632-18 від 03.04.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2024 у справі №911/2104/24 позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" 100 361 грн 82 коп. основного боргу, 15 154 грн 63 коп. інфляційних втрат, 7 205 грн 93 коп. 3 % річних, 25 741 грн 54 коп. пені, 19 433 грн 76 коп. штрафу та 2 422 грн 40 коп. судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 185 411 грн. 82 коп., який відповідач в строки, передбачені умовами договору, оплатив не у повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2104/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" 24 000 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Квантрішвілі Олексій Ілікоєвич звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 у справі №911/2104/24 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2104/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" частково, а саме стягнути з Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича основний борг у сумі 100 361,82 грн та витрати на правову допомогу у сумі 12 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- у період військових дій відповідач працював на забезпечення військових, у зв'язку з чим місцева влада взяла на себе зобов'язання у подальшому посприяти у компенсації боргів, чого здійснено не було;
- суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
- у зв'язку із неможливістю прийняття відповідачем участі у судових засіданнях, останній не зміг надати сертифікат Торгово-промислової палати, яким би засвідчувалась дія обставин непереборної сили у зв'язку із веденням на території України військового стану;
- відповідач не згоден із вартістю послуг адвоката позивача, оскільки вважає її завищеною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2104/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 у справі №911/2104/24 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2104/24 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 908,40 грн.
Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження та повідомлено сторін, що справа буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
03.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Фізичною особою - підприємцем Квантрішвілі Олексієм Ілікоєвичем було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41BРKVz632-18, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно п. 3.2. договору ціна газу становить 9 083,00 грн., крім того ПДВ - 1 816,60 грн., всього з ПДВ - 10 899,60 грн. Ціна включає тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.3. договору).
Додатковою угодою № б/н від 30.12.2021 року згідно п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.01.2022 року на рівні: ціна одного кубічного метра (куб.м.) природного газу без урахуванням податку на додану вартість становить 47,5 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13583333 гривень без ПДВ. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 47,63583333 грн. Податок на додану вартість становить 9,52716667 грн. Всього ціна газу за один кубічний метр становить 57,163 грн.
Відповідно до положень п.п. 2.9.2 та 2.9.3 Договору на підставі отриманих від Відповідача та/або даних Оператора ГТС про обсяги переданого (спожитого) природного газу Позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Позивача. Відповідач на протязі двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 квітня 2018 року до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повноного здійснення (п. 11.1. договору).
Додатковими угодами № 7 від 29.12.2018 року, № б/н від 29.12.2019 року та № б/н від 31.12.2021 року було продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 185 411 грн. 82 коп., що підтверджується актом приймання-передачі № КО381024856 від 31.12.2021 на суму 28 116,02 грн., актом приймання-передачі № КО382000713 від 31.01.2022 року на суму 33 120,19 грн., актом приймання-передачі № КО382002858 від 28.02.2022 року на суму 18 387,58 грн., актом приймання-передачі № КО382004079 від 31.03.2022 року на суму 19 598,16 грн., актом приймання-передачі № КО382005580 від 30.04.2022 року на суму 18 725,28 грн., актом приймання-передачі № КО382006698 від 31.05.2022 року на суму 16 243,62 грн., актом приймання-передачі № КО382007996 від 30.06.2022 року на суму 16 698,31 грн., актом приймання-передачі № КО382008598 від 31.07.2022 року на суму 17 577,14 грн., актом приймання-передачі № КО382009223 від 31.08.2022 року на суму 16 419,26 грн., актом приймання-передачі № КО382009004 від 30.09.2022 року на суму 526,26 грн.
Акти приймання-передачі № КОЗ81024856 від 31.12.2021 року, № КОЗ82000713 від 31.01.2022 року, № КОЗ82002858 від 28.02.2022 року, № КОЗ82004079 від 31.03.2022 року, № КОЗ82005580 від 30.04.2022 року, № КОЗ82006698 від 31.05.2022 року, № КОЗ82007996 від 30.06.2022 року та № КОЗ82008598 від 31.07.2022 року у двох примірниках підписані уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.
Акти приймання-передачі № КОЗ82009223 від 31.08.2022 року та № КОЗ82009404 від 30.09.2022 року були направлені Відповідачу цінним листом з описом вкладення за трек номером 0740030754046.
За отриманий природний газ відповідач розрахувався частково, в сумі 85 050 грн. 00 коп., несплачено залишилась сума 100 361 грн. 82 коп.
12.05.2023 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 417-Пя-656-0523 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором здійснив у повному обсязі та у визначені договором строки оплату отриманого газу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Частинами 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою ст. 278 ГК України передбачено, що правові умови організації та здійснення купівлі-продажу природного газу, у тому числі проведення розрахунків, встановлюються Законом України "Про ринок природного газу".
Відповідно до абз. 1 частини першої Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом (частина друга Закону України "Про ринок природного газу").
Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 185 411 грн. 82 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.
За отриманий природний газ відповідач розрахувався частково, в сумі 85 050 грн. 00 коп., несплачено залишилась сума 100 361 грн. 82 коп.
Як вбачається з вимог апеляційної скарги, апелянт не оспорює суму заборгованості у розмірі 100 361 грн. 82 коп., лише зазначаючи, що місцевою владою міста Борисполя не виконані взяті на себе зобов'язання із компенсації боргів за поставку такого газу.
Водночас, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що між відповідачем та позивачем або органами місцевого самоврядування міста Бориспіль були досягнуті домовленості стосовно відшкодування чи компенсації наявності заборгованості відповідача з поставленого газу за укладеним договором.
А тому такі доводи колегія суддів відхиляє.
За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
А тому, з огляду на вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100 361 грн. 82 коп.
Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яких сплачується пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Пунктом 6.2.3. встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує поставщику штраф за перевищення обсягу постачання газу за формулою, наведеною у даному пункті.
Право встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам ч.ч. 2, 4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок пені за загальний період нарахування з 11.01.2022 по 10.04.2023, 3 % річних за загальний період нарахування з 11.01.2022 по 05.08.2024, на заборгованість по кожному акту окремо, інфляційних втрат з вересня 2022 по червень 2024 та штрафу, розрахованого згідно формули, наведеної у п. 6.2.3. договору, погоджується із висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 205 грн. 93 коп. 3% річних, 15 154 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 25 741 грн. 54 коп. пені та 19 433 грн. 76 коп. штрафу.
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на форс-мажорні обставини, встановлені у листі Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Колегія суддів зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.
Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати отриманого газу внаслідок настання форс-мажорних, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
А тому твердження про наявність форс-мажорних обставин колегія суддів відхиляє.
Доводи скаржника, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема, ухвали Господарського суду Київської області від 09.08.2024 про відкриття провадження, справа № 911/2104/24 розглядалась за правилами загального позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням останнього від 04.09.2024 про відкладення розгляду справи.
А тому доводи скаржника, що він не зміг взяти участь у розгляді справи, колегія суддів відхиляє.
Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2024 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" 24 000 грн витрат на правову допомогу.
Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 38SKVz2334-17 від 30.11.2017, укладеного між позивачем (замовник) та Адвокатським об"єднанням "Гарант Груп" (виконавець) відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг виконавця складається із щомісячної плати за отримання правової допомоги та плати за ведення складних справ.
Додатковою угодою № 55 до договору сторони погодили надання професійної правничої допомоги, яка полягає у захисті прав та законних інтересів замовника адвокатами виконавця на стадії досудового врегулювання спору, а також в місцевому, апеляційному та касаційному господарському суді у зв'язку із неналежним виконанням Фізичною особою - підприємцем Квантрішвілі Олексієм Ілікоєвичем грошових зобов'язань за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41BРKVz632-18 від 03.04.2018.
Сторонами складено звіт від 04.12.2024 про фактично надані послуги згідно додаткової угоди та акт надання послуг № 04/12 від 04.12.2024, відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 24 000,00 грн.
Стосовно доводів відповідача щодо завищення сум заявлених до стягнення витрат колегія суддів відзначає наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу, і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат позивач підготував позовну заяву та приймав участь у 3 судових засіданнях.
Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Враховуючи викладене вище, з огляду на фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи № 911/762/24 у суді першої інстанції, наявність доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачу у розмірі 24 000 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2104/24.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Квантрішвілі Олексія Ілікоєвича на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2104/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2104/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2024 у справі № 911/2104/24.
5. Матеріали справи №911/2104/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко