Номер провадження 22-ц/821/496/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1587/24 Категорія: 304090000 Літвінова Г.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
22 квітня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року, у складі судді Літвінової Г.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 01.06.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1215-5313. Зазначений кредитний договір разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник була попередньо ознайомлена.
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 5 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 21 день; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка 3,00 % в день.
Вказував, що відповідач не виконала взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 15.07.2024 становить 49 475,00 грн та складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5 000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 44 475,00 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", та частково списано заборгованість позичальнику за нарахованими процентами у загальному розмірі 24 475,00 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 01.06.2023 №1215-5313 у розмірі 25 000, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 5 000 грн, за нарахованими відсотками - 20 000 грн, та судові витрати в сумі 2 422 грн 40 коп.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 20 000 грн, з яких 5 000 грн - тіло кредиту, 15 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Також з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати в розмірі 1937 грн 92 коп.
Суд виснував, що між сторонами був укладений електронний кредитний договір, тобто між сторонами виникли правовідносини у сфері кредитування. Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача за нарахованими відсотками, суд вказав, що порядок їх нарахування узгоджується з підписаними сторонами умовами договору, однак, суд застосував обмеження денної процентної ставки, передбачене п.5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в 1%, та визначив до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 000 грн, з яких 5 000 грн - тіло кредиту та 15 000 грн. - несплачені відсотки.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення суми заборгованості, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 000 грн, з яких за тілом кредиту - 5 000 грн, та 20 000 грн - за нарахованими відсотками. Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин справи.
Позивач здійснював нарахування відсотків за користування кредитом в строк договору, згідно з п. 4.8. Договору, що погоджений сторонами.
Скаржник наголошує, що вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами визначено за спільною згодою.
ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на відмову від договору протягом 14 днів після його укладення, та продовжувала користуватись кредитними коштами.
Тож, скаржник звертає увагу, що мав законне право нараховувати проценти згідно з п. 4.6., п. 10.1 кредитного договору протягом строку, що визначений п. 4.8. кредитного договору. Після закінчення строку кредитування, а саме після 26.03.2024, нарахування процентів за користування кредитом було зупинено.
Скаржник наголошує на тому, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», положення якого застосував суд першої інстанції, прийнятий 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023.
Денна процентна ставка була узгоджена на дату укладення кредитного договору та залишалась незмінною протягом усього періоду строку кредитування за договором, до якого не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки.
Враховуючи, що кредитний договір був укладений 01.06.2023, тобто до прийняття вказаного закону, то відсоткова ставка встановлена відповідно до умов чинного, на момент укладення договору, законодавства.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 25 000 грн., апеляційна скарга подана на рішення суду в частині незадоволеної суми заборгованості по процентам в розмірі 5 000 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Скаржником подано апеляційну скаргу в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, а тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині не повністю відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 01.06.2023 о 10:47 год з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1215-5313.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання відкрити для відповідача невідновлювальну кредитну лінію для задоволення особистих потреб на умовах, визначених договором, надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: розмір кредитного ліміту 5 000,00 грн, дата надання кредиту 01.06.2023, базовий період 21 календарний день.
Згідно з п. 4.3-4.6 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом. Оплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду.
Згідно з п. 4.8 договору строк кредитування 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 26.03.2024.
У кредитному договорі сторони погодили розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовну вартість кредиту.
Так, відповідно до п.4.9 реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 572 465,00 %.
Відповідно до п. 4.10 орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 50 000,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 45 000,00 грн.
Знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, діє протягом усього періоду кредитування за умови, що позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує усі передбачені договором платежі (відсотки, тіло кредиту) (п.10.1 договору).
Складовими кредитного договору № 1215-5313 від 01.06.2023 є підписаний електронним підписом відповідача Графік платежів за Договором, у якому указано розмір процентів за користування кредитними коштами за кожний базовий період (21 день) у розмірі 3 150,00 грн, тобто у розмірі 3,00% на день.
До позовної заяви позивач також додав Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) від 23.11.2022 та підписаний 01.06.2023 електронним підписом відповідача паспорт споживчого кредиту, у якому викладена інформація про істотні умови споживчого кредиту, аналогічна інформації, яка міститься у договорі про відкриття кредитної лінії № 1215-5313 від 01.06.2023.
Відповідно до наявної у справі довідки АТ КБ "ПриватБанк" позивач через АТ КБ "ПриватБанк" видав 01.06.2023 відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 00,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , указаний відповідачем у кредитному договорі №1215-5313 від 01.06.2023, що підтверджується також і довідкою позивача про видачу коштів.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1215-5313 від 01.06.2023 станом на 15.07.2024, основний борг відповідача за указаним кредитним договором становить 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 44 475,00 грн. З наданого розрахунку вбачається, що відповідачу щоденно нараховувалися відсотки за ставкою 2,5% у перший базовий період з 01.06.2023 по 21.06.2023, а в період з 22.06.2023 до 26.03.2024 - щоденно за ставкою 3,00%
Крім того, позивач зазначав, що ним було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 24 475 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 000 грн., а тому сума заборгованості по процентам склала 20 000 грн., яку останній і просив стягнути з відповідача.
Такі встановлені судом обставини справи, які не заперечуються сторонами.
Факт укладення та зміст договору, а також належне виконання кредитором своїх зобов'язань щодо надання кредиту, сторонами при розгляді справи під сумнів не ставиться.
Правове регулювання спірних правовідносин, що виникли між сторонами з приводу надання кредиту, наступне.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником не спростовувалась.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Зменшуючи розмір процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом має бути зменшений з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, з 20 000 грн до 15 000 грн, за денною процентною ставкою 1%.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, з огляду на наступне.
На момент укладення між сторонами кредитного договору, положення ст. 8 Закону, не містили умов щодо граничного розміру щоденної процентної ставки.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором споживчого кредитування не міг перевищувати 1 %.
При цьому, надавачі фінансових послуг, яким є позивач, зобов'язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.
У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Відповідно до умов кредитного договору від 01.06.2023, строк кредитування, а отже дії договору - 300 днів, тобто до 26.03.2024, а отже договір продовжив діяти після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ.
Тому, позивач повинен був привести у відповідність до вказаного закону порядок нарахування денної процентної ставки, яка з 25.12.2023 повинна була становити 2,5%, до закінчення строку кредитування, який повністю охоплюється 120 денним терміном, коли відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», діє максимальна денна процентна ставка 2,5%.
Отже, враховуючи денну процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 2,5 % починаючи з 25.12.2023 до 26.03.2024, проценти складають 11 625 грн.
Проценти, нараховані позивачем до 25.12.2023 залишаються незмінними, оскільки порядок їх нарахування та розмір був узгоджений сторонами на момент укладення договору, коли обмеження щодо денної відсоткової ставки не діяли, відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості, наданий позивачем, а тому відсотки за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за період з 01.06.2023 по 24.12.2023 складають 30 525 грн.
Тобто, загальна сума заборгованості за нарахованими відсотками складає 42 150 грн.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що позивач, застосувавши Програму лояльності, зменшив суму заборгованості за нарахованими відсотками до 20 000 грн, яку і просив суд стягнути з відповідача, та яка є меншою за вищенаведений розрахунок відсотків, тому колегія суддів розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками в межах вимог заявлених позивачем, сума яких становить 20 000 грн.
За наведених обставин, висновки суду щодо зменшення розміру заборгованості за відсотками до 15 000 грн, з урахуванням обмеження денної процентної ставки по споживчим кредитам до 1% на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, за викладених обставин є помилковими.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам з інших підстав ніж зазначав скаржник, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
У зв'язку із фактичним задоволенням позовних вимог повністю, на підставі положень ст.141 ЦПК України, розподіл судових витрат підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 січня 2025 року у даній справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами - скасувати, ухваливши в цій частині нове, яким позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість по відсоткам за кредитним договором від 01.06.2023 в розмірі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 3 633 грн 60 коп., що разом складає 6 056 грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Суддя-доповідач
Судді