Постанова від 17.04.2025 по справі 915/394/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/394/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» - адвокат Ванжа О.А.

Від Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича - адвокат Головченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024, суддя суду першої інстанції Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 03.02.2025

по справі №915/394/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ»

до відповідача Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича

про вилучення об'єкта лізингу та стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича, в якій просило суд:

- вилучити у Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича та передати власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» об'єкт лізингу - загальний легковий хетчбек Chery, моделі TIGGO 4, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за неповернення об'єкту лізингу у розмірі 200 000,00 грн.

Враховуючи невиконання лізингоодержувачем обов'язку з повернення об'єкта лізингу лізингодавцю, останній звернувся до суду із даним позовом про повернення об'єкта лізингу та стягнення договірної санкції (неустойки), нарахованої на підставі п. 7.1.2 договору за невиконання відповідачем обов'язку з повернення об'єкту лізингу за період з 17.06.2022 по 02.03.2023 у розмірі 1 250 837, 28 грн., яку з урахуванням воєнного стану та принципу диспозитивності заявлено до стягнення частково у розмірі 200 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 позов задоволено; вилучено у відповідача Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича та передано позивачу власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» об'єкт лізингу - загальний легковий хетчбек Chery, моделі TIGGO 4, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 ; стягнуто з відповідача Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» 200 000,00 грн неустойки за неповернення об'єкту лізингу та 8 881,68 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідачем (лізингоодержувачем) порушено умови договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів у порядку та строки, встановлені умовами договору (допущення прострочення сплати лізингових платежів більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі), у позивача (лізингодавця) в силу умов п. 6.1.1, п. 6.6, п. 6.9 Загальних умов договору та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» виникло право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Об'єкт лізингу.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідачем не повернуто об'єкт лізингу, чим порушено умови п. 6.6.1 Загальних умов договору, п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивачем правомірно відповідно до умов п. 7.1.2, п. 7.1.5 Загальних умов договору, п. 3 ч. 1 ст. 20, ст. 18 Закону України "Про фінансовий лізинг" нараховано та заявлено до стягнення неустойку.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції вказав, що є різниця між тим договором, який був отриманий на електронну адресу ФОП Куянов B.C. та фактично укладеним, однак наданий варіант позивача є підписаний, на відміну від не підписаного варіанту. Також суд вказав про те, що підписаний варіант мав би бути переданий відповідачу на його електронну пошту, проте чи була додержана така умова, судом вже не встановлювалось. Разом з тим, ФОП Куянов B.C. зазначав, що вважав укладений той договір, який він отримав на свою електронну пошту, оскільки саме на тих умов він і бажав укладення договору. До звернення до суду позивача, відповідач вважав, що діє саме той варіант договору, який він отримав на свою електронну адресу. Однак після отримання позову лізингодавця, ФОП Куянов B.C. зрозумів, що діє договір в іншій редакції.

Відповідач вважає, що в порушення ч. 3 ст.203 Цивільного кодексу України договір фінансового лізингу від 20.07.2021 не відповідає волевиявленню учасника правочину.

Відповідач зазначає, що немає відмітки про те, хто саме отримував поштове відправлення, в якому містилось повідомлення № 1657 від 07.06.2022: особисто відповідач чи його представник або інша особа, підпису відповідача не має, стоїть не відомо ким залишений запис «Куянов», а на самому рекомендованому повідомленні міститься відтиск штампу з датою « 16.06.2022». Відповідач також зазначає, що невідомо, що саме відправлялось в цьому листі. Якщо і погоджуватись про направлення та отримання повідомлення № 1657 від 07.06.2022, то надати автотранспортний засіб в день його отримання у місті Києві не було можливим, оскільки відповідач знаходився в м. Миколаєві, що об'єктивно неможливо зробити, тим більш в момент, коли на околицях м. Миколаєва тривали бойові дії і здійснювалось бомбардування.

Відповідач вказав, що укладаючи договір фінансового лізингу він мав на меті саме придбати у власність транспортний засіб, а не користування на певний проміжок часу. Відповідач в діях позивача вбачає зловживання правом та виставляння відповідача у вкрай невигідне становище. Так, стягнувши з відповідача заявлену неустойку 200 000,00 грн, позивач фактично повністю отримає вартість Об'єкту лізингу та майже всі нарахування, при цьому залишивши собі ще й автотранспортний засіб, який власне має намір придбати саме відповідач.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не встановлював причини припинення виплат зі сторони ФОП Куянова B.C., не звернув увагу на те, що позивач не повідомляв першому остаточну суму для викупу транспортного засобу, що свідчить про намагання відповідача захистити свої права в належний спосіб та встановлений порядок. В свою чергу, позивач, на думку ФОП Куянова B.C., зловживає своїми правами, як в сенсі Закону України «Про захист прав споживачів», так і в сенсі ГПК України.

Відповідач послався на те, що ГПК України не наводить перелік певних доказів, які підтверджують певні обставини. Судова практика наводить лише орієнтовний можливий перелік фактів, обставин та перелік документів. З огляду на вище зазначене, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволені клопотання про зменшення неустойки.

Крім того, апелянт вказав, що Господарський суд Миколаївської області призначав судові засідання на 13-00 год 02.12.24, а фактично конференція на ВКЗ відбулась в 14-47 02.12.24, та на 13-00 год 13.12.24, однак конференція на ВКЗ відбулась о 14-06 год 13.12.24. Таким чином, у призначений час судові засідання не відбулись не внаслідок не явки представника ФОП Куянова B.C., а внаслідок проведення судових засідань поза межами призначеного часу. Отже, судом першої інстанції представника відповідача було позбавлено можливості на участь в судових засіданнях, та надати своїх доводи та заперечення по суті заявленого позову.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 року в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23.

Позивач вказав, що відповідачем не спростовано факту порушення умов договору фінансового лізингу в частині внесення лізингових платежів в порядку та строки, передбачені умовами договору. Не спростовано факту порушення прав позивача щодо передачі (повернення) об'єкта лізингу позивачу, у зв'язку з реалізацією останнім права на відмову від договору (розірвання договору). Суду не подано доказів передачі (повернення) відповідачем позивачу об'єкта лізингу, як і не спростовано позовних вимог.

На думку позивача, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печаткою ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ». Крім того, в договорі міститься запис про те, що: «Оригінал примірника цього договору, а також усі додатки до нього, надані Лізингодавцем та отримані Лізингоодержувачем одразу після їх підписання, але до початку надання Лізингоодержувачу послуги з фінансового лізингу (фінансової послуги)» (арк. 24 договору).

Позивач зазначив, що поданий відповідачем примірник договору не підписаний жодною зі сторін, відтак, в суду відсутні підстави для тверджень про укладення договору у вказаній редакції. Натомість, поданий позивачем договір з додатками підписано обома сторонами та скріплено печаткою сторін, будь-яких доказів на спростування факту підписання договору суду не подано.

Позивач вказав, що у повідомленні про вручення поштового відправлення, яким було надіслане повідомлення про розірвання договору лізингу та вимогу про повернення Об'єкту лізингу (Лист № 1657), стоїть відмітка про те, що повідомлення вручене особисто Куянову В.С. і відповідно працівник перевірив документи отримувача.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/394/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.02.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/394/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/394/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/394/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.03.2025; призначено справу №915/394/23 до розгляду на 17.04.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

17.04.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» - адвокат Ванжа О.А. та представник Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича - адвокат Головченко О.А.

Фактичні обставини, встановлені судом.

20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Куяновим Вячеславом Сергійовичем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 210720-2/ФЛ-Ф-А від 20.07.2021.

Відповідно до п. 2 договору місцем реєстрації / адресою проживання, а також фактичною адресою Лізингоодержувача ФОП Куянова В. С. є АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 договору продавцем Об'єкта лізингу (не є стороною договору) є ТОВ «Автоцентр на Будівельників».

Відповідно до п. 4 договору об'єктом лізингу є автомобіль Chery TIGGO 4 загальною вартістю 392 112, 00 грн. з ПДВ 20%, ПДВ 20% 65 352, 00 грн. Детальний опис згідно додатку «Специфікація».

Відповідно до п. 5.1 договору строк лізингу: 36 місяців.

Відповідно до п. 8 договору "Оплата та порядок розрахунків": лізингоодержувач здійснює платежі згідно додатку «Графік сплати лізингових платежів» та інших умов Договору та чинного законодавства.

Договором визначено, що усі Додатки та додаткові угоди є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 3 Особливих умов договору об'єкт лізингу буде використовуватися в господарській діяльності лізингоодержувача.

Додатками до договору є: «Загальні умови договору», «Графік сплати лізингових платежів», «Специфікація», «Страхування», «Технічний асістанс», «Довідка (типова форма) про стан Об'єкта лізингу та фактичну адресу базування (зберігання)», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Об'єкт лізингу (зразок)», «Поняття нормального зносу».

Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печаткою ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».

Додатком "Загальні умови договору" сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов договору Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Об'єкт лізингу (надалі - «Об'єкт лізингу»), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специфікація» (надалі - «Специфікація»), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Об'єкт лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Відповідно до п. 1.2 Загальних умов договору строк користування Лізингоодержувачем Об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Додатку «Графік сплати лізингових платежів» до Договору (надалі - «Графік»), та починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 2.2 Загальних умов договору усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у Число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Об'єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5, 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Об'єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7-2.9, 3.5 Загальних умов (далі - «Винагорода»). При цьому Сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором і, у сукупності, є платою за користування Об'єктом лізингу.

Відповідно до п. 2.3 Загальних умов договору авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору), з урахуванням пункту 2.8 Загальних умов, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку Лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату зазначену Сторонами в пункті 5.6. цього Договору та в сумі Авансового лізингового платежу означеному у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору) не залежно від отримання рахунку. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу рахунку є витяг з реєстру рахунків Лізингодавця. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків Лізингодавця. Цей рахунок може бути відправлений лізингоодержувачу, в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур'єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере Лізингодавець. Сторони на підставі частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України досягли згоди про те, що у випадку сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю грошових коштів в порядку пункту 2.3. Загальних умов до моменту укладення цього Договору, та кошти зараховуються в рахунок сплати Лізингоодержувачем Авансового лізингового платежу в розмірі, в якому вони були сплачені.

Відповідно до п. 2.4 Загальних умов договору приймання Лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання Акту. Підписання Лізингоодержувачем Акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність Об'єкта лізингу і відповідність Об'єкта лізингу вимогам Лізингоодержувача та умовам Договору. З моменту підписання Сторонами Акту до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням Об'єктом Лізингу (в тому числі ризики випадкового знищення чи пошкодження Об'єкта Лізингу, ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування Об'єктом лізингу. З моменту підписання Акту, Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації Об'єкта лізингу, несе відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил зупинки, паркування та стоянки за участю Об'єкта лізингу (в тому числі зафіксованих у автоматичному режимі, а також за допомогою фото- відеофіксації). Ризик невідповідності Об'єкта лізингу цілям використання цього Об'єкта лізингу несе Лізингоодержувач.

Лізингодавець залишає у себе один комплект ключів від Об'єкта лізингу та зберігає його протягом всього строку дії договору (якщо Об'єкт лізингу - транспортний засіб).

Відповідно до п. 6.1, 6.1.1 Загальних умов договору Сторони погодили, що Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього Договору в таких випадках, зокрема: Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі.

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов договору при настанні обставин, передбачених пунктами 6.1.1-6.1.4, 6.1.7-6.1.8 Загальних умов, строк для їх усунення не встановлюється і будь-які повідомлення про усунення таких обставин Лізингодавцем не надсилаються.

Відповідно до п. 6.3 Загальних умов договору у випадках, передбачених п. 6.1.1-6.1.6, п. 6.1.8 Загальних умов, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача сплатити Викупний лізинговий платіж (далі по тексту договору - Викупний платіж) на умовах п. 6.4 Загальних умов, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Викупний платіж. У випадках, передбачених п. 6.1.5-6.1.6 Загальних умов право Лізингоодержувача на придбання Об'єкта лізингу згідно умов цього договору припиняється.

Відповідно до п. 6.5.1 Загальних умов договору у випадках, передбачених пунктами 6.1.1-6.1.4 Загальних умов Лізингоодержувач набуває право власності на Об'єкт лізингу на умовах статті 9 Загальних умов.

Відповідно до п. 6.6 Загальних умов договору у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить Лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити Викупний платіж, або не вирішить, Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 -6.1.4, 6.1.8 Загальних умов.

У разі порушення Лізингоодержувачем умов пунктів 4.4., 6.5., 9.3. Загальних умов, умов Додатку «Страхування» до Договору Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитися (розірвати) від Договору та вилучити Об'єкт лізингу у Лізингоодержувача в наступному порядку:

Відповідно до п. 6.6.1 Загальних умов договору Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення Об'єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання Договору (зобов'язань по Договору) щодо повернення Лізингоодержувачем Об'єкта лізингу є місцезнаходження Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Об'єкта лізингу, повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Об'єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) Об'єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів Лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від Договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення Лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей Договір є розірваним.

Відповідно до п. 6.6.2 Загальних умов договору Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу, з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншими складовими, отриманими згідно Акту, в стані, в якому він передавався Лізингоодержувачу в лізинг, з урахуванням нормального зносу, який повинен був виникнути під час строку лізингу, у придатному для експлуатації стані. При поверненні Об'єкта лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний:

- підписати акт повернення Об'єкта лізингу, в якому за ініціативою Лізингодавця може вказуватися вартість Об'єкта лізингу на момент вилучення для цілей оподаткування та наявні недоліки та/або несправності Об'єкта лізингу на момент вилучення. Вартість Об'єкта лізингу на момент вилучення для цілей оподаткування визначається у відповідності до вимог діючого на дату вилучення законодавства щодо оподаткування операції з вилучення Об'єкта лізингу. У випадку якщо діюче законодавство щодо оподаткування операції з вилучення Об'єкта лізингу на дату вилучення не містить конкретних інструкцій щодо визначення вартості Об'єкта лізингу Сторони домовились, що вартість Об'єкта лізингу на момент вилучення визначається на підставі акту оцінки суб'єкта оціночної діяльності, призначеного (обраного) Лізингодавцем, який має відповідні ліцензії (сертифікати) згідно діючого законодавства України з урахуванням наявних на момент вилучення недоліків та/або несправностей Об'єкта лізингу;

- надати Лізингодавцю у відповідності до вимог діючого на дату вилучення законодавства щодо оподаткування операції з вилучення Об'єкта лізингу належним чином та своєчасно оформлену та зареєстровану податкову накладну з податку на додану вартість (застосовується у випадку, якщо Лізингоодержувач є платником податку на додану вартість), яка надає право Лізингодавцю на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

У випадку якщо Лізингоодержувач відмовляється підписати акт повернення Об'єкта лізингу, Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про вартість Об'єкта лізингу на момент вилучення та виявлені недоліки та/або несправності Об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 6.6.4 Загальних умов договору вилучення Об'єкта лізингу, припинення або розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених Договором, крім випадків, коли одностороння відмова від Договору або його розірвання здійснюються до моменту передачі Об'єкта лізингу Лізингоодержувачу. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови Лізингодавця від цього Договору (розірвання Договору), Лізингоодержувач, на відповідну вимогу Лізингодавця, зобов'язаний буде протягом строку, встановленому у повідомлені про відмову Лізингодавця від Договору (розірвання Договору), сплатити Лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені Договором, а також передбачені Договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і вилучення Об'єкта лізингу та направлення відповідного повідомлення Лізингоодержувачу, право Лізингоодержувача набути право власності на Об'єкт лізингу на умовах цього Договору припиняється. У разі неповернення Лізингоодержувачем Об'єкту лізингу Лізингодавцю в строк, встановлений у повідомлені про відмову Лізингодавця від Договору (розірвання Договору), Лізингодавець має право достроково нарахувати, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити розмір всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості Об'єкта лізингу протягом шести календарних днів з дня направлення Лізингодавцем відповідної вимоги. В будь-якому випадку, в разі розірвання Лізингодавцем цього Договору (відповідно до умов цього Договору та/або чинного законодавства України), Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю в повному обсязі усі та будь-які збитки, які поніс/може понести Лізингодавець внаслідок такого розірвання та/або у зв'язку з таким розірванням.

Відповідно до п. 6.7 Загальних умов договору у випадку вилучення Об'єкта лізингу, припинення або розірвання Договору, з причин зазначених у даному Договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання Договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у тому числі понесені Лізингодавцем у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом ( якщо такий здійснювався).

Відповідно до п. 6.9 Загальних умов договору Лізингодавець має право вимагати повернення Об'єкта лізингу від Лізингоодержувача (вилучити Об'єкт лізингу у Лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству (в тому числі, у спосіб самозахисту), якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Лізингодавець має право стягувати прострочену заборгованість за цим Договором у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. В порядку частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (серед іншого) Сторони погодили можливість одержання Лізингодавцем судового захисту у спосіб вилучення Об'єкта лізингу та передання його Лізингодавцю. Спосіб судового захисту обирається Лізингодавцем виключно на власний розсуд та вважається погодженим Лізингоодержувачем. Зазначені у цьому пункті способи захисту не обмежують права Сторін на захист своїх прав у спосіб, встановлений законом.

Відповідно до п. 6.10 Загальних умов договору Сторони погодили, зміна або припинення Договору відбуваються, зокрема, внаслідок вчинення Лізингодавцем часткової або повної відмови від Договору у випадках, передбачених Загальними умовами та/або чинним законодавством, та/або у випадках настання відкладальних обставин, передбачених пунктами 6.1.1.-6.1.7 Загальних умов, та наявності (вчинення) Лізингодавцем відповідного волевиявлення (одностороннього правочину).

Відповідно до п. 7.1.2 Загальних умов договору Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків:

Якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Об'єкт лізингу може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Об'єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Об'єкта лізингу у відповідності до даного Договору або чинного законодавства України, Лізингоодержувач сплачує на вибір Лізингодавця: неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити Лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання Лізингоодержувачем обов'язку по поверненню Об'єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання - за весь час невиконання;

Або

Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (Один) відсоток Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення Об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 7.1.5 Загальних умов договору за порушення Лізингоодержувачем зобов'язань, передбачених п. 6.11.1, 6.11.2 Загальних умов та/або строку повернення (несвоєчасне повернення) Лізингодавцю Об'єкта лізингу (у випадку, коли Лізингодавець на умовах Договору та / або чинного законодавства прийме рішення про розірвання (відмову) від договору та про вилучення Об'єкта лізингу - Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (Один) відсоток Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення Об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 10.1 Загальних умов договору даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання Сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання Сторонами Додатків «Загальні умови Договору», «Специфікація», «Довідка», «Страхування», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Об'єкт лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асістанс», «Поняття нормального зносу» до Договору).

Відповідно до п. 10.10 Загальних умов договору даний договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на Об'єкт лізингу або права вимоги по договору страхування). Не обмежуючись зазначеним, у цьому договорі сторони врегулювали свої відносини та визначили окремі зобов'язання (окремі умови) відповідно до частин -13 статті 6 Цивільного кодексу України. Сторони погодили, що у разі визнання умови недійсною, така умова не вважалася (на момент укладення) істотною умовою договору. Сторони домовились, що у випадку суперечностей між положеннями Загальних умов, додатків до Договору та особливими умовами договору, перевагу мають Особливі умови договору.

Сторони дійшли згоди, що строк дії договору цей час впродовж якого існують зобов'язання сторін, які виникли на основі цього договору.

Відповідно до п. 10.12 Загальних умов договору усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою. В разі, якщо Лізингоодержувач змінить місцезнаходження (для фізичних осіб - адресу реєстрації) та / або фактичну адреси (які вказані у договорі) та не повідомить про такі зміни у порядку, визначеному цим Договором, усі повідомлення та інша кореспонденція, направлена Лізингодавцем на адреси Лізингоодержувача, зазначені у цьому договорі, вважаються належним чином направленими Лізингодавцем та отриманими Лізингоодержувачем. При цьому, достатнім доказом направлення Сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованого повідомлення. У разі прийняття Лізингодавцем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій стороні засобами електронної пошти (e-mail повідомлення) та / або іншими каналами телекомунікацій, в тому числі з використанням додатків (sms, Viber, WhatsApp, Telegram) Сторони в порядку ст. 10, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Сторони домовились, що вказані повідомлення, вимоги чи інша кореспонденція вважаються такими, що надані (надіслані) в письмовій формі та доставлені / одержані Лізингоодержувачем, якщо виконано умов п.п. а" або п.п. "б" п. 10.2 Загальних умов.

На останній сторінці договору з урахуванням додатків (арк. 24) зазначено, що оригінал примірника цього договору, а також усі додатки до нього надані Лізингодавцем та отримані Лізингоодержувачем одразу після їх підписання, але до початку надання Лізингоодержувачу послуги з фінансового лізингу (фінансової послуги).

ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (покупець) на виконання умов договору фінансового лізингу придбано у ТОВ «Автоцентр на Будівельників» (продавець) автомобіль марки Chery, моделі TIGGO 4 Comfort, vin НОМЕР_1 , колір білий відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% оплати № 514448-Y00865 від 20.07.2021 (далі - договір №514448-Y00865 від 20.07.2021).

Відповідно до умов п. 1.2 договору купівлі-продажу № 514448-Y00865 від 20.07.2021 покупець купує автомобіль, проводить його державну реєстрацію в уповноважених органах з метою його подальшої передачі у фінансовий лізинг Фізичній особі-підприємцю Куянову Вячеславу Сергійовичу (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , який знаходиться: АДРЕСА_2 - надалі (Лізингоодержувач).

Відповідно до п. 1.6 договору купівлі-продажу загальна вартість автомобіля за цим договором становить 392 112,00 грн. з ПДВ.

Договір підписано та скріплено печатками ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (покупець) та ТОВ «Автоцентр на Будівельників» (продавець).

Суду не подано доказів розірвання або визнання недійсним договору купівлі-продажу.

23.07.2021 між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «Автоцентр на Будівельників» складено та підписано Акт №00865 передачі-прийняття автомобіля від 23.07.2021, відповідно до якого Продавцем передано, а Покупцем прийнято автомобіль Chery TIGGO 4 відповідно до договору № 514448-Y00865 від 20.07.2021, ціна автомобіля становить 392 112, 00 грн. (п. 1 акту).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 23.07.2021 здійснено реєстрацію автомобіля Chery TIGGO 4, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».

26.07.2021 на виконання умов договору фінансового лізингу Лізингодавець передав Лізингоодержувачу об'єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий хетчбек Chery, моделі TIGGO 4, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а Лізингоодержувач прийняв вищевказаний об'єкт лізингу в користування (фінансовий лізинг), про що між сторонами складено Акт прийому-передачі Об'єкта лізингу в користування за договором № 210720-2/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 20.07.2021, який наявний в матеріалах справи та містить підписи сторін та печатку позивача.

Крім того, Лізингодавцем передано, а Лізингоодержувачем прийнято: свідоцтво про державну реєстрацію СХА356704, від 23.07.2021 року, видане на об'єкт лізингу Територіальним сервісним центром №8048 МВС в м. Києві; комплект державних реєстраційних номерів: НОМЕР_4 ; ключі від об'єкта лізингу - 1 комплект; сервісна книжка на об'єкт лізингу; інструкція з експлуатації об'єкта лізингу (п. 2.1-2.6. Акту).

Відповідно до Додатку до договору «Графік сплати лізингових платежів» Сторонами погоджено, що відшкодування (компенсація) частини вартості об'єкта лізингу становить 392 112,00 грн., винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу становить 201 797,92 грн. Загальний лізинговий платіж становить 593 909,92 грн., в тому числі авансовий платіж 161 365,92 грн. Сплата лізингових платежів здійснюється протягом 36 місяців щомісячно: по 12 087,33 грн. (1-11 платежі); 12 087,37 грн. (12 платіж); 11 979,00 грн. (13-36 платежі).

На підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати лізингових платежів відповідачем подано суду квитанції про сплату грошових коштів у загальній сумі 246 587,76 грн., що наявні у матеріалах справи, а саме:

- квитанція 6528-1510-5197-8818 від 20.07.2021 на суму 161 365,92 грн (авансовий платіж);

- квитанція 5968-1533-2947-1592 від 12.08.2021 на суму 12 268, 64 грн;

- квитанція 6062-1566-1897-4476 від 14.09.2021 на суму 12 268,64 грн;

- квитанція 3607-1601-2085-4546 від 19.10.2021 на суму 12 268,64 грн;

- квитанції 4073-1604-6110-5068 від 22.10.2021 на суму 12 268,64 грн;

- квитанція 4435-1628-0986-5775 від 15.11.2021 на суму 12 268,64 грн;

- квитанція 5751-1658-4755-5226 від 15.12.2021 на суму 12 268,64 грн;

- квитанція 4670-1691-1335-0959 від 17.01.2022 на суму 5 400,00 грн;

- квитанція 6315-1716-3428-6464 від 11.02.2022 на суму 6 210,00 грн.

Враховуючи, що лізингоодержувачем, починаючи з березня 2022, порушувались умови договору фінансового лізингу, зокрема, в частині сплати лізингових платежів, лізингодавцем прийнято рішення про відмову від договору (розірвання) договору з вимогою про повернення об'єкта лізингу. Крім того, лізингодавець звернувся до господарського суду з позовом про стягнення лізингових платежів, строк оплати, яких настав, а також штрафних санкцій.

20.05.2022 позивач листом № 1557 від 20.05.2022 повідомив відповідача про порушення умов договору в частині інформування про стан та адресу базування предмета лізингу, просив сплатити штраф за неподання звітності про стан та адресу базування об'єкта лізингу, а також попередив, що разі порушення лізингоодержувачем строків сплати лізингових платежів більше 60 днів з дня настання строку платежу, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу (при цьому усі раніше сплачені платежі поверненню не підлягають).

Відповідачем подано до матеріалів справи два примірники повідомлень лізингодавця № 1573 від 25.05.2022, якими лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору (розірвання договору) та вимагав повернути предмет лізингу. Судом встановлено, що в одному повідомленні № 1573 від 25.05.2022 зазначено про вимогу повернути об'єкт лізингу в строк до 03.06.2022 включно, а в іншому ідентичному за змістом повідомленні від 1573 від 25.05.2022 строк, в який об'єкт лізингу повинен бути повернутий, не зазначено.

07.06.2022 позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 1657 від 07.06.2022, яким, у відповідності до положень 1 ч. 4 ст. 17, ч. 2 ст. 18, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 6.6, п. 6.6.1 Загальних умов Договору лізингодавець ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» повідомив лізингоодержувача ФОП Куянова В. С. про розірвання (відмову від) Договору, укладеного між Куянов Вячеслав Сергійович та ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ», та вимагав у строк до 16 червня 2022 року включно повернути ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» за адресою: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, отримане за Договором майно - предмет лізингу, а саме: Автомобіль Chery TIGGO 4 Comfort+ CVT Універсал 5 дверей 1.5 113 к.с. 5-ст. автомат, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2021, номер кузова НОМЕР_1 , з усіма приналежностями (в т.ч. свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта лізингу, комплект ключів, комплект державних реєстраційних номерів, сервісна книжка, інструкція по експлуатації), а також підписати акт повернення об'єкта лізингу та видати зареєстровану в ЄРПН податкову накладну. Крім того, у листі зазначено, що у разі невиконання зазначених обов'язків, несвоєчасного повернення зазначеного майна, об'єкт лізингу буде вилучений у встановленому порядку, з покладенням на підприємство адресата усіх витрат та збитків.

Повідомлення вих. № 1657 від 07.06.2022 направлено на адресу Лізингоодержувача ФОП Куянова В. С., АДРЕСА_1 , яка зазначена в договорі.

Факт направлення повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням 0303800896811 та фіскальним чеком.

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні лист було вручено 15.06.2022.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем всупереч прийнятих обов'язків не виконано в повному обсязі зобов'язання за договором лізингу в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого з 16.02.2022 по 16.02.2023 за ним виникла заборгованість за 6-11 періоди лізингу в розмірі 60 436,65 грн, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області (справа № 916/1713/22) з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 82 114,03 грн, з яких: 65 644,61 грн - заборгованості за лізинговими платежами, 4 074,79 грн - відсотків річних, 7 842,24 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 4 552,39 грн -інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 у справі № 916/1713/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 82 114,03 грн задоволено; стягнуто з Куянова Вячеслава Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» 65 644,61 грн - заборгованості за лізинговими платежами, 4 074,79 грн - відсотків річних, 7 842,24 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 4 552,39 грн - інфляційних втрат, 2 481,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 у справі № 916/1713/22 набрало законної сили 29.12.2022.

На виконання судового рішення по справі № 915/1713/22 відповідачем 11.01.2023 перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 82 114,05 грн відповідно до платіжного доручення № ПНМ1163 від 11.01.2023 з призначенням платежу «Господарський суд Одеської області, справа № 916/1713/22 від 30.11.2022, від Куянов В'ячеслав Сергійович, МО, 907765».

11.01.2023 відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 11.01.2023, в якому зазначив, що у зв'язку з воєнною агресією з боку РФ на території України та з введенням у країні воєнного стану, відповідач був вимушений виїхати з окупованої території та виїхати за межі України, а також про те, що тривалий час не було змоги здійснювати щомісячні платежі. Відповідач зазначив, що отримавши лист від ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» про наявність заборгованості в розмірі 84 114,03 грн., здійснив оплату та просив позивача здійснити розрахунок суми для погашення повністю транспортного засобу на наступний місяць.

21.04.2023 відповідач, посилаючись на укладений між сторонами договір фінансового лізингу № 210720-2/ФЛ-Ф-А від 20.07.2021, направив позивачу заяву б/н від 21.04.2023, в якій зазначив, що з 21.07.2022 у лізингоодержувача виникло право на придбання права власності об'єкту лізингу, оскільки ним за вказаний проміжок часу виплачено всі нараховані платежі за графіком, в тому числі суму на підставі рішення суду по справі № 916/1713/22. На підставі п. 6.4, 6.6.4, 6.8 договору фінансового лізингу лізингоодержувач повідомив лізингодавця про викуп об'єкту лізингу та просив здійснити підрахунок (нарахування) викупного лізингового платежу.

Факт направлення листа підтверджується наявними в матеріалах справи описами поштових відправлень з відміткою відділення поштового зв'язку, фіскальними чеками та поштовими накладними № 5405803851709 та № 5405803851717.

Позивач також повідомив суд, що 31.01.2023 об'єкт лізингу був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24.03.2023 по справі № 354/382/23 та схемою місця ДТП від 31.01.2023.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 292 ЦК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також єдині майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який набрав чинності 13.06.2021, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом.

Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 № 1201-ІХ у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об'єкт фінансового лізингу;

лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;

фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» об'єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Об'єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" порядок та умови набуття лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу.

Лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, право власності на об'єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Як встановлено судом вище, 20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Куяновим Вячеславом Сергійовичем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 210720-2/ФЛ-Ф-А від 20.07.2021, відповідно до умов якого Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Об'єкт лізингу (надалі - “Об'єкт лізингу»), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку “Специфікація» (надалі - “Специфікація»), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Об'єкт лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

Оскільки договір фінансового лізингу № 210720-2/ФЛ-Ф-А від 20.07.2021 укладено сторонами 20.07.2021, тобто після набрання чинності Законом України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 № 1201-ІХ, відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються саме цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" кожна сторона договору фінансового лізингу отримує по одному примірнику договору з додатками до нього, якщо інше не встановлено таким договором.

У разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов'язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу - фізичній особі, покладається на лізингодавця.

Примірник договору фінансового лізингу, що належить лізингоодержувачу - фізичній особі, передається йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору фінансового лізингу, укладеного в електронному вигляді, та додатків до нього надаються лізингоодержувачу - фізичній особі у спосіб, що дає змогу встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або в інший спосіб з використанням контактних даних, зазначених лізингоодержувачем під час укладення договору фінансового лізингу.

У разі якщо один з оригіналів договору фінансового лізингу направлено лізингодавцем поштою або кур'єром, доказом його направлення є поштова квитанція (чек) про відправку та опис вкладення або повідомлення про вручення (у разі направлення кур'єром).

Положення цієї частини поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу.

Наданий позивачем примірник Договору з додатками підписано сторонами та скріплено печаткою ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ». Крім того, в договорі міститься запис про те, що: «Оригінал примірника цього договору, а також усі додатки до нього надані Лізингодавцем та отримані Лізингоодержувачем одразу після їх підписання, але до початку надання Лізингоодержувачу послуги з фінансового лізингу (фінансової послуги)» (арк. 24 договору).

В свою чергу, відповідачем подано суду примірник договору фінансового лізингу, який, як стверджує відповідач, направлявся йому представником ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» електронною поштою.

Колегією суддів встановлено, що поданий відповідачем примірник договору не підписаний жодною зі сторін, відтак, в суду відсутні підстави для тверджень про укладення договору у вказаній редакції.

В той же час, поданий позивачем договір з додатками підписано обома сторонами та скріплено печаткою сторін, будь-яких доказів на спростування факту підписання договору суду не подано.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що при виконанні умов договору він керувався наявною у нього редакцією договору, отриманого електронною поштою.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об'єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі повернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об'єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.

Якщо об'єкт фінансового лізингу повертається лізингодавцю в неналежному стані, лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця в повному обсязі оплатити ремонт об'єкта фінансового лізингу або відшкодувати лізингодавцю витрати на ремонт.

У разі тимчасової державної реєстрації об'єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем він повинен зняти такий об'єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об'єкт фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний:

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.

На виконання умов договору лізингодавець ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» придбав за договором купівлі-продажу у третьої особи ТОВ “Автоцентр на Будівельників» (продавець) автомобіль марки Chery, моделі TIGGO 4 Comfort, vin НОМЕР_1 , колір білий (далі - об'єкт лізингу), який в подальшому на виконання умов п. 2.4 Загальних умов договору фінансового лізингу передав лізингоодержувачу (відповідачу), що підтверджується Актом прийому-передачі Об'єкта лізингу в користування за договором № 210720-2/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 20.07.2021.

Отже, в силу умов п. 1.1, п. 2.2, статті 2 Загальних умов договору, Додатку “Графік сплати лізингових платежів», п.п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» у лізингоодержувача виник обов'язок, зокрема, але не виключно, своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Лізингоодержувачем порушено умови договору в частині сплати лізингових платежів (починаючи з березня 2022), у зв'язку з чим лізингодавцем прийнято рішення про звернення до суду про стягнення лізингових платежів, строк оплати яких настав, з урахуванням штрафних санкцій, а також про відмову від договору (розірвання договору) та повернення об'єкта лізингу. Так, як зазначено вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2022 у справі № 916/1713/22 стягнуто з відповідача Куянова Вячеслава Сергійовича на користь позивача ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» 82 114,03 грн. (6-11 лізингові платежі, а також штрафні санкції).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини неналежного виконання Куяновим В.С. у мов договору лізингу в частині сплати лізингових платежів були встановлені в межах розгляду справи № 916/1713/22, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються самим відповідачем.

Отже, враховуючи те, що відповідачем (лізингоодержувачем) порушено умови договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів у порядку та строки, встановлені умовами договору (допущення прострочення сплати лізингових платежів більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі), у позивача (лізингодавця) в силу умов п. 6.1.1, п. 6.6, п. 6.9 Загальних умов договору та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» виникло право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Об'єкт лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до матеріалів справи два примірники повідомлень лізингодавця № 1573 від 25.05.2022, якими лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору (розірвання договору) та вимагав повернути предмет лізингу. Судом встановлено, що в одному повідомленні № 1573 від 25.05.2022 зазначено про вимогу повернути об'єкт лізингу в строк до 03.06.2022 включно, а в іншому ідентичному за змістом повідомленні № 1573 від 25.05.2022 строк, в який об'єкт лізингу повинен бути повернутий, не зазначено. Докази направлення вказаних повідомлень відсутні.

В свою чергу, 07.06.2022 позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 1657 від 07.06.2022, яким, у відповідності до положень 1 ч. 4 ст. 17, ч. 2 ст. 18, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про фінансовий лізинг», п. 6.6, п. 6.6.1 Загальних умов Договору лізингодавець ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» повідомив лізингоодержувача ФОП Куянова В. С. про розірвання (відмову від) Договору, укладеного між Куяновим Вячеславом Сергійовичем та ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ», та вимагав у строк до 16 червня 2022 року включно повернути ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» за адресою: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, отримане за договором майно.

Повідомлення вих. № 1657 від 07.06.2022 направлено на адресу лізингоодержувача ФОП Куянова В. С., АДРЕСА_1 , яка зазначена в договорі.

Факт направлення повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням 0303800896811 та фіскальним чеком.

Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні, лист було вручено 15.06.2022, отримувачем зазначено «Куянов», міститься підпис працівника пошти.

У відповідності до п.89 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджені Постановою КМУ від 05 березня 2009 року № 270 поштові перекази, посилки, інші поштові відправлення з оголошеною цінністю, а також міжнародні реєстровані поштові відправлення (в тому числі згруповані поштові відправлення "Консигнація") видаються адресату (одержувачу) за умови пред'явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред'явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку, якщо інший порядок отримання відправлень не встановлено оператором поштового зв'язку. У вказаному повідомленні про вручення стоїть відмітка про те що повідомлення вручене особисто відповідачу, і відповідно працівник пошти перевірив документи отримувача.

Таким чином, посилання апелянта про те, що він не отримував повідомлення вих. № 1657 від 07.06.2022, спростовані матеріалами справи.

Посилання апелянта на відсутність у поштовому відправленні опису вкладення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ні нормами законодавства, ні положеннями договору не передбачено, що повідомлення про розірвання договору має направлятися листом з описом вкладення.

З огляду на викладене вище, позивачем в порядку п. 6.1.1, п. 6.6, п. 6.9 Загальних умов договору, ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» реалізовано право в односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вимагати повернення об'єкта лізингу, у зв'язку з чим договір фінансового лізингу припинив свою дію 16.06.2022 (дата направлення повідомлення 07.06.2022 + 6 робочих днів) відповідно до п. 6.6.1, п. 6.10 Загальних умов договору.

При цьому, позивачем дотримано умови п. 2 договору, п. 10.12 Загальних умов договору, ч. 5 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» щодо надсилання відповідного повідомлення про відмову від договору (розірвання договору) на адресу відповідача, яка вказана в договорі. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про зміну адреси місцезнаходження, реєстрації тощо, як і не подано доказів порушення оператором поштового зв'язку під час доставки вищевказаного повідомлення.

Таким чином, з моменту прийняття лізингодавцем рішення про відмову від договору (розірвання договору) з вимогою про повернення об'єкта лізингу та направлення відповідного повідомлення лізингоодержувачу, право лізингоодержувача набути право власності на об'єкт лізингу на умовах цього договору припинилось відповідно до п. 6.6.4 Загальних умов договору. В силу умов п. 6.6.1, п. 6.6.4 Загальних умов договору, п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» у лізингоодержувача виник обов'язок сплатити всі лізингові платежі, строк оплати яких на дату розірвання договору настав, а також повернути об'єкт лізингу в строк, встановлений у повідомленні про відмову лізингодавця від договору (розірвання договору), тобто 16.06.2022 (включно). При цьому, відповідно до умов п. 6.7 Загальних умов договору, ч. 7 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази повернення лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізингодавцю, що свідчить про порушення умов п. 6.6.1 Загальних умов договору, п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг».

З огляду на дані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині вилучення у відповідача Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича та передання позивачу власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» об'єкта лізингу.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки за неповернення об'єкту лізингу у розмірі 200 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об'єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об'єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов'язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Умовами п. 7.1.2, п. 7.1.5 Загальних умов договору сторони погодили, що за неповернення об'єкта лізингу або несвоєчасне повернення об'єкта лізингу лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу … або договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (Один) відсоток Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення Об'єкта лізингу.

Як було встановлено вище, крайній строк повернення об'єкту лізингу припадав на 16.06.2022, тобто прострочення повернення об'єкта лізингу становить з 17.06.2022 по дату розгляду справи.

Позивачем нараховано відповідачу договірну неустойку у розмірі 1 % остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, нараховану за кожен день прострочення повернення об'єкта лізингу за період прострочення з 17.06.2022 по 02.03.2023 (319 днів) в сумі 1 250 837,28 грн. (392 112,00 грн. х 1 % х 319 днів), яку заявлено частково до стягнення в розмірі 200 000,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано факту порушення прав позивача щодо передачі (повернення) об'єкта лізингу позивачу, у зв'язку з реалізацією останнім права на відмову від договору (розірвання договору), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за неповернення об'єкту лізингу у розмірі 200 000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 918/116/19).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В свою чергу, апелянт не надав жодного доказу на підтвердження наявності обставин, які мають істотне значення, та з існуванням яких закон пов'язує можливість оцінки судом та прийняття рішення про зменшення розміру неустойки.

В той же час, позивач заявив до стягнення лише частину з нарахованої ним неустойки, тобто у даному випадку навіть не вирішувалося питання про стягнення неустойки у повному обсязі.

Посилання апелянта на введення воєнного стану без наведення конкретних обставин, як дані події вплинули на неможливість виконання ним зобов'язання з оплати лізингових платежів, не приймається колегією суддів до уваги.

Інших доказів того, що прострочення виконання зобов'язання у даному випадку виникло не з його вини, відповідач не надав.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судові засідання розпочиналося пізніше, ніж було призначено, адже у даному випадку апелянт не заперечує, що він був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, з огляду на наступне.

З матеріалів справи дійсно вбачається, що Господарський суд Миколаївської області призначав судові засідання на 02.12.2024 о 13-00 год та на 13.12.2024 о 13:00, однак дані засідання розпочалися о 14:47 та о 14:06 відповідно. В той же час, апелянт був належним чином повідомлений про призначення судових засідань по справі №915/394/23 на 02.12.2024 о 13-00 год та на 13.12.2024 о 13:00 та не заперечує дані обставини.

Як вбачається з протоколів судових засідань, участь представника відповідача адвоката Головченко Олександра Андрійовича була визначена у режимі відеконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів. Секретар судового засідання намагався приєднати представника позивача до відеоконференції, однак останній знаходився не в мережі (Офлайн), про наявність поважних причин своєї неявки (не під'єднання в режимі відеконференції) не повідомляв, заперечення на протокол судового засідання не подавав.

Тобто неявка представника відповідача у судові засідання по справі №915/394/23, призначені на 02.12.2024 о 13-00 год та на 13.12.2024 о 13:00, була пов'язана з його суб'єктивною волею.

Участь у даних судових засіданнях не визнавалася обов'язковою, а свою правову позицію відповідач виклав у відзиві на позов, тому права відповідача на висловлення своєї правової позиції не були порушені.

Таким чином, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куянова В'ячеслава Сергійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2024 по справі №915/394/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран