Номер провадження 22-ц/821/529/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/6271/24 Категорія: 304000000 Скляренко В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
16 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Гончар Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
У серпні 2024 року ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» звернулося до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачами обліковується заборгованість в розмірі 29 068,84 грн., яка утворилась в період з 01.06.2017 по 01.08.2024, з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до житла за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідачі в добровільному порядку не здійснювали оплати послуг позивача, то позивач вимагає стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з липня 2017 року по січень 2022 року.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 29 068,84 грн. і додатково нараховані на таку суму три відсотки річних 2922,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 319,85 грн., тобто усього - 39 310,88 грн. Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 3028,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 26 524 грн. 83 коп.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» інфляційну складову боргу у розмірі 6 375,01 грн. та 3% річних у розмірі 2 445,09 грн., а всього 8 820,10 грн.
Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно»судовий збір в розмірі 2 722,47 грн., тобто по 907,49 грн. з кожного.
Судове рішення мотивовано тим, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність), 258 (спеціальна позовна давність) ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК також передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259 ЦК, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 та №651 від 27.06.2023 на всій території України в період часу з 11.03.2020 до 30.06.2023 було встановлено карантин для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 і по теперішній час діє режим воєнного стану.
Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 257, 260, 263, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, доводи відповідача про необхідність обліку строків позовної давності від дня надходження позову до суду є необґрунтованими, оскільки трирічний строк позовної давності, що передує моменту звернення до суду, слід обчислювати з 11.03.2020 (початок зупинення дії строків позовної давності у зв'язку з карантином). Отже в межах строків позовної давності перебувають вимоги щодо оплати комунальних послуг за період з березня 2017 року. Враховуючи, що в даному випадку предметом позовних вимог є заборгованість, яка утворилась за період надання послуг з 01.06.2017, то доводи відповідачів про пропуск позивачем строків позовної давності суд вважав помилковими.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що розмір боргу, який є предметом позовних вимог, утворився за період надання послуг з 01.06.2017 по 01.08.2024.
За здійсненими судом першої інстанції розрахунками загальний розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача складає 26 524,83 грн., що є сумою заборгованості з оплати послуги за опалення (7997,33 грн.) та гарячого водопостачання (18 527,50 грн.).
Також судом першої інстанції здійснено перерахунок заборгованості 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з боржників.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що перевіривши всі квитанції на оплату за гаряче водопостачання та опалення з 01.01.2019 року, нею зроблено розрахунки за кожний рік, місяць та виявилось, що, згідно з її розрахунків, боргу немає, а по квитанціям станом на 01.08.2024 року сума боргу по оплаті за гарячу воду та опалення становить 29 068,84 грн. (21071,51 грн. - гаряче водопостачання та 7997,33 грн. - опалення).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за довіреністю Гребенюк О.В. зазначає, що ОСОБА_1 звертає увагу суду на різницю сум в залишках за кожний рік згідно розрахунків і квитанцій на оплату по о/р НОМЕР_1 . Однак, сальдо на початок 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року збігається з розрахунками заборгованості, наданих позивачем. Відповідач ОСОБА_1 помилково вказує сальдо на 01.01.2021 року як суму по квитанції в розмірі 55 504,80 грн., однак згідно квитанції, яка надсилалась відповідачам ця цифра становить 55 456,90 грн., тобто повністю збігається з розрахунками заборгованості по даному особовому рахунку, наданих позивачем.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідачі з 13.11.1987 і по теперішній час мають зареєстроване місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідна квартира є об'єктом спільної сумісної власності відповідачів.
Черкаська ТЕЦ є надавачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання до житла за адресою: АДРЕСА_1 .
Між сторонами не укладався договір про надання комунальних послуг.
В квартирі відповідачів відсутній лічильник обліку теплової енергії у зв'язку з чим позивач здійснював нарахування вартості послуг з централізованого опалення за опалювальною площею. В той же час вартість послуг гарячого водопостачання визначалась відповідно до показників лічильнику обліку гарячої води, який встановлений в квартирі відповідачів.
Облік вартості надаваних позивачем до квартири відповідачів послуг здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Відповідно до наданої позивачем оборотної відомості за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.08.2024 заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 29 068,84 грн., з яких борг по опаленню - 7997,33 грн., борг з гарячого водопостачання - 21 071,51 грн. (т. 1 а.с. 8).
14.07.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ №711/5253/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Черкаської ТЕЦ заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії, яка існувала станом на 01.06.2017, в розмірі 41 231,49 грн. (т. 1 а.с. 52).
Відповідний судовий наказ був виконаний у повному обсязі у зв'язку з чим постановою державного виконавця Другого ВДВС у м. Черкаси від 17.07.2024 було закінчено виконавче провадження №57191718 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 58).
Нарахування плати за надані послуги здійснювалось позивачем згідно встановлених нормативів та тарифів, які визначались постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифу на теплову енергію для потреб населення ПАТ "Черкаське хімволокно"» №573 від 23.05.2014, №650 від 06.06.2014, №725 від 13.06.2014, №1171 від 31.03.2015, №3556 від 17.03.2016, №1352 від 04.08.2016, №1206 від 05.10.2017, №405 від 14.06.2018, №1811 від 11.12.2018, рішеннями Черкаського міського виконавчого комітету №1094 від 07.10.2021, №299 від 12.04.2022.
З урахуванням встановлених тарифів розрахунок вартості наданих позивачем відповідачам послуг арифметично здійснений вірно та враховує усі здійснені споживачами оплати відповідних послуг. Згідно з наданим позивачем розрахунком за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.08.2024 обліковується заборгованість за період з 01.06.2017 року по 01.08.2024 року з оплати послуг опалення в сумі 7997,33 грн. та гарячого водопостачання - 21 071,51 грн.
Правовідносини сторін, що виникли, регламентуються такими правовим нормами.
Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами справи відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виникли правовідносини, які полягають, зокрема, у наявності в споживача зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиті послуги. При цьому, відсутність відповідного договору на їх надання не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, враховуючи норми п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Аналогічна правова позиція міститься в постановах ВС від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги-послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії,постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення,управління побутовими відходами. п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 1 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Одночасно згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Аналогічні положення щодо обов'язку нести витрати на утримання житла членами сім'ї наймача містить також ст. 64 ЖК України.
Частина 3 статті 156 ЖК України передбачає, що повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири).
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України №2189-VІІІ, виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Згідно вищенаведеного ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.
За обставинами спірних правовідносин та наявними в матеріалах справи доказами установлено, що позивач неодноразово звертався до суду з заявами про стягнення заборгованості з відповідачів, яка існувала станом на різні моменти часу. Проте, судові рішення про стягнення відповідних сум заборгованостей були скасовані: судовий наказ №711/5422/21 від 23.09.2021 скасований ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2024; заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.12.2021 у справі №711/5202/21 скасоване постановою Черкаського апеляційного суду від 20.04.2023.
В той же час судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2017 №711/5253/17 було стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості з оплати послуг позивача, яка існувала станом на 01.06.2017 в розмірі 41 231,49 грн.
Відповідне судове рішення було фактично виконано в повному обсязі, про що свідчить постанова головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження (ВП №57191718) від 17.07.2024 року (т. 1 а.с. 58).
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при перевірці наданого позивачем розрахунку заборгованості слід виходити з того, що станом на 01.06.2017 за о/р № НОМЕР_1 відсутній залишок боргу.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено власні розрахунки заборгованості за гаряче водопостачання та опалення за 2019 - 2024 роки та додано квитанції, які засвідчують залишок заборгованості станом на початок календарного року.
Колегія суддів, перевіривши доводи відповідача ОСОБА_1 та здійснений нею розрахунок, а також надані на підтвердження позовних вимог розрахунки заборгованості позивача, доходить висновку, що розмір боргу обрахований судом першої інстанції є вірним.
З розрахунку руху коштів щодо послуги опалення вбачається, що за період з 01.06.2017 по 01.08.2024 розмір вартості послуг, що підлягав оплаті споживачем, складав 32 475,08 грн., а фактично відповідачами сплачено 20 733,74 грн. (20 638 грн. + 95,30 грн.). Тому заборгованість становить 11 741,78 грн., у той же час позивач заявив вимоги на суму 7 997,33 грн., які підлягають стягненню на користь надавача послуг.
Щодо розрахунку боргу за послуги з гарячого водопостачання, то за період з 01.06.2017 по 01.08.2024 розмір вартості таких послуг, що підлягав оплаті споживачами, складав 46 324, 90 грн., а фактично відповідачами сплачено 27 797,40 грн. Тому заборгованість за послуги гарячого водопостачання становить 18 527,50 грн., яку суд першої інстанції правомірно стягнув з боржників.
У той же час, як видно із розрахунків здійснених відповідачем нею враховувалась загальна заборгованість зазначена позивачем у квитанціях на оплату, яка у тому числі включала суму боргу, яка була стягнута судовим наказом та погашалася до липня 2024 року. При цьому, відрахування з пенсії здійснювались в межах виконавчого провадження по виконанню судового наказу від 14.07.2017 року у справі №711/5253/17.
Отже, розрахунки здійсненні відповідачем ОСОБА_1 не впливають на правильність судового рішення.
В частині розміру нарахованих інфляційних та 3 % річних, а також методики їх нарахувань в апеляційній скарзі не міститься заперечень, а тому колегія суддів не ставить під сумнів їх правильність.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2025 року.
Судді