22 квітня 2025 року м. Чернівці
Справа № 716/2119/24
Провадження №22-ц/822/263/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
секретар - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 січня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Стрілець Я. С.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТзОВ «Бізнес Позика») у вересні 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 485035-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Так, 13 лютого 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 485035-КС-003 про надання кредиту, яку Мельнічук Х. М. прийняла (акцепт).
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9673 на номер телефону НОМЕР_1 , (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Отже, між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 485035-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
Зазначав, що на момент подання позову боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 485035-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 485035-КС-003 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Станом на 14 вересня 2024 року утворилась заборгованість за Договором № 485035-КС-003 про надання кредиту, у розмірі 78 023,51 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 23 739,68 грн; суми прострочених платежів по процентах - 52 777,67 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 506,16 грн.
Просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 485035-КС-003 на загальну суму 78 023,51 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 січня 2025 року позов ТзОВ «Бізнес Позика» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 485035-КС-003 про надання кредиту від 13 лютого 2024 року, що становить 78 023, 51 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 23 739, 68 грн; суми прострочених платежів по процентах - 52 777, 67 грн та суми прострочених платежів за комісією - 1 506, 16 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року про надання кредиту в електронному вигляді, відповідно до умов якого вона отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, передбаченому його умовами та комісії за надання кредиту.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач, в свою чергу, не надав своєчасно кредитній установі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Отже, на порушення вимог умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вищевказаним договором не виконав, хоча законодавством визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів. Окрім того, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не звільняє позичальника від сплати комісії, оскільки обов'язок з її сплати не пов'язаний із простроченням зобов'язання, а є платою за надання кредиту.
Будь-яких доказів на спростування суми заборгованості чи обов'язку його повертати відповідач суду не надала.
На зазначене рішення суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги у розмірі 23 739,68 грн.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, наданим доказам та фактичним обставинам справи, а саме, судом проведено неправильну правову експертизу поданих доказів, неповно досліджено та піддано оцінці обставини, що спричинили прийняття помилкового висновку суду.
Вказує на те, що проценти за користування кредитом нараховувалися кредитором поза строком кредитування, як захід цивільно-правової відповідальності, натомість такі заходи передбачаються ст. 625 ЦК України.
Умови кредитного договору є несправедливими та такими, що штучно створюють для споживача додаткову заборгованість.
Розмір процентів за користування вищезазначеним кредитом складає 58 311,72 грн (169 днів * 345. 04 грн./день), з яких нею сплачено, як зазначено в позовній заяві, 16 061,84 грн, у зв'язку з чим розмір заборгованості за відсотками складає 42 249,88 грн., а не 52 777,67 грн.
Умови кредитного договору містять ознаки несправедливих, зокрема, надмірну процентну ставку (понад 9168% річних), яка призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, що порушує норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Положення укладеного договору між сторонами про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту 4 500 грн є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 4 500 грн необґрунтованою.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не відповідає у повній мірі зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 485035-КС-003 про надання кредиту.
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 485035-КС-003 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9673, на номер телефону НОМЕР_1 , (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Отже, 13 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 485035-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору № 485035-КС-003 кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 грн строком на 24 тижнів - до 30 липня 2024 року, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 78 000 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 9 168,16 процентів.
Пунктом 3.2.2 договору визначено, що сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений у п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана у п. 2.4 договору.
Графіком платежів, зазначеним в п. 3.2.3. договору, визначено розмір щомісячних платежів із застосуванням зниженої процентної ставки, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись.
Згідно з п.3.5. договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до Договору.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту умови кредитування наступні: строк кредитування 24 тижні; комісія за надання кредиту 4 500 грн; загальні витрати за кредитом 48 000 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних 9 168,16 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника 78 000 грн. З даним паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилася 13 лютого 2024 року, що підтверджується підписанням його електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9673, номер телефону НОМЕР_1 .
На підтвердження укладення договору про укладення кредиту № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, що 13 лютого 2024 року клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшла у особистий кабінет на сайті www.my.bizpozyka.com, підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
З анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи -https://my.bizpozyka.com) від 14 вересня 2024 року вбачається, номер телефону позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 та номер банківського рахунку НОМЕР_2 . (а.с.35)
ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало кредитні кошти на рахунок позичальника ОСОБА_1 платежем на суму 30 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 13 вересня 2024 року №593/09 (а.с.36).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року у гривні за період з 13 лютого 2024 року по 30 липня 2024 року, становить 78 023,51 грн, з яких заборгованість за кредитом 23 739,68 грн, заборгованість по відсотках 52 777,67 грн та заборгованість по комісії 1 506,16 грн. Разом з тим, з даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору № 485035-КС-003 здійснила часткову оплату на загальну суму 25 316 грн.
Згідно з наданою інформацією АТ «ПУМБ» від 30 грудня 2024 року за вхідним номером 7366/24 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , видано банківську картку № НОМЕР_2 , НОМЕР_4 .
З виписки, наданої АТ «ПУМБ» по особовому рахунку № НОМЕР_4 за період 13 лютого 2024 року по 30 липня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 13 лютого 2024 року отримала переказ коштів у розмірі 30 000 грн.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
У справі, що переглядається, встановлено, що 13 лютого 2024 року клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшла у особистий кабінет на сайті www.my.bizpozyka.com, підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року про надання кредиту в електронному вигляді. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, та надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Отже, відповідачка отримала кредитні кошти за договором від 13 січня 2024 року № 485035-КС-003 у сумі 30 000 грн строком на 24 тижнів - до 30 липня 2024 року, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання та не повернула кредитні кошти у передбачений договором строк.
Щодо розміру заборгованості слід зазначити наступне.
З наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року за період з 13 лютого 2024 року по 30 липня 2024 року становить 78 023,51 грн, з яких заборгованість за кредитом 23 739,68 грн, заборгованість по відсотках 52 777,67 грн та заборгованість по комісії - 1 506,16 грн.
Колегія суддів частково не погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Пунктом 3.5. договору № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року, укладеного між сторонами, встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до Договору.
Отже, виходячи з умов черговості зарахування сум, колегія суддів приходить до висновку, що зарахування коштів на погашення комісії слід здійснювати у третю чергу, тобто після погашення тіла та відсотків у повному обсязі.
У вказаний період ОСОБА_1 на виконання умов договору № 485035-КС-003 здійснила часткову оплату на загальну суму 25 316 грн, що сторонами визнається та не оспорюється.
З розрахунку заборгованості вбачається, що 27 лютого 2024 року відповідачка здійснила оплату на погашення кредиту в розмірі 6 500 грн, таким чином зазначені кошти згідно з п. 3.5. договору слід було зарахувати: 5 175,60 грн - на погашення відсотків за користування кредитом, а іншу частину коштів у розмірі 1 324,40 грн - на погашення тіла кредиту (30 000-1 324,40=28 675,60), тому кредитодавцем безпідставно зараховано 1 324, 40 грн на погашення комісії.
У період 28 лютого 2024 року по 04 березня 2024 року розмір відсотків за користування кредитом становить 1 980,90 грн (28 675,60х1,15013259%х6).
04 березня 2024 року відповідачка здійснила оплату на погашення кредиту в розмірі 10 000 грн, тому зазначені кошти слід зараховувати: на погашення відсотків у розмірі 1 980,90 грн, а іншу частину коштів у розмірі 8 019,90 грн - на погашення тіла кредиту (28 675,60-8 019,10=20 656,50).
У період 05 березня 2024 року по 26 березня 2024 року розмір відсотків за користування кредитом становить 5 226,70 грн (20 656,50х1,15013259%х22).
26 березня 2024 року відповідачка здійснила оплату на погашення кредиту в розмірі 1 416 грн, тому зазначені кошти слід зараховувати на погашення відсотків, тому розмір відсотків на 26 березня 2024 року становить у розмірі 3 810,70 грн (5 226,70-1 416).
У період з 27 березня 2024 року по 17 квітня 2024 року розмір відсотків за користування кредитом становить 8 799, 80 грн ((20 656,50х1,15013259%х21)+3 810,70).
17 квітня 2024 року відповідачка здійснила оплату на погашення кредиту в розмірі 3 500 грн, тому зазначені кошти слід зараховувати на погашення відсотків, тому розмір відсотків на 17 квітня 2024 року становить 5 299,80 грн (8 799,80-3 500).
Відповідачка також здійснювала платежі на погашення кредиту в загальному розмірі 3 900 грн за період 24 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, зазначені кошти не погашали повну сплату заборгованості за відсотками, а тому вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками.
Отже, у період 18 квітня 2024 року по 29 липня 2024 року розмір відсотків за користування кредитом становить 26 107, 80 грн ((20 656,50х1,15013259%х104)+5 299,80 - 3 900).
Надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 4 500 грн відповідно до пункту 2.6 договору, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідачки про несправедливість умов договору з огляду на те, що доказів, які б доводили факт умисних дій чи умисної бездіяльності позивача з метою обману позичальника та укладення кредитного договору за відсутності вільного волевиявлення сторін на їх укладення, суду не надано.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що позивач просив стягнути комісію у розмірі 1 506,16 грн, саме цей розмір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім цього, вимога про визнання недійсними умов кредитного договору № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року, як таких, що обмежують права споживача і є несправедливими у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачем не заявлялась і не є предметом позову.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 751/917/23 (провадження № 61-791св24).
Також безпідставним є посилання відповідачки на нарахування відсотків за користування кредитом поза строком кредитування, встановленого договором № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року, оскільки, як встановлено судом, згідно з пунктами 2.3 та 2.7 договору строк кредитування становить 24 тижнів, тобто до 30 липня 2024 року. Наведені умови договору є чіткими та зрозумілими, тому нарахування відсотків за користування кредитом здійснені у межах строку кредитування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Бізнес Позика», становить 48 270, 46 грн, з яких: 20656, 50 грн - тіло кредиту; 26 107, 80 грн - проценти за користування кредитом; 1 506,16 грн - комісія за надання кредиту.
Отже, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Згідно зі статтею 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні. Позов «Бізнес Позика» слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року у сумі 48 270, 46 грн, з яких: 20 656, 50 грн - тіло кредиту; 26 107, 80 грн - проценти за користування кредитом; 1 506,16 грн - комісія за надання кредиту.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду ухвалено рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, слід зробити розподіл витрат.
За подачу позовної заяви ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовій збір у розмірі 2 422, 40 грн.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 542 гривні.
Позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково на 61,87%.
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 1 498, 65 грн (2 422,40 х 61,87%) пропорційно до задоволених позовних вимог.
У свою чергу, з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 1 731, 86 (4 542 х (100% - 61,87%) пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, слід провести взаємозалік судових витрат у справі, які в результаті стягнути з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 у сумі 233,21 грн (1 731,86 - 1 498,65).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 січня 2025 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, заборгованість за кредитним договором № 485035-КС-003 від 13 лютого 2024 року у сумі 48 270 гривень 46 копійок, з яких: 20 656 гривень 50 копійок - тіло кредиту; 26 107 гривень 80 копійок - проценти за користування кредитом; 1 506 гривень 16 копійок - комісія за надання кредиту».
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати у сумі 233 гривні 21 копійку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк