Справа № 991/1355/25
Провадження №11-сс/991/157/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
15 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про кримінальні правопорушення.
1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2025 у задоволенні скарги ОСОБА_6 від 13.02.2025 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про кримінальні правопорушення - відмовлено.
Слідчий суддя встановив, до Вищого антикорупційного суду 13.02.2025 надійшла скарга ОСОБА_6 зі змісту якої слідує, що 05.02.2025 він звернувся до Офісу Генерального прокурора (вх. №2881425) та до Національного агентства з питань запобігання корупції (вх. №38255/0/069-25) з повідомленнями про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 109, 111, 27, 28, 256, 343, 364, 365, 366, 383, 396 КК України, що на його думку вчинені «керівником» та іншими посадовими особами Львівської міської ради за попередньою змовою з працівниками комунального підприємства та правоохоронних органів. Втім, усупереч вимогам ч.1 ст.214 КПК України, відображені у заяві ОСОБА_6 відомості не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У скарзі ОСОБА_6 просить, постановити ухвалу відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, якою зобов'язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України. Окрім того, у скарзі ОСОБА_6 прохає постановити окремі ухвали, якими довести до відома правоохоронних органів інформацію про здійснення погроз заявнику та його родині, про не здійснення розслідування відповідних фактів, повідомлених ним на лінію «102», а також про порушення кримінального провадження у разі умисної неявки прокурора на судовий розгляд його скарги.
Слідчим суддею установлено, що в безпосередніх поясненнях, заяві і скарзі від 13.02.2025 ОСОБА_6 , не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. Так, заявник не наводить об'єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) діянь, надаючи суб'єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки ч. 1 ст. 214 КПК України, не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а лише за тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення і така позиція відповідає усталеній судовій практиці, на яку посилався слідчий суддя, у задоволенні скарги було відмовлено.
2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Посилаючись на неповноту судового розгляду, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2025 у справі №991/1355/25.
Окрім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить постановити окремі ухвали, якими порушити проти ОГП, НАЗК, СБУ, судді ВАКС ОСОБА_1 та інших кримінальні провадження за ст.ст. 109, 111, 27, 28, 256, 171, 345-1, 347-1, 348-1, 364, 366, 396 КК України.
В обґрунтування наведених доводів апеляційної скарги разом з доповненнями апелянт зазначає, що слідчим суддею під час розгляду його справи по сутті не було взято до уваги його повідомлення про погрози життю, про що поліцією зроблено відповідні записи в ЄО №5170 від 10.02.2025 та ЄО №5317 від 11.02.2025, які він надавав суду для дослідження. Крім того, слідчий суддя під час розгляду справи відмовився перегляди відео, яке опубліковано на його власному «ютуб» каналі щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, тим самим, на думку апелянта надавши можливість вчиняти неправомірні дії особам, відомості щодо яких він просив внести до ЄРДР.
3.Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_6 в судовому засіданні приймав участь в режимі ВКЗ із приміщення ДУ «Львівська установа виконання покарань №19». Не дивлячись на роз'яснення йому головуючим положень статей 321, 329 та 330 КПК, неодноразово порушував порядок у судовому засіданні, перебивав головуючого, не виконував вимоги головуючого щодо необхідності дотримуватись належного порядку у судовому засіданні, проявляв неповагу до суду. У зв'язку із наведеним ОСОБА_6 декілька разів було попереджено про можливі процесуальні наслідки такої поведінки та після чергового прояву неповаги до суду, колегією суддів, на підставі ч.3 ст.330 КПК, було прийнято рішення про видалення апелянта із зали судового засідання на весь час судового розгляду шляхом припинення відеоконференції за участю ОСОБА_6
Офіс Генерального прокурора належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду (а.п. 50, 52, 53, 75, 80, 84, 89, 105, 111), але його представник в судове засідання не прибув, про поважність причин свого неприбуття суд не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний перегляд здійснений за відсутності учасників судового провадження.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, в реєстрі, серед іншого, згідно з п.4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Аналогічні вимоги закріплені у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Частина 2 Глави 1 Розділу ІІ вказаного Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема - мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про злочин від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що 13.02.2025 ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання його заяви (повідомлення) від 05.02.2025, яка зареєстрована Офісом Генерального прокурора за вх. №28814?25 (а.п. 5-13).
Як вбачається із тексту заяви ОСОБА_6 вказує, що він повідомив Офіс Генерального прокурора та НАЗК про те, що ним виявлено злочинну схему невідомої групи осіб, яка полягає у встановленні у громадському транспорті міста Львова електронних пристроїв (валідаторів), на які надходять гроші від громадян. Ці пристрої пов'язані з іншими, якими користуються невідомі особи, які під видом контролерів змушують громадян сплачувати штрафи. За наведених обставин ОСОБА_6 , прохав Офіс Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст.27, 28, 109, 111, 256, 364, 366, 396 КК України, розпочати досудове розслідування, перевірити керівництво та посадових осіб Львівської міської ради, а також правоохоронні органи міста Львова та повідомити його про права викривача.
За наслідками судового розгляду слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 від 13.02.2025 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про кримінальні правопорушення
Дослідивши зазначені доводи, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що у заяві про кримінальні правопорушення, як і в скарзі від 13.02.2025, не наведено тих необхідних відомостей, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення та, які б могли бути підставами для початку досудового розслідування. Абстракте наведення ймовірних суб'єктів кримінальних правопорушень, а також самостійне визначення заявником правової кваліфікації за статтями, зокрема що підслідні НАБУ, не може достеменно свідчити про факт вчинення кримінального правопорушення внаслідок зловживання владою або службовим становищем та бути безумовною підставою для внесення таких відомостей до ЄРДР. Доказів щодо обставин, про які зазначено в заяві, ОСОБА_6 , апелянтом не надано.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, колегія суддів також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведений у постанові від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18, де суд зазначив, що підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Крім того, щодо додаткових вимог апеляційної скарги ОСОБА_6 про винесення додаткових ухвал, а саме у зв'язку з протиправними діями судді ВАКС ОСОБА_1 , а також службових осіб ОГП, НАЗК та СБУ за ст. ст. 109, 111, 27, 28, 256, 171, 171-1, 345-1, 347-1, 348-1, 364, 366, 396 КК України, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі 686/9636/18 від 14.06.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771973), суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Водночас, твердження ОСОБА_6 щодо протиправності дій посадових осіб ОГП, НАЗК та СБУ, а також судді ВАКС ОСОБА_1 є необґрунтованими. Зокрема, з технічного запису судового засідання від 17.02.2025 не вбачається, що слідчим суддею було вчинено будь-яке порушення закону чи прав апелянта під час судового розгляду скарги ОСОБА_6 .
Наведені вище твердження апелянта фактично зводиться до незгоди із рішенням суду, та не містять будь-яких об'єктивних даних, що можуть свідчити про конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.109, 111, 27, 28, 256, 171, 171-1, 345-1, 347-1, 348-1, 364, 366, 396 КК України.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст. 404 КПК України, оцінивши у сукупності матеріали апеляційного провадження, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді від 17.02.2025 відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить доводів, які б могли переконати колегію суддів у протилежному, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4